itch.io

Не думала, що колись Геловін, корупція та Риба, що потонула зустрінуться в одній грі. Каламбури та промовисті прізвища це fishечка цієї історії) Маски тут герої носять як фігурально, так і дослівно. Бек в традішці цікаве візуальне рішення, добре пропрацьовані детальки) Мені герой прив'язаний до стовпа чимось нагадав капхеда Х) Дякую за гру! 

Яка цікава механіка здобування коду та руху офісом. Багато інформації подано через деталі, що круто. Я ваша фанатка ще з Ендокарду, ви вмієте здивувати своєю роботою))
Символічне зображення конячки для гравчині, бо пахала вона звісно багато( Ще виникло враження, що це роки народження героїв за гороскопом, адже попередній рік був Дракона, зараз рік Коня.
Мене лише здивувало, чому Ваня була менеджерка, це похідне від Іванна? Бо я на мить розгубилася було. 
Дякую за гру! Натхнення і творчих успіхів надалі! 

Вау, мені сподобалося! Дуже цікавий дизайн персонажа та сюжет гри. Деколи потрапляло в особисті болючі теми, що добре. Якщо гра відгукується, отже знайшла підхід до гравця) 
Шкода сутність, допомогла нам, а хто ж допоможе їй?(( 
Візуальна складова просто цукерочка, можу вічність дивитися на стиль художника. Емоції сутності теж мистецтво. 
Дякую за гру!

Спойлери:

Дуже гарна атмосферна гра, проте одразу виникли здогадки, хто вбивця і стало сумно. Бо можна було накрутити якоїсь драми, зробити вбивство через нещасний випадок у чотирикутнику лола-директор-доллі-карл. А натомість нам дають класичну історію зради між подругами через заздрість.

Хоча, як на мене, дві посестри у шоу-бізнесі та ще й поруч з продюсером, який знається з мафією мали б триматися разом з часів кабаре. Бо для жінок тоді було принципом вижити, а не йти одна проти одної. Та ще й багато предметів на знімальному майданчику вказують на те, що Продюсер постійно ошивався десь поруч: ваза захована біля ширми, вино на столі, фрукти на столі. А нещасний випадок в якому звинуватили Карла через те, що Доллі мало не прибила лампа? Звинуватили Карла, хоча це знову таки міг підлаштувати продюсер через ревнощі.

І питання до вази, зазвичай в кіно все бутафорське, навіть ті самі пістолети чи вази. Те що важка ваза не розбилася при падінні, могло значити, що це бутафорія, а отже погоджуючись з коментарем нижче, як маленька кабаре танцівниця могла прикласти стільки сили, щоб нанести летальний удар головній акторці? Отрута чи шматок дзеркала були б ефективніші для неї чи навіть підкрутити гайки в центральній лампі, поки ніхто не бачить.

І оці плями на предметах та дзеркалі збивають, бо хочеться прослідкувати певну траєкторію кожного варіанту вбивства, а Лола не дає чітких підказок стосовно цих плям, чи це кров, чи це вино. Тобто умови вгадування для гравця не досить повні, як на мене. 

Музика чарівна, як меню та текстбокс. Фігрка Доллі  теж неймовірно гарна та має пропрацьовані емоції. Дякую за гру!

Оце так пафосна розмова з котом! Якщо кіт Салем, потрібно було назвати власницю Сабріною))
Це був геніальний концепт для коротенької роботи як на цей мікро-джем. Дякую за чудовий досвід проходження. Приємна озвучка, трохи різав вухо незвичний ефект викривлення голосу, але емоції витримані чудово. Момент увімкнення світла теж одазу розставив усі крапки над "і". Подача супер. 
У мене виникло лише одне питання, чи була змова стосовно "пасифікації" кота натяком на кастрацію? х) 
Дякую за гру! 

Знайома ситуація. Баранчики були приречені ще до того як я починала їх рахувати. Я слухаю якусь спокійну музику тихо чи вмикаю звук потріскування каміну/дощу як асмр. Також допомагає важка ковдра чи подушка покладена в ногах, щоб якась вага комфортно тиснула на вас під час сну. Гарний візуал та текст, що містить до болі знайомі ситуації. 
Дякую, що підняли у своїй грі проблему безсоння!

