itch.io

a very stylish game about Prague being an evil city. i didn’t think someone would do a classic quest game and was surprised to play one. 

i liked the design idk why or how but in game it looks much nicer then on screenshots. my favorite mechanic was to push the people out of my way while they were trying to get to Chodov or whatever. the custom language was fun and this game nailed the feeling of not understanding what’s going on but still trying to get somewhere. i think that the solution to the whole quest was brilliant and very realistic. also i love that even the ticket machine was EVIL cause i needed from 1 to 5 business days to understand how it works.

i’d love if there would be more people to talk to so the game would feel a little more “alive”.  i think if the whole game was about nagging people and getting some random items it’d still have this old school quest feel to it but add a little to replay-ability.  

thank you for the game! it was fun :3

a very stylish game about Prague being an evil city. i didn’t think someone would do a classic quest game and was surprised to play one. 

i liked the design idk why or how but in game it looks much nicer then on screenshots. my favorite mechanic was to push the people out of my way while they were trying to get to Chodov or whatever. the custom language was fun and this game nailed the feeling of not understanding what’s going on but still trying to get somewhere. i think that the solution to the whole quest was brilliant and very realistic. also i love that even the ticket machine was EVIL cause i needed from 1 to 5 business days to understand how it works.

i’d love if there would be more people to talk to so the game would feel a little more “alive”.  i think if the whole game was about nagging people and getting some random items it’d still have this old school quest feel to it but add a little to replay-ability.  

thank you for the game! it was fun :3

Bethesda finally made a well anticipated remake for Fallout 3. who would’ve known that they’d start with Mothership Zeta DLC though? ʕ•̫͡•ʕ•̫͡•ʔ•̫͡•ʔ•̫͡•ʕ•̫͡•ʔ•̫͡•ʕ•̫͡•ʕ•̫͡•ʔ•̫͡•ʔ•̫͡•ʕ•̫͡•ʔ•̫͡•ʔ

jokes aside, even though my ship was overtaken by the triangles and broken doors, i really enjoyed this game. something about the need of familiarizing myself with the surroundings and trying to quickly decide what to do first while the spaceship is still spaceshipping just scratched my brain in the right way. RNG was against me but it’s ok…………. 

i really liked memory based checks patterns cause even though there was a bunch of symbols to input the pattern was clear so it didn’t feel frustrating or unfair. however there were a few moments where i felt like without the devs back sitting i wouldn’t really find what to do or i would and it won’t feel satisfying (like how to clean the toxic waste or put the power back on).  some fun music would be good too. 

the biggest surprise for me is that this game is made in Unreal and it works. i hope you guys are doing ok. 

thanks a lot for the game!

Bethesda finally made a well anticipated remake for Fallout 3. who would’ve known that they’d start with Mothership Zeta DLC though? ʕ•̫͡•ʕ•̫͡•ʔ•̫͡•ʔ•̫͡•ʕ•̫͡•ʔ•̫͡•ʕ•̫͡•ʕ•̫͡•ʔ•̫͡•ʔ•̫͡•ʕ•̫͡•ʔ•̫͡•ʔ

jokes aside, even though my ship was overtaken by the triangles and broken doors, i really enjoyed this game. something about the need of familiarizing myself with the surroundings and trying to quickly decide what to do first while the spaceship is still spaceshipping just scratched my brain in the right way. RNG was against me but it’s ok…………. 

i really liked memory based checks patterns cause even though there was a bunch of symbols to input the pattern was clear so it didn’t feel frustrating or unfair. however there were a few moments where i felt like without the devs back sitting i wouldn’t really find what to do or i would and it won’t feel satisfying (like how to clean the toxic waste or put the power back on).  some fun music would be good too. 

the biggest surprise for me is that this game is made in Unreal and it works. i hope you guys are doing ok. 

thanks a lot for the game!

this game both felt and looked really polished. i was absolutely blown away by the quality. my only major critique was WASD based skill checks but it’s more of a personal  preference. i think it’d be nice if there would be a setting menu where you can choose to show arrows instead so it won’t be confusing (unfortunately i’m an iPad kid and i checked where are the corresponding keys all the time). 

again, i want to stress that the visual part was really good. the art direction is solid and the game is artistically in a good spot where it’s not too simple but it’s complicated enough  to not look “cheap”. you can read the surrounding really well at all time which is a major +.

it’s a fun little project. unfortunately, friends don’t download with the game so i can’t play it again after jam. thank you for the game >:3

this game both felt and looked really polished. i was absolutely blown away by the quality. my only major critique was WASD based skill checks but it’s more of a personal  preference. i think it’d be nice if there would be a setting menu where you can choose to show arrows instead so it won’t be confusing (unfortunately i’m an iPad kid and i checked where are the corresponding keys all the time). 

again, i want to stress that the visual part was really good. the art direction is solid and the game is artistically in a good spot where it’s not too simple but it’s complicated enough  to not look “cheap”. you can read the surrounding really well at all time which is a major +.

it’s a fun little project. unfortunately, friends don’t download with the game so i can’t play it again after jam. thank you for the game >:3

дякую велике! зверну нв це увагу

дякую за зацікавленність! будуть оновлення у моєму тг-каналі, поки особливо ще нічого про це не писала :) 

https://t.me/peskazavka

планую викладати на ітч і, якщо буде не дуже поламано з точки зору програмування, то йти з демкою на стім. це буде point and click, але без системи інвентаря, тобто, всі пазли вирішуються тим, що зараз знаходиться на локації. основна думка твору, якщо коротко, «де починається та де закінчується людина». сеттінг, в основі, сай-фікшн, який багато бере в естетиці від ретрофутуризма

дякую за відгук!! розумію, що може бути складно вникнути в таку історію за 1000 слів!! рада, що текст зайшов 😅 

з інформацією розумію :) я виходила з того, що я таке сама люблю читати і складати оці всі пазлики. звісно, це не була найбільш світла моя ідея з врахуванням обмежень джему ХВХВХХВ 

якщо цікаво, то про персонажів звісно готується достатньо велика гра, але це не буде візуальна новела

люблю зиму і тим паче люблю пост-апокаліпсис під час зими. 

сподобалось, як в історії описаний сеттінг. достатньо пояснень, щоб зрозуміти, що коїться, навіть без словника. я би також сказала, що він у міру складний для короткої новели. текст підходив атмосфері твору — він не блищав на метафори та описи, що конкретно у цій ситуації личило атмосфері. при тому йому вдалось бути емоційним, та передати почуття героїнь за допомогою реплік. мені ще дуже зайшов довгий сіквенс «…» від системи. я аж сама занервувала :)) 

цікаво, все-таки, тепер більше почитати про цих героїнь. я так розумію, що в результаті подруга нас киданула через якісь класицизм змішаний з внутрішньою огидою, але щось думається мені: все не так просто. справді цікаво глибше поринути у весь цей конфлікт, і я вважаю, що це великий комплімент для маленьких історій :)

текст іноді пояснював одні й ті самі речі два рази. Мені запамʼятався уривок про пʼятнадцять хвилин.

жаль, що у меню нема музики. вітер трохи бив по вухах, але можна то я така чутлива, та я б його притлумила. інакше з абмбієнтом працював супер. було б класно ще мати якісь звуки систем ітд.

арти супер підходили до атмосфери, і оформлення тексту дуже зайшло!! дуже класне рішення з цього приводу.

удачі у подальшій творчості!! буду рада ще вас побачити на джемах!

історія мене зачарувала. дуже гарне оформлення, магічна музика, смачний текст з ритмом… воно мене затягнуло і хотілось більшого…

скажу чесно, я прийшла, бо мені сказали, що тут ЮРІ… в принципі, з юрі як завжди. очікуєш одне, отримаєш психологічну травму. цей твір тримає планку і в цьому плані не підвів, але фінал все-таки мене розчарував. далі поясню чому, та припускаю, що то здебільшого просто мої особисті вподобання, а не обʼєктивна критика.

твір починається з чогось абстарктно-негативного, допоки атмосфера не міняється на більш магічну, грайливу, затишну. та зрозуміло, що все не просто така, і потім і наша героїня починає відверто здавати. як на мене, психологічний аспект для настільки маленької історії досить навіть солідний. я собі то так трактувала, що зламана життям дівчина намагалась всі свої емоції виплеснути на плод власної уяви, бо вона не знає щасливого життя, і може й транслювати далі тільки негатив. та фея була єдиним світлом — світло, яке не виживе без того, аби його не плекали, та плекати нема кому… і от, селф-деструкція. і ця історія б на мене працювала, якби не фінал. не впевнена чому, та мені здалось, що для історії з такою вже темною атмосферою він додав ще більш непотрібного фарсу. поведінка героїні вже шокуюча, і вона була більш сильним сценарним ходом, аніж сцена у фіналі…

як написано мені сподобалось. мінімалістичне хороше оформлення. музика трохи погано лупилась, але атмосфері дуже підходила. я би може додала ще якісь ахи-вздохи для феї, бо мені здалось, що це могло б намалювати ще більшу dating scene атмосферу 🤔 але інакше претензій нема, зі speech-bubble дуже сподобалось :) 

я би з радістю ще прочитала роботи від вас ОСОБЛИВО ТОКСИЧНИЙ ЮРІ! 

наснаги у творчості! 

дякую за відгук!! рада, що змогла показати персонажів у такий короткий час 🙏 змія хвостом указує у бік, де сидить/стоїть Регріпена. коли вона стоїть, то хвіст прямо. коли вона збоку, то хвіст теж збоку :))

мені сподобалась відсутність музики під час основної гри, але я б все-таки додала щось на фінали, інакше якось пусто виходить. сама ситуація прикольна, і підходить до теми. мені зайшло, що нема якогось таймеру, бо постійно виходить напруга, що ти не знаєш, скільки можеш ще питати, поки не станеш обідом. 

