itch.io

Це було прикалдесна. Я гарно провів час та посміявся. Себнок шарить! 

Монументальний твір. Унікальний, химерний, красивий, гидкий, дурний та життєвий. Підсвідомість видала мені образ повітряної кульки після проходження, тому поясню свої відчуття за допомогою нього, бо прикольно.

Початок, зав’язка новели та легенда про Святослава, встановлюють фактичних персонажів та обширний розподіл тем та ідей, що будуть поступово спливати протягом всієї новели — кулька надувається. Головна ж любов: романтика, еротика, братство, батьківщина, і загалом — до людства. Мені дууууже сподобалась оповідь, хоч і в моменті різко перериває хід історії, що тільки-но почався. Епік хлищав з усіх щілин, слова Святослава такі потужні, що хоч самому на коліна ставай; містика зачаровувала, але водночас страшила незбагненністю. Цей епізод поєднує фантастичне з реальним, що дасть безпосередньо логічне пояснення подіям, що будуть далі, та закладе фундамент на одну з найкрутіших фраз, яку тільки може сказати людина, вона просто засяяє всепоглинаючим світлом у кінці. Флешбек з дитинства встановлює характери персонажів та їх відносини. Показується, як сам текст каже, істинне єство Валентина. Всередині нього — дух супергероя (навіть буквально в його думках з'являються його ідеали!). Коли всі болонки вскриті, залишається лише істина. Що має бути правильним. Що є найвищою цінністю. Валіка обирає протистояти сильнішому, при цьому знаючи про всю свою слабкість. Це не його відчуття власної гідності, спроба показатись крутим,  ця дія не для вигоди. Їм рухає лише любов до Валерії та відчуття несправедливості щодо відношенню до неї. Тому він перший робить крок уперед. І виграє. Вся епічність дитячої бучі швидко змітається шкільним дзвінком, але тектонічні плити були зрушені, кулька полетіла.

Далі йдуть кумедні сни, наявність яких я мало чим можу пояснити, але, скоріше за все, вони так само закладають фундамент, тільки вже на соціальний аспект новели та жартівливо-сатиричний тон, якого буде більше далі. З поплавським мені здається вийшло трохи занадто трешово, а от ковбойські пригоди були крутими 😎🤠. Хоча усюди 3д-шні постановки прикалдесно виглядали.

Наступна, основна, частина новели складається з двох частин (упс тавтологія): розкриття персони Сцибакса та натури Валерії, і пошуки спокути Валентина. Тут поступово висвітлюються хибні стереотипи, уявлення персонажів про один одного та суспільства, в якому знаходяться. Кулька летить вгору.

В сільраді нічого не зупиняє абсурдну бюрократію мертвоживих, проблеми людей ті ж самі, що до, що після смерті.

Церква не стає спасінням у часи апокаліпсису, і для Валентина стало місцем, де він хотів хоча б почути солодких заспокойливих слів, і навіть цього не отримав — “У нас тут церква взагалі-то”, лише як по скрипту могли відповідати священники.

В лікарні не знайдеться таблетки щастя, зате головний герой зміг побачик промінь світла — як дитинча змогло впізнати батьків-мерців (я ледь не заплакав😭).

Неймовірні історії Пилипа привели його до того, що кайфує він простої пасіки, і, як виявилось, багато для цього не треба, а коли мертвий, ще й зручніше!

Садиба показала її власника з іншої сторони і, як виявляється, такий куражнопідступний вчинок як крадіжка груш з такого дерева був для нього не чимось злив, а навіть приємним, бо так він міг побачити як діти цінують ці плоди. І як не вийшло у нього з дружиною поцінувати їх шлюб.

В криниці Валентин наближається до відповіді, тільки залишившись наодинці він бачить дочисту свої вчинки та тривоги.

Тим часом Сцибакс показує свою манію до Валерії, показує свою істинну подобу, але з нюансом. Він це робить не зовсім щиро, хоча сам його образ — так. Постійно порівнює з жахливістю Валентина, то він слухняна собачка, то крейзі бітч. Валентин свою “темну” сторону так не показував. Він все начисту казав, що от хуй встає на смерть, нічого не скривав. І на цьому постійно зауважує Валерія, що, попри навіть свою смерть, вона не злиться на свого чоловіка, бо він був чесним і справді любив. Сцибакс побудував свою комбікормову капіталістичну імперію, брав ресурс зі світу навколишнього, наче хотів їм “купити” любов. Але Валік прошарив і знав тіки як віддавати зсередини, а не ззовні. Він показував, що дійсно цінне, Валерії. Сцибаксу, думаю, нахуй не всрався той бізінес, якби не Валерія. Це просто обхідний шлях, але хибний.

