Пограла у вашу гру. Зовсім коротенька, я думала, що буде більше опису про те хто ж такий цей Шепіт, абощо. Сама історія непогана, але знову ж, мені якось не вистачило глибини. Фони і спрайти занадо різняться, як на мою думку, було б гарно, якби вони були більш-менш у одному стилі. Так само, як й меню, діалогові вікна й вибори, які було б добре кастомізувати під гру й її стиль. Також, не дуже зрозуміла, що саме мають символізувати закреслені обличчя персонажів. Сумно, що не додали ніякої музики (Чи то у мене вона не працювала, тут вже не знаю). Загалом, непогано, але у вас ще є багато аспектів, які можна буде покращити. Удачі з наступними проєктами.

Раніше теж чула подібний шепіт😩 Гарно підібрана стилістика під настрій новели,  було цікаво читати, ще б музику на фон було б вазагалі ідеально!

Я ніби в ігровому форматі пройшла день із власного минулого. Вся ця сірість, обличчя, що плутаються між собою та забуваються, постійні роздуми над тим, а чи варто озвучувати найменше зауваження, чи захоче хтось почути мій жарт або комплімент. Добре переданий той особливий вид утоми, який настає після спілкування зі старшими родичами, і намагання вберегти близьких від самого себе, що воно призводить тільки до погіршення стосунків. Доводи шепоту можуть здатися очевидними, але людям, які колись були на місці гг, добре відомо, як важко ці уроки засвоїти. Кілька років тому ця гра мені б допомогла, і я впевнена, що зараз вона може допомогти комусь іншому.

Оформлення, хоч і просте, добре працює на підтримку атмосфери. Мені тільки хотілося, щоб спрайти персонажів були трошки вищими.

Я відчуваю, Шепоту не потрібен багатий саундтрек — часта зміна музики додала б зайвої динамічності. Але один-два ненав'язливих треки точно допомогли б із зануренням у гру.

Мені гра сподобалася, дякую, було цікаво почитати. 

Навіть трохи пофлешбечило від деяких сцен і персонажів :) 

Імхо: докинути на фон пару треків для оточення і буде завершений компактний проект.

Мені сподобалась ваша гра! Вийшла така цікава slice of life тривожника, думаю, що відгукнеться кожному, хто колись боявся сказати те, що думає насправді та переводив все в жарт. 

Розмова з родичами та "ввічлива" опція з подальшою "поганою" кінцівкою нагадала мем нижче (намагаюсь його сама частіше пригадувати, щоб не мовчати :) )

З того, що, на мою думку, можна покращити - у грі не вистачило музики, навіть фонової, вона б дуже додала до атмосфери. 

Підхід до візуалу теж мені сподобався, оригінальний, до таких дрібниць, як замальовані обличчя у людей на фонах - я тут теж побачила певну паралель з тривожністю, коли тебе іноді так захоплюють свої думки, що всі інші люди для тебе як шум, нечіткі та розмиті.

Ще сподобалось те, як "Шепіт" тут поданий як позитивний персонаж, оригінальна інтерпретація теми. Ви зробили справді класну новелу про те, як знайти свій внутрішній голос, вона дуже запам'ятовується та відгукується.  Дуже дякую за гру та бажаю успіхів в подальшому!

Дійсно приємна історія, вийшла на, наскільки розумію, хороший фінал, де ми знайшли свій голос.

Мені подобається зміст, який ви в неї заклали. 

Також влучно поєднали бекграунди з мальовкою персонажів. Я б єдине їх вище від діалогової панелі підняла.

Не вистачило музики у грі.

Але за історію лайк, сподобалося.
Якщо вам цікаво, також є мої миттєві реакції зі скрінами в треді у тві: лінк

Приємна інтроспекційна новела, мені сподобалось!

видно, що автор новий, а я завжди рада бачити нових авторів в нашої спільноті!

цей шепіт – ніби голос в голові майже кожного інтроверта, тож під час прочитання я прям ототожнювалась з головним героєм

наступного разу точно треба буде зробити якийсь та добавити звук та музику, тому що це як мінімум 50% атмосфери.

вот лише мені досить не зрозуміло, люди навколо чують цей шепіт чи ні?

загалом, я себе відчула в цієї історії, отож бажаю автору успіхів та нехай створює більше новел! видно ідеї в людини є)))

Дякую вам за гру! Сподобався сюжет але треба було знайти музику на фон хоча б щоб передати атмосферу краще.