в плані сюжету, мені здалось все логічним. коли той незнайомець — якийсь рандомний чувак, то чого б Кайра заради нього ризикувала. а так, от в них зʼявляється якась історія, і таку людину вже рятувати має сенс. звісно, тут можна говорити про те, наскільки Кайра емпатійна, але до логіки мені воно лягає нормально. 

глибокого  сеттінгу якогось я не відчула, але відчуття присутності світу за рамками печери було. я б сказала, що ведуть герої себе відповідно ситуації. я б, мабуть, ще більше торопила гг :)) але да, з лампою та лупом цього діалогу можна ще б було посидіти, аби ця вся інфа краще лягала разом. а так артик прикольний, є гра зі світлом. 

наснаги у майбутніх проєктах!

ваша історія мене вразила!!!

 не зрозуміла я її спочатку і пішла жалітися команді… і як тільки я почала пояснювати, чого мені вона не сподобалась, до мене ЯК ДІЙШЛО!! і я була така ВАУУУУ ОГО!!! спочатку я думала, що то про абʼюз між романтичними партнерами, але потім коли я склала нарешті 2 + 2, я прийшла до висновку: ваша гра, мені думається, про батьківський оверпротект. океан, все-таки, за різними мітами — є місцем народження русалок/сирен, і мені аж трохи соромно, що я одразу про це не подумала. але навіть так мене одразу зачепило, що Океан має обличчя, так би мовити. 

вибори на час сподобались. проклацала все, і ну дуже мені зайшло, що є варіант, де Океан намагається захистити Перлинку від каміння. бо ось спочатку це мене і заплутало, але як я зрозуміла сенс історії, то ця багатогранність чудово пасує ситуації!! все-таки, коли кояться такі речі у родині, це не значить, що батьки не люблять свою дитину 🙏 вони її люблять, та любов ця — отрута, хоч у своїй основі, вони не бажають дитині зла. неймовірно красиво!! 

текст теж добре написаний. я відчула ДРАМУ, навіть коли не відчула історію. я б моментами ще його виправляла, бо десь мені здалось, що речення трохи не вписуються у атмосферу… і чомусь ну дуже мене збило слово «епіцентр», хоч воно і нормально вписується… мабуть що, це чисто мій прикол, тому за текст для мене ви все одно — 5 :3

звук супер. печера вайбить ретро іграми, і я би дуже хотіла її побачити з такою музикою та такими описами! я все-таки не згодна з картинкою. вона красива, питань нема, але щось ця меланхолійна, майже чимось класична композиція мені збивала напругу. якби я щось обирала, то, мабуть, все-таки оцей момент, коли Перлинка винирнула, а в іншому тримала б екран чорним, мб з якимось шейдером, аби вайбив мутною водою. у будь-якому випадку, видно, що ви прям постарались, юай супер доповнює зображення. 

гра зі звуками теж супер. музика міняється зі сценою, вітер є, коли Перлинка на поверхні…. А ЩЕ… може, я вже зовсім всьо, але мені здалось, що у нас з вами однаковий звук океану :)) тільки у вас — у меню, та в мене то головний амбієнт гри. теж ББС архіви, чи то мені вже мариться? 😅

дякую за гру! ВИ МЕНЕ ВРАЗИЛИ!! дуже приємно було пограти у ваш проєкт 🙏 хай до вас набіжить більше людей пограти 🙏🙏🙏🙏🙏🙏🙏🙏🙏🙏🙏🙏🙏🙏🙏🙏🙏🙏🙏🙏🙏🙏🙏🙏🙏

дуже класна стилізації гри, яка підтримувалась і тим, як розмовляє з нами Еліза. вона справді себе вела, як чат-гптшка. і в принципі, всі персонажі дистинктивні, з різним паттерном мовлення. 

цікаво, що аби зрозуміти повний сюжет, треба слухати мп3шки. в мене були іноді проблеми тикнути, куди треба, щоб її запустити, і замість того діалог з Елізою на бг продовжував біжати :(( але добре, що для наступного дня треба прям натиснути на «наступний день», тому це не була прям колосальна проблема. повертаюсь до сюжету. якщо його розбирати, він не дуже складний, але тут більшу вагу мають персонажі та їхні особистості. новела відчувається як закулісся темного бізнесу, і тому плот-твіст у фіналі мене не здивував, хоча вразило, що Міха викликав поліцію. все-таки, вони там разом таке варили, що це як самого себе за кампанію закласти. та, може, він там вже настільки втомився від Саймона, що йому було трохи все одно.  добре, що у персонажів різний не тільки колір тексту, але й манера. хоча текст ще можна правити, але є солідна основа, з якою можна працювати. деякі фрази мені здалися дуже реалістичними, навіть у такому більш фантастичному світі. 

