itch.io

Ох, я аж згадала свою тогорічну поїздку на "Стежку Довбуша". Там нас теж зустрічав аналог пана Мирослава, місцевий харизматичний дід, що грав на дримбі. Оце звісно афера в тому лісі, Чугайстер скооперувався з мавкою замість їсти її та натомість погрожував з'їсти туриста. Трохи не канон української мітології, але спишемо на те, що, мавку в лісі коли хочеш знайдеш, а от кока-колу! Дякую за гру :)

Прикольна гра! Коротка, але цікавий задум. Я навіть трохи засмучена, що  там було лише три рівні зі сповіддю(( Хотілося б дізнатися лор всесвіту Елеонор та інших черниць трошки більше. Міні-гра сподобалася. Бажаю удачі в наступних джемах :)

Цікава на вигляд демка, ляльковий театр на початку мене підкорив! 💖🥺

Мальовка та спрайти персонажів/локацій просто вау. Візуал на висоті 🩷🩷🩷

Дуже хотіла пограти, тому пройшла усі кола пекла установки перед тим як гра відкрилася 😅

З мінусів:

Процес завантаження був не дуже юзер френдлі, але моя наполегливість мені допомогла все налаштувати. Також досить повільно рухався курсор і, як писали у відгуках вище, було трохи складно керувати героїнею, щоб потрапити в ті двері між палатами.

Сюжет – не дуже зрозуміло, що відбувається, якщо чесно. Бо нам дають лише скорочений шматочок подій, а діалоги персонажів здебільшого направлені на пошук Віллоу об'єктів.

Звісно нам дають певне уявлення про дивність лікарні, її локації, мед сестер, що поїдають обличчя тих, хто насмілився втекти. Проте хотілося б більше лору і розуміння всесвіту.

Додатково:

До речі, про дітей, які насмілилися втекти – нагадало хоррор гру Evil Nun, де головним героєм є хлопець Вільям з блакитними долонями.

Згадала про це, бо героїню звати Віллоу і її заколки теж блакитні, але це, мабуть, просто такий цікавий збіг.

Загалом атмосфера мені нагадує Fran Bow і чимось мій попередній сценарій до "Пригодник". Там героїня боялася лаписьок темряви, мріяла подорожувати і ходила у схожій білій нічній сорочці.

 З плюсів: 

Предмети було збирати легко як і додуматися, що ми маємо з ними робити.

Локації мають цікаві об'єкти, шпалери і картини/малюнки над ліжками дітей. Наприклад над ліжком Віллоу – це метелик, як на її заколках.

Було б цікаво більше дізнатися про роль малюнків над ліжками та інших елементів, чи має це якусь причетність до захворювань дітей лікарні.

Цікаво було б побачити повну гру♡♡♡

Бачу як усі хвалять цю гру в коментарях, але чомусь ніхто не говорить про сцену з королевою мух та її подальшою долею чи долею бджоли, якщо ви зробите неправильний вибір граючи за неї.     

"Кому що болить" – можете сприймати цей відгук саме так, але я хочу написати тут свою думку стосовно тієї сцени.

Перш за все, хочеться сказати, що ми можемо скільки завгодно абстрагуватися за допомогою мистецтва та алюзій. Проте, кожне "хі-хі, ха-ха" філософські роздуми чи інший вміст творчих робіт має мати чітку межу і розуміння, що він пропагує в маси. Навіть якщо цю гру пройде/подивитися не така велика кількість людей, це, на мою думку, не знімає з автора відповідальності за те, що він транслює своєю творчістю.

Загальна думка історії викривлює нам та подає на тарілочці різні хворобливі сторони соціуму, політики/внє політікі, швидкого успішного успіху, "тємщиків" і тд.

Проте, я б хотіла зачепити лише момент з мухою і бджолою та його доцільність як елементу гри. 

Що транслює нам ця сцена і який урок ми можемо зробити виходячи з неї – муха винна, що вона сама прийшла до павука, бо вона тупа "хвойда" за що отримала покарання у вигляді смерті. Бджола теж отримує "покарання" у вигляді смерті, якщо двічі намагається чинити опір – тому що боротися за своє життя бездумно нераціонально, потрібно завмерти чи терпіти.

