мені сподобалась відсутність музики під час основної гри, але я б все-таки додала щось на фінали, інакше якось пусто виходить. сама ситуація прикольна, і підходить до теми. мені зайшло, що нема якогось таймеру, бо постійно виходить напруга, що ти не знаєш, скільки можеш ще питати, поки не станеш обідом.
в плані сюжету, мені здалось все логічним. коли той незнайомець — якийсь рандомний чувак, то чого б Кайра заради нього ризикувала. а так, от в них зʼявляється якась історія, і таку людину вже рятувати має сенс. звісно, тут можна говорити про те, наскільки Кайра емпатійна, але до логіки мені воно лягає нормально.
глибокого сеттінгу якогось я не відчула, але відчуття присутності світу за рамками печери було. я б сказала, що ведуть герої себе відповідно ситуації. я б, мабуть, ще більше торопила гг :)) але да, з лампою та лупом цього діалогу можна ще б було посидіти, аби ця вся інфа краще лягала разом. а так артик прикольний, є гра зі світлом.
наснаги у майбутніх проєктах!