Неочікуваний формат гри на джемі. Та хочеться сказати вам дякую, за нагадування про догляд за собою та світ навколо. Бо бува так втупишся в той екран, що поки сам екран не скаже тобі відпочити, будеш сидіти там далі. Миле жабенятко, а музичний супровід такий релаксуючий разом з цілим хором жабенят. Приємний для ока візуал, все таке зелене і яскраве. 
Дякую за гру)

Оце була подорож! Із задоволенням і посупленими на лобі бровами протикала на всі 9 фіналів. Є шарм в цій мальовці, бо вона загалом не грає багато ролі в сюжеті. Якби вона була більш пропрацьованою, то це були б плюси до антуражу. Але зараз це навпаки має певний свій вайб і таку трохи комедійність при умові, що сам дідок чаклун такий кліше антагоніст. Це мистецвто, як ви вклали у тисячу слів лор тіє місцевості й драму самого чарівника. Якщо одним словом, то класна адвенчура) 
Дякую за гру)

Як я люблю п'єси! Так чудово було це читати, що слова медом лилися мені до вух! Хотілося декламувати це вголос і розігувати по ролям. Приємний момент, що вона шаріється, якщо обрати "кохання".
Візуал милий. На мою думку, якби він був трохи більше пропрацьованим, то загальне враження та зацікавленість в проєкті була б ще вищою. Дуже приємний музичний супровід до історії, немов з реальним лязкотом мечів.
Дякую за гру! 

Ви говорите про петлю? Бо я проклацала знову і це здається відповідником. Та й гугл щось знайшов за вашим описом про петлю. 

Ця історія мене просто добила. Сиджу і пробирає до сліз, викликаючи оте щемке почуття відчуте 4 роки і 4 дні тому та кожне наступне пов'язане зі словосполученням "збирати валізу". Описи згадок героя почасти дуже життєві, а сама історія насправді дуже сумна. Приємний візуал та музика. 
Засмутило трохи вживання "чемодан" у тексті замість "валіза", а так читалося на одному подиху.
Дякую за гру) 

Історія одразу здалася мені похмурою через сірість кольорів та не дуже зручне відчуття цієї засніженої пустки, де лежить Рут, що ідеально описує атмосферу гри. 

Потужний конфлікт героїні, що обирала між протоколом та почуттями, що логічно підводить нас до її фіналу. Проте мені не вистачило зав'язки. Нам розповідають, що героїня пішла шукати подругу, але не як вона опинилася в такому фатальному для життя стані посеред снігу сама. І це питання відповідно веде до більшого розкриття всесвіту Рут. Бо в словнику ми маємо "Сток" і натяк, на те, що їхній соціум розділений певним чином.

Проте не описані небезпеки чи, до прикладу, чому саме протокол не дозволяє покидати станцію робітникам. Не об гілки ж дерев можна отримати такі травми. Я б використала слова виділені на словник для загальних термінів, щоб пояснити місцезнаходження героїні чи світоустрою з токсичним повітрям. Там також була згадка сестри, як мотивація дії, але абсолютно неінформативна в загальному сенсі. 

Бажаю творчих успіхів у майбутньому і дякую за гру)

Гра точно не те, що я очікувала від неї по зображенню. Тут немов потік свідомості тече разом з філософією та різними цікавими думками автора. В цьому дійсно щось є, моментами я не могла зрозуміти деяких розмов Гравця і Пустоти, а деякі конкретно відсилали нас до сюжету, власне, лихого фембоя. Хоча лихим він мені не здався, скоріше загубленим та відчайдушним завдяки своїм спробам зліпити з себе самого те, чого ніколи не буде достатньо, а повертати назад запізно. 

Стосовно графіки - те, що можна тикати не тільки червоні/сині/білі кружечки, а й просто знищувати ті на тлі прикольна взаємодія. Проте кольорові рішення подекуди виїдали очі: червоні літери на чорно-білому горошку, маленький горошок в меню попри існування великого рухливого на тлі. Правду кажучи, трохи голова починала боліти від постійного руху кружечків та дисонансу кольорів. Я б порадила чи робити меню нейтральним, чи давати тексту обводку, щоб він не зливався з текстбоксом. 