А тепер згадаймо як часто цей самий "victim blaming" нам пропагує реальне життя. Де у новинах пишуть про дівчат підлітків, яких дорослі чоловіки накачують наркотиками й ґвалтують, бо вони "самі ж прийшли" до них знайомитися, "вони ж цього хотіли", "вони малолітні хвойди". 

Ґвалтівники розглядають наївність своїх жертв як чудовий приклад захисту власної непричетності до наслідків. 

А оці розмови про" нестримне бажання", "інстинкти" між бджолою та павуком – ще одна алюзія, якою чоловіки-насильники виправдовують свою поведінку стосовно жертви, начебто знімаючи з себе відповідальність за рефлекси власного тіла перекладаючи відповідальність на природу. 

Просто навіщо зайвий раз транслювати це без відповідної рефлексії. Гравець навіть немає часу подумати про те що він побачив, він просто хоче оминути цей епізод разом з тим "неправильним/незручним відчуттям" що виникло під час сцени. 

Тобто оминути проблему насилля над жінками й далі рухатися своїм життям/ проходженням гри.

Я не розумію навіщо це взагалі тут присутнє, навіщо подавати приклад ґвалтування як побічний елемент сюжету. Чому взагалі модно вводити ґвалтування, вбивство жінок як побічний драматичний елемент сюжету без поглиблення/рефлексії теми.

Ба більше, бджола має під примусом привести старому павуку-збоченцю Королеву, що робить її розумові здібності не більшими від мухи. У котрий раз транслюючи ідею, що жінки тупі й довірливі істоти, за що мають бути покараними хитрішими істотами. 

(спираюся на те, що бджола репрезентує тут жінку з того, що їй тут теж відводять пасивну роль – тобто зґвалтованої й тому що слово теж жіночого роду).

Тож я маю лише питання питання, чи ми справді хочемо у 21 столітті репрезентувати отак жінок та такі наративи, створені на sexual harassment та “віктім блеймінгу” через алюзію на комах?

Вітаю! Дуже дякуємо за такий розгорнутий відгук 🩷🩷🩷

Якщо чесно, то не очікували, що проходження буде таким довгим, приносимо вибачення 🥺 На вичитці мені здавалося, що процес займає менше часу. 

Приємно чути, що Вам сподобався текст та музика, ми дуже старалися передати атмосферу ✨️🫶 

Щодо каптура – я одразу подумала про роги, особливо коли потім з'явився Мефісто, бо спрацював асоціативний ланцюжок 😅

Аааааа я теж дружина Зейна (і Сайлуса)!!! Дружини Зейна united 🥺🫶🫶🫶 

Вітаю, як чудово,  що ви вивчаєте таку важливу тему зараз! 🥺💖

Я лише читала про види мильної вишивки у статті, там було також сказано, що така техніка була допоміжною. А основні техніки були складними й містили зашифровані символи. 

Якщо повертатися до сорочки князя, то її вишивка досить скромна порівняно з тим самим Теофілієм((

Вишита сорочка була статусною і цінною річчю для власника. Сподіваюся, дизайн Святослава трохи пофіксять у патчі 🩷

Відразу хочеться сказати, що це неймовірно гарна гра і містить багато складних фонів. Мій улюблений, це трояндовий сад біля розбитого вікна та бібліотека. Цілую руки художниці/ка!

Я не знаю чи хтось з розробниць знає за “Love and Deep Space”, бо як Sylus кінні, я була у захваті. Легенда про сміливу дівчину, що прийшла до дракона, цей підозрілий каптур на голові героя, начебто там ріжки. А побачивши на екрані героя з іменем “Мефісто” інтрига сюжету для мене остаточно розсіялася. Ну бо дракони, чоловіки з червоними очима і білим волоссям, трагічне кохання, фамільяри Мефісто там різні) Але харизми того кота вистачить на двох! Відсилки на "Шрека" та "Ігри Престолів" теж зацінено)

Мені так сумно стало потім, це кошмар тт Бо дракон знову залишився сам один у тому замку, зі спогадами про свою смертну кохану. Зата пані-кохані воз'єдналися і тепер будуть разом, це чудово))  

Дякую за гру! 

