itch.io

Ах, це було доволі прикольно! Персонажі по дизайну прям смачні, та й планета виглядає цікаво, сподобалась фінальна сцена "гарної" кінцівки, коли дрон просто розвертаєтся і ти бачиш таку мінімалістичну 3Д планету прям як в іграх 80-х/90-х

Щоправда, чи то через те що я грав на віртуальній машині (бо для МакОС білду нєма), чи то так задумано - але мене прям напрягало те як швидко починають програватись репліки типу "гравець, зроби хоч щось, ми чекаємо", навіть 10 секунд не дають. Також інколи репліки "накладались" одна на одну, але, знов ж таки, я не впевнений чи це моя особливість чи проблема гри.

Окремий респект за озвучку! Звичайно, мені не вистачило "полірування" на ній, і я збрешу якщо не скажу що вона різала вуха час від часу. Вона трохи не вирівняна по гучності, в туторіалі дуже чутно "noise floor" мікрофону (хоча в геймплеї з цим і краще) сибіліанти (тобто шиплячі/дзвінкі звуки типу с/щ/з) дуже вистрибують і бʼють по вухам, та й взагалі, я б над репліками Ґвери посидів би в Adobe Audition чи то iZotope Rx і почистив би, бо чудовий войс актинг втрачається за технічними огріхами.

Проте в іншому по звуку все класно! До речі, чи це мені здається, чи я чую на початку рівно ті ж самі звуки що були у першому фнафі?) Якщо це свідомо - дякую, це викликало у мене посмішку! Музика є, і функцію "фонового чогось" виконує непогано. 

Сюжет простенький, завершений, свою функцію цілком собі виконує, і навіть персонажі розкриваються відносно непогано за ці 15 хвилин що ти граєщ

Це був класний досвід, дякую за гру! 

Що ж, почну, певно, з найголовнішого. Текст. Редактор цьому твору, звичайно, не завадив би, бо я помітив декілька одруківок (в глиб замість вглиб), пропущених ком, де-інде трапляються тавтології ("Aле іноді я думаю, що можливо я так думаю[...]")  та два рази пропущену крапку в кінці речення. 

Взагалі, якщо казати чесно - мені було складнувато читати новелу, бо теми діалогу постійно стрибають одна до іншої, думки залишаються незакритими, та дуже часто я "втрачався" і не розумів де ми опинились раптом, як ми там опинились, і що відбувається. Наприклад, "перехід" з сцени в бібліотеці до сцени в якомусь переході, і за три репліки від неї вже на відкритий ноутбук і стрічку соціальної мережі, без навіть згадування про те що Пол йде додому чи ще кудись. Інколи також зʼявлялись питання до, не знаю як це краще назвати, "послідовності" в тексті (наприклад, звідки Тілла вже знає як виглядає кошмар якого побачив Пол, якщо він їй про це ще не встиг розповісти, а тільки сказав що кошмар є? Вольфенштайн в світі гри - це серія книг, ігор, чи лише одна книга? Якщо серія книг - чого Пол говорить про якесь "меню"? Якшо серія ігор - чого бажає щоб хтось зробив гру по одній "книжці"?). До речі, дуже цікаве рішення, мати астериски замість апострофів в тексті. Не скажу що це погано, ні, просто незвично трохи)

Тепер, до сюжету. Наскільки я зрозумів, гра являє собою такий собі "slice of life-style" набір скетчів, як старі-добрі аніме кінця нульових/початку дестятих без одного суцільного сюжету? Не маю нічого проти, навіть навпаки, фанат підходу, просто, як я й писав вище - мені прям не вистачило чіткого поділу через хоча б той самий чорний екран на кожну окрему мікро-історію.

А тепер до речей що в мене викликали щасливу посмішку. Цікавий артстайл! Дивитись на персонажів було приємно, емоції героїв дуже легко прям відчути. Також мене прям заінтригував цей світ, попри всі недоліки тексту, в нього можна повірити, і питань на які прям хочеш отримати відповідь теж чимало: що роблять з цими кошмарами, як виглядає той "ритуал вигнання демону" через який пройшла Тілла, як в цьому світі серія Wolfenstein виглядає теж цікаво, чорт забирай, бо я пригадую менюшку The New Order, і там жодного коридора не було... І хто такий доктор Гальванеску? В якому жанрі грають "Димові птахи"? Чи цей світ повністю заснований на трохи "Германській" тематиці, чи це просто наш ГГ живе в такій от "Чарівній сучасній Німеччіні" в світі магічного реалізму? 