Спрайт прикольний, спочатку я думала, що він рухається, коли ми натискаємо, але він просто сам залочений змінювати емоції. Музичний супровід теж мав певну особливість, як мені здалося, бо наче пришвидшувався з часом. 

Враження залишилися змішаними, бо фінал так мені й не дав відповіді на усе висвітлене раніше. І чому герой (ми) говоримо з пустотою? Це сон чи відхід від анастезії після операції/експерименту? 

Дякую за гру! 

Можу зрозуміти прив'язанність героя до Рей, але не можу пояснити його продажу пам'ятних речей з реального життя, що мали емоційний зв'язок з героєм. Телевізор так, він радше був нагадуванням про щось сумне та нездійсненне. Та просто обносити всю хату на примху хитрої копорації якось відчайдушно. Втрата роботи часто засмучує нас і хочеться отримати десь від когось підтримку, сумно, що герою нікому пожалітися крім ШІ-асистента про своє горе. 
Приємний по кольорах арт та візуал. Гарна музика) Але шрифт виїдав очі, була б дуже вдячна, якби існувала функція обрати дефолтний не кастомізований для легкості читання. 
Дякую за гру! 

Почну з того, що мені сподобалася ідея, яку розкриває текст, де штучний інтелект може допомогти людині забути втрату та позбавити болючих спогадів. Музика приємна та допомагає краще відчути гру. До того ж Марія піаністка, тож приємно було слухати композицію. Візуал трохи незвичний, бо використані 3д модельки.

Мені дуже не сподобалася відсутність лотів збереження чи швидкого промотування. Мені довелося більше 5 разів прогортувати від початку історію, бо я не могла отримати позитивний фінал. До цього в мене не виникало таких проблем з іншими іграми (( 

Якби навіть гайд був, то теж непогано. Бо це трохи не юзерфрендлі до гравців, які хочуть оцінити декілька ігор, а повинні одну мучити так довго. З одного боку, це прикольно, що гравця вводять в оману зміною кольору очей, згадуванням грецької мітології чи автора "Атлант розправив плечі" окрім Маленького Принца. І це ухиляння Марією відповідей на прямі запитання. Якщо це свідомість її коханого, зрозуміло, що вона і не дасть йому відповіді поки він сам не здогадається. Але мені чомусь дійсно важко далося оце перепроходження. 

Залишу тут гайд, якщо хтось стражатиме як я: Марія, блакитні очі, піаністка, Маленький принц. 

Дякую за гру!

Ваша гра стала приводом для невеликої дискусії нашої команди. Я вважаю, це чудово показує багатогранність історії, коли кожен гравець може забрати з неї свій висновок, навіть якщо той трохи відрізняється від задуму закладеного самим автором. Для мене філософія, це море, де не видно берегів і під ногами не чутно землі, а я все ж люблю мати якусь опору і спиратися на щось під час міркувань.

Думка про єдину реальність досить глибока, тож я не можу осягнути її відповідно до героїні, адже тоді її бажання "зникнути" не може символізувати нічого іншого як смерть для мене. Не тільки фізичну, хоча це теж підходить, бо поки людина існує й мислить, вона не ставить під сумнів факт свого існування чи присутності. У наш час, люди про яких світ не чує в мережі теж свого роду мертві та відсутні для соціуму. Я вважаю, що це бажання зникнути можна трактувати по-різному.

Проте для мене все ж опорою стало судження, про фізичне зникнення і це наклало якогось пригнічення та меланхолійності на загальний діалог між героями.  

Можливо, це через мій власний досвід, коли ти відчуваєш, що розчиняєшся в іншій людині, а вона хоче зникнути з цього світу через смерть, тому починаєш думати:" а що буде зі мною? чи зникне моє розчинене в ній я разом з нею? чи я перестану існувати на певному рівні без неї?".