Тема шуму передана без слів, більше звуками, зате як же чудово!
Оця какофонія накладених між собою голосів, дзенькання стуку не на жарт мене роздратували.
А правда в тому, що ми живемо в цій реальності, де кожен прагне навішати нам локшини на вуха, прищепити комплекси, аби щось продати. Ведучі новин шокують нас провокативними заявами, а люди в соцмережах сперечаються через різні безглузді речі.
Як я зрозуміла, у фіналі героїня віднайшла свій душевний спокій, відкинувши шум навколо себе, тому її серцебиття стабілізувалося. Дуже цікаві дизайни химер, що репрезентують шумові подразники. 
Дякую за гру!

Також маю для вас артик з чоловіками 🌸 От настільки мені сподобалося 😁

Дуже дякую за гру! Я отримала шалену кількість емоцій від проходження. Позитивних звісно))

Те як чоловіки виглядають і говорять – це окремий вайб. Я не великий експерт з аніме, але на повну відчула силу міцної чоловічої дружби за півтори години проходження.

Також помітила декілька відсилок, а най навіть вони там не були заплановані. Імена у персонажів унікальні, відчувається певний вайб Джо-Джо з сильними морально й фізичними чоловіками.

Мені сподобалося, що попри кілограми іронії, сатири і гіперболізації – воно споживалося легко й швидко. Шкільні пригоди чоловіків нагадали мені про “Nan Hao Shang Feng” своєю комедійністю та антуражем школи.

Мої улюблені сцени — те як Ксав’є йде до крамниці, поки кривдник Мей десь там летить собі пробиваючи шари стратосфери й танець вчителя фізкультури зі свистком у губах, коли ми рятували Рейко XD

Кат-сцени яскраві та передають емоції, які хотів зобразити художник.

Дуже цікава ідея розкрити ШУМ через непорозуміння чоловіків з дівчатами. Така собі відсилка на баєчку “чоловіки з Марса, жінки з Венери”, дайте нам перекладач негайно.

Інтерактив з підказками хлопців вийшов чудовим, бачу в цьому певну відсилку на гру “Homicipher”. Окремий великий плюс за опис підказок у стилі кожного з чоловіків!

Кохання хлопцями тут наче сприймається як небажана “любовна гарячка” якої всі були б раді спекатися швидше, але все ж допомагають кожному з друзів її пережити. 

Мені подобається з яким розумінням чоловіки ставляться до дівчат, а у Ксав’є, здається, навіть супер гарні стосунки з мамою і по ньому видно це. 

Якщо я почну описувати всі перли з гри, які я скрінила – цей довгочит ніколи не завершиться.

Щодо дівчат – поза у них, звісно, потужна, нічого не скажеш. Але я думаю, що з огляду на їхні види діяльності: бібліотекарка, школярка, музикантка, то сидять вони багато й поперек про себе нагадує))

Фінал, як я розумію, один і він світлий, бо на початку трошки тригернулася зі згадки крові в якомусь реченні.

А ще відчуваю себе поза контекстом жарту про вимкнення наративу на середині шляху, та то вже пусте.

Дякую за гру ще раз, це шедевр!

Обережно спойлери!

Хотіла б подякувати за гру з історичною тематикою. Приємно бачити роботи, що зачіпають якимось чином українську історію чи фольклор.

Мені дуже подобаються квести такого типу “побалакай з одним, принеси друге, щоб розблокувати третє”. Дії ще й були обмежені по часу на локацію, тому в останній місії трохи голову поморочила, але було цікаво. Окрема подяка за гайд)

Приємно виконане оформлення, є можливість збирати ачівки. Класний задум зі збиранням предметів за місії попри постійне повернення героя у ранок п'ятниці. 