Дякую автору за гру, сподіваюсь ще побачити вас на наступних джемах і знов зазирнути в цей світ!

Я признаю чесно - як тільки я побачив щасливий сімейний бут педагога-вихователя, та ще й в 90-ті мене понесло в сльози, які так і не зупинялись аж до самого кінця. Хата в селі, над якою ти літами працював, і в яку завжди хотів повернутись на літніх канікулах, щасливі бабуся з дідусем, біль від втрати цього всього, карантин...

Боже, ця гра надто особиста. Поки я грав я щиро радів за персонажів, я був радий побачити людину так схожу на мене, але у якої сталось все щасливо.  Найкраща гра джему, і це навіть не обговорюється. Автори, ви здійснили неможливе. За це вам - щиро дякую.

Ну й так, щоб відгук більш поглядав на відгук - жодного бага не помічено, звуковий супровід є, і написаний влучно, ще й ембієнтні звуки, за що окремий респект. Арт - якісний, одруківок/проблем в тексті я не помітив.

В мене дуже двоякі відчуття після цієї гри

З одного боку - чудова реалізація, наймиліший арт, котик, Хацуне Шевченко, настрій "чарівної літньої історії", ну все є щоб стати одним з фаворитів цього джему, хіба що музичка ну надто репетативна, скільки цей луп, секунд 15? Ну замало цього, і надто однотипно, через півгодини вже починає палити мозок, але, може то чисто я.

Але з іншого - вибачте, але, ну, нема тут історії, нема персонажів, от і усьо. Гра тупо на пʼять хвилинок, я зміг натицяти 3 кінцівки сам швиденько, і на більше мене не вистачило.  Так, це були чарівні пʼять хвилинок, вони заряджають позитивом і прям відчуваєш тепло і душу від цього твору, навіть через холодний led екран, але...  Не підіймається в мене рука оцінити цю новелу саме як новелу, як закінчений твір, як щось, що має ідею та тему. Бо, певно, воно й не ставить перед собою такої мети? 

В будь-якому випадку, щиро дякую авторам за такий островок щастя і позитиву. Це було чарівно по-своєму

Голос Маркуса хоче подякувати вам що пограли, а також має одне питання - чи є щось що могло бути краще в озвучці за вийнятком загального "Голос не підходить"? 

Може речі які прям кидаються в вушка і можуть бути поправлені, але які я тупо пропустив чи "недокрутив"? Будь-які претензії та дрібниці стануть в нагоді, і матимуть шанс бути виправленими в майбутньому)

Не діло це, що про файну високу жінку розказали, а про не менш (а то й більш) файних хлопчаків промовчали.

Чудова гра. Я, на жаль, автору повний антипод: і Римську Імперію люблю, і на музику чатую навіть більше ніж на інші аспекти, тож до тиші в грі я ставлюсь як Афіна до Арахни, проте за цей текст я можу пробачити грі дуже багато чого. Чудово написаний, з прикольними жартами і без явних гріхів в плані історичності. Цілком віриш що десь колись на околицях імперії Цезаря могла статись подібна історія.

Простенька історія, яка знає чим вона є, і просто працює. Чекатиму з нетерпінням повернення автора на наступний джем!

Який же смачний артстайл! Якби мені сказали що це якась нішева культова новела прямиком з нульових років - я б одразу повірив, настільки вона виглядає підходящою по стилю і якості! З легкістю найсильніша частина гри. 

З приводу сюжету - простенька історія яка, тим не менш, виконує свою функцію, можу хіба що виразити повагу за використання «традиційного» образу фей як в першу істот яких треба боятись, які крадуть дітей, і роблять все заради свого інтересу, вільно плюючи на людей і гуманістичність. 

За вийнятком пари одруківок тут і там - текст читається як звичайний візуально-новельний текст.

Музика не вибивається з загального стиля «новела старої школи», як і саунд-дизайн загалом, за що плюсик, і обидва працюють на відчуття «завершеності твору» доволі непогано

Був радий зазирнути в цей світ, і, сподіваюсь що ми ще побачимо цей світ з іншого ракурсу

Я не став включати в цей лист усі пропущені коми та крапки в речі персонажів, але, їх теж доволі багато і враження від тексту псує. Це все - тільки перші два умовні "акта", (умовно, якщо в грі пʼять кросвордів то й легше всього поділити на пʼять актів) скільки подібних та гірших помилок далі по тексту - я не знаю, бо як і казав, дропнув гру. Мої вибачення якщо мої слова прозвучали грубо, це не був напад. Я згоден що не всі персонажі мають розмовляти літературною українською мовою. Але, вони, щонайменше, мають розмовляти як люди. 

