itch.io

Я довго намагаласа викликати демона Толіка, а він так і не прийшов. их.

Хих, було б дотепно, якби можна було демона назвати Тулеваїсуусом, і він був би демоном-великодкою з якимось додатковим лорним комедійним елементом до попередньої гри.

Почала день з порятунку світу, дякую за таку можливість!

У файлі з грою був сценарій, певно там можна підгледіти розгалуження сюжету!

А якою класикою наукової фантастики натхненна гра?

Ого, які кігтики, цікаво-цікаво… хто ж це веде лік відсотковості вдалого виживання.

Аби пальці не відрізали, все інше якось можна пережити.

Багатообіцяюче.

Океан лякає.

Є над чим подумати. Ми ж теж народжуємося без призначення) Його завжди можна вигадати. Цікаво буде почитати цей розпад думки.

Ууу, кіберпанк!

🤩 Вау, це прекрасна промальовка! Я вже пкредчуваю високий рівень задоволення від візуального оформлення гри.

Щодо сюжету, поки відчуваю настрій темного фентезі, цікаво дізнатися жахливо невблаганні чи химерно п’янкі таємниці вежі 🌚🌝

Мені була цікава ваша хвілософія існування такого проклятого міста… але йой… Навіщо? Навіщо ви в тексті наставили стільки павз?

Після кожного речення… інколи після кожного слова. Для чого це?

Весь задум гри ламається, якщо натиснути альт+ф4 :0

Але дівчата були моторошні. Початок до того, де починається тема усвідомлення дівчатами, що гг - реальна людина ( А Я ВЗАГАЛІ НЕ ЧОЛОВІК), має навіть захід на якусь цікаву кіберпанківську штуку з ШІ, який не хоче відпускати гг з віртуальності.

Потім іде якась анархія і вбивства по приколу, бо це гра\симуляція тощо. Але під вайбову музичку.

Я таки дійшла до кінця, чисто оцінити чим це закінчиться.

Такий приємний меседж, про щастя, яке ми часом не помічаємо, а воно ось тутечки, поруч, варто лиш озирнутися.

Дяки за гру. Дужі театралізовано вийшло. Приємним бонусом стала стилізація головного меню.

Ого-го, ну це потужний рівень реалізації. Візуал, режисура кадрів, вивід тексту… гарно дає відчути гг, який, як і ми нічого не розуміє – що, в біса відбувається!

Нав’язливий мотив “Тисни” таки не додав мені мотивації виконати дію, про яку я нічого ні сном ні духом не відаю.

Поміж тим атмосфера створена, і мені було цікаво розгадати, чому ми тут, і що від нас хочуть.

Успіхів вам на джемі!

Оскільки це не візуальна новела, тому за деякими з критеріїв складно оцінити гру.

Але концепція, яку ви зображаєте у творі через вплив мистецтва на реальність – цікава і інтригуюча. Тому я таки дочитала оповідь до кінця.

Також мені здалася комічною сварка гг з квіткаркою… така показушна, театралізована. Контрастно сприймалося.

В яку залу пускають знедолених людей? Правильно… В ОБІДНУ.

Збираючись проходити гру я розуміла, що мене очікує щось красиве, але й водночас знала, ЯКОЮ буде ця історію (що не складно, якщо прочитати Сторінки кохання Тохи, Падіння в декаданс та Потяг)… так би мовити – передчуття стабільності.

Відкрила гру і була зачудована меню: ну це краса неймовірна… стилізація з цими «анімованими» метеликами на кніпках, підбір кольорів… винахідливе перемикання між завантаженнями і збереженнями… а в грі ще й вишуканий текстбокс. Краса неймовірна.

Персонажки теж гарненькі, сподобалася їхня емоційність і протиставлення кольорів у одязі, які заразом ніби відображають і характери: світла наївна Беатріс і загартована життям грізна Присцилла. Мати — статечна і водночас зверхня, прекрасно передана візуально…чоловіки – теж були.

Але як же прикро стало, що ви втратили потенціал нагадати про свої минулі ігри в кімнаті Беа, лишивши портретні рамки на стіні покоїв порожніми :(

За історію загалом можу сказати, що це була непогана розвага. Першим ділом вийшла на нейтральний фінал. Хоча мораль в хорошому, що рідня мудаки – імпонувала мені більше. Але у підсумку завершила шляхом Саске, де Ітачі лишив мене жити, поклавши ніж у руку 😮

За музику можу написати, що вона вже кілька днів у моєму плейлисті ЮМ в топах. Композитор молодець, кілька творів аж дужі запали в серденько по вайбу. Однак у самій грі інколи траплялося так, що музику з конкретним вайбом для конкретних сцен, де вона файно пасувала, не перемикали на наступних сценах з геть іншим вайбом. Дивинно, утім цікаво.

Тема джему смішно обіграна, повеселило.

Загалом… це був вайбовий досвід. Я б навіть сказала, в чомусь унікальний. Успіхів вам на конкурсі!

В яку залу пускають знедолених людей? Правильно… В ОБІДНУ.

Збираючись проходити гру я розуміла, що мене очікує щось красиве, але й водночас знала, ЯКОЮ буде ця історію (що не складно, якщо прочитати Сторінки кохання Тохи, Падіння в декаданс та Потяг)… так би мовити – передчуття стабільності.

Відкрила гру і була зачудована меню: ну це краса неймовірна… стилізація з цими «анімованими» метеликами на кніпках, підбір кольорів… винахідливе перемикання між завантаженнями і збереженнями… а в грі ще й вишуканий текстбокс. Краса неймовірна.

Персонажки теж гарненькі, сподобалася їхня емоційність і протиставлення кольорів у одязі, які заразом ніби відображають і характери: світла наївна Беатріс і загартована життям грізна Присцилла. Мати — статечна і водночас зверхня, прекрасно передана візуально…чоловіки – теж були.

Але як же прикро стало, що ви втратили потенціал нагадати про свої минулі ігри в кімнаті Беа, лишивши портретні рамки на стіні покоїв порожніми :(

За історію загалом можу сказати, що це була непогана розвага. Першим ділом вийшла на нейтральний фінал. Хоча мораль в хорошому, що рідня мудаки – імпонувала мені більше. Але у підсумку завершила шляхом Саске, де Ітачі лишив мене жити, поклавши ніж у руку 😮

За музику можу написати, що вона вже кілька днів у моєму плейлисті ЮМ в топах. Композитор молодець, кілька творів аж дужі запали в серденько по вайбу. Однак у самій грі інколи траплялося так, що музику з конкретним вайбом для конкретних сцен, де вона файно пасувала, не перемикали на наступних сценах з геть іншим вайбом. Дивинно, утім цікаво.

Тема джему смішно обіграна, повеселило.

Загалом… це був вайбовий досвід. Я б навіть сказала, в чомусь унікальний. Успіхів вам на конкурсі!

Ви однозначно вразили мене величиною тарілки в кімнаті гг.

Круто, що є 3 різні фінали, і отут якраз наявність лише одного вирішального вибору файно працює, завдяки тому, як ви побудували історію до цього.

Мій істинний фінал сподобався. Відчула вайби Відьмака, а саме квесту «The warble of a smitten knight».

Атмосфера створена завдяки шепоту і візуальним ефектам інколи аж мене реальну жахала.

Успіхів вам на конкурсі!

Я не хочу жити, щоб працювати… Я просто не хочу працювати 😭

Зважаючи на те, що я сьогодні, в суботу, витратила 15 хв на роботу… є над чим замисливитися після проходження.

Вкотре захоплена вашим підходом до візуальної стилізації. Аж завчасно цікаво, як виглядатиме ