Коли шістнадцятирічна Бетті повертається у місто, де провела своє дитинство, вона не плекає марних надій на те, що все вийде якнайкраще. Ні. Вона цілком переконана, що все, що тільки може піти не так, це неодмінно зробить. Тому їй і самій дивно як вона опинилася в несподіваній компанії друзів, які першим же ділом почали розповідати міські байки про привида, що подеколи з'являється на пристані. Ні, ніхто його не бачив. Ні, ніхто поки від нього не постраждав.
Тому його не існує, правда ж?
Але якщо таки існує, було б дуже необачно та, відверто, небезпечно розслідувати його (не)існування.
Не те щоб ця думка когось зупиняла.
Тому, коли межа між тривожністю Бетті, її параноєю, та моторошним шумом доків, розмивається, їй доводиться задуматись чи все це вибрики її мозку, чи привиди таки... реальні.
"Параліз" - це історія про тривожність, дружбу, привидів(?) та вибори, що мають значення.