мені сподобався вибір назви. все-таки, Саймон справді хоче, щоб усе навколо нього просто було так, як він говорить, а людина то, чи машина — питання другорядне. такі люди є, і їх у світі достатньо. при чому, він не відчувається як прям тотальне over the top зло. у нього є свої моменти, які роблять його реалістично поганим. 

музика була хороша, але хотілось би більше варіативності. не вистачає звукових ефектів олдової приставки, щоб продати естетику ХВХХВ

реалізація одна з найкращих, яку я бачила цього джему. видно, що дуже запарились, навіть з детальками, як Коли Саймон зʼявляється у моніторі повноекранного режиму :)) були якісь штуки тут і там і юай можна було ще дотягнути, але для мене ви все одно — 5 

дякую за гру. наснаги у майбутніх проєктах.

п.с: трохи сміюсь, що геній Саймон код своєї геніальної програми писав на пайтоні, схоже, через назви файлів. що там було, джава скріпт ще? 

я би щиро хотіла пограти в розширену версією цієї новели!! мені сподобалось, що луп все-таки не викидав нас з гри, а замість того була пауза у діалозі. в якійсь мірі, це ще більш конфузило, але по-хорошому. 

я взагалі ну дуже люблю хороші історії про ШІ і перечитала багато всякого сай-фаю на цю тему, і мені здається, що тут справді є великий потенціал. у нашого співрозмовника цікавий паттерн речі. мені зайшла тема з різними пронаунсами до нас, але, може, я б ще більше їх міняла та комбінувала, щоб це створювало значніший ефект. музика також супер вайбила до тексту, та, як хтось писав, у рамках джему хотілось би більшого. 

через бекграунд на початку здалось, що історія про лімінал спейс. з тематикою ці привітливі хмарки вайблять енівей, і мені дуже зайшло і тло, і спрайт. прикольне рішення було додати цей момент говоріння до нього, оскільки емоцій нема. 

а тепер стрибну назад до тексту 🙂‍↕️ мені ідея відсутності фіналу сподобалась. я думаю, що горрор тим страшніше, чим менше нам показують та розказують, бо так можна прийти до власних висновків, які часто страшніше за задум автора, бо воно твоє, персональне. але саме в рамках короткої моменти, все-таки, відповідей не вистачило. свою позицію пояснюю. 

якби це була б більша гра, де ми б отримали бекграунд гг, додаткові можливостей для запритань та якийсь інтерактив з навколишньою середою, то можна було б і залишити відповіді мінімальні. у гри був би інший appeal. як зараз, ми отримали достатньо, щоб бути зацікавленими, але недостатньо, щоб піти задоволеними. я просто обожнюю відкриті фінали, проте вони працюють, коли достатньо матеріалу для уяви. наче, тут і є таке (все-таки, що це? може, свірозмовник мало рацію, і ми тут вже 56272772 років…), та просто нема привʼязки до цього світу, щоб воно працювало. сподіваюсь, я вас не заплутала :)) 

справді класна штука, і була б вона більше, я би там ще клацала і клацала. якщо будете розширювати, то будь ласка, згадайте на yours truly та пошліть мені лінк………….

удачі у подальших проєктах!!!! 

п.с.: 

and you don’t seems to understand… a shame you seemed an honest man………..

як кримінальну драму прочитала :) дуже приємне та позитивне враження залишила в мене ваша історія! 

тема відліку хоч і показана достатньо… буквально, але мені це сподобалось. після вашої новели як раз задумалась, що на диво не бачила так багато історій, у яких відлік фігурує, вважай, фізично. як вже говорили коментатори нижче, мені не вистачило музики та звуків, щоб до кінця відчути історію, та арт чимось мене прям зачепив :) ось не знаю, але все-таки у морі діджитала приємно побачити таку традішку. 

як я й говорила, історія — чисто кримінальна, трохи бізарна драма. персонаж, звісно, у фіналі вийшов з дуже метафоричною фамілією. написані діалоги у дусі жанру, та чисто порада на майбутнє — слова наратора можна оформляти без *. відсутність імена у текст-боксі вже показує, що то не діалог. в іншому, звісно, хоч текст і можна ще редагувати, та ідея та динаміка в ньому достатньо якісні. фінал також залишає приємний післясмак.

історія супер працює самостійно, але мене дуже зацікави ще справи Дмитра Лиса. сподіваюсь, що персонаж ще отримає розвиток. 

наснаги у подальшій творчості! 🫶

дякую за відгук!! рада, що вдалось передати драму героя, хоч і з обмеженнями :)) так, звісно, з великим сеттінгами в цьому плані важко, і моє рішення з текст-боксами не допомагає розумінню 😅 наступного разу буду враховувати подібні деталі

було цікаво пограти, та мені віндоус взагалі ніяк не дозволяє запустити файл :(( я все спробувала потикати 🙏 у мене остання оновлена вінда, якщо що 

як вже відмічали в коментарях, паттерни мови персонажів (персонажки?) передані супер. також сподобались деталі на бекграунді — такі дрібнички підходять вкрапленням життєвих ситуацій у тексті.

