itch.io

дякую велике! зверну нв це увагу

дякую за зацікавленність! будуть оновлення у моєму тг-каналі, поки особливо ще нічого про це не писала :) 

https://t.me/peskazavka

планую викладати на ітч і, якщо буде не дуже поламано з точки зору програмування, то йти з демкою на стім. це буде point and click, але без системи інвентаря, тобто, всі пазли вирішуються тим, що зараз знаходиться на локації. основна думка твору, якщо коротко, «де починається та де закінчується людина». сеттінг, в основі, сай-фікшн, який багато бере в естетиці від ретрофутуризма

дякую за відгук!! розумію, що може бути складно вникнути в таку історію за 1000 слів!! рада, що текст зайшов 😅 

з інформацією розумію :) я виходила з того, що я таке сама люблю читати і складати оці всі пазлики. звісно, це не була найбільш світла моя ідея з врахуванням обмежень джему ХВХВХХВ 

якщо цікаво, то про персонажів звісно готується достатньо велика гра, але це не буде візуальна новела

люблю зиму і тим паче люблю пост-апокаліпсис під час зими. 

сподобалось, як в історії описаний сеттінг. достатньо пояснень, щоб зрозуміти, що коїться, навіть без словника. я би також сказала, що він у міру складний для короткої новели. текст підходив атмосфері твору — він не блищав на метафори та описи, що конкретно у цій ситуації личило атмосфері. при тому йому вдалось бути емоційним, та передати почуття героїнь за допомогою реплік. мені ще дуже зайшов довгий сіквенс «…» від системи. я аж сама занервувала :)) 

цікаво, все-таки, тепер більше почитати про цих героїнь. я так розумію, що в результаті подруга нас киданула через якісь класицизм змішаний з внутрішньою огидою, але щось думається мені: все не так просто. справді цікаво глибше поринути у весь цей конфлікт, і я вважаю, що це великий комплімент для маленьких історій :)

текст іноді пояснював одні й ті самі речі два рази. Мені запамʼятався уривок про пʼятнадцять хвилин.

жаль, що у меню нема музики. вітер трохи бив по вухах, але можна то я така чутлива, та я б його притлумила. інакше з абмбієнтом працював супер. було б класно ще мати якісь звуки систем ітд.

арти супер підходили до атмосфери, і оформлення тексту дуже зайшло!! дуже класне рішення з цього приводу.

удачі у подальшій творчості!! буду рада ще вас побачити на джемах!

історія мене зачарувала. дуже гарне оформлення, магічна музика, смачний текст з ритмом… воно мене затягнуло і хотілось більшого…

скажу чесно, я прийшла, бо мені сказали, що тут ЮРІ… в принципі, з юрі як завжди. очікуєш одне, отримаєш психологічну травму. цей твір тримає планку і в цьому плані не підвів, але фінал все-таки мене розчарував. далі поясню чому, та припускаю, що то здебільшого просто мої особисті вподобання, а не обʼєктивна критика.

твір починається з чогось абстарктно-негативного, допоки атмосфера не міняється на більш магічну, грайливу, затишну. та зрозуміло, що все не просто така, і потім і наша героїня починає відверто здавати. як на мене, психологічний аспект для настільки маленької історії досить навіть солідний. я собі то так трактувала, що зламана життям дівчина намагалась всі свої емоції виплеснути на плод власної уяви, бо вона не знає щасливого життя, і може й транслювати далі тільки негатив. та фея була єдиним світлом — світло, яке не виживе без того, аби його не плекали, та плекати нема кому… і от, селф-деструкція. і ця історія б на мене працювала, якби не фінал. не впевнена чому, та мені здалось, що для історії з такою вже темною атмосферою він додав ще більш непотрібного фарсу. поведінка героїні вже шокуюча, і вона була більш сильним сценарним ходом, аніж сцена у фіналі…

як написано мені сподобалось. мінімалістичне хороше оформлення. музика трохи погано лупилась, але атмосфері дуже підходила. я би може додала ще якісь ахи-вздохи для феї, бо мені здалось, що це могло б намалювати ще більшу dating scene атмосферу 🤔 але інакше претензій нема, зі speech-bubble дуже сподобалось :) 

я би з радістю ще прочитала роботи від вас ОСОБЛИВО ТОКСИЧНИЙ ЮРІ! 

наснаги у творчості! 

дякую за відгук!! рада, що змогла показати персонажів у такий короткий час 🙏 змія хвостом указує у бік, де сидить/стоїть Регріпена. коли вона стоїть, то хвіст прямо. коли вона збоку, то хвіст теж збоку :))

мені сподобалась відсутність музики під час основної гри, але я б все-таки додала щось на фінали, інакше якось пусто виходить. сама ситуація прикольна, і підходить до теми. мені зайшло, що нема якогось таймеру, бо постійно виходить напруга, що ти не знаєш, скільки можеш ще питати, поки не станеш обідом. 

в плані сюжету, мені здалось все логічним. коли той незнайомець — якийсь рандомний чувак, то чого б Кайра заради нього ризикувала. а так, от в них зʼявляється якась історія, і таку людину вже рятувати має сенс. звісно, тут можна говорити про те, наскільки Кайра емпатійна, але до логіки мені воно лягає нормально. 

глибокого  сеттінгу якогось я не відчула, але відчуття присутності світу за рамками печери було. я б сказала, що ведуть герої себе відповідно ситуації. я б, мабуть, ще більше торопила гг :)) але да, з лампою та лупом цього діалогу можна ще б було посидіти, аби ця вся інфа краще лягала разом. а так артик прикольний, є гра зі світлом. 