“Звучить так, ніби ти ця компанія платить за рекламу”

“Ага, навіть не здогадуюсь” у відповідь на “…ти ж знаєш про що я хочу поговорити?” (Малось би, певно, звучати як сарказм, але звучить як нісенітниця)

“Двигун загуркотів” (гуркотіти двигун може хіба що якщо падає з третього поверху)

“О, від ми й на місці” (та сама фраза яка змусила мене замислитись про машинний переклад, бо я не знаю як “ось” могло перетворитися на “від” окрім як при машинному перекладі фрази “вот мы м на месте”)

“Маєте якісь очікування стосовно породи, чи окраса?” (очікування стосовно того що вони й обирають?)

“Як щодо другого вольєра” (контекст: Головні Герої в притулку для тварин обирають якого кота взяти. Який ще вольєр? Я навіть уявити не можу як притулок може собі дозволити вольєр для одного(!) кота)

“…перепривчити їх буває складно”. (Такого слова нема в мові)

“Я не ремонтник…” у відповідь на “Холодильник барахлить” (ремонтник це більш до людей які ремонтують мости, дороги на вулицях)

“Їх синок постійно до мене підкатує шари, і робить це воістину по-ідіотськи” (калька)

“Але вигляд у неї був неймовірно задоволений собою” (Хто задоволенний собою, вигляд?) 

“Їм з чоловіком раптомо видалась можливість влаштувати тиждень відпочинку…”

“Ну що ж, залишимо проблеми завтрашнього дня завтрашньому дню…” (калька + тавтологія)

"Це був момент мого просвітлення!" (це слово навіть не має того ж значення що й "просвещение"...)

Вибачте, далі вже нема ні сил, ні часу, ні бажання виписувати. 

Признаюсь чесно - я дропнув цю гру. От не зміг одужати. Не через технічний стан гри. Не через повну відсутності будь-якого аудіо. Не через кросворди, які, взагалі-то, мені сподобались, як і загальна Біблейська тематика і вайб Америки 50-х\60-х років. 

Ні. Зовсім ні, бо це ж - в першу чергу новела, і Бог з ним з усім тим, але ж в ній текст сповнений помилок, одруківок, нісенітниці, і взагалі, таке відчуття що він був машинно перекладений з російської мови без будь-якого редакту.  Фраза "Ви що, підсмажили якусь кралю?" в мене особисто викликала істеричний сміх, як і слова "Тонка Душевна Організація" які я читав в останній раз на Лурці в далекому-далекому 2017 році

Ну й вайб! Дуже мила новелка, з легко зрозумілою темою та ідеєю, приємним артстайлом, і атмосферною музичкою (хоча тут моїм вушкам від кількості низів було боляче прям, авторе,  будь-лааасочка, перевіряй з корекцією музику в майбутньому), ще й тема ритуалу цілком собі розкрита і життєва

В цілому - я залишився прям задоволений. Мені дуже не вистачає подібних простих та милих історій в цей не найлегший час

Я неймовірно респекую композитору цієї гри!

По якості звуку і музики це абсолютно точно десь в топ-5 ігор джему для мене, це ну дуууже гарно. Особливо мене порадувала ота пісня в барі написана просто звуками Guitar Pro, хоча увесь інший ост взагалі не такий)

Ще мальовка порадувала, оченяткам приємно було дивитись малюнки

А от текст (не сюжет!) трохи підкачав. Він не те щоб не читабельний чи щось таке, ні, просто… Написаний, таке відчуття, ніби за два дні причому після того ще й не вичитаний. 

Ого, це ж я той самий композитор 0_о

Але якщо серйозно - дякую за відгук! Певно, якби в мене було більше часу то все ж таки особисті теми персонажів (це ті що без клавесину) і кінцівок грали б лише в сценах характеризації персонажів, і, власне, кінцівках, та й взагалі, самих треків було б  штук 11-12, а ті що є зараз були б ще більш допрацьованими, (але не факт)

Хей, дякую за добрі слова про музику! 

Я радий що зміг попасти точнісінько в настрій, стиль, та загальний "вайб" епохи палаців і аристократії) 

Ахх, так і думав що комусь та й набридне слухати одні клавесин/флейту/скрипки і намагався всіма силами розбавити ост по емоційному забарвленню, але, що ж, історична достовірність вона така, накладає певні обмеження) 

Дякую за відгук!