Фінальне дійство. Сцибакс приводить Валентина у своє лігво (чи це сам прийшов хд), де остаточно скидаються всі наряди. Ось він — грішний Валентин, Сцибакс “Бог” та садо-мазо Валерія. Валентин кається перед дружиною, готовий прийнити будь яке покарання, адже любить її. Але, якщо він справді любить Валерію… то, як вона каже, йому необхідно позбутися цієї ненависті до себе і любити себе. Якщо вони люблять один одного, то яка б хуйня не сталася, це абсолютно неважливо. 👏👏👏. “Ти що, не знав, що кохання сильніше смерті?”👏👏👏

Звісно ж, навіть смерть не важлива для кохання. Прекрасний висновок. І в цей момент це не звучить занадто пафосно чи якось ще. До цього йшла вся історія і це вже навіть було, тільки на діях Святослава сотні років тому. І це відчувалося АХУЄННО. Життєствердніше фрази ще пошукати треба.

Сцибакс розкриває секрет, що фактично Валерія вмерла саме через нього, бо він це все підстроїв, намагається відкритись, але знову ховається за маскою божевілля та ніби йому подобається ця огида. Починається по факту така ж дурна дитяча бійка між Валентином і Сцибаксом. І тільки коли Валентин сам кидає зброю, стає безпорадним і відкриває руки Сцибаксу, розриває ті закони які останній наче як сам хотів зламати, Сцибакс нарешті досягає точки кипіння і виплескує свої справжні відчуття. І Валентин, і Валерія вже були готові прийняти його. Завод вибухає, кулька лопається від непомірно великої кількості любові і розпиляє її по всьому небу. Оце так хеппі-енд.

Враження я отримав неймовірні, дякую вам велике за гру. Текст суперживий, місцями такий красивий, кумедний, божевілний, крутий, ну просто казка. Стільки крутих фраз, ельдорадо для цитат всіх сортів. Дякую вам за цю гру. Завітайте до чату вн, думаю, ви там знайдете цікавих людей!

Монументальний твір. Унікальний, химерний, красивий, гидкий, дурний та життєвий. Підсвідомість видала мені образ повітряної кульки після проходження, тому поясню свої відчуття за допомогою нього, бо прикольно.

Початок, зав’язка новели та легенда про Святослава, встановлюють фактичних персонажів та обширний розподіл тем та ідей, що будуть поступово спливати протягом всієї новели — кулька надувається. Головна ж любов: романтика, еротика, братство, батьківщина, і загалом — до людства. Мені дууууже сподобалась оповідь, хоч і в моменті різко перериває хід історії, що тільки-но почався. Епік хлищав з усіх щілин, слова Святослава такі потужні, що хоч самому на коліна ставай; містика зачаровувала, але водночас страшила незбагненністю. Цей епізод поєднує фантастичне з реальним, що дасть безпосередньо логічне пояснення подіям, що будуть далі, та закладе фундамент на одну з найкрутіших фраз, яку тільки може сказати людина, вона просто засяяє всепоглинаючим світлом у кінці. Флешбек з дитинства встановлює характери персонажів та їх відносини. Показується, як сам текст каже, істинне єство Валентина. Всередині нього — дух супергероя (навіть буквально в його думках з'являються його ідеали!). Коли всі болонки вскриті, залишається лише істина. Що має бути правильним. Що є найвищою цінністю. Валіка обирає протистояти сильнішому, при цьому знаючи про всю свою слабкість. Це не його відчуття власної гідності, спроба показатись крутим,  ця дія не для вигоди. Їм рухає лише любов до Валерії та відчуття несправедливості щодо відношенню до неї. Тому він перший робить крок уперед. І виграє. Вся епічність дитячої бучі швидко змітається шкільним дзвінком, але тектонічні плити були зрушені, кулька полетіла.

Далі йдуть кумедні сни, наявність яких я мало чим можу пояснити, але, скоріше за все, вони так само закладають фундамент, тільки вже на соціальний аспект новели та жартівливо-сатиричний тон, якого буде більше далі. З поплавським мені здається вийшло трохи занадто трешово, а от ковбойські пригоди були крутими 😎🤠. Хоча усюди 3д-шні постановки прикалдесно виглядали.

Наступна, основна, частина новели складається з двох частин (упс тавтологія): розкриття персони Сцибакса та натури Валерії, і пошуки спокути Валентина. Тут поступово висвітлюються хибні стереотипи, уявлення персонажів про один одного та суспільства, в якому знаходяться. Кулька летить вгору.