Відсилання на “помиральні ями” та язичницьких богів, що вірять у єдиного Бога, коли справа доходить жерця Теофілія були кумедними. 

У тексті загалом  багато іронії, сатири та чорного гумору. Місцями, як на мене, забагато. Трохи вибиває з колії оцей контраст між зібраною mastermid княгинею та її чоловіком, некомпетентним князем Русі, що  каже “окей” та боїться приходу печенігів. 

Зрозуміло, що це зроблено заради досягнення та посилення комедійного ефекту, проте від всього цього жартівливого йде перенасичення. Бо ми маємо колишнього князя, який має спокутувати свою гординю через добру справу, чим за сюжетом виступає врятування міста Донець від набігу печенігів. Проте цієї спокути я не помітила десь, крім фіналу останнього квесту. 

Щодо мальовки – мені також сподобався стиль художниці, ідеально доповнює гру. Кольори та контрасти яскраві, спрайти персонажів цікаві. 

Єдине, що мені не сподобалося, це спрощений костюм князя. На противагу йому в грі є гарно одягнута княгиня та купець з усіма тими золотими прикрасами чи дорогоцінним камінням. Звісно “екранного” часу ці герої мають більше, проте, на мою думку, не вистачає цієї складності в деталях – візерунку на плащі, перснів, прикрас, хутра тощо.  Бо крім спрощеного костюма, сорочка князя вишита за принципом “мильної” вишивки, яка з’явиться лише в 19 ст. завдяки схемам на обгортках від мила Шарлотти Брокар. 

Я люблю українську культуру, особливо епохи Трипілля, Скіфів, Русі-України, тому мені б хотілося побачити глибшу репрезентацію нашої історії навіть у чомусь такому кумедному й скетчевому як “Ця п’ятниця знову”. 

Дуже дякую кожному, хто зробив цю гру. Буду чекати нових проєктів! 

Дуже дякуємо за відгук! Раді чути, що вийшло чуттєво 🩷

Адже девіз цього проєкту при розробці був: "О, ти плачеш. Це добре." XD

звуки 🫠🫠🫠

не pov: ми з Orinoku  

(зацініть якість виконання  цього фш 😆) 

Як фанату ДнД і приколів про фаєрболи мені дуже сподобалося! Я отримала 4 фінали, залутала усі об'єкти вежі граючи за спритника, але для мене залишилося загадкою роль знайдених нами предметів. У мене виникло багацько питань щодо способу їх використання. Спочатку, я думала, що одна з тих речей дасть нам розуміння про чарівника у куполі й ми зможемо якось по-іншому з ним поговорити маючи фоліант чи щоденник.  Моя душа вимагає більше лору для цієї партії тт
Зілля зцілення не пробувала, що б воно дало? Кумедні вставочки зацінила) 

Мені треба такий фулл і більше кімнат аби годинами залипати)) Дякую за гру! 

Мені дуже подобається стильова цілісність композиції: меню, гра, обкладинка. Чудова мальовка спрайтів та беку. Голос озвучки приємний та плавний, хочеться слухати ще і ще. Геніальне використання тла як акторського майданчика на якому декорації виступають акторами п’єси. 

Щодо тексту – автору чудово вдалося створити коротку “екранізацію” подій, що відбувалися з нашими українськими діячами доби “Розстріляного Відродження”. Хоча, я ніде не знайшла посилання чи вказівку на те, що у сценарію було використане пряме цитування першої, другої та третьої дій п’єси “Маклена Ґраса” Миколи Куліша та його персонажів. 

Прошу авторів зважати на важливість відмітки першоджерела у майбутньому, адже по суті усе дійство та сама ідея гри крутяться навколо оригінального тексту п’єси Куліша взятого сценаристом за основу. Це ж, до речі, робить сам сценарій не зовсім оригінальним, бо тут ми бачимо не переосмислення і перефразування слів твору, а прямі цитати. 

 Дякую авторам за гру, що популяризує та просуває українську історію та культуру!  

