itch.io

Ну от мені, якщо чесно, новели з лором на цьому джемі не зайшли крім WYRD(але там все чітко сказано, так би мовити, не складно). От той же символ номера ніяких відчуттів в мене не викликав... Можливо, це просто мої смаки такі.

Подивився, що буде, якщо запустити гру ще раз — це як раз те чого не вистачало! Коректую оцінку на краще, але неочевидне рішення щодо повторного проходження.

Дякую, радий що навіть у таку темну зиму вийшло приємно прогулятись ٩(^ᗜ^ )و ´-

Не певен, що повністю збагнув світ, який зображується у цій новелі-дуеті (не можу розділити окремо її та "робота"), але емоційно вельми пройнявся. За що одночасно і там і там такі bittersweet кінці 😭? Але красиво. Кленовий лист назавжди їх символ... і хоч вони обоє можуть зникнути зі світу, будуть разом. Вважаю нвл режим використаний вдало, додає різноманіття, проста анімація теж пасує. У роботі прекрасна звукорежисура. Дякую за новели!

Бачу в інших відгуках пишуть, що текст не зовсім підходить під формат вн... ну зовсім з цим не згоден, написаний гарно,  і він як раз живий і непогано обмальовує характери персонажів. Я вважаю головна проблемка тут... хоча це складно назвати проблемою, скоріше рішення, того, що обрано для розповіді. Перехідний момент після краху корабля, що значив для головного героя буквально все, більше ніж власне себе. Звучить непогано, але, на мою думку, ну це дуууже складно реалізувати, щоб передати всі емоційні відтінки такої події. Я майже повністю впевнений, якби до цього я б прочитав ну хоча б годинку історії про цих персонажів — сцена захопила б усвій вирій відчаю, надії та байдужості хай бог милує. А так — просто гарно. Новела має все, але вимагає навіть більшого. А може це я просто не у тому настрої прочитав, а це джем, хтозна( У будь-якому разі, все одно радий що вдалося прочитати цю історію, дякую!

Цікавий концепт. Сотні "щасливих" обличч на фоні та вже сама репортерка поглинаютьсяу цю спіраль кінця... "Щасливого"? — скоріше "втішного". В якомусь сенсі це дійсно так: вони більше не зможуть затуманювати правду під завісою препаратів, а репортерці не потрібно буде відчувати цей бруд брехливого світу. Дякую за роботу

Гарна ідея задіяти оточення як частину розповіді, але сюжетно трохи дивно виходить:  гра дає зрозуміти що у цьому світі такі "фейків" як головна героїня не рідкість, тож процес розпізнавання повинен бути більш ретельним. Тобто, ця система, вважаю, мала б показувати тобі об'єкти що мають нагадати тобі щось, а не буквально дати відповідь на питання. Самі важливі елементи виділяються і одразу читаються — це плюс.

Відчув себе Раяном Гослінгом у фільмі Драйв, дякую. Дуже цікаво сторений образ дороги, я побачив його як проміжний стан між місцями (реальністю), коли перебуваючи у ньому, ти і не зовсім існуєш — знаходишся у "пошуку". І те, що дороги можуть існувати тільки якщо існують місця, куди вони ведуть. Не знаю, прям цікаво чому ніколи не приходило такої думки про дороги? 

Якісна робота! Одразу захоплює у таку темноказкову атмосферу й тримає темп протягом всього проходження. Немає зайвих описів чи інформації — дається рівно стільки скільки треба, щоб потрапити у цей світ вежі. Арт утримує в собі декілька настроїв одначасно: як і неминучість прокляття вежі так і теплі, здавалося, стосунки з дівчною. Єдине що засмутило — сумний фінал(( Але ефект створює!

Відчуття виникли схожі коли пройшов з цього ж джему новелу Adieu: гарно, але масштаб занадто великий для мікроформату. Ну, або дуже складно зробити історію, що дійсно резонує, із зовсім іншого світу, іншим лором, так би мовити. Потрібно вхопити одразу і концепцію першої сходинки переходу з життя, дракончика цього, контекст війни, що за інформацію треба передати, утримати довгі імена з прізвищами й ще зрозуміти характер головної героїні. Я головною розумію що так, ідея супер, момент для головної героїні драматичний на всі 100, але сумно, коли не зовсім сумно стає після того, як бачиш стільки смертей. Задум зі сценою з "іншими сценами" сподобався, відчуття складається що тут не 1 фон, а 3 як мінімум) Інтро з фрагментованими ілюстраціями одразу вводить в атмосферу за що великий плюс, дещо допомагає зрозуміти ситуацію. Дякую за роботу!