але я от довго чомусь не могла написати відгук. наче, історія про проблеми, знайомі 99.9% українців, і через це вона має чіпляти… та щось було не так, і я не до кінця розуміла, що ж саме… а потім я зрозуміла — це рік. 

думаю, тут буде здебільшого моя особиста позиція. ваша новела торкається тематики війни як головної проблематики твору. як людина зі сходу, я дуже відчула момент з, так би мовити, ранньою українізацією. що мені сподобалось, то це як комбінували комедійні елементи з більш серйозними. я вважаю, що це було використано розумно, аби не подавити та задізиоралліти людину ще більше, бо все-таки головна тема твору — важка. так от, тепер ми підходимо до головного… ДАТА… от, що мені не давало спокою. 

дата — майбутнє, 2027 рік. і от наче історія і є в якійсь мірі cautionary tale, але вона б могла б нею бути і з менш реалістичною датою :( наприклад, можна було взяти минуле (2025 рік). я думаю, це був би найкращий варіант. мені здається, що в реаліях сьогодення, коли ми всі розуміємо, що війна завтра не закінчиться, така близька дата може накрутити людей ще більше, і не в хорошому сенсі, що вони щось винесуть з вашої гри… але це суто моя думка, може, я то оверсінкую…

стиль як мальовки, так і тексту — приємні. повторююсь, але справді дуже багато класних деталей, де видно, що у новелу вкладено думку. от, мабуть, тільки що з датою, я вважаю, вийшло невдало….

дякую за гру! наснаги у подальшій творчості!

a decent platformer game with just right amount of challenge so you don’t break your keyboard but come kinda close to it. a “very difficult” level has a cool design idea. i felt smart after figuring out how to overcome it, and it’s a good thing in my book. 

i really recommend to give this game a shot. this is a solid student project :)

дякую за відгук!! дуже рада, що вам сподобалось!! 

мені сподобався, як нагнічена атмосфера. навіть не очікувала, що тут будуть якісь фантастичні елементи. думала: вся історія про тягар повноліття, та нові соціальні норми, які на тебе з цим налягають. 

музика мені сподобалось, як підібрана. так само мені сподобалась і сама сцена та заданий тон. я прям згадала, як у дитинстві грала у серію візуальних новел про школу… аж захотілось знайти ті всі штуки та переграти 🙏 але, на жаль, розвʼязку конфлікту зовсім не сподобалось. для того, щоб між ними була створена якась глибока прірва, не вистачило пояснень. як на мене, треба було б тоді більше писати про те, що вони саме nemesis чи щось подібне, та йти в рут anime rivals. такі історії мають місце бути, та їм треба більшого розкруту та більших ставок. 

також, думаю, пояснити про здібності можна було більш лаконічно. наприклад, герой все-таки б запитав, які здібності отримав Давід, бо воно просто впало з язика, і Давід би на нього дивно подивився би. таким чином, ми би і зрозуміли, що є якийсь прикол зі здібностями, і що говорити про них — не дуже прийнято, бо то щось особисте. 

знову ж, атмосфера суперова, а юай теж прикольний та грайливий, контрастує з атмосферою у фіналі :3 

наснаги у подальшій творчості!

дякую за відгук! згодна, що така ситуація може потребувати більшого білдапу :)) я її обрала, бо то була частково рефлексія на події, які я бачу навколо себе, і я дуже часто чую діалоги про втрачу саме вирваними з контексту шматочками… от захотілось про таке написати теж

приємна історія про те, як можуть згоріти мости між колись близькими людьми. 

використані персонажами фрази мені здались достатньо реалістичними. ситуація також проста та зрозуміла, було відчутно нагнітання ситуації між героями, прийняття реальності пов персонажем. обидва фінали мені сподобались — один більш позитивний, та інший, хоч і не має такої ж світлої розвʼязки, все ще сповнений надією. я вважаю, що не зважаючи на помилки, треба рухатися далі, і навіть якщо герой для себе не виніс той урок, який повинен був, це не зупинило його життєвий шлях.  

текст потребує вичитування, але є, з чим працювати. музика підібрана добре, є хороша гра зі звуками та сторрітелінг за допомогою них. за це великий плюс. ідея з приближенням спрайту також сподобалась. пейсінг був хороший, і єдине, на чому я б справді фокусувалась — це на грамотності тексту :3 якби була хороша редактура, то історія б 100% заграла б новими фарбами. трохи все-таки заважало, що то є точки, то їх нема… десь русизми, які я б могла але відмітити, як паттерн розмови персонажа, та трохи тоді не вистачило колориту. 

дякую за гру! буду чекати на ваші подальші проєкти! 