Коли я отримала поганий фінал, мене накрило ледве не до сліз, бо дечим знайомим відгукнулася ситуація з життя. Подобається, як навмисне, виконані помилки у листі Харукі) Відчуваю важкість його стосунків з батьком, бо я так розумію, що мами, можливо, у нього немає? І оцей дивний старомодний фетиш батька на листи замість телефонів, немов, він прагнув аби час у селищі зупинився разом з технологічним розвитком. Насправді дуже сумно за обох юнаків :0 Бажаю котикам бути щасливими  ❤❤❤
Дякую авторам за гру!

Я сиджу у шоку, бо життя мене до такого не готувало XD По назві та обкладинці взагалі інше думала, а тут драма, хіть, кава!  

 Щодо арту:  

Арт шикарний, мені подобається його текстурність виконана такими начебто мазками, дуже гарно! Дизайн герцога теж дуже класний, оці всі золоті прикраси на рогах, руках, пальцях, його шкіряна куртка (dad-daddy-daddiest). Деталізація на висоті, одним словом. Та й саме тло може нам розповісти про звички та захоплення Яна: гра на гітарі, дартс, реслінг (я маю надію, що плакат саме з одним зі спортсменів). 

Щодо аудіо:

Аудіо підібрано вдало й створює загадкову атмосферу, яка гнітить та хвилює. Якби у сонного паралічу міг бути музикальний супровід, я думаю це був би він (у гарному сенсі сказаного).  

Щодо сюжету: 

З одного боку нам подають багато інформації про стосунки між героями, з іншого, ми, начебто, вриваємося у дійство посеред процесу і мені було трохи не зрозуміло як стосунки Яна та Наберія набули такого характеру і куди це приведе. Якщо думати текст гри, як уривок, який не потребує початку і кінця та жодних пояснень, бо ось він просто є і він гарно написаний - то так добре.  

Дякую автору за гру! Чекаю оновлень в історії Яна та Герцога :3

Зрозуміло, натомість з темряви виповзла непричесана Равіна XD 

Занурення у атмосферу гри 100/100, аж ностальгія в око потрапила 🤌Сто років не каталася у маршрутках, а тут ціла пригода, скажімо, приємна збірка розповсюджених життєвих кліше)) Титри мене розсмішили :)

Опис салону та усіх дій водія такий супер вайбовий і натуральний 😭🤌 І це одвічне питання коли давати ті ґроші за проїзд, бо де б я не каталася то прийнято платити одразу при вході до маршрутки🌿

Вітаю! Дякую, що пройшли гру і приділили увагу нотаткам та знайшли у них щось цікаве для себе 💖✨ Приємно чути ваші схвальні відгуки щодо тексту у поєднанні з іншими елементами гри ❤️‍🔥🌿 

Вітаю! Дякую, що пограли і почитали примітки 💖🌿

Вітаю! Дуже дякую за такий розгорнутий аналіз та увагу до усіх деталей гри ❤️‍🔥 Мені приємно бачити, що фінал вас вразив і це сталося як було заплановано))) Тішуся, що характер героїні прослідковується у тексті і ви зіграли двічі аби знайти усі відповіді :) 

Щодо цокотіння годинника та музики, то це правда і тут лише два варіанти - ми або генії, або дуже нам поталанило XD 

Цікаво було б почути якого жахастика ви чекали у фіналі, бо історія Равіни сама по собі досить сумна й гнітюча, якщо дуже сильно заглиблюватися у аналіз та вибудовувати теорії ✨🌿

Дуже тішить ваш розгорнутий великий відгук! Мені подобається спостерігати як кожен гравець трактує моменти гри по-різному, знаходячи нові сенси у закладених символах. Ваша  теорія додає більше цікавого підґрунтя до історії Равіни з психологічної точки зору)) Дякую, що пограли! 🌿

Містична назва та сама гра. Цікаво було підбирати комбінації для ритуалу) 

Дуже харизматична головна героїня та її стиль одягу. Павук на кулоні перегукується з іконкою самої гри як і павутина на одязі Лунарії та капелюсі) 

Життєва історія з викладачами, ех, розумію відчай головного героя/героїні. Подобається, що ритуал дає різні ефекти. Десь у астральних чортів тепер є фотка того Костінюка XD

Дуже сподобалася візуальна частина  і персонаж виконані пензлями з текстурним краєм) 

Також сподобалися елементи гумору у питаннях та реакція пана у капелюсі  на правильні та неправильні відповіді гравця. Дуже гарна ідея з вицвітанням тексту, яка імітує втрату свідомості (?). Хотілося б трохи більше інформації про цього подорожнього, бо ми неначе трохи вирвані із загального контексту. 