Хе-гей, дякую за добрі слова про музику! 

Я радий що зміг гарно передати епоху)

Еге-гей, дякую за приємні слова про музику! 

Я цілився скорше в бароко і загалом 17 сторіччя, особливо сильно в Баха по стилю, тому-то в ост-і й є купа скрипок, флейт, та клавесин, але не фортепіано - його ще не вигадали :)  

А от прям з Вікторіанських композиторів навіть нікого і не знаю :hmm: ,буду радий послухати якщо у вас є якісь поради! 

Про "баг" - то лише гіперболізація моїх емоцій, коли я вперше послухав ост до гри, спочатку в самій грі, а потім окремо від неї з файлів. Найбільше проявляється воно для мене в треку з назвою "morning", бо тепле, приглушене, трохи детюннуте арпеджіо в мажорі на фортепіано настільки не співпадає з звуком гітари (до речі, теж юзаєш плагіни від NeuralDSP? Цей шиммер на ревері я взнаю з сотні :), що мені здалось що я зустрів якийсь баг і два трека наклалися друг на друга. 

В меню таке відчуття в мене викликала повна відсутність ритміки (хоча, наче, в 116 БПМ трек написаний?), накладання одних нот на інші, ніби сустейн залагав і повний авангард по мелодіці, таке відчуття що там дві зовсім ніяк не повʼязані партії грають одночасно. От, знаєте гру Crazy Bus? От мені музика в меню нагадала музику там...  (https://www.youtube.com/watch?v=sC0cvwnG0Ik) 

Якщо вам цікаво як я б  зробив "гойдалки що охоплюють всю розповідь про гру" - то я обрав би один лід-інструмент, от наприклад гітару ту ж саму, награв би на ній яку небудь "теплу" аккордову структуру (тобто мажор як основа + може розкинуті аккорди з додатковою 9\11 ступінню щоб прям ностальгічний настрій був, може навіть sus2\sus4 акорди інколи) а на фон накинув би який-небудь холодний суто синтовий лід, може ті ж самі арпеджіо восьмими по паралельному мінору, якщо впадлу мелодію окрему прописувати.  Насправді, у вас в файлах є прекрасна тема "intro_i_think", я вже не памʼятаю чи гра воно десь у, власне, грі, але мені б хотілось би щоб саундтрек був більш сповнений подібним супроводом настрою безтурботності і де в чому "ностальгії" (так, для мене будь-який детюн в 13-18 Гц то автоматом ностальгія). Або мені ще хотілось би почути в саундтреку соло-гітару, може з типовими а-ля рок баріками, може більше схоже на лоу-фай, чи щось таке. 

Дякую що намагаєтесь сприймати критику! Я вірю що у вас ще все попереду, і вже наступного джему зможу почути від щось цікаве, і, найголовніше, працююче разом з грою і сюжетом, а не всупереч їй!

Мені не «приємніше» бачити людей зацькованими і приниженими, щонайменш, в реальному житті. Просто я особисто, як і інші коментатори, не можу в художньому творі, особливо настільки короткому, повірити в історію де людина що може за себе постояти дуже вже так страждає від усього цього цькування, бо в руті черкз усі ні я взагалі забув що в нього інвалідність якась, просто набір коротеньких історій де усі мудаки і де якийсь чувак посилає усіх. 

Я ніколи не казав про вас особисто, мені, і тут я буду чесним, при проходженні було байдуже на автора, я звик повністю відокремлюювати художню якість твору від бекграунду який на ним стоїть.

Покажіть в творі цю біль, як герою справді складно нею впоратись, розкрийте те, наскільки сильно вона псує життя. Покажіть наслідки такого відношення до людей. Можна навіть в тупу думками оповідача. Це вже буде краще ніж суха антологія історій. До руту через усі «так/промовчати/закрити вуха» претензій не маю, бо там окей, там видно що людину зламало до біса таке ставлення від усіх, там соц. коментар видно, і змушує задуматись

Це було... По-гарному дивно. От, знаєте, якщо у вас виникає якесь таке дивне відчуття і вайб від слів "новела на РПГмейкер", то, певно, я б так і описав її. Мальовка вайбова, мрачна і трохи простенька але мені вкатило)

До текста лише одна доколупка: коли герой каже що знайшов пісню на частоті 112 я б додав ще 112 якої частоти, ФМ, АМ, СВ, бо типу гра пронизана любовʼю до радіоелектроніки, навіть згадка С1-112 порадувала в тексті, я аж пішов гуглити чи то справді такий осцилятор був) 

До кінцівки у мене особисто нуль питань, Лавкрафт он теж так писав типу "текст-текст-текст щось таємниче а може і не таємниче зовсім? А ні, таки таємниче, тримай йобнуту людину і Ктулху на дві сторінки в самому кінці!"