Чому це має бути цікаво читачеві?.. Гарне питання. Я сам задумався, чому зробив новелу такою якою вона є, а не чимось більш.... приземленим чи що. Дякую за відгук

Дякую за такий об'ємний відгук! Розумію, що штука "до чого вся ця розмова вела" може бути трохи загубленою чи не повністю зрозумілою — я намагаюсь покращити це у своїх майбутніх роботах. ε(´｡•᎑•`)っ ♡

Дякую велике!! ૮₍ • ᴥ • ₎ა Щодо палітри це крута ідея, в ренпаї звісно з цим боротися не хочеться, але я на майбутнє це точно запам'ятаю. 

Таке звісно дуже приємно читати｡°(°¯᷄◠¯᷅°)°｡...  Радий, що твір зміг поділитися з вами частинкою моєї реальності!

Тема занадто близька для мене, тому пройнятися новелою було легко)) Але прекрасний текст з чуттєвим музичним супроводженням, думаю, впорались би й без цього. Хоч і звісно стало сумно, але в якийсь момент на моєму обличчі з'явилась посмішка — певно через те, що показують прояв любові головної героїні до тата, та особливо остання фраза в кінці.

Цікаво що то за сокс 500 грн коштують...

Задум класний, і проходиться захопливо. Але з сюжетної точки зору трохи сумнівне рішення... Хто згадує пароль по якихось рандомних числах у кімнаті? І як вона взагалі його забула? Чому? Склалося відчуття що була оця типу детективна ідея, але її прийшлося натягувати на виправдовування чому гравець має оглядуватися по всій кімнаті шукаючи зачіпки. Можливо, було б непогано додати трішки більше напруженої атмосфери, навіть хорорної, бо після отримання поганої кінцівки якось більше відчувається вага рішення який саме пароль обрати і що взагалі відбувається.

Прикольний ігровий досвід. Вайбанув від описів у поєднанні з фото накладеним фільтром. Після знаходження самого інтимного спогаду вдаєшся в питання — а чи можна назвати аморальною людину, коли інші (моральні?) не хотіли сприймати її?  І чи може машина сприйняти людське, або скоріше навіть божественне, зрозуміти Людину? Тому так, було захопливо.

Ніжна така атмосфера, легкий чуттєвий текст. Подобаються паузи зі зміною погляду дівчини, єдине деякі треба проклікувати було — хотілося б щоб не треба було гадати чи текст сам з'явиться чи самому треба продовжити. Після проходження якось навіть спокійно стало, дякую за новелу

Заєбісь!

Таку гарну атмосферу створили — захоплює. Прекрасно намальований і спрайт, і фон (хоча спрайт ну прям цукерочка) у темних тонах, але не лякає, а дещо навіть затишок відчувається. Ніби зайшов вночі на горище у діда в селі, де у дитинстві було прикольно проводити час. Написано все гарно, але історія залишає таке неприємне відчуття незакінченості. Головний герой кидав початі справи якось... не сказати, що навмисно. Просто от то не пішло, про це якось забулось... Тобто він просто плив по життю, а не керував човном — був більше спостерігачем ніж капітаном, так би мовити. Він сам усвідомлює, що не хоче втрачати цю купу можливостей, по яким може піти його життя. Його приваблює ця суперпозиція, де він може стати  і письменником, і ландшафтним дизайнером, і механіком — будь-ким. Але він не робить вибір. Я вважаю, він саме що і боїться обрати щось — а якщо оця єдина путь урешті решт виявиться зовсім не тим, чого я хотів? І фінал каже, що це ок — бути в такому стані.  Але... чи це дійсно так? Вважаю, відчувати свою приналежність в цьому світі, мету життя — набагато і приємніше, і цікавіше, ніж просто плести за течією. Чи відчував це головний герой протягом свого життя? За його словами складається враження, що ні. Тому якось трошки сумно стало.

Драматично динамічна сцена, написано гарно, але відчувається як новелі тісно у межах мікроджему. Це відчувається як сцена зі значно більшої історії. Гарно, але мало. Продовжуйте!

