Щиро чудова гра, неймовірна графіка, ілюстрації та разюча відмінність між живописними пазлами та ілюстраціями  від спрайтів та фонів - дуже приємна відмінність! спрайт баті в тому моменті мене щиро вжахнув, настільки чудово відмальовано та дуже гарно відображає бачення світу гг

сцена з собакою мене прям розтрощила, мала подібне в житті, як меншою була, і воно щиро мене тоді дуже зачепило і збентежило, тому дуже розумію гг дякую дуже за пророблену роботу та за чудову гру  - мені щиро сподобалось, щиро вдячна!

Хороша гра на достатньо непросту тему.

В першу чергу мені хотілося б сказати про візуал. Спрайтів в гри багато і вони прям супер хороші. Найбільш неочікуваним моментом для мене стали пазли. Коли я побачив опцію зібрати пазл, я думав це буде просто спрайт і слова в стилі "вийшло щось таке", а отримав міні гру. А таких пазлів багато (можливо навіть занадто, враховуючи що гра запускає в луп і, можливо, потрібно було додати опцію "пропустити пазл" під час перепроходження) і вони різні. Якщо говорити про музику вона дуже добре підходить історії, за винятком одного моменту (музика під час першого пазлу є класною, але погано лупиться). Ще можливо потрібно було додати в деякі місця звукові елементи, які допомогли б з нагнітанням всього що відбувається. З сюжетом в мене все не зовсім однозначно. СПОЙЛЕР З одної сторони сюжет бере достатньо цікаву тему і добре розвивається. З іншої сторони тема більше про "собаку" ніж про крила (я розумію, що крила, свобода і тд, але сама фраза про "вирватись з клітки" показуючи собак показує справжню тему) і не дуже добре пояснює себе навіть в кінці. Ніби я зрозумів про що це все, а ніби і не дуже (може я неуважний, але сумніваюсь). Майже кожен раз, коли приходить час вибирати чим зайнятись, на опцію "книжка" можна було б записати казки, що нагнітали б історію і, можливо, при перечитуванні пояснювали в чому справа.

Гра мені сподобалась. Бажаю вдачі в наступних роботах!

Новела сильна, але викликає багато неоднозначних емоцій

Мальовка в цілому класна. Не одразу розумієш, чому є піксельні арти, а є звичайні (і чому спрайти персонажів змінюються). Але коли зрозумів, то все стає на свої місця. Арти з вовком-собакою дууже круті, скрінила собі, щоб роздивитись детальніше)

Сюжет дуже затягує. Із самого початку відчуття, що щось не так, але підводка до основного сюжету добре прописана. Єдиний недолік - багато тавтологій у тексті :(

Музика теж підібрана добре, проте є оце дивний момент, коли кажуть, що музика повинна бути класична, а вона зовсім не класична хд

Для мене був момент, який сильно зіпсував враження, і це відсутність trigger warning. Історія сама по собі складна, підіймає багато чутливих тем. І той факт, що в історії два +- негативних кінця.... Розумію, що мабуть так хотіли передати почуття безвиході, але, на мою думку, це не дуже ок показувати тему ментальних хвороб і травм і при цьому казати, що надії взагалі нема.

My final honest opinion: у гру вкладено багато зусиль, і вони себе виправдують. Але до таких чутливих тем треба підходити набагато обережніше, щоб сюжет не було сприйнято, як заклик до самодеструктивної поведінки

Суперська гра,  особливо якщо вона перша.

Що я хотіла б відмітити:

Контроль під виглядом турботи, аб'юз "бо я тебе кохаю", повна ізоляція не тільки від однолітків, а і від родини (дзвінок бабусі) -  цікава і серйозна тема.

Дуже сподобалося що артстиль передає зміну у психологічному стані головної героїні + у нашому сприйнятті новели. Також супер деталь це те що тон самих пазлів теж змінюється. І що вовк(?) стає все ближче і ближче до переднього плану, а кольори пейзажу - холоднішими.

Ненадійна розповідачка, її інтерпретація подій через призму провини (особливо ірраціональної дитячої) мені дуже імпонує.

Піксельний, але дбало промальований стиль. Влучні дизайни персонажів.

Ііі єдиний мінус:

Звук -  музика з репом що з'являється на першому пазлі(?)  відчувається + зациклюється за швидко і різко. Інструментал достатньо спокійний і добре зациклений - не помвчаєш коли трек починається і закінчується.

Чекаю на нові ігри від вашої команди у майбутньому!

По-перше: неймовірно приємна графіка та музичний супровід і загальна атмосфера. Так круто те, що вона нагнітається і з теплої та затишної стає спочатку трошки надто рутиною, а потім — горорною. Окремий chef kiss за опис їжі. Що смачної, що НЕ ДУЖЕ.

І окремо дякуємо, що пазли не крутяться! Бо коли деталі рухаються навколо своєї осі — зібрати без референсу стає складно. А у вас — це приємний експірієнс.

Ми проходили новелу разом з ще однією людиною з команди і ми маємо сказати, що нам фінал зайшов. Причому ми побачили це так (звичайно, ми не впевнені, чи зрозуміли саме так, як ви задумували): під час катастрофи розбилися обидві і мати, і дівчина. Вони їхали до _живого_ дідуся (в той час як _бабуся_ мертва, тому вона мала змогу писати онучці). І дух доньки застряг в чомусь на кшталт лімбу через її почуття провини перед матір'ю та собакою на яку таки наїхали, але не вбили (її дійсно забрали у ветклініку). І вибір доньки насправді в тому, щоб відпустити батька чи лишатися привидом поблизу, але тягти з нього сили. Тому це і тема про розкладення душі і тіла, бо не може живе довго бути поруч з мертвим (може намагання втримати доньку тут було і з тз батька, що він використовував ритуали, не просто ж так там присутні нитки та голки). Тож ми і бачимо, що якщо донька вирішує відпустити батька, не жити в тому напівжитті далі, то він може пережити трагедію і потім ще й забирає до себе собаку, що була провідником та помічником увесь цей час.

Тому нам і сподобалось, бо ми не побачили тут призову до якихось дій, а побачили власне вирішення мертвою невирішенної справи та її усвідомлення положення речей.

Гра, яка могла б стати однією з моїх улюблених, однак стались певні але.
Просто неіронічно ви мене прям на гойдалках покатали: від нерозуміння до захвату і потім... розгубленості? 

Але про все по порядку. У вас такі деталізовані описи їжі, смачні дуже (кріппі частина особливо прекрасна, я з тих, хто любить моторошне і коли градус божевілля зростає поступово). Але все ж я не певна чи сюжетно/змістовно виправдані такі довгі описи 🤔

Мені сподобалося, як історія в книжці, але ще більше пазли дають нам підказки. Цікавий хід із зміною мальовки. Був момент (з пташками у вікні), коли перехід видався мені зарізким, але з огляду на стан героїні і її прагнення до свободи - це влучно, втім тобі і треба час на осягнення цієї думки. Ризоковано, втім, сподіваюсь, це виправдало себе і для інших гравців.

Тепер те, до чого є питання. По-перше, іронічно з музикою вийшло, не знаю, може, це задум, коли батько каже, що приніс класичну, донька її вмикає, а там - далека від класики композиція.
По-друге, фінал. Мені здається шматок з тим, як продовжилось життя батька гг, можна було б подати якось інакше? Можливо, не через оповідача, а ходом "кілька років потому". Бо я розумію, що ви не хотіли завершувати абсолютною зневірою, однак як є - кострубато.
Також знайшла деяку кількість одруківок: тут.

Ще додам про арти з собаками і для пазлів - вони дуже гарні. Піксель арт приємний. В принципі, стільки стилів мальовки і всі привабливі, це класно!)
Ну і всі драматичні сцени викликали в мене по тілу сироти, тож передавати настрій ви вмієте однозначно.

Супер! Мені дуже сподобалось!
Дякую за гру та пророблену роботу
P.S. Перестаньте хейтити пазли, вони топ

Коли відкривала гру, то не очікувала, що вона мене затягне.  Елементи жахів в милій, на перший погляд, обгортці - моя зупинка.

Почну з, судячи всього, найболючішого - пазлів хд Спочатку я сприйняла їх як шлях, який собака долає, щоб повернутися назад до дівчинки. Потім пазли сприймалися як оріентир: погіршення ментального стану.  Тому думаю, що вони були доречними. Напевно, дійсно відчувалися задовгими, можливо на майбутнє варто просто зробити меншу кількість елементів для кожного пазлу. 

Сплеш-арти, особливо собаки/вовка/звіра - неймовірні. Прониклася. Паралель між ситуацією з собакою та мамою доволі чітка, недивно, що після ситуації з собакою героїні стало гірше. 

Зловила один баг: коли на другий чи на третій раз прокидаєшся, то героїня одразу в одязі в своєму, не в піжамі. Якщо скіпнути шафу і піти до батька, він нас відчитає, шо ми не перевдягнулися, хоча так-то ми одягнені в ледь не парадні речі хд 

Дякую за гру!