Арт дуже гарний як і послання в кінці, проте мені дуже виїдало очі через яскравий білий екран та жовтий текст на ньому. Коли це були невеликі репліки, то читалося добре, але на великих реченнях очам стало дуже дискомфортно.

Стосовно музичного супроводу, то мені здалося, що він не до кінця допомагає грі розкритися, бо не має якоїсь точки кульмінації чи піку як в розмові героїв.

Дякую за гру!

Кастомне меню та наліпочки, що з'являються на системному блоці залежно від  отриманого фіналу цікава деталь)
Дуже сподобалося, як ви попрацювали з голосом озвучки та оформили інтерактивну частину гри з папками, кошиком, рухом тексту, що розпливається. Єдине, що в мене стояла дефолтна швидкість озвучки відео, тому поки дійшов час читати документ 1 то відлік майже закінчився. Довелося переграти знову, бо хотілося встигнути все прочитати. Сюжет доволі цікавий, залишає за собою бажання дізнатися подробиці того інциденту з нотаток Рейчел.  
Дякую за гру!

Під кінець гри мене наче загорнули в м'якенький светрик перед тим як випустити назад з шафи у світ гучної музики та вдавання. Комфортна новела)
Дуже приємний голос озвучки і чисті репліки (інколи вони не співпадали з тим, що написано в текстбоксі, але не було зайвого шуму). Музика для антуражу вечірки теж вдало підібрана, я вловила вайб з цим сміхом і перемовлянням.
Бек прикольно пропрацьований, там є різні наліпки, гірлянда і навіть мемна футболка з вовкулакою. За великодки респект. Спрайт має цікавий дизайн теж, вдало підібрані емоції. 
Стосовно тексту, то трошки дивно, що Піт одразу вважає нас пацифісткою, бо це наче одразу звужує коло людей, що можуть рілейтитись з дівчиною за яку ми граємо. Пропри це думка історії була донесеа добре. 
Дякую за гру)

Ця гра врятувала мій вечір. Вона настільки зацікавила мене своїм гемплеєм та абстрактним сюжетом, що я почала вивчати її механіку залипнувши на добрих 30 хвилин чи більше.

Тут є гайди, але я їх не використовувала, бо навіть так інтиуїтивно можна отримати вихід на певний рут чи поглянути, які рути є. 

Одного разу, я випадково крашнула гру вписавши слово, якого не існує (проте гра дприйняла його як коректне, бо воно засвітилося й зникло в Оці) після чого виліз код й довелося все перезапускати.

Мені подобається як обіграна тема відліку в цій грі, варіативність виборів, нестандартна подача і піксельне око.

Дякую за чудову роботу! 

Мені сподобався сенс, який ви закладали в ідею гри.  Метафора пуми до існуючої іншої дійової особи "вона" змушує кожного гравця по-своєму інтерпретувати статус та значення персонажа. Кожен побачить своє.
Мені також подобається спрайт пуми, він не виглядає загрозливо й навіть мило дивиться на нас своїми фіолетовими очима, допоки не роззявить пащу повну гострих зубів. Це теж гарна алюзія до безвинності емоційно співзалежних стосунків, які вигризають одну зі сторін до кісток. Дякую, що висвітили таку тему в новелі. Ну і звісно сама клітка, як аналогія безвиході стосовно безпреревного батрацтва на роботі героїні й свого життя в такому темпі в цілому. 
Текст читався досить легко, одну одруківку побачила (у слові "відро"). Приємний візуал, а обкладинка одразу привертає увагу та інтригує.
Дякую за гру!

Голос озвучки приємний, але трошки злякалася, коли мені наче над самим вухом прошепотіли "Олеся..." х)
Гра дуже цікаво побудована, приємне зелене тло, мені також сподобався момент зі зміною реплік в бортовому журналі героїні. Немов вона прямо тут і зараз поруч з нами формує свої думки перш ніж закарбувати їх в остаточному варіанті. 
Те саме можу сказати й про репліки Кая, аж сироти по шкірі пішли, коли побачила його відповіді Олесі та почула голос. Те як "калина" змінилася на "бузок" у відповідях; "я" на "ми" під час згадки темряви.
В серці під час проходження оселилося щось щемливе й тремке від кожного з фіналів, бо кожен був сумним по-своєму.
Я людина далека від наукової фантастики, але прочитала все на одному диханні. 
Дякую за гру))