Музика каєф, я навіть спочатку і не зрозумів де закінчуються оригінальні ости, а де починаються ости з гейм-мейкеру самого, типу, не вибивається з загального стилю і круто) 

Геймплейний елемент теж прикольно зробили, хіба що хотілось би щоб там програти можна було, а то так сенсу трохи не бачу в тому

Не знаю як я себе почуваю з приводу цієї, ем, "гри"... Насправді кажучи, в перше прочитання мені здалась гра ну дуууже вже дивною і навіть смішною, певно, через те що я усюди обирав варіант "ні", і от тоді вона перетворюється,  як я і писав в телеграмі, в "симулятор посилання людей лісом". Але от нещодавно переграв обираючи усюди варіант "так", очікуючи отримати той самий експірієнс... Але ні, стало, скоріш, якось сумно... Коротш, трохи я тепер кращої думки про цей витвір. 

Певно то через те що я, типу, і сам був свого часу отакою от тріхи "дивною" дитиною, дякувати богу не фізично, ні, але за те що я витворяв і як себе вів діставалось мені від однолітків нормально так, знов ж таки, слава богу не фізично. І от був я саме як наш ГГ який на будь-які образи терпів, в деяких доволі рідких випадках посилав лісом, хіба шо потім прийняв філософію "якщо вже комусь не доходить - вже звиняйте, бʼю не просто так".

І все одно, не зважаючи на все це, мені це не завадило, навіть коли я був ще зовсім малим в садочку, знайти купу людей котрих я можу назвати справжніми друзями, з якими мені було весело, і які мене у всьому підтримували. А от у грі воно якось... Надто в тупу чи що? Надто односторонньо? 

Коротше, у висновку, рут через "усі відповіді ні" - одиниця чи двійка по усім параметрам, бо ржач, а от якщо "відігравати" такого собі забитого хлопчика, який все ж може за себе постояти в деяких дуже рідких випадках, то може навіть і на четвірку дотягує, бо сам не раз ставав свідком (та й головним героєм) подібного 

Що ж, це було дуууже класно)

Лор і атмосфера "дворянських пліток" просто вийшла на 12/10, я б ще грав і грав у подібне 

Хіба шо з зайчиками в мене відносини якісь дивні вийшли... Бо ці дві падли натурально виїбли мені мозок в гарному сенсі поки я намагався розгадати їх загадку за найменшу кількість питань (і, якщо вірити чатові, таки зміг це зробити, але в тексті був баг тому відповідь не вірна), а потім поки я шукав способу вийти на їх кінцівку, а виявилось що її і нема 😭 Ну й хотілось би ще таку «сіру» кінцівку Анцлето, бо я думав що можна вже ж таки назбирати йому чуток і не померти, але ні, на жаль не можна 

За музику теж просто окремо чмок, це хоч і не те що ми в нашому світі називаємо "бальна музика", але саме те чого потребує новела по вайбу :)

Ох, складно... 

Коли зроблено правильно - я обожнюю мета-ігри які граються з четвертою стіною, та й троп про підміну жанру з сонячної веселої буденності на лавкрафтіанський жанр теж люблю. Але, лише коли зроблено правильно. Одразу з найкращого - неймовірний респект художникам за арт, він чудовий, аж хочеться поставити собі на обкладинку робочого столу. Референс на андертейл теж був зроблений з точки зору арту на найвищому рівні. 

Далі - сюжет і текст... Я б хотів щоб мені воно сподобалось, але, от якось надто швидко й надто у лоба тобі кажуть "а ми, взагалі-то, психологічний хоррор і тяжка драма, а не повсякденність", коли ти не встиг взагалі прикипіти до героїв, насолодитись світлим безтурботним місцем. В мене ще було на початку питання щодо дивного стилістичного забарвлення тексту, але потім я втягнувся і мені навіть сподобалось. Як ламати четверту стіну - так вже до кінця, щоб ні цеглинки не лишилось 

Тепер до справжніх проблем. Що в вас сталось з музикою, баг якийсь? Чого вже в меню вона звучить так, ніби там два трека наклалися один на інший? То була спроба в художній детюн ? Так чого тоді диссонує настільки сильно? 