дуже люблю, коли фантастика так переплітається з реальністю. хоч тема ідеальної людини в жанрі і не нова, розкрита вона в цій новелі цікаво та нетипово. мене дуже зачепив цей прогрес експерименту. зазвичай у сай-фікшені всі ці наукові штуки отримають інший розвиток :)

філософія твору цікава. я би сказала, що тут у нас персонаж-функція — тобто, його характер не так важливий. твір намагається донести думку, але таким чином, щоб читач потім сам прийшов до власних висновків. ми отримаємо ситуацію, і що про неї думати кожен вирішить сам. у моєму випадку, я прочитала фінал так, що без минулого нас не існує. ми — компіляція усього досвіду, і якщо прибрати відчуття, яке викликає той досвід, то залишається лише ніщо. без минулого нема майбутнього, і цей клон не бачив сенсу власного існування в такому випадку. йому було все одно, що він —«ідеальна» людина. 

в принципі, знову ж, цікаво обіграна тема клонування та телепортації. я от фанатка жанру, та шось ніколи не думала їх поєднати, хоча це має багато сенсу, і я навіть подібне вже читала (Rogue Moon). ви все одно мені відкрили новий погляд на цю тему. anyways, про книгу Rogue Moon. телепортація там теж по факту працювала як клонування обʼєкту з однієї точки в іншу, і тому при процесі, технічно, ти зникаєш назавжди. натомість маєш свою точну копію. якщо не читали, то, може, зацікавить :))

дякую за ваш твір, дуже сподобався!! детальки у спрайті бтв супер, але прийшлось грати без навушників, бо звук (особливо друга музична композиція) заважав сприймати текст :((( 

співчуваю вашій втраті та сподіваюсь, що гра допомогла вам цей досвід пережити. впевнена, що багато людей зможуть також відчути себе побаченими завдяки вашій творчості, що дуже важливо. за це я неймовірно ціную вашу гру.  

далі я буду критикувати деякі моменти, бо, все-таки, це гра на джем з рейтингом, і я бажаю вам подальшого розвитку у геймдеві 🙏 звісно, як багато людей сказало, складно з подібними інтимними для автора проєктами, та, як не крути, відгуки важливі для митців.

сам діалог достатньо реалістичний. мені особливо сподобались вкраплення згадувань минулого, бо вони здались дуже людяними. у самій цій події та завʼязці щось є. справді іноді чужій людині легше розповісти про подібний тяжкий досвід. героїня, мені здається, себе веде відповідно до ситуації, та її спрайт також чудово передає емоції. я хоч і варюсь в жанрі візуальних новел, та все одно мені іноді складно ловити зміни емоції, а тут очі автоматично чіплялись за персонажку. враження, ніби мені було цікаво побачити, що вона думає про ситуацію.  у фіналі питання-вибір не зрозуміла :( якось я от наче відчула, що воно викликано розгубленістю, а наче здається, що персонажка просто увесь час взагалі не слухала розповідь. я прям випала трішки в той момент, і мені знадобився час, щоб повернутися до ритму гри, так би мовити. ну і в принципі, тексту якось не вистачає… стабільності, мабуть. для мене був прям сильний перепад в якості між моментом, коли незнайомець мав монологи та всі іншим. 

з іншої сторони, оця початкова бізнес атмосфера та потім раптовий стик передані супер. оцей раптовий момент близькості, який закінчується так само швидко, як і почався. для мене, і якійсь мірі, це і був відлік цієї історії. 

дякую за гру. наснаги у подальшій творчості 🫶

цікава гра з інтерактивом. справді класна стилізація під компʼютер та пошук файлів на ньому, і в рамках маленького джему подібні штуки вражають ще більше, бо зроблені для маленьких історій :3 

озвучка класна, особливо сподобалась Рейчел. воно в міру емоційне, без перегравань. звук також якісно записаний. гра голосом сподобалась — вийшли достатньо дистинктивні персонажі. 

історія от наче проста, але є вкраплення чогось більшого та масштабнішого. якісь голоси, пожари… аж сумно, що це все не розкрилось. але ностальгічні нотатки мені теж сподобались. була в них якась власна атмосфера. з переїздом дуже класна деталь, яка додає шар реалістичності. але, все-таки, я би мабуть взяла б трохи від ностальгії, щоб пояснити більше за стан героя. тобто наче є цей момент, що він віддаляється від Рейчел, та є згадування травми… я навіть розумію, що на місці Рейчел я б теж цю травму вже б не тягала, і мінімально б згадувала, та може допоміг би невеличкий медичний файлик чи згадування якоїсь правки до школи, яке б додало деталей 🤔 справді якійсь невирішений моментик, від якого я відчуваю все-таки незавершеність історії.

та з самою Рейчел справді добра арка. про дрон, про те, що більше гг про неї не забуде. це мені нагадує, як коли я знаходжу старі фотки та бачу там людей, які колись були важливі, а зараз я їх навіть майже не згадую…

візуал підходить до тематики. Рейчел нагадала мені Футабу з персони 5, а Футабу я люблю :)) дуже милий спрайт. 

наснаги у подальшій творчості! 