Чим більше я це проходила тим більше розуміла, що відбувається і це справило на мене враження. Коли ти заходиш трошки далі в розмові, а потім повертаєшся на початок, то вже розумієш як маєш відповідати, щоб дізнатися ще. Після чергового фіналу, я звернула увагу на опис кімнати і того, що персонаж сидить на підлозі (ймовірно), а подія насправді сеанс психотерапії для пацієнта. 
Вибори переміщувалися з прикольним звуком, мені це теж сподобалося! 
Що віконця сюжету, що тло і спрайт виглядають оригінально, а тому дуже цікаво їх роздивлятися. Та й загалом яскравими фарбами привертають до себе увагу) 
Дякую за гру! 

Думе мила і затишна історія про маленьку дружбу кота та робота на тлі великої трагедії екіпажу. 
Мені дуже сподобалися тло й обкладинка гри. Описані в тексті взаємодії робота з котом приємні, як кольорова палітра самої новели. Коли запускаєш її, то наче з холодної вулиці потрапляєш у тепле приміщення.
Звуки безумовно додають атмосфери до загального позитивного враження. 
Дякую за гру)

Цікавий задум, особливо приємно знати, що є альтернативні фінали для героя, який все ж може уввімкнути в останній момент голову та не робити дурні. Порадувала наявність записів радіо, родзинка цієї новели) 

Ситуація з бункерами та терористами  нагадала про гру "60 seconds!"

Так і хотілося сказати в один момент: "От що ти, Тристане, свята простота, в такий важливий об'єкт різних незрозумілих людей пускаєш?"
Трохи дивно, що він аж настільки довіряв новому знайомому, що не перевіряв після нього систему фільтрування повітря, чи система не видавала попереджень про зайві предмети. 

Мотивація терориста стосовно грошей мене менше переконує, ніж виявлена в розмові з Тистаном образа на брата і дружину. Бо підірвати центр фільтрації повітря, що потрібно для життя тобі самомому, це як в ногу стріляти. 

У гри приємний візуал та музика, що додає темпу подіям.

Дякую за гру! 

Мені дуже подобається, коли ігри висвітліють певні проблеми непрямо, а через сторонні конфлікти.
Те як у гравчині через роки випрацьовується залежність від комфортної цифрової співрозмовниці, лише показує, що попри розвиток технологій основні проблеми людства досі на місці: самотність, соціальна нерівність, об'єктивізація жінок (чи спрайтів жінок), проблеми з довірою та побудовою стосунків.
І коли таймер закінчився, а персонажка не зникла, в мене виникло питання, а чи це було істинним полегшенням для гравчині? Коли те, єдине невідворотне явище закриття серверу, що могло їх розлучити, тим самим змусивши героїню шукати нових способів адаптації, не сталося. Бо з одного боку, це тепер щось близьке їй, а з іншого, вона заплатила за доступ до своєї компаньйонки. В тексті відчутно, як героїня фруструє на тему неспражньості своєї подруги і це завдає їй болю.
Мені сподобалося візуальне оформлення та дизайн гри. Дякую за вашу роботу! 

Котики в іграх у черговий раз захоплюють світ   моє серце. Дуже класний візуал та цікавий підхід до реалізації. Обкладинка одразу привертає увагу цими великими чарівними очима. Звуків багато і вони доречні, дуже допомагають передати атмосферу історії. Розгадуючи загадку з кавуном, аж згадала, як записувала в 4 класі умови задачі з математики про баштани Х)
Без проблем знайшла чотири фінали, грати було цікаво.
Дякую за гру! 