Колір персика дуже зігріває, трохи шкода що інших кольорів замало, але мені дуже сподобався загальний затишок, усі піксельні деталі хотілося розглядати, побути там ще трошки. Цікаве поєднання стилів малюнків. А метаморфози ближче до кінця взагалі о_о. Деяка музика зациклена не дуже добре, але вся сама по собі гарна (а треп здивував лол). 

Задум залишив по собі забагато протесту і відторгнення. Гіперопіка змушує себе почувати хворим, навіть коли ти забуваєш, що ти хворий. На жаль тема крил розкрита менше ніж тема яєчні з беконом

Не розумію, чого всі вз’їлися на пазли, вони доречні за геймплеєм і картинки красиві. Взагалі, щябака красива, загадкова, моторошна. Хоча і не зрозуміла. Пейзажі глибокі та атмосферні. Зайшовши в папку гри та побачивши ім'я головного героя як Крісті, реакція типу "чо О_о". Маю здогадку ігрові ассети залишені відкритими спеціально, можливо комусь це дасть достатньо підказок щоб зрозуміти історію повністю?

Дякую за гру! ❤️

Отримав змішані враження від проходження. Мені дуже сподобалася мальовка та зміна кольорів - простий, але влучний метод, що вкладається в наратив. Для мене пазли тільки руйнували темп історії і нічого не додавали.  Я був би не проти, якби процес складання пазлів якимось чином впливав на історію, або розкривав її з іншого боку. Але наразі вони тільки штучно розтягують час проходження (навіщо?). З музикою трохи цікаво, бо вона має той особливий вайб, який зазвичай мають подібні історії, але наче його не сильно розкрили. Мені складно це пояснити, бо я не музикант, але у вашій музиці ніби є місце для гіперкрутої атмосфери, але його ще не заповнили. Відчувається, що зернятко вже посіяно, але не виросло.
Щодо самої історії, то до неї краще відноситися скоріше як до поживи для роздумів, ніж до завершеної ідеї з чітким меседжем. Дисклеймер після всього насправді ніяк не зменшує жахливість кінця історії, тому приймати його таким, яким він є, без додаткових роздумів може бути для когось неймовірно шкідливим. На мій погляд, можна було обіграти кінець краще.

Воу, неочікувано глибока вийшла гра... але чіпляє (в позитивному сенсі)!Дякую вам за новий досвід)))

В загальному, приємний візуал та музичний супровід. Задумка дуже цікава і викликає бажання переосмислити сюжет.

~~~~ ДАЛІ МОЖУТЬ БУТИ СПОЙЛЕРИ ~~~~

Така радісна дівчина на заставці трішки вводить в оману, але це, мабуть, сильніше підкреслює ефект  :)

Ваш проєкт аж закликає до обговорень кінцівки. Хто така ця донька? Хто цей чоловік, якого вона називає батьком? Чому цей пес такий важливий (бо з'являється буквально кожного дня в грі)?

Хоч я і старалась знайти відповіді, проте не можу бути впевненою у своїх припущеннях... :(

P.S. за пазли великий лайк))))

Дуже  приємні зображення і круто придумано :)

На перший погляд звичайненька гра зі стандартним ренпаївським інтерфейсом і простою сторінкою на ітчі. Однак неочікувано для мене дуже цікава ідея і подача. Дуже сподобався візуал і якось ці два абсолютно різних стилі не відчувалися погано разом. Звук теж мене приємно вразив, декілька разів змусив підскочити на стільці.

Далі спойлери.

Прямо ніхто нічого не казав, але моєю теорію є те, що матір головної героїні загинула в випадку (в більшості через неї саму) і тепер дівчинка страждає на якіся психічні розлади, що пояснює Диктора, дивні сни і зміну сприйняття реальності з часом (також через це вона не виходить з дому?). Чим далі, тим гірше, тому з'являються такі жахи. Якщо приймеш ліки, то все повернеться до нормальності (і поверне нас на початок гри, де усе було дуже спокійно і затишно), допоки стан знову не погіршиться. І так по колу. І другий варіант це просто смерть, кінець цього всього, вивільнення. Дуже цікавий підхід. Трішки не розумію, як без ліків вона помирає, але якось так сталося. Цю смерть можна теж розуміти як вивільнення душі, що підінялася на небеса. Я думаю, я підніму свою оцінку відповідності теми, бо згадуючи гру ще раз, я розумію, що воно все подавалося дуже обережно. А мені подобається, коли тему не засовують так прямо тобі в обличчя.

Загалом, мені сподобалося, хоча буду відвертими, через вигляд мали трішки низькі очікування. Але я помилялися. Хороша робота)