наснаги у майбутніх проєктах!

ваша історія мене вразила!!!

 не зрозуміла я її спочатку і пішла жалітися команді… і як тільки я почала пояснювати, чого мені вона не сподобалась, до мене ЯК ДІЙШЛО!! і я була така ВАУУУУ ОГО!!! спочатку я думала, що то про абʼюз між романтичними партнерами, але потім коли я склала нарешті 2 + 2, я прийшла до висновку: ваша гра, мені думається, про батьківський оверпротект. океан, все-таки, за різними мітами — є місцем народження русалок/сирен, і мені аж трохи соромно, що я одразу про це не подумала. але навіть так мене одразу зачепило, що Океан має обличчя, так би мовити. 

вибори на час сподобались. проклацала все, і ну дуже мені зайшло, що є варіант, де Океан намагається захистити Перлинку від каміння. бо ось спочатку це мене і заплутало, але як я зрозуміла сенс історії, то ця багатогранність чудово пасує ситуації!! все-таки, коли кояться такі речі у родині, це не значить, що батьки не люблять свою дитину 🙏 вони її люблять, та любов ця — отрута, хоч у своїй основі, вони не бажають дитині зла. неймовірно красиво!! 

текст теж добре написаний. я відчула ДРАМУ, навіть коли не відчула історію. я б моментами ще його виправляла, бо десь мені здалось, що речення трохи не вписуються у атмосферу… і чомусь ну дуже мене збило слово «епіцентр», хоч воно і нормально вписується… мабуть що, це чисто мій прикол, тому за текст для мене ви все одно — 5 :3

звук супер. печера вайбить ретро іграми, і я би дуже хотіла її побачити з такою музикою та такими описами! я все-таки не згодна з картинкою. вона красива, питань нема, але щось ця меланхолійна, майже чимось класична композиція мені збивала напругу. якби я щось обирала, то, мабуть, все-таки оцей момент, коли Перлинка винирнула, а в іншому тримала б екран чорним, мб з якимось шейдером, аби вайбив мутною водою. у будь-якому випадку, видно, що ви прям постарались, юай супер доповнює зображення. 

гра зі звуками теж супер. музика міняється зі сценою, вітер є, коли Перлинка на поверхні…. А ЩЕ… може, я вже зовсім всьо, але мені здалось, що у нас з вами однаковий звук океану :)) тільки у вас — у меню, та в мене то головний амбієнт гри. теж ББС архіви, чи то мені вже мариться? 😅

дякую за гру! ВИ МЕНЕ ВРАЗИЛИ!! дуже приємно було пограти у ваш проєкт 🙏 хай до вас набіжить більше людей пограти 🙏🙏🙏🙏🙏🙏🙏🙏🙏🙏🙏🙏🙏🙏🙏🙏🙏🙏🙏🙏🙏🙏🙏🙏🙏

дуже класна стилізації гри, яка підтримувалась і тим, як розмовляє з нами Еліза. вона справді себе вела, як чат-гптшка. і в принципі, всі персонажі дистинктивні, з різним паттерном мовлення. 

цікаво, що аби зрозуміти повний сюжет, треба слухати мп3шки. в мене були іноді проблеми тикнути, куди треба, щоб її запустити, і замість того діалог з Елізою на бг продовжував біжати :(( але добре, що для наступного дня треба прям натиснути на «наступний день», тому це не була прям колосальна проблема. повертаюсь до сюжету. якщо його розбирати, він не дуже складний, але тут більшу вагу мають персонажі та їхні особистості. новела відчувається як закулісся темного бізнесу, і тому плот-твіст у фіналі мене не здивував, хоча вразило, що Міха викликав поліцію. все-таки, вони там разом таке варили, що це як самого себе за кампанію закласти. та, може, він там вже настільки втомився від Саймона, що йому було трохи все одно.  добре, що у персонажів різний не тільки колір тексту, але й манера. хоча текст ще можна правити, але є солідна основа, з якою можна працювати. деякі фрази мені здалися дуже реалістичними, навіть у такому більш фантастичному світі. 

мені сподобався вибір назви. все-таки, Саймон справді хоче, щоб усе навколо нього просто було так, як він говорить, а людина то, чи машина — питання другорядне. такі люди є, і їх у світі достатньо. при чому, він не відчувається як прям тотальне over the top зло. у нього є свої моменти, які роблять його реалістично поганим. 

музика була хороша, але хотілось би більше варіативності. не вистачає звукових ефектів олдової приставки, щоб продати естетику ХВХХВ

реалізація одна з найкращих, яку я бачила цього джему. видно, що дуже запарились, навіть з детальками, як Коли Саймон зʼявляється у моніторі повноекранного режиму :)) були якісь штуки тут і там і юай можна було ще дотягнути, але для мене ви все одно — 5 

дякую за гру. наснаги у майбутніх проєктах.

п.с: трохи сміюсь, що геній Саймон код своєї геніальної програми писав на пайтоні, схоже, через назви файлів. що там було, джава скріпт ще? 

я би щиро хотіла пограти в розширену версією цієї новели!! мені сподобалось, що луп все-таки не викидав нас з гри, а замість того була пауза у діалозі. в якійсь мірі, це ще більш конфузило, але по-хорошому. 