Барони Невдачі — це просто капець!!! (і не той що Віктор)
З перших секунд розумієш, що тло — шедевр щойно починаєш його розглядати. Воно не просто служить героям місцем дії, а розповідає свою історію. Чого вартує зображення природи вдалині навколо табору чи колоди з різним пригодницьким начинням поруч з багаттям. Те як мазки передають колчан зі стрілами, прозорість пісочного годинника, відблиск ножа у полум'ях вогню, м'якість хліба. Спрайт Дзюрка теж окреме мистецтво, пропрацьовані найменші деталі, навіть нігті. Мені сподобався пірсинг у його вухах та надломаному розі.
Маски, це вже ваша окрема фішечка, принаймні з попереднього мікро-джему, де були Герцогів Самотності. Там у вас теж був промовистий бек і чудові спрайти. 
Озвучка як окремий бонус та пісня, що викликала в мене посмішку. Мені сподобався струнний інструмент, що супроводжував вокал. Це була лютня чи якийсь її аналог (якщо у вас є реальна лютня, ви круті!). Озвучка чудова і емоційна, я лише десь один раз помітила трохи непідрізану репліку. Проте через те, що віконечка тексту Віктора і Дзюрка міняли положення (що є цікавим ходом) було важко зосередитися. Тому перший раз я пограла з озвучкою, а другий раз без, щоб проникнутися текстом.
Текст цікавий, добре передає поетичну натуру Віктора так і більш "приземленого" Дзюрка. Певно в нього таке узагальнене уявлення про жінок , бо він з ними мало контактував, чи не мав потребувати контактувати взагалі.  Якби Евтерпа почула, як її звуть "бабою", то наслала б Віктору ще більшу творчу кризу, в наслідок чого Дзюрко б вовіки свою вечерю не побачив х)
Я не фанат фурі татусиків, тож деякі загравання між шукачами пригод пройшли повз мене, але загальні враження від гри доволі приємні.
Те як ви використали арт для меню у вигляді останньої кат-сцени, хід без перебільшень геніальний у рамках обмежених ресурсів.
Дуже дякую за такий досвід!

Розумію, проте якщо краще дізнатися лор Вщерті через вибори, то можна зрозуміти, що герой не воскресає, бо не помирає в цей раз насправді. Тому функції воскреснути чи віддати комусь своє життя не можуть бути втілені, бо герой не мертвий. Та і Вщерть немає таких повноважень, щоб комусь віддавати душу того, хто до неї потрапив ненадовго (на цей раз). 

Дякую за відгук :)

Приємний візуальний та аудіо досвід. Також хочу відзначити взаємодію з тлом, як окреме задоволення під час проходження. Збирати уривки, насичені змальовуванням природи та спогадами героя по клаптиках в цілісну композицію було вкрай цікаво. Весь час поки читала описи, в голові чомусь виринала асоціація з повістю "Зачарована Десна" О. Довженка.
Дякую за попередження щодо швидких спалахів світла. Фінал 1 був насичений цим світлом, але від того не менш добре проходився. 
Дякую за гру! 

Дякую за відгук, чи б ви не хотіли поділитися чого саме ви очікували від гри? 

Дякую за відгук! Насправді, Вщерть багато часу проводить поруч з людьми та серед людей, що можна дізнатися через деякі вибори. Тож вона бере від спілкування з ними різноманітну інформацію та переймає сучасні тенденції смертних. І також, цей формат не є сном чи вигадкою, про що сама Вщерть каже гравцю у новелі. Тому, вам пощастило і це не формат сну собаки чи просто сну. Гравець насправді помирає, але цього разу лише в одному з альтернативних розгілкувань свого життя, а Вщерть повертає його назад в інше наступне продовження :)

Зрозуміло, дякую за пояснення. Стосовно окреслення національностей, то у жарті шаурміста йдеться: "старий таджик продавав шаурму..." Тож методом логічним ця згадка вже утворює певний зв'язок між професією та певною національністю, попри ваші ствердження про не згадку жодних національностей. До того ж сам спрайт персонажа на голові має убір "тоқӣ", який притаманний певній групі народів. І це чудовий елемент одягу, але знову таки він підкреслює причетність до певних національностей. Я не спростовую факту, що ви досягли своєї цілі у передачі характеру персонажа, як доброї та чуйної людини. Та все ж, на мою думку, якщо прибрати надмірне зловживання акцентом, то це б ніяк не змінило теплого посилу вашої історії.

