складна історія. хоч у фокального обличчя тут і нема ні імені, ні характеру, все одно чуттєвий та добре написаний текст допомогає тобі проникнутися ситуацією та поставити себе на місце цього героя.
текст справді гарний, літературний, але від того ж мені трохи сумно в ньому бачити не найбільші оригінальні метафори. я розумію, що задум — передати депресивний стан, і це думки, які справді виникають у людей, та коли видно, що автор може краще, хотілось би більш оригінальності. я це пишу щиро та з повагою до вас: справді якісна робота, якій не вистачає свого власного характеру. і наче десь була ця self-awareness, але воно не допомогло, особливо з початком та людьми-мурахами.
мені сподобалось, як персонаж чіплявся за деталі далі й далі. фінал в обох випадках відкритий, і це гарно. я хочу це прийняти як надію на краще. звісно, з таймером було трішки важко насолодитися текстом, та в якійсь мірі без нього було б не те. я все ще не знаю, як відношусь до цього рішення, та визнаю, що воно цікаве.
а от шрифт мені не сподобався. я плутала «а» та «з»… думаю, що для історії з таймером було б добре зробити текст на вибір хоча б 🙏 він підходить до естетики, але було трішки тяжко-важко.
дякую за таку гру. тема важлива, і тут, як на мене, вона все-таки розкрита з повагою та розумінням. я бажаю вам удачі в подальшій творчості