В сільраді нічого не зупиняє абсурдну бюрократію мертвоживих, проблеми людей ті ж самі, що до, що після смерті.

Церква не стає спасінням у часи апокаліпсису, і для Валентина стало місцем, де він хотів хоча б почути солодких заспокойливих слів, і навіть цього не отримав — “У нас тут церква взагалі-то”, лише як по скрипту могли відповідати священники.

В лікарні не знайдеться таблетки щастя, зате головний герой зміг побачик промінь світла — як дитинча змогло впізнати батьків-мерців (я ледь не заплакав😭).

Неймовірні історії Пилипа привели його до того, що кайфує він простої пасіки, і, як виявилось, багато для цього не треба, а коли мертвий, ще й зручніше!

Садиба показала її власника з іншої сторони і, як виявляється, такий куражнопідступний вчинок як крадіжка груш з такого дерева був для нього не чимось злив, а навіть приємним, бо так він міг побачити як діти цінують ці плоди. І як не вийшло у нього з дружиною поцінувати їх шлюб.

В криниці Валентин наближається до відповіді, тільки залишившись наодинці він бачить дочисту свої вчинки та тривоги.

Тим часом Сцибакс показує свою манію до Валерії, показує свою істинну подобу, але з нюансом. Він це робить не зовсім щиро, хоча сам його образ — так. Постійно порівнює з жахливістю Валентина, то він слухняна собачка, то крейзі бітч. Валентин свою “темну” сторону так не показував. Він все начисту казав, що от хуй встає на смерть, нічого не скривав. І на цьому постійно зауважує Валерія, що, попри навіть свою смерть, вона не злиться на свого чоловіка, бо він був чесним і справді любив. Сцибакс побудував свою комбікормову капіталістичну імперію, брав ресурс зі світу навколишнього, наче хотів їм “купити” любов. Але Валік прошарив і знав тіки як віддавати зсередини, а не ззовні. Він показував, що дійсно цінне, Валерії. Сцибаксу, думаю, нахуй не всрався той бізінес, якби не Валерія. Це просто обхідний шлях, але хибний.

Фінальне дійство. Сцибакс приводить Валентина у своє лігво (чи це сам прийшов хд), де остаточно скидаються всі наряди. Ось він — грішний Валентин, Сцибакс “Бог” та садо-мазо Валерія. Валентин кається перед дружиною, готовий прийнити будь яке покарання, адже любить її. Але, якщо він справді любить Валерію… то, як вона каже, йому необхідно позбутися цієї ненависті до себе і любити себе. Якщо вони люблять один одного, то яка б хуйня не сталася, це абсолютно неважливо. 👏👏👏. “Ти що, не знав, що кохання сильніше смерті?”👏👏👏

Звісно ж, навіть смерть не важлива для кохання. Прекрасний висновок. І в цей момент це не звучить занадто пафосно чи якось ще. До цього йшла вся історія і це вже навіть було, тільки на діях Святослава сотні років тому. І це відчувалося АХУЄННО. Життєствердніше фрази ще пошукати треба.

Сцибакс розкриває секрет, що фактично Валерія вмерла саме через нього, бо він це все підстроїв, намагається відкритись, але знову ховається за маскою божевілля та ніби йому подобається ця огида. Починається по факту така ж дурна дитяча бійка між Валентином і Сцибаксом. І тільки коли Валентин сам кидає зброю, стає безпорадним і відкриває руки Сцибаксу, розриває ті закони які останній наче як сам хотів зламати, Сцибакс нарешті досягає точки кипіння і виплескує свої справжні відчуття. І Валентин, і Валерія вже були готові прийняти його. Завод вибухає, кулька лопається від непомірно великої кількості любові і розпиляє її по всьому небу. Оце так хеппі-енд.

Враження я отримав неймовірні, дякую вам велике за гру. Текст суперживий, місцями такий красивий, кумедний, божевілний, крутий, ну просто казка. Стільки крутих фраз, ельдорадо для цитат всіх сортів. Дякую вам за цю гру. Завітайте до чату вн, думаю, ви там знайдете цікавих людей!

