Skip to main content

Indie game storeFree gamesFun gamesHorror games
Game developmentAssetsComics
SalesBundles
Jobs
TagsGame Engines
(1 edit)

Не знаю як я себе почуваю з приводу цієї, ем, "гри"... Насправді кажучи, в перше прочитання мені здалась гра ну дуууже вже дивною і навіть смішною, певно, через те що я усюди обирав варіант "ні", і от тоді вона перетворюється,  як я і писав в телеграмі, в "симулятор посилання людей лісом". Але от нещодавно переграв обираючи усюди варіант "так", очікуючи отримати той самий експірієнс... Але ні, стало, скоріш, якось сумно... Коротш, трохи я тепер кращої думки про цей витвір. 

Певно то через те що я, типу, і сам був свого часу отакою от тріхи "дивною" дитиною, дякувати богу не фізично, ні, але за те що я витворяв і як себе вів діставалось мені від однолітків нормально так, знов ж таки, слава богу не фізично. І от був я саме як наш ГГ який на будь-які образи терпів, в деяких доволі рідких випадках посилав лісом, хіба шо потім прийняв філософію "якщо вже комусь не доходить - вже звиняйте, бʼю не просто так".

І все одно, не зважаючи на все це, мені це не завадило, навіть коли я був ще зовсім малим в садочку, знайти купу людей котрих я можу назвати справжніми друзями, з якими мені було весело, і які мене у всьому підтримували. А от у грі воно якось... Надто в тупу чи що? Надто односторонньо? 

Коротше, у висновку, рут через "усі відповіді ні" - одиниця чи двійка по усім параметрам, бо ржач, а от якщо "відігравати" такого собі забитого хлопчика, який все ж може за себе постояти в деяких дуже рідких випадках, то може навіть і на четвірку дотягує, бо сам не раз ставав свідком (та й головним героєм) подібного 

(+2)

Вам смішно з реального досвіду цькування людини з інвалідністю? Вам було краще йти тим маршрутом, де людину нищить біль, ніж тим, де вона від нього відбивається? Що ж, мені вкрай дивно таке читати. Як і те, що якщо Вам пощастило знайти підтримку, то це значить, що у людей, яким пощастило менше, все "в тупу" і "односторонньо".  Але причина, чому я зробила цю гру — саме у таких людях, як Ви, яким було приємніше мене бачити зацькованою і приниженою.

Мені не «приємніше» бачити людей зацькованими і приниженими, щонайменш, в реальному житті. Просто я особисто, як і інші коментатори, не можу в художньому творі, особливо настільки короткому, повірити в історію де людина що може за себе постояти дуже вже так страждає від усього цього цькування, бо в руті черкз усі ні я взагалі забув що в нього інвалідність якась, просто набір коротеньких історій де усі мудаки і де якийсь чувак посилає усіх. 

Я ніколи не казав про вас особисто, мені, і тут я буду чесним, при проходженні було байдуже на автора, я звик повністю відокремлюювати художню якість твору від бекграунду який на ним стоїть.

Покажіть в творі цю біль, як герою справді складно нею впоратись, розкрийте те, наскільки сильно вона псує життя. Покажіть наслідки такого відношення до людей. Можна навіть в тупу думками оповідача. Це вже буде краще ніж суха антологія історій. До руту через усі «так/промовчати/закрити вуха» претензій не маю, бо там окей, там видно що людину зламало до біса таке ставлення від усіх, там соц. коментар видно, і змушує задуматись

(+1)

Показала біль як могла. І гра не передбачає, що гравець постійно обиратиме лише один варіант. Все як у житті — десь зламаєшся, десь промовчиш, а десь і лісом пошлеш. 

Мені особисто подобається "посилати лісом" у грі, бо всі ситуації реальні, і я шкодую, що не всіх цих людей я свого часу послала.

 Тоді була б морально сильнішою і не відбивалася так агресивно від коментаторів, для яких мої особисті травми — просто художній твір.  І це чудово, це правильно, що автора відділяють від творіння. 

Просто знайте, що це все — абсолютно реальні історії, прожиті однією людиною. Знайте і постарайтеся не бути на місці тих сусідів, викладачів, і жіночок у маршрутках у реальному житті. Бо тепер же Ви знаєте, наскільки це може бути боляче.

(+1)

Дякую за відгук, доволі цікаво побачити нашу гру "чужими очима".

Щоправда, прикро, що вам смішно від варіанту, де головний герой має сили протистояти своїй головній проблемі. Бо ні, його проблема не в інвалідності і не в тому, що йому складно самостійно пересуватися. Проблема в тому, що інші люди постійно прагнуть нагадати що через це він не "нормальна людина", не повноправний член суспільства і гірший за інших. Нагадати, що він не людина, а "інвалід", і що якщо ти "інвалід" ти не маєш права на життя "нормальної людини", ти маєш постійно пам’ятати про свої відмінності від "нормальних людей". І хотілося б, щоб все-таки люди з інвалідністю не вважали себе ненормальними чи гіршими. 

Розумію. що сценарій, де людина, що постійно відчуває до себе таке ставлення, в результаті має сили ставити таких персонажів на місце і не відчуває себе ненормальною чи гіршою за інших, може здаватися нереалістичним, але... смішним? 

В будь-якому випадку, дякую, що поділилися враженням. З повагою, Ліза.