Мій доктор був душнілою, а сфера насправді дала драла, бо не сила слухати, як доктор Зільвербаард нахвалює шарлотку під час обіду х)
Знайшла три фінали без проблем, бо помітила, як колір змінюється відповідно до відповідей, це дуже допомогло. Музика додавала саспенсу. Було б цікаво дізнатися, що там за секретна інформація така і що за секретний проєкт. Вайби лабораторії присутні, перегравала декілька разів, щоб дізнатися весь лор. 
Дякую за гру! 

Ох, і не прості долі пропонувала крамничка нашій героїні! Коли вона погодилася забрати в дівчини лише один підбор замість двох, склалося враження, що підступна крамниця сама так підлаштувала, щоб черевичок загубився й тепер готова розділити панну з її власною долею за будь-яку ціну. Та то мої здогадки)

Нести тягар долі попереднього власника так само важко як і довго ходити на підборах. Цікавий задум з тим, що при другому перепроходженні ми отримуємо істинний фінал. Це чудовий посил залишатися собою, а не приміряти на себе чужу долю. Я думаю, ви могли надихатися англійським виразом "to be in someone's shoes".

Я б може лише порадила, бо на мою думку цей ефект зловістності б тохи посилився, залочити гру таким чином, щоб після першого разу нас не викидувало в меню, а ми знову потрапляли на ту вулицю і в ту крамницю, поки не оберемо власну долю.  Проте, це лише моя думка. 

Помітила ще одну орфографічну помилку "каблучки". В українській мові каблУчка, це перстень на палець. На черевички з підйомом, на мою думку краще вжити каблуки (без зменшено-пестливого), високі підбори, шпильки, обцаси. 

Дуже приємний візуал та оформлення віконечок. Гарні вірші. Дякую за гру)

Добре мати незнайому людину, що в складну мить розрадить та ще й зробить смачну їжу.
Приємна мальовка беку, звуки та музичний супровід.
Налаштування трохи попливли, та це здебільшого кінетичка, тому не страшно.

Єдине, що мене напружує в цій історії, це репліки працівника кіоску, які написані так, щоб показати, що він має проблеми говорити українською мовою без клішованого акценту. Я можу зрозуміти, якщо сценарист списав це з власного реального досвіду неодноразової взаємодії з представниками інших національностей, а не просто використав загальне кліше для гумористичної складової свого тексту. 
Я вважаю, що передати підтримку в холодну зиму іншою людиною та розкрити гумор в цій грі можна було не лише за рахунок зображення стереотипного представника Таджикистану, навіть якщо жоден з них ніколи не побачить цю гру й така репрезентація його національності іншими народами його не образить.

Дякуємо за відгук!))

Сценаристка тут! Дуже дякую вам за коментар та проходження! 

Музикальний супровід чудовий, задавав ритм усій історії поки я її двічі перепроходила. На моменті смерті Сандра, я ледь не заплакала разом з Кевіном. Дуже сумна історія, але гарний приклад того, як через невеликий шматочок тексту можна показати набагато більшку картину.
Мені подобається концепт певних соулментів між Кевіном та Сандром та монети провідника між ними, як речі, до якої обидва мали емоційну прив'язку через увесь сюжет історії. 
Дуже гарно написано, читається жваво і хочеться більше подробиць про інцидент. Основна драма залишилася за лаштунками, а ми отримали короткий переказ наслідків. Все ж незмінно хороший. 
Якби це було підлітковим романом, я б залюбки почитала щось на кшталт Монети у більшому обсязі. Дякую за гру)

Чао, я грішити — а саме так можна описати цю гру! 
І сміх і гріх, як то кажуть. Сатира і чорний гумор тут такі, що роз'їдає очі. До кінця проходження стало зрозуміло до кого ходили персонажі та кого бачив ДжиДжи. Ох і Падре, ну і Падре! 
вОвіки — це тепер мем сезону для мене х)
Було прикольно тикати, аби здобути всі три фінали. Тільки поки з тими чоткими чотками розібралася на початку, Боже мене чекати втомився(( 
Не знаю чи про скрімер попереджали в описі, бо мені б це не завадило точно. 
Вкуснінька гра)