співчуваю вашій втраті та сподіваюсь, що гра допомогла вам цей досвід пережити. впевнена, що багато людей зможуть також відчути себе побаченими завдяки вашій творчості, що дуже важливо. за це я неймовірно ціную вашу гру.
далі я буду критикувати деякі моменти, бо, все-таки, це гра на джем з рейтингом, і я бажаю вам подальшого розвитку у геймдеві 🙏 звісно, як багато людей сказало, складно з подібними інтимними для автора проєктами, та, як не крути, відгуки важливі для митців.
сам діалог достатньо реалістичний. мені особливо сподобались вкраплення згадувань минулого, бо вони здались дуже людяними. у самій цій події та завʼязці щось є. справді іноді чужій людині легше розповісти про подібний тяжкий досвід. героїня, мені здається, себе веде відповідно до ситуації, та її спрайт також чудово передає емоції. я хоч і варюсь в жанрі візуальних новел, та все одно мені іноді складно ловити зміни емоції, а тут очі автоматично чіплялись за персонажку. враження, ніби мені було цікаво побачити, що вона думає про ситуацію. у фіналі питання-вибір не зрозуміла :( якось я от наче відчула, що воно викликано розгубленістю, а наче здається, що персонажка просто увесь час взагалі не слухала розповідь. я прям випала трішки в той момент, і мені знадобився час, щоб повернутися до ритму гри, так би мовити. ну і в принципі, тексту якось не вистачає… стабільності, мабуть. для мене був прям сильний перепад в якості між моментом, коли незнайомець мав монологи та всі іншим.
з іншої сторони, оця початкова бізнес атмосфера та потім раптовий стик передані супер. оцей раптовий момент близькості, який закінчується так само швидко, як і почався. для мене, і якійсь мірі, це і був відлік цієї історії.
дякую за гру. наснаги у подальшій творчості 🫶