Вам смішно з реального досвіду цькування людини з інвалідністю? Вам було краще йти тим маршрутом, де людину нищить біль, ніж тим, де вона від нього відбивається? Що ж, мені вкрай дивно таке читати. Як і те, що якщо Вам пощастило знайти підтримку, то це значить, що у людей, яким пощастило менше, все "в тупу" і "односторонньо". Але причина, чому я зробила цю гру — саме у таких людях, як Ви, яким було приємніше мене бачити зацькованою і приниженою.
Viewing post in Мова ненависті: До зірок jam comments
Мені не «приємніше» бачити людей зацькованими і приниженими, щонайменш, в реальному житті. Просто я особисто, як і інші коментатори, не можу в художньому творі, особливо настільки короткому, повірити в історію де людина що може за себе постояти дуже вже так страждає від усього цього цькування, бо в руті черкз усі ні я взагалі забув що в нього інвалідність якась, просто набір коротеньких історій де усі мудаки і де якийсь чувак посилає усіх.
Я ніколи не казав про вас особисто, мені, і тут я буду чесним, при проходженні було байдуже на автора, я звик повністю відокремлюювати художню якість твору від бекграунду який на ним стоїть.
Покажіть в творі цю біль, як герою справді складно нею впоратись, розкрийте те, наскільки сильно вона псує життя. Покажіть наслідки такого відношення до людей. Можна навіть в тупу думками оповідача. Це вже буде краще ніж суха антологія історій. До руту через усі «так/промовчати/закрити вуха» претензій не маю, бо там окей, там видно що людину зламало до біса таке ставлення від усіх, там соц. коментар видно, і змушує задуматись
Показала біль як могла. І гра не передбачає, що гравець постійно обиратиме лише один варіант. Все як у житті — десь зламаєшся, десь промовчиш, а десь і лісом пошлеш.
Мені особисто подобається "посилати лісом" у грі, бо всі ситуації реальні, і я шкодую, що не всіх цих людей я свого часу послала.
Тоді була б морально сильнішою і не відбивалася так агресивно від коментаторів, для яких мої особисті травми — просто художній твір. І це чудово, це правильно, що автора відділяють від творіння.
Просто знайте, що це все — абсолютно реальні історії, прожиті однією людиною. Знайте і постарайтеся не бути на місці тих сусідів, викладачів, і жіночок у маршрутках у реальному житті. Бо тепер же Ви знаєте, наскільки це може бути боляче.