Дякую за відгук, доволі цікаво побачити нашу гру "чужими очима".
Щоправда, прикро, що вам смішно від варіанту, де головний герой має сили протистояти своїй головній проблемі. Бо ні, його проблема не в інвалідності і не в тому, що йому складно самостійно пересуватися. Проблема в тому, що інші люди постійно прагнуть нагадати що через це він не "нормальна людина", не повноправний член суспільства і гірший за інших. Нагадати, що він не людина, а "інвалід", і що якщо ти "інвалід" ти не маєш права на життя "нормальної людини", ти маєш постійно пам’ятати про свої відмінності від "нормальних людей". І хотілося б, щоб все-таки люди з інвалідністю не вважали себе ненормальними чи гіршими.
Розумію. що сценарій, де людина, що постійно відчуває до себе таке ставлення, в результаті має сили ставити таких персонажів на місце і не відчуває себе ненормальною чи гіршою за інших, може здаватися нереалістичним, але... смішним?
В будь-якому випадку, дякую, що поділилися враженням. З повагою, Ліза.