Також у гри чудова обкладинка, особливо буква “д” у назві виконана неначе капелюх) Дякую авторам за гру! 

Обрала по обкладинці, бо вона дуже заінтригувала мене і не пошкодувала))) 

 (надалі буду вживати заміну імен аби не робити іншим спойлери)

 З перших секунд мене привабив детальний опис подій справи Х, бо я гадала чи мають вони сюжетну важливість, тож навіть записувала їх XD

Окреме питання, це номер “15-21-20”. Якась пасхалка чи просто випадкове число? (ми з подругою думали чи це не зашифрована дата)  І що у кишені Х? Квітка? 

 З описів Y про Х мені стало зрозуміло, що це частково велика, можливо, підсвідоме відсилання на Ганнібала Лектора з “Мовчання ягнят”. 

 Х здався мені дуже харизматичним чоловіком, а його посмішка це вбивча зброя як і гострий розум))) Хтось у коментарях казав, що буде тепер обходити темноволосих чоловіків, а мені навпаки він сподобався ❤❤❤ 

Дуже класно обіграли назву гри у сюжеті. Ще на середині допиту у мене з’явилася теорія про “ефект спостерігача”.  Роздуми Х про цей ефект нагадали мені “Метафізичні Медитації” Рене Декарта і його техніку сумніватися у всьому поки він не знайде те, у чому міг би бути впевнений (чи якось так). 

Фінал змусив мою щелепу впасти до підлоги від неочікуваності. Майстерне ламання стін дуже театральний елемент і тому так мені імпонує) Та й референсів на сам театр не бракує! 

Потребую більше історії про Х чи Y в інших частинах ❤ 

 Єдине, я думала, що голос Х буде глибшим і нижчим, але сама наявність озвучки приємний сюрприз!

 Просто браво, я аплодую стоячи авторам гри! 

Не знаю чому, але ця гра стала першою у моєму списку проходжень. Можливо, бо я люблю бузковий колір XD 

З приємного – це трек, гарний деталізований спрайт, колірна гама гри. 

Присутні невеликі елементи філософії у тексті про те, що “нічого” насправді “усе”. Тут хотілося б трошки більше інформації про цю порожнечу у якій перебуваємо ми як бог певного напряму і як туди можуть потрапити інші істоти. Чому ми звемо її “вона” (бо "порожнеча" жіночого роду)? Думку вдалося донести й без цього нюансу теж, але питання по лору залишилося відкритим.

 Ідея гри не нова, але актуальна завжди: про постійні власні страхи бути недооціненим/зрадженим, про копання у собі, про вічне питання “а чи роблю я достатньо?” або страх відступити від наявного шаблону поведінки. Гра показує, що невпевненість у собі вражає навіть правителів цілих королівств, а не тільки звичайних людей. 

З моїх особистих побажань на майбутнє: 

• Додавати слова автора у текстовий блок у центрі екрана чи робити за допомогою описів та пунктуації чіткі межі, що розподілятимуть реакції персонажів та їхні слова. Бо інколи було важко віднайти ниточку розмови;
• Частіше змінювати спрайти персонажам під час діалогів. Це конкретно стосується моменту, де ми представляємося Леону як бог чогось, а у нього впродовж тривалого часу лише одна емоція на екрані й не зрозуміла його реакція;
• Слідкувати за пунктуацією і починати нові речення з великої літери аби розмова між персонажами не перетворювалася на нескінченний потік думки;

Дякую автору за гру!