складна історія. хоч у фокального обличчя тут і нема ні імені, ні характеру, все одно чуттєвий та добре написаний текст допомогає тобі проникнутися ситуацією та поставити себе на місце цього героя. 

текст справді гарний, літературний, але від того ж мені трохи сумно в ньому бачити не найбільші оригінальні метафори. я розумію, що задум — передати депресивний стан, і це думки, які справді виникають у людей, та коли видно, що автор може краще, хотілось би більш оригінальності. я це пишу щиро та з повагою до вас: справді якісна робота, якій не вистачає свого власного характеру. і наче десь була ця self-awareness, але воно не допомогло, особливо з початком та людьми-мурахами. 

мені сподобалось, як персонаж чіплявся за деталі далі й далі. фінал в обох випадках відкритий, і це гарно. я хочу це прийняти як надію на краще. звісно, з таймером було трішки важко насолодитися текстом, та в якійсь мірі без нього було б не те. я все ще не знаю, як відношусь до цього рішення, та визнаю, що воно цікаве. 

а от шрифт мені не сподобався. я плутала «а» та «з»… думаю, що для історії з таймером було б добре зробити текст на вибір хоча б 🙏 він підходить до естетики, але було трішки тяжко-важко. 

дякую за таку гру. тема важлива, і тут, як на мене, вона все-таки розкрита з повагою та розумінням. я бажаю вам удачі в подальшій творчості 

цікавий досвід!! справді, як фільм подивилась. у короткому форматі це прям супер працює. озвучка хороша, якісний звук. мені сподобалось ехо — його було як раз достатньо, щоб була атмосфера, і воно не діяло на нерви :D 

написано якісно, але в якісь моменти мені здалось, що текст просідав. ось наче ми будуємо якусь емоційну ситуацію, і раптом розвʼязка в неї… от як наївна, наче? з однієї сторони, воно сидить по атмосфері, особливо з твістом у фіналі, а з іншої якось губить, бо не знаєш, як себе відчувати. білдап для короткого оповідання був хорошим, тобто, так, десь у половині я почала асоціювати історію з творчим процесом. і так, стало зрозуміло, що все то — алюзія, та знову ж, текст то наче серйозний, то наче більш казково-перебільшений, і це плутає. я б вже тоді стабільно б йшла від одного до іншого, або робила б ці контрасти ще більш очевидними 🤔 

насправді, зараз більше про це думаю, і от складно щось порадити. думаю, може, це зводиться до моїх особистих смаків. у будь-якому випадку, робота якісна, та у вас хороша якість озвуки. мені сподобались інтонації, які ви обираєте. трішки занадто глибока для мене була обробка голосу ****, та то у фіналі має сенс, так що тут спишу на атмосферу. 

обкладинка, звісно, foreshadowing. також цікаво, чи там справді є щось у темряві, чи це мені почалось здаватись щось червоне рандомно в один момент :D аж не по собі стало.

також рідкий момент, коли скажу, що відсутність звуків доповнює картинку.

дякую за гру!

так я реально тепер сиджу думаю, чому я до цього не додумалась сама, поки то малювала та писала ХАХВХХВ

сумна закінчена історія. мене вона зачепила, особливо фіналом. сподобалось, що він в якійсь мірі «гучний», якщо це має сенс. 

сюжет простий та зрозумілий. сам по собі він не найбільш оригінальний, але тут скоріше цікаво, як він вписався у тематику відліку. написано теж чуттєво і справді склалось враження, що у персонажки було якесь життя. єдине що, хотілось би мабуть трохи більше різноманіття в листах 🤔 мені здається, краще було б згадати більше дрібничок, ніж більш розгорнуто говорити про декілька згаданих напочатку. інакше справді хороший стиль, і мені в комбінації з картинками дуже завайбила атмосфера, яку він зробив.  

музика також там підходить. анімація в меню після прочитання відчувалась, як ніж у серце. я аж завмерла :)) 

у всієї історії справді є оце відчуття сну, яке їй дуже підходить. 

удачі у подальшій творчості!

я, насправді, була так invested, аж сумно, що закінчилось :)) не знаю, чи тут близько 1000 слів чи все-таки менше, але якщо перше, то вони пролетіли дуже швидко, і це комплімент.

новела — уривок більшої історії, але зроблено це добре. у нас достатньо контексту, щоб розуміти ситуацію,  і лор-лроп не відчувався важким. насправді, він був натуральною вписаний у розмову, що великий плюс. сам стиль написання трохи не мій, але він працює з сетінгом та персонажами. 

мені сподобалось, що гра була про брейкінг поїнт однієї з персонажек. це, я думаю, цікаве рішення, яке тут спрацювало. ми не отримаємо так багато характеристик, скоріше, просто the final straw that broke the camels back. чомусь не очікувала наткнутися на таку історію, але цим вона в результаті мені і відгукнулась. 

трішки не вистачило вайбового юаю до історії. класне рішення з текстом оголошень, але ну прям сумно, що відсутня класна діалогова панелька та кастомне меню. воно може здаватися безглуздим на маленький проєкт, але такі елементи дуже продають гру. 