я взагалі ну дуже люблю хороші історії про ШІ і перечитала багато всякого сай-фаю на цю тему, і мені здається, що тут справді є великий потенціал. у нашого співрозмовника цікавий паттерн речі. мені зайшла тема з різними пронаунсами до нас, але, може, я б ще більше їх міняла та комбінувала, щоб це створювало значніший ефект. музика також супер вайбила до тексту, та, як хтось писав, у рамках джему хотілось би більшого. 

через бекграунд на початку здалось, що історія про лімінал спейс. з тематикою ці привітливі хмарки вайблять енівей, і мені дуже зайшло і тло, і спрайт. прикольне рішення було додати цей момент говоріння до нього, оскільки емоцій нема. 

а тепер стрибну назад до тексту 🙂‍↕️ мені ідея відсутності фіналу сподобалась. я думаю, що горрор тим страшніше, чим менше нам показують та розказують, бо так можна прийти до власних висновків, які часто страшніше за задум автора, бо воно твоє, персональне. але саме в рамках короткої моменти, все-таки, відповідей не вистачило. свою позицію пояснюю. 

якби це була б більша гра, де ми б отримали бекграунд гг, додаткові можливостей для запритань та якийсь інтерактив з навколишньою середою, то можна було б і залишити відповіді мінімальні. у гри був би інший appeal. як зараз, ми отримали достатньо, щоб бути зацікавленими, але недостатньо, щоб піти задоволеними. я просто обожнюю відкриті фінали, проте вони працюють, коли достатньо матеріалу для уяви. наче, тут і є таке (все-таки, що це? може, свірозмовник мало рацію, і ми тут вже 56272772 років…), та просто нема привʼязки до цього світу, щоб воно працювало. сподіваюсь, я вас не заплутала :)) 

справді класна штука, і була б вона більше, я би там ще клацала і клацала. якщо будете розширювати, то будь ласка, згадайте на yours truly та пошліть мені лінк………….

удачі у подальших проєктах!!!! 

п.с.: 

and you don’t seems to understand… a shame you seemed an honest man………..

як кримінальну драму прочитала :) дуже приємне та позитивне враження залишила в мене ваша історія! 

тема відліку хоч і показана достатньо… буквально, але мені це сподобалось. після вашої новели як раз задумалась, що на диво не бачила так багато історій, у яких відлік фігурує, вважай, фізично. як вже говорили коментатори нижче, мені не вистачило музики та звуків, щоб до кінця відчути історію, та арт чимось мене прям зачепив :) ось не знаю, але все-таки у морі діджитала приємно побачити таку традішку. 

як я й говорила, історія — чисто кримінальна, трохи бізарна драма. персонаж, звісно, у фіналі вийшов з дуже метафоричною фамілією. написані діалоги у дусі жанру, та чисто порада на майбутнє — слова наратора можна оформляти без *. відсутність імена у текст-боксі вже показує, що то не діалог. в іншому, звісно, хоч текст і можна ще редагувати, та ідея та динаміка в ньому достатньо якісні. фінал також залишає приємний післясмак.

історія супер працює самостійно, але мене дуже зацікави ще справи Дмитра Лиса. сподіваюсь, що персонаж ще отримає розвиток. 

наснаги у подальшій творчості! 🫶

дякую за відгук!! рада, що вдалось передати драму героя, хоч і з обмеженнями :)) так, звісно, з великим сеттінгами в цьому плані важко, і моє рішення з текст-боксами не допомагає розумінню 😅 наступного разу буду враховувати подібні деталі

було цікаво пограти, та мені віндоус взагалі ніяк не дозволяє запустити файл :(( я все спробувала потикати 🙏 у мене остання оновлена вінда, якщо що 

як вже відмічали в коментарях, паттерни мови персонажів (персонажки?) передані супер. також сподобались деталі на бекграунді — такі дрібнички підходять вкрапленням життєвих ситуацій у тексті.

але я от довго чомусь не могла написати відгук. наче, історія про проблеми, знайомі 99.9% українців, і через це вона має чіпляти… та щось було не так, і я не до кінця розуміла, що ж саме… а потім я зрозуміла — це рік. 

думаю, тут буде здебільшого моя особиста позиція. ваша новела торкається тематики війни як головної проблематики твору. як людина зі сходу, я дуже відчула момент з, так би мовити, ранньою українізацією. що мені сподобалось, то це як комбінували комедійні елементи з більш серйозними. я вважаю, що це було використано розумно, аби не подавити та задізиоралліти людину ще більше, бо все-таки головна тема твору — важка. так от, тепер ми підходимо до головного… ДАТА… от, що мені не давало спокою. 

дата — майбутнє, 2027 рік. і от наче історія і є в якійсь мірі cautionary tale, але вона б могла б нею бути і з менш реалістичною датою :( наприклад, можна було взяти минуле (2025 рік). я думаю, це був би найкращий варіант. мені здається, що в реаліях сьогодення, коли ми всі розуміємо, що війна завтра не закінчиться, така близька дата може накрутити людей ще більше, і не в хорошому сенсі, що вони щось винесуть з вашої гри… але це суто моя думка, може, я то оверсінкую…

стиль як мальовки, так і тексту — приємні. повторююсь, але справді дуже багато класних деталей, де видно, що у новелу вкладено думку. от, мабуть, тільки що з датою, я вважаю, вийшло невдало….

