Ця історія мене просто добила. Сиджу і пробирає до сліз, викликаючи оте щемке почуття відчуте 4 роки і 4 дні тому та кожне наступне пов'язане зі словосполученням "збирати валізу". Описи згадок героя почасти дуже життєві, а сама історія насправді дуже сумна. Приємний візуал та музика.
Засмутило трохи вживання "чемодан" у тексті замість "валіза", а так читалося на одному подиху.
Дякую за гру)