музика підходить до атмосфери. справді робить гру більш «стильовою». ТОМУ НЕ ВИСТАЧАЄ КАСТОМНОГО ЮАЮ!!! вибачаюсь, мені просто чомусь ніколи ще так не було сумно, що в грі нема прикольного юаю. 

в цілому це був приємний експірієнс. цікаво, яка подальша доля Тейлора та чи його життя знову зведе з Глорією…

дякую за гру!! удачі в наступних проєктах 🙏 

дуже дякую за відгук! приємно, що так розглядали всі ці дрібнички 🙏 з бекграундом справді був трохи задум, щоб він візуально розділявся навпіл. оскільки він достатньо простий, це додає більше смаку. ну і також, сонечко зліва в оповіданні, то тому там теж світло 

про рабиню, навіть не думала, що так можна сприйняти, але як ви це написали — я здивована, що більше людей так не подумало :D насправді, їм просто плити було в одну сторону, і тому вони кайнда друзі, та я цього не пояснювала, тож будь-яка інтерпретація має сенс

дякую ще раз за відгук!

дякую, врахую! так, з діалоговим вікном це було… еее… рішення. звісно, воно більш комфортно, якщо різниця помітніша :) я це врахую наступного разу. + до титульної сторінки, також придумаю, як це краще імплементувати 

дякую за розгорнутий відгук!

оскільки гра зроблена не на ренпаї, усі команди я додавала сама. щоб люди знали, що робити, я вирішила: краще вже напочатку це показати в обличчя, ніж люди потім заплутаються та будуть клацати все підряд. може, не найбільш елегантне рішення, але воно було чисто заради комфортно. намагалась намалювати вайбово, але сумно, що все одно незрозуміло :( 

про стиль оповідання — погоджуюсь, що це не типовий новельний формат. але за третє обличчя я буду битися ХВХВВХ. я більше люблю від нього писати та читати, але навіть так, я завжди це роблю через призму персонажа :) тобто, навіть коли «пише автор», то все одно — світогляд Салума. 

звісно, з сеттінгом згодна. він справді великий, і я сподівалась все-таки тут більше сфокусуватися на одній проблемі-вирішення, а все інше залишити для декорацій. буду більше враховувати зрозумілість тексту у великих роботах 🙏 

дякую, що вам було не все одно і ви залишили всі ці поради!!! я дуже ціную чесний фідбек. я буду памʼятати про штуки з іменами у коротких форматах 👆

дякую за відгук стосовно технічної частини. про більшість багів я знала, але в мене вже не було сил їх вирішувати. треба було ставити більше перевірок на анімації, та я втомилась 😅  не виправдовувати себе, але це моя перша гра на годоті, тому як вийшло. я рада, шо воно норм працює від початку до фіналу, якщо проходити, як задумано, і Бог з ним :)) звісно, для більшого проєкту вже буду це все виправляти. 

з процесором цікаво 🤔 навіть не знаю, чим воно так. я спробую подивитися в оптимізацію, бо в мене ніяких проблем не було, але я скажу чесно, що особливо про це не думала. більшість штук гра прелоадить на початку… наче кожен фрейм вона чекає тільки кліки, але може я там щось наворотила

дякую велике за проходження! було дуже цікаво побачити, як ви прочитаєте новелу :) ви робите цікаві та театральні голоси 🙏 я дуже вдячна за теплі слова, а також, що звернули увагу і на інші проєкти від команди! ми всі були дуже раді побачити це відео

дякую за відгук! дуже приємно :D

дуже сподобався головний бек гри. кнопки юаю — ультра симпатичні. прям вау-вау. особливо дякую, що ще додали текст, що та кожна кнопка позначає 🙏 візуально гра справді казкова, і і це доповнюється музикою та текстом.

сам стиль написання класний. він сповнений емоційними перебільшеннями, які грають на таку театральну та трохи сюрреалістичну загальну атмосферу. але мені все-таки не вистачило більш різноманітного голосу персонажів. їх тут пʼять, але всі вони говорять у схожій манері, що прикро. з таким стилем, я думаю, можна було б push further. от наче за характером вони й різні, але речення будують однакові. зараз ще раз перечитала туфлю ненависті, і теж емоцію не відчула. є там ця злоба, але вона якась скоріш меланхолійна, і в порівнянні з бурними артисткою та коханкою здається underwhelming. 

текст ще треба було б трохи вичитати, щоб прибрати десь повтори, десь помилки, але то вже деталі. справді цікавив досвід був читати цю гру, і я критикую, бо сподобалось, і ніяк не навпаки :) 

зі звуком ще б трохи попрацювати, бо паузи без нічого здались зайвими, але, знову ж, сам по собі він підібраний добре 🫶

гра — приємний досвід. рада, що вийшло завітати до вашої крамнички. наснаги вам у майбутніх проєктах :)