дякую за гру! наснаги у подальшій творчості!

a decent platformer game with just right amount of challenge so you don’t break your keyboard but come kinda close to it. a “very difficult” level has a cool design idea. i felt smart after figuring out how to overcome it, and it’s a good thing in my book. 

i really recommend to give this game a shot. this is a solid student project :)

дякую за відгук!! дуже рада, що вам сподобалось!! 

мені сподобався, як нагнічена атмосфера. навіть не очікувала, що тут будуть якісь фантастичні елементи. думала: вся історія про тягар повноліття, та нові соціальні норми, які на тебе з цим налягають. 

музика мені сподобалось, як підібрана. так само мені сподобалась і сама сцена та заданий тон. я прям згадала, як у дитинстві грала у серію візуальних новел про школу… аж захотілось знайти ті всі штуки та переграти 🙏 але, на жаль, розвʼязку конфлікту зовсім не сподобалось. для того, щоб між ними була створена якась глибока прірва, не вистачило пояснень. як на мене, треба було б тоді більше писати про те, що вони саме nemesis чи щось подібне, та йти в рут anime rivals. такі історії мають місце бути, та їм треба більшого розкруту та більших ставок. 

також, думаю, пояснити про здібності можна було більш лаконічно. наприклад, герой все-таки б запитав, які здібності отримав Давід, бо воно просто впало з язика, і Давід би на нього дивно подивився би. таким чином, ми би і зрозуміли, що є якийсь прикол зі здібностями, і що говорити про них — не дуже прийнято, бо то щось особисте. 

знову ж, атмосфера суперова, а юай теж прикольний та грайливий, контрастує з атмосферою у фіналі :3 

наснаги у подальшій творчості!

дякую за відгук! згодна, що така ситуація може потребувати більшого білдапу :)) я її обрала, бо то була частково рефлексія на події, які я бачу навколо себе, і я дуже часто чую діалоги про втрачу саме вирваними з контексту шматочками… от захотілось про таке написати теж

приємна історія про те, як можуть згоріти мости між колись близькими людьми. 

використані персонажами фрази мені здались достатньо реалістичними. ситуація також проста та зрозуміла, було відчутно нагнітання ситуації між героями, прийняття реальності пов персонажем. обидва фінали мені сподобались — один більш позитивний, та інший, хоч і не має такої ж світлої розвʼязки, все ще сповнений надією. я вважаю, що не зважаючи на помилки, треба рухатися далі, і навіть якщо герой для себе не виніс той урок, який повинен був, це не зупинило його життєвий шлях.  

текст потребує вичитування, але є, з чим працювати. музика підібрана добре, є хороша гра зі звуками та сторрітелінг за допомогою них. за це великий плюс. ідея з приближенням спрайту також сподобалась. пейсінг був хороший, і єдине, на чому я б справді фокусувалась — це на грамотності тексту :3 якби була хороша редактура, то історія б 100% заграла б новими фарбами. трохи все-таки заважало, що то є точки, то їх нема… десь русизми, які я б могла але відмітити, як паттерн розмови персонажа, та трохи тоді не вистачило колориту. 

дякую за гру! буду чекати на ваші подальші проєкти! 

дуже люблю, коли фантастика так переплітається з реальністю. хоч тема ідеальної людини в жанрі і не нова, розкрита вона в цій новелі цікаво та нетипово. мене дуже зачепив цей прогрес експерименту. зазвичай у сай-фікшені всі ці наукові штуки отримають інший розвиток :)

філософія твору цікава. я би сказала, що тут у нас персонаж-функція — тобто, його характер не так важливий. твір намагається донести думку, але таким чином, щоб читач потім сам прийшов до власних висновків. ми отримаємо ситуацію, і що про неї думати кожен вирішить сам. у моєму випадку, я прочитала фінал так, що без минулого нас не існує. ми — компіляція усього досвіду, і якщо прибрати відчуття, яке викликає той досвід, то залишається лише ніщо. без минулого нема майбутнього, і цей клон не бачив сенсу власного існування в такому випадку. йому було все одно, що він —«ідеальна» людина. 

в принципі, знову ж, цікаво обіграна тема клонування та телепортації. я от фанатка жанру, та шось ніколи не думала їх поєднати, хоча це має багато сенсу, і я навіть подібне вже читала (Rogue Moon). ви все одно мені відкрили новий погляд на цю тему. anyways, про книгу Rogue Moon. телепортація там теж по факту працювала як клонування обʼєкту з однієї точки в іншу, і тому при процесі, технічно, ти зникаєш назавжди. натомість маєш свою точну копію. якщо не читали, то, може, зацікавить :))

дякую за ваш твір, дуже сподобався!! детальки у спрайті бтв супер, але прийшлось грати без навушників, бо звук (особливо друга музична композиція) заважав сприймати текст :((( 

співчуваю вашій втраті та сподіваюсь, що гра допомогла вам цей досвід пережити. впевнена, що багато людей зможуть також відчути себе побаченими завдяки вашій творчості, що дуже важливо. за це я неймовірно ціную вашу гру.  

далі я буду критикувати деякі моменти, бо, все-таки, це гра на джем з рейтингом, і я бажаю вам подальшого розвитку у геймдеві 🙏 звісно, як багато людей сказало, складно з подібними інтимними для автора проєктами, та, як не крути, відгуки важливі для митців.