Гарно. Красивий концепт і цікавий світ. Поєднання світлої атмсофери та водночас неминучої втрати відчувалось чимось унікальним. Дякую за гру

Новела відчувається якоюсь злою...😔

Трохи змішані відчуття залишились від новели. Більшість часу виділено на новелу всередині новели, так би мовити, і ця частина мені дуже сподобалась. Відчувається унікальний вайб, не в останню чергу через прекрасну музику. Але під час читання складалося враження, що, або це дуже довга новела (у межах джему) або щось піде не так... І тут я не зовсім розумію як ця історія, що перервалася, власне пов'язана з головним героєм. Що я маю на увазі: є дві сюжети — новела в яку головний герой  грає і його життя. Сам по собі твіст з розкриттям, що насправді відбувається, прикольний, але через нього досвід читання абсолютної більшості новели ні на що не працює. Він відчувається відокермленим. Хоча мені теж подобається персонаж головного героя і його проблема. Це цікаво. Обидві частини новели цікаві, але вони ніби не сильно синергують один з одним. І це викликає дивні відчуття, бо ніби новела має величезний потенціал, який обрала не розвивати далі. Я все ще отримав гарні враження, і, сподіваюсь, ви надалі працюватимите над новелами! 

🫶 Дякую за проходження! Це саме ті відчуття, що я хотів передати через новелу. Мені теж сподобалась ця пісня,  дякую композитору P. I. R. Acosta!

Дякую за відгук! Дійсно, це невеличкий референс, бо мені в голову прийшла назва цієї пісні коли писав текст.

Цікавий світ ви створили, який ідеально розкриває тему! Із персонажів иені найбільше сподобався дід-м'ясник, дякую що дали можливість його обрати як наставника)

Вмієти ви робити цікаві захопливі історії. Шкода що все так швидко закінчилось!! Я чомусь думав що там 5 епізодів, я б з радістю ще попроходив. Епілог гарно закрив історію, потужно я б навіть сказав. Композиції іллюстрацій круті, шкода звісно що, на мій погляд, занадто сиро виглядають, але багато прям атмосферних. Хоча сенс і вайб візуал передає — що ще треба хд.

Вмієти ви робити цікаві захопливі історії. Шкода що все так швидко закінчилось!! Я чомусь думав що там 5 епізодів, я б з радістю ще попроходив. Епілог гарно закрив історію, потужно я б навіть сказав. Композиції іллюстрацій круті, шкода звісно що, на мій погляд, занадто сиро виглядають, але багато прям атмосферних. Хоча сенс і вайб візуал передає — що ще треба хд.

Проста мила історія від якої не хочеться перестати посміхатись! Багато «життєвих» моментів,  які легко занурюють у почуття персонажів. До затишку додається камерність історії через віконце фотографії (цікаво як у нас однаковий концепт вийшов хд) та ніби прокручування кіноплівки, при переході до іншої сцени. Музика прекрасна! І дуже влучно поставлена. Дякую за гру

Проста мила історія від якої не хочеться перестати посміхатись! Багато «життєвих» моментів,  які легко занурюють у почуття персонажів. До затишку додається камерність історії через віконце фотографії (цікаво як у нас однаковий концепт вийшов хд) та ніби прокручування кіноплівки, при переході до іншої сцени. Музика прекрасна! І дуже влучно поставлена. Дякую за гру

Щось типу Не задавайте мені питань, підкоряйтесь мені

Другу кінцівку не вийшло отримати... складно. Концепт такий звісно крутий, але таке дуже складно релізувати. Через те, що гра коротка, більш-менш спрацювало. Графіка прикольна, поєднання 3д з 2д реально стильово виглядало, як і самі спрайти.

Котячим бути класно звісно... Коли є хтось, хто  дасть поїсти

Страшне, треба дивитись що там наготували

Удачі!

АХахапхах, та, слів побільше буде

🙏

тааааааааа

Ну, горору не буде, але цікава атмосфера чекає!

🙏

🙏

Полароїд №1

Потенціал на пік 🥸

Hi, thank you for your kind words and suggestions! I’m glad you like the pack and that you’re using it for your game.

I’m planning to add attack animations, as well as enemies to fight. I also like your idea about collecting and carrying items—I'll plan adding that too. Stay tuned!

Ну от мені, якщо чесно, новели з лором на цьому джемі не зайшли крім WYRD(але там все чітко сказано, так би мовити, не складно). От той же символ номера ніяких відчуттів в мене не викликав... Можливо, це просто мої смаки такі.

Подивився, що буде, якщо запустити гру ще раз — це як раз те чого не вистачало! Коректую оцінку на краще, але неочевидне рішення щодо повторного проходження.

