Ох, і не прості долі пропонувала крамничка нашій героїні! Коли вона погодилася забрати в дівчини лише один підбор замість двох, склалося враження, що підступна крамниця сама так підлаштувала, щоб черевичок загубився й тепер готова розділити панну з її власною долею за будь-яку ціну. Та то мої здогадки)
Нести тягар долі попереднього власника так само важко як і довго ходити на підборах. Цікавий задум з тим, що при другому перепроходженні ми отримуємо істинний фінал. Це чудовий посил залишатися собою, а не приміряти на себе чужу долю. Я думаю, ви могли надихатися англійським виразом "to be in someone's shoes".
Я б може лише порадила, бо на мою думку цей ефект зловістності б тохи посилився, залочити гру таким чином, щоб після першого разу нас не викидувало в меню, а ми знову потрапляли на ту вулицю і в ту крамницю, поки не оберемо власну долю. Проте, це лише моя думка.
Помітила ще одну орфографічну помилку "каблучки". В українській мові каблУчка, це перстень на палець. На черевички з підйомом, на мою думку краще вжити каблуки (без зменшено-пестливого), високі підбори, шпильки, обцаси.
Дуже приємний візуал та оформлення віконечок. Гарні вірші. Дякую за гру)