сам діалог достатньо реалістичний. мені особливо сподобались вкраплення згадувань минулого, бо вони здались дуже людяними. у самій цій події та завʼязці щось є. справді іноді чужій людині легше розповісти про подібний тяжкий досвід. героїня, мені здається, себе веде відповідно до ситуації, та її спрайт також чудово передає емоції. я хоч і варюсь в жанрі візуальних новел, та все одно мені іноді складно ловити зміни емоції, а тут очі автоматично чіплялись за персонажку. враження, ніби мені було цікаво побачити, що вона думає про ситуацію.  у фіналі питання-вибір не зрозуміла :( якось я от наче відчула, що воно викликано розгубленістю, а наче здається, що персонажка просто увесь час взагалі не слухала розповідь. я прям випала трішки в той момент, і мені знадобився час, щоб повернутися до ритму гри, так би мовити. ну і в принципі, тексту якось не вистачає… стабільності, мабуть. для мене був прям сильний перепад в якості між моментом, коли незнайомець мав монологи та всі іншим. 

з іншої сторони, оця початкова бізнес атмосфера та потім раптовий стик передані супер. оцей раптовий момент близькості, який закінчується так само швидко, як і почався. для мене, і якійсь мірі, це і був відлік цієї історії. 

дякую за гру. наснаги у подальшій творчості 🫶

цікава гра з інтерактивом. справді класна стилізація під компʼютер та пошук файлів на ньому, і в рамках маленького джему подібні штуки вражають ще більше, бо зроблені для маленьких історій :3 

озвучка класна, особливо сподобалась Рейчел. воно в міру емоційне, без перегравань. звук також якісно записаний. гра голосом сподобалась — вийшли достатньо дистинктивні персонажі. 

історія от наче проста, але є вкраплення чогось більшого та масштабнішого. якісь голоси, пожари… аж сумно, що це все не розкрилось. але ностальгічні нотатки мені теж сподобались. була в них якась власна атмосфера. з переїздом дуже класна деталь, яка додає шар реалістичності. але, все-таки, я би мабуть взяла б трохи від ностальгії, щоб пояснити більше за стан героя. тобто наче є цей момент, що він віддаляється від Рейчел, та є згадування травми… я навіть розумію, що на місці Рейчел я б теж цю травму вже б не тягала, і мінімально б згадувала, та може допоміг би невеличкий медичний файлик чи згадування якоїсь правки до школи, яке б додало деталей 🤔 справді якійсь невирішений моментик, від якого я відчуваю все-таки незавершеність історії.

та з самою Рейчел справді добра арка. про дрон, про те, що більше гг про неї не забуде. це мені нагадує, як коли я знаходжу старі фотки та бачу там людей, які колись були важливі, а зараз я їх навіть майже не згадую…

візуал підходить до тематики. Рейчел нагадала мені Футабу з персони 5, а Футабу я люблю :)) дуже милий спрайт. 

наснаги у подальшій творчості! 

складна історія. хоч у фокального обличчя тут і нема ні імені, ні характеру, все одно чуттєвий та добре написаний текст допомогає тобі проникнутися ситуацією та поставити себе на місце цього героя. 

текст справді гарний, літературний, але від того ж мені трохи сумно в ньому бачити не найбільші оригінальні метафори. я розумію, що задум — передати депресивний стан, і це думки, які справді виникають у людей, та коли видно, що автор може краще, хотілось би більш оригінальності. я це пишу щиро та з повагою до вас: справді якісна робота, якій не вистачає свого власного характеру. і наче десь була ця self-awareness, але воно не допомогло, особливо з початком та людьми-мурахами. 

мені сподобалось, як персонаж чіплявся за деталі далі й далі. фінал в обох випадках відкритий, і це гарно. я хочу це прийняти як надію на краще. звісно, з таймером було трішки важко насолодитися текстом, та в якійсь мірі без нього було б не те. я все ще не знаю, як відношусь до цього рішення, та визнаю, що воно цікаве. 

а от шрифт мені не сподобався. я плутала «а» та «з»… думаю, що для історії з таймером було б добре зробити текст на вибір хоча б 🙏 він підходить до естетики, але було трішки тяжко-важко. 

дякую за таку гру. тема важлива, і тут, як на мене, вона все-таки розкрита з повагою та розумінням. я бажаю вам удачі в подальшій творчості 

цікавий досвід!! справді, як фільм подивилась. у короткому форматі це прям супер працює. озвучка хороша, якісний звук. мені сподобалось ехо — його було як раз достатньо, щоб була атмосфера, і воно не діяло на нерви :D 

написано якісно, але в якісь моменти мені здалось, що текст просідав. ось наче ми будуємо якусь емоційну ситуацію, і раптом розвʼязка в неї… от як наївна, наче? з однієї сторони, воно сидить по атмосфері, особливо з твістом у фіналі, а з іншої якось губить, бо не знаєш, як себе відчувати. білдап для короткого оповідання був хорошим, тобто, так, десь у половині я почала асоціювати історію з творчим процесом. і так, стало зрозуміло, що все то — алюзія, та знову ж, текст то наче серйозний, то наче більш казково-перебільшений, і це плутає. я б вже тоді стабільно б йшла від одного до іншого, або робила б ці контрасти ще більш очевидними 🤔 

насправді, зараз більше про це думаю, і от складно щось порадити. думаю, може, це зводиться до моїх особистих смаків. у будь-якому випадку, робота якісна, та у вас хороша якість озвуки. мені сподобались інтонації, які ви обираєте. трішки занадто глибока для мене була обробка голосу ****, та то у фіналі має сенс, так що тут спишу на атмосферу. 