Та й взагалі, чого вся без виключення музика це якесь хто-зна що до якоїсь шизи рівня Chaos;Head чи навіть Сайї? Хоча... Навіть там є дуже кайфова спокійна музика.  Коротш, де спокійні треки до сцен повсякдення? Ну й та, якщо по арту стиль андертейлу витриманий дуже гарно, то по музиці... Замість лампового чіптьюну з теплим ревером знов якась шиза на e.piano. Мовчу вже про музику на океані. Не можна просто навалити рандомних нот рандомної довжини на скрипці з ромплера 90-х\00-х і сказати що це "тривожна музика".  Вже здогадуйтесь що я хочу сказати про музику замку? Отож бо й воно. 

Неймовірно вайбова історія. Мальовка і особливо музика нагадали чимось новели з бородатих 2000-х, і особливо Цукіхіме.

Навіть і не знаю що можна віднести до мінусів. 

Мені особисто ще хотілося б більше різноманіття почути в плані звуків, типу, звук міста на фоні, звук трамваю, звук поривів вітру на вистоті, але то вже таке, просто додаткові кольори на вже чудову гру :)

Що ж, буду відвертим, мені довелось трішки змусити себе прочитати перші десь 5-7 хвилин, але я радий що таки дочитав до усіх 3 кінцівок, бо другу половину вже читав з інтересом і задоволенням. Арт доволі простий, але мені було приємно дивитись на нього, особливо сподобався дизайн магії. Усі кінцівки справді працюють гарне одна з одною, сюжетний поворот теж вийшов доволі несподіваний.

Ще хочу трішки по звуковій частині пройтись: мені тріхи різало вушка те, як зробили циклічність птичок, бо замість плавного затухання чутно як звук просто обривається. Ще я б попрацював над вибором звуків, бо ці цвіркуни мені ледве мозок не поплавили. До речі, мені цікаво, шепіт то голос автора з додатковим слоєм, власне, шепіту?) Бо я, типу, спробував відновити і реверснути у себе, сподіваючись почути щось типу пасхалки, але, нічо окрім чогось типу "ось так" та "сидить" не почув, надто низька якість запису))

З того що я б ще хотів би щоб було - анімація плавного виводу текста, що завгодно окрім вбудованого інтерфейсу РенПая, та який-завгодно шрифт окрім вбудованого. 

Якщо дуже коротко: У історії є потенціал, за атмосферу взагалі чесні 10 балів, але поки що новела виглядає як в кращому випадку альфа 0.1 через сирий текст

Тепер до деталей. Мені дуже сподобався артстайл а-ля аутласт і його якість, видно що автор знає свою справу. Єдине моє побажання до візуалу - хотілось щоб надпис "REC" мигав. Ембієнтний трек всього один, але підібран влучно, дуже гарно працює з візуалом. В цілому, атмосферою жаху старої містичної будівлі на яку дивитись і то лячно я проникся, але всі ці плюси перекриває одне малюсеньке "але"...

Цей текст, ну просто... Якщо це була пародія на хоррор - то знімаю перед авторами капелюха, вийшло кльово, я отримав щире задоволення від загальної клішованності та всратості тексту, купа одруківок, проблеми з капіталізацією, загальна нісенітниця, я фанат такого. Ще б на озвучку голос з гугл перекладача, і я б катався підлогою кожні 5 хвилин. Якщо ж це була щира спроба в хоррор... Будь-ласка, авторе, знайди собі редактора, або навіть просто закинь текст в який-небудь ШІ, це одразу покращить цю маленьку новелку в 10 разів. 

У вас дуже теплий артстайл! Сподіваюсь,  у грі можна буде заромансити аніме-дівчинку Ктулху)

О-хо-хо, нуар та естетика США часів ревущих двадцятих то є любов, аж чимось Lackadaisy мою улюблену нагадало. 

З нетерпінням чекаємо, і готуємо вушка до саксофону і піаніно! 

Ооо, новела з акцентом на тему звуку та музики? 

В таке ми обовʼязково граємо :)

Неймовірна атмосфера безнадійного існування і депресії, з радістю заціню як буде демка. Най вам щастить в розробці)

Оце я називаю вайб!

Сподіваюсь, під саундтрек можна буде танцювати справжній вальс, танго, або менует :)

Щодо правила «Ви маєте оцінити щонайменше 20% ігор від інших учасників, але не менше 12»

Якщо працюєш в команді, чи кожен член команди мусить це зробити, чи лише той хто сабмітить (умовно тімлід)?