Дякую, радий що навіть у таку темну зиму вийшло приємно прогулятись ٩(^ᗜ^ )و ´-

Не певен, що повністю збагнув світ, який зображується у цій новелі-дуеті (не можу розділити окремо її та "робота"), але емоційно вельми пройнявся. За що одночасно і там і там такі bittersweet кінці 😭? Але красиво. Кленовий лист назавжди їх символ... і хоч вони обоє можуть зникнути зі світу, будуть разом. Вважаю нвл режим використаний вдало, додає різноманіття, проста анімація теж пасує. У роботі прекрасна звукорежисура. Дякую за новели!

Бачу в інших відгуках пишуть, що текст не зовсім підходить під формат вн... ну зовсім з цим не згоден, написаний гарно,  і він як раз живий і непогано обмальовує характери персонажів. Я вважаю головна проблемка тут... хоча це складно назвати проблемою, скоріше рішення, того, що обрано для розповіді. Перехідний момент після краху корабля, що значив для головного героя буквально все, більше ніж власне себе. Звучить непогано, але, на мою думку, ну це дуууже складно реалізувати, щоб передати всі емоційні відтінки такої події. Я майже повністю впевнений, якби до цього я б прочитав ну хоча б годинку історії про цих персонажів — сцена захопила б усвій вирій відчаю, надії та байдужості хай бог милує. А так — просто гарно. Новела має все, але вимагає навіть більшого. А може це я просто не у тому настрої прочитав, а це джем, хтозна( У будь-якому разі, все одно радий що вдалося прочитати цю історію, дякую!

Цікавий концепт. Сотні "щасливих" обличч на фоні та вже сама репортерка поглинаютьсяу цю спіраль кінця... "Щасливого"? — скоріше "втішного". В якомусь сенсі це дійсно так: вони більше не зможуть затуманювати правду під завісою препаратів, а репортерці не потрібно буде відчувати цей бруд брехливого світу. Дякую за роботу

Гарна ідея задіяти оточення як частину розповіді, але сюжетно трохи дивно виходить:  гра дає зрозуміти що у цьому світі такі "фейків" як головна героїня не рідкість, тож процес розпізнавання повинен бути більш ретельним. Тобто, ця система, вважаю, мала б показувати тобі об'єкти що мають нагадати тобі щось, а не буквально дати відповідь на питання. Самі важливі елементи виділяються і одразу читаються — це плюс.

Відчув себе Раяном Гослінгом у фільмі Драйв, дякую. Дуже цікаво сторений образ дороги, я побачив його як проміжний стан між місцями (реальністю), коли перебуваючи у ньому, ти і не зовсім існуєш — знаходишся у "пошуку". І те, що дороги можуть існувати тільки якщо існують місця, куди вони ведуть. Не знаю, прям цікаво чому ніколи не приходило такої думки про дороги? 

Якісна робота! Одразу захоплює у таку темноказкову атмосферу й тримає темп протягом всього проходження. Немає зайвих описів чи інформації — дається рівно стільки скільки треба, щоб потрапити у цей світ вежі. Арт утримує в собі декілька настроїв одначасно: як і неминучість прокляття вежі так і теплі, здавалося, стосунки з дівчною. Єдине що засмутило — сумний фінал(( Але ефект створює!

Відчуття виникли схожі коли пройшов з цього ж джему новелу Adieu: гарно, але масштаб занадто великий для мікроформату. Ну, або дуже складно зробити історію, що дійсно резонує, із зовсім іншого світу, іншим лором, так би мовити. Потрібно вхопити одразу і концепцію першої сходинки переходу з життя, дракончика цього, контекст війни, що за інформацію треба передати, утримати довгі імена з прізвищами й ще зрозуміти характер головної героїні. Я головною розумію що так, ідея супер, момент для головної героїні драматичний на всі 100, але сумно, коли не зовсім сумно стає після того, як бачиш стільки смертей. Задум зі сценою з "іншими сценами" сподобався, відчуття складається що тут не 1 фон, а 3 як мінімум) Інтро з фрагментованими ілюстраціями одразу вводить в атмосферу за що великий плюс, дещо допомагає зрозуміти ситуацію. Дякую за роботу!

Чому це має бути цікаво читачеві?.. Гарне питання. Я сам задумався, чому зробив новелу такою якою вона є, а не чимось більш.... приземленим чи що. Дякую за відгук

Дякую за такий об'ємний відгук! Розумію, що штука "до чого вся ця розмова вела" може бути трохи загубленою чи не повністю зрозумілою — я намагаюсь покращити це у своїх майбутніх роботах. ε(´｡•᎑•`)っ ♡

Дякую велике!! ૮₍ • ᴥ • ₎ა Щодо палітри це крута ідея, в ренпаї звісно з цим боротися не хочеться, але я на майбутнє це точно запам'ятаю.