обкладинка, звісно, foreshadowing. також цікаво, чи там справді є щось у темряві, чи це мені почалось здаватись щось червоне рандомно в один момент :D аж не по собі стало.

також рідкий момент, коли скажу, що відсутність звуків доповнює картинку.

дякую за гру!

так я реально тепер сиджу думаю, чому я до цього не додумалась сама, поки то малювала та писала ХАХВХХВ

сумна закінчена історія. мене вона зачепила, особливо фіналом. сподобалось, що він в якійсь мірі «гучний», якщо це має сенс. 

сюжет простий та зрозумілий. сам по собі він не найбільш оригінальний, але тут скоріше цікаво, як він вписався у тематику відліку. написано теж чуттєво і справді склалось враження, що у персонажки було якесь життя. єдине що, хотілось би мабуть трохи більше різноманіття в листах 🤔 мені здається, краще було б згадати більше дрібничок, ніж більш розгорнуто говорити про декілька згаданих напочатку. інакше справді хороший стиль, і мені в комбінації з картинками дуже завайбила атмосфера, яку він зробив.  

музика також там підходить. анімація в меню після прочитання відчувалась, як ніж у серце. я аж завмерла :)) 

у всієї історії справді є оце відчуття сну, яке їй дуже підходить. 

удачі у подальшій творчості!

я, насправді, була так invested, аж сумно, що закінчилось :)) не знаю, чи тут близько 1000 слів чи все-таки менше, але якщо перше, то вони пролетіли дуже швидко, і це комплімент.

новела — уривок більшої історії, але зроблено це добре. у нас достатньо контексту, щоб розуміти ситуацію,  і лор-лроп не відчувався важким. насправді, він був натуральною вписаний у розмову, що великий плюс. сам стиль написання трохи не мій, але він працює з сетінгом та персонажами. 

мені сподобалось, що гра була про брейкінг поїнт однієї з персонажек. це, я думаю, цікаве рішення, яке тут спрацювало. ми не отримаємо так багато характеристик, скоріше, просто the final straw that broke the camels back. чомусь не очікувала наткнутися на таку історію, але цим вона в результаті мені і відгукнулась. 

трішки не вистачило вайбового юаю до історії. класне рішення з текстом оголошень, але ну прям сумно, що відсутня класна діалогова панелька та кастомне меню. воно може здаватися безглуздим на маленький проєкт, але такі елементи дуже продають гру. 

музика підходить до атмосфери. справді робить гру більш «стильовою». ТОМУ НЕ ВИСТАЧАЄ КАСТОМНОГО ЮАЮ!!! вибачаюсь, мені просто чомусь ніколи ще так не було сумно, що в грі нема прикольного юаю. 

в цілому це був приємний експірієнс. цікаво, яка подальша доля Тейлора та чи його життя знову зведе з Глорією…

дякую за гру!! удачі в наступних проєктах 🙏 

дуже дякую за відгук! приємно, що так розглядали всі ці дрібнички 🙏 з бекграундом справді був трохи задум, щоб він візуально розділявся навпіл. оскільки він достатньо простий, це додає більше смаку. ну і також, сонечко зліва в оповіданні, то тому там теж світло 

про рабиню, навіть не думала, що так можна сприйняти, але як ви це написали — я здивована, що більше людей так не подумало :D насправді, їм просто плити було в одну сторону, і тому вони кайнда друзі, та я цього не пояснювала, тож будь-яка інтерпретація має сенс

дякую ще раз за відгук!

дякую, врахую! так, з діалоговим вікном це було… еее… рішення. звісно, воно більш комфортно, якщо різниця помітніша :) я це врахую наступного разу. + до титульної сторінки, також придумаю, як це краще імплементувати 

дякую за розгорнутий відгук!

оскільки гра зроблена не на ренпаї, усі команди я додавала сама. щоб люди знали, що робити, я вирішила: краще вже напочатку це показати в обличчя, ніж люди потім заплутаються та будуть клацати все підряд. може, не найбільш елегантне рішення, але воно було чисто заради комфортно. намагалась намалювати вайбово, але сумно, що все одно незрозуміло :( 

про стиль оповідання — погоджуюсь, що це не типовий новельний формат. але за третє обличчя я буду битися ХВХВВХ. я більше люблю від нього писати та читати, але навіть так, я завжди це роблю через призму персонажа :) тобто, навіть коли «пише автор», то все одно — світогляд Салума. 

звісно, з сеттінгом згодна. він справді великий, і я сподівалась все-таки тут більше сфокусуватися на одній проблемі-вирішення, а все інше залишити для декорацій. буду більше враховувати зрозумілість тексту у великих роботах 🙏 

дякую, що вам було не все одно і ви залишили всі ці поради!!! я дуже ціную чесний фідбек. я буду памʼятати про штуки з іменами у коротких форматах 👆

дякую за відгук стосовно технічної частини. про більшість багів я знала, але в мене вже не було сил їх вирішувати. треба було ставити більше перевірок на анімації, та я втомилась 😅  не виправдовувати себе, але це моя перша гра на годоті, тому як вийшло. я рада, шо воно норм працює від початку до фіналу, якщо проходити, як задумано, і Бог з ним :)) звісно, для більшого проєкту вже буду це все виправляти. 