Кайфовий діалог, де ШІ відчувається трішки занадто людяним. Звуки прикольні, але дещо такі різкуваті, якби були менш виразними, ідеально. Але вони разом зі всім іншим, враховуючи красиво-затишну графіку, створюють з одного боку розслаблену, з іншого меланхолійну, з третього відчайдушну, з четвертного теплу атмосферу.  Зараз думаю, дійсно емоційно насичена робота. Фінал як вишенька на торті🤌. Дякую за роботу

Іммерсивний досвід отримав, дуже гарне оформлення картинки та подачі історії (єдине хотілося б шрифт побільше розміром). Діалоги живі, що з ШІ, що з іншими — віриться. Сама історія виявилася вкрай темною, але насправді фінал міг би бути більш потужним. Обсесія головного героя доходить до піку — але все завершується доволі... нормально, логічно, звичайно? не можу підібрати слово. Типу, особисто мені хотілося б щоб, хз, він ще й свій мозок під'єднав і все вибухнуло до чорта, щось таке от кульмінаційне. Але то таке, загалом робота ж вийшла захопливою, дякую!

Вірші красиві та легко читаються, сама історія проста, але приємна. ( ദ്ദി ˙ᗜ˙ )

Непогано обіграно "відлік", особливо на контрасті з іншими новелами, де треба хуткіше пройти, поки не закінчиться час. Було приємно приділити час цій новелі, дійсно. Мило і приємно, і, можливо, навіть сумно.

Текст написаний, як і історія в цілому, з таким запалом, характером — круто. Я до кінця не зрозумів як користуватися механіками у грі, але ім'я демона все ж таки дізнався. Це було весело, дякую за гру!

Дуже цікавий контраст такої космічноепічної історії з довжиною самої новели. Збрешу, якщо скажу, що вона мене не вразила. Мені сподобався і стиль написання, і арт. Музика також пасувала, але неприємно через різну гучніть — било по вухам.

Атмосфера є, і вона моторошна, мені сподобалось! Думаю, вам вдосталь вдалося показати свій унікальний постапакаліптичний світ та водночас розповісти драму двох персонажів за обмежений час мікроджемівського формату. Дякую за новелу!

Ну це кайф повний. Як затишно, як душевно, та ви шо. Розмова хоч і проста, але насправді реалістично навіть як головний герой більшість часу просто каже "так", "розумію" і подібне. Іллюстрація атмосферна, музика пасує. Єдине що у мене чудернацько маленьким шрифтом відображався інтрефейс, що ви там нашаманили?

Мені сподобалась ідея розповіді через файли на комп'ютері. Одразу задаєшся питаннями, що це за дівчина, що сталося, чому головний герой її не пам'ятає? Не певен правда, що відлік працює на гарне в цій новелі, бо перший раз я не встиг все дочитати — і нічого з цього не отримав. А без таймеру було б легше, не так напруженіше читати. Думаю, що музика дуже б допомогла атмосфері історії, або якийсь фонові звуки. Дякую.

Сподобалась створена драма, хоч причина для їх перепалки... могла би бути чимось більш важливим. 

Мені сподобалась ваша ідея, як і з розповідю через картини, так і розгляд цінності мистецтва через образ феї. Намальовано все гарнюсенько, і картина, і вирази облич феї. Ділог непоганий, але особисто мені відчувалась в ньому жменя претенціозності. І фінал здався різкуватим. Мікроджем, що поробиш, але є як є. 

Найс (ദ്ദി ๑>؂•̀๑)

Дякую за відгук, радий що сподобалось(..◜ᴗ◝..)

Дякую за відгук! Якийсь такий настрій і хотілося передати, це радує ✧｡٩(ˊᗜˋ )و✧*｡

Взяв на примітку зауваження, дякую що пограли (˶ᵔ ᵕ ᵔ˶)

Дякую, що провідчували ദ്ദി◝ ⩊ ◜.ᐟ

Дякую за відгук. Якби читав філософію, то може ідеї Екгарта мені і сподобалися б)

Цікавий підхід до теми, як і її реалізація. Напевно, у цій новелі буде найбіліша кількість персонажів за усіх учасників джему) Розмови складаються з приколів, але водночас розповідають дві паралельні історії, які об'єднуються у, хоч і коротких, але блискучих фіналах. Хоч термін придатності може й вийти... це не означає, що не знайдеться нового життя 😃. Оформлено все просто супер: анімоване меню, показ реплік, зміна музичного супроводження і "десерт" на кінець. Це ядерна бомба!