з процесором цікаво 🤔 навіть не знаю, чим воно так. я спробую подивитися в оптимізацію, бо в мене ніяких проблем не було, але я скажу чесно, що особливо про це не думала. більшість штук гра прелоадить на початку… наче кожен фрейм вона чекає тільки кліки, але може я там щось наворотила

дякую велике за проходження! було дуже цікаво побачити, як ви прочитаєте новелу :) ви робите цікаві та театральні голоси 🙏 я дуже вдячна за теплі слова, а також, що звернули увагу і на інші проєкти від команди! ми всі були дуже раді побачити це відео

дякую за відгук! дуже приємно :D

дуже сподобався головний бек гри. кнопки юаю — ультра симпатичні. прям вау-вау. особливо дякую, що ще додали текст, що та кожна кнопка позначає 🙏 візуально гра справді казкова, і і це доповнюється музикою та текстом.

сам стиль написання класний. він сповнений емоційними перебільшеннями, які грають на таку театральну та трохи сюрреалістичну загальну атмосферу. але мені все-таки не вистачило більш різноманітного голосу персонажів. їх тут пʼять, але всі вони говорять у схожій манері, що прикро. з таким стилем, я думаю, можна було б push further. от наче за характером вони й різні, але речення будують однакові. зараз ще раз перечитала туфлю ненависті, і теж емоцію не відчула. є там ця злоба, але вона якась скоріш меланхолійна, і в порівнянні з бурними артисткою та коханкою здається underwhelming. 

текст ще треба було б трохи вичитати, щоб прибрати десь повтори, десь помилки, але то вже деталі. справді цікавив досвід був читати цю гру, і я критикую, бо сподобалось, і ніяк не навпаки :) 

зі звуком ще б трохи попрацювати, бо паузи без нічого здались зайвими, але, знову ж, сам по собі він підібраний добре 🫶

гра — приємний досвід. рада, що вийшло завітати до вашої крамнички. наснаги вам у майбутніх проєктах :)

спойлери!

для мене ця гра виявилась дуже особистою. 23 лютого 2022 року мені почало здаватися, що життя нарешті налагоджується, і що я знайшла в собі сили на академічний успіх. всю ніч, я дуже натхненно готувалась до тесту. звісно ж, всі ми знаємо, що сталось далі. 

але, що цікаво, гра мене зачепила не цим. це, мабуть, перша новела, від якої я розплакалась, бо спогади про село та те, як там не рухається час, здалися дуже реалістичними та інтимними. також хочу відмітити розвиток персонажки за цей час. дуже складно за короткий діалог розкрити персонажа, та ще й, у якомусь сенсі, змінити його, але тут це вийшло. вдале поєднання думок про дружбу та нотаток від Софії. 

описи під час флешбеку дуже сподобались, але в іншому здалось, що трохи не дотягує до цього ж рівня. насправді, частково це тому, що технічні штуки типа того, як працює ворд, достатньо тяжко художньо описати :D в іншому, знову ж, сподобалось, як написано. 

музика мені здалось не дуже пасує, але сама робота зі звуком прикольна. я аж сама по-хорошому випала, коли Софія відійшла, і музика, так би мовити, з нею. 

як я й говорила, тема для мене особиста, але в результаті, мені згадка про 24 лютого вбила вайб :/ от наче я повинна це була відчути, але мені це здалось просто шоковим елементом наприкінці. я вважаю, звісно, що це тема, про яку треба говорити, але чомусь це відчувалось як плот твіст у блокбастері замість логічного розвитку подій. можливо, замість того, я б або додала календар на бекграунді, або згадала це у тексті навпаки раніше, щоб увесь час була гнітюча атмосфера? не знаю, якщо чесно, я впевнена, це чисто моя особиста позиція, і більшість людей навпаки буде цим вражена. 

візуал простенький, але емоції у Насті милі. імхо, було б краще вже все намалювати у такому випадку, але гра сама по собі сильна, тому мені це враження не псувало. 

дякую за гру. сподіваюсь вас побачити ще. 

звукове оформлення — супер. гра «вчить» тебе цьому звуку монетки та його значенню, а потім використовує це у свою користь. 

як хтось писав, справді передано оцей вайб школи зі своїми мутками. для мене це був Дніпро, загальна школа, старші класи. діалоги прості, що підходить факту того, що головні персонажі — школярі. можливо, якщо покращувати проєкт, то я б використовувала текстові ефекти (як текст тремтить, збільшується, міняється у кольорі). мені здається, що це може створити більш легку та грайливу атмосферу напочатку, щоб наприкінці ще більше начавити. 

ідея музика = сцена — супер. особливо у школі, де був ревіл того, що сталось з Сандром — я прям відчула. дуже сильний звуковий супровід. 

щодо сюжету, відповіді є, але їх нема. у випадку «Монети» — то не мінус. єдине що, у 1000 слів це складно, але мені ще трохи не вистачило розʼїзду наприкінці. з іншої сторони, тепер я задумуюсь більше над першою сценою та її значенням, так що ефект у цьому точно є. 

окремо відзначу, що дуже сподобався спрайт. стиль приємний, і достатньо змін емоцій за недовгий монолог. сама ця сцена, бтв, по-хорошому кріпова. вона показує тягар на душі Кевіна, але не заради шок фактору. є в цьому якась меланхолія. 

чекаю на наступні проєкти! 🫣 цікаво, що буде далі

так, розумію це! звісно, оцінювала я все одно відносно всього іншого, у що пограла, але чисто по-людськи мені складно порівнювати цей проєкт до інших, де працювало більше людей, які мали більше часу 🙏 вважаю, що у вас є потенціал на вдосконалення, бо видно, що ви відчуваєте гейм-дизайн штуки

вибори: 

> Що трапилось? 

> Чого саме ти від мене чекаєш?

> Шукати рішення 

> Прийняти реальність 

зараз от перечитала, і наче там є пояснення, але щось вперше я або затупила, або воно було все-таки недостатньо. мабуть, до мене не дійшло, хто той клієнт

знаєте, почну зі звуку. поки пишу ревʼю, у мене на бекграунді запущена гра, щоб просто насолодитися музикою. неймовірний супровід, дуже підходить атмосфері. я прям чую в цьому течію часу-води, і як воно меланхолійно йде і йде… також сподобався початок, де через sfx ми отримаємо експозицію. враховуючи, що слів автора у новелі нема — супер рішення. 

все-таки, цю роботу складно оцінювати як звичайну новелу. сюжету тут нема, і персонажі та їх особистості — неважливі. як на мене, то скоріше про дві філософії, або навіть про одну частину цілого. нагадує Квіт у цьому плані, тому цікаво побачити, що МіхаПомело продовжує розвиватися у такому напрямку.

що можу похвалити, то це все-таки факт того, що читати такі роздуми без сюжету все одно цікаво. як на мене, це викликано вкрапленнями більш особистого досвіду. часто у подібних проєктах проблема, що вони відчуваються порожніми, бо персонажі не мають у собі людського — лише одні функції, тоді як тут ці функції говорять однією з нами мовою, і так зароджується більше порозуміння. 

єдине що, я трішки все-таки заплуталась у діалозі в один момент. наче я розуміла, до чого воно, але враження, ніби думки були не дуже повʼязані між собою. особливо наприкінці з Ікаром. у моєму поясненні, воно до того, що пов персонаж намагається збагнути інших людей, і якось поступово в цьому тоне, але також здається, що можна було краще підвести 🤔 таке саме відчуття виникло ще з «і що, правда зникнеш?» (чи якось так). тут з однієї сторони відчувалась більш людська природа, з іншої — ось ну зовсім трохи не вистачило може якоїсь більш ніякової паузи (але вона наче й була???). або, може, конкретики питання. 

візуал супер працює з музикою. паралакс кльово доповнює атмосферу. текст звісно ріжеться, але скоріш за все, бо між рядками нема пробілу. бтв, колір супер. прям субтитри, що пасує до розмови :D

дякую за гру. ЧЕКАЮ ЩЕ НА ІГРИ ВІД МІХІПОМЕЛО 🙏

п.с.: жорсткий оффтоп, але це мені ще й нагадало, як зі мною сперечався один чувак з філософського факультету про втечу з реальності. так ми з ним і не погодились, бо я була більш як пов у цій історії, а він — як та дівчина.  

гра витримує стиль та заданий тон. мені сподобалась «ретро» графіка, і хоч вона й проста, невеличка анімація персонажа додала життя. сподобалось, що трохи виглядає, наче хлопець стоїть за кафедрою. вайбить з історією.

дуже хороша гра зі звуками. мені здається, ви вдало використали аудіо,  бо замість того, щоб постійно писати про постріл, ви все-таки поклались на те, що читач зрозуміє це зі звуку. я вважаю, що в такому короткому форматі — це чудове рішення. 

текст доносить думку. описів тут нема, але воно й не треба. моя єдина значна критика — перші мої вибори призвели до того, що не було пояснень щодо справи, і в результаті монолог «відпусти, не всі тобі будуть вдячні» здався… недоречним. також, на майбутнє, три крапки — то вже пунктуація. коми потім ставити не треба. розумію, що робилось в соло, тому таке легко пропустити. 

потім переграла (прокліклала все, що могла), і зрозуміла увесь сюжет. у маленькому форматі це ще не проблема, але в майбутньому раджу все-таки передивлятися гілки розгалужень, щоб все навʼязувалось, бо у великих іграх вже менше шанс, що хтось буде все дивитися :( або це треба робити частиною механіки, що могло б бути цікаво у детективі 🤔 наприклад, що кожного разу, як ми повертаємось, він згадує більше та більше інфи чи щось таке.

як на соло проєкт з обмеженим часом, вийшло добре. ще раз хочу похвалити працю з аудіо-сторітеллінгом: просто та ефективно. наснаги вам у майбутньому! 

коротенька меланхолійна гра. вибори три, і, насправді, вони цікаві. проклацала усі, і найбільше мені сподобався з рекламою, бо я не думала, що воно теж буде bitter-sweet :D

атмосфера витримана. звуків, окрім друку та сміху, нема, що сумно. є амбієнт тиші, і він чудовий. мені здається, що як раз тут відсутність музики пасує. але, якби це було на мені, то я б додала наступне: «фірмовий» звук початку новин; шелест папірців, які тримає ведучий, видихи/вдохи; звуки «руху» (може, він переступає з ноги на ногу ітд); звуки студійної техніки; якийсь кашель на фоні від стаффу; звук під час реклами. 

арт підходить атмосфері, офіційний синій колір теж пасує. червоний метеорит на фоні одразу виділяється. 

текст гарний, але потребує редагування. ведучий веде себе дуже по-людськи, і є відчуття, що сценарист проживає сцену разом з персонажем. на жаль, іноді відсутність капіталізації, ком та одруківки руйнують вайб :( 

в цілому, мені сподобалось. гра має свою атмосферу, і тримається її до кінця. хоч і не найбільш оригінальне розкриття теми, але вдале.

наснаги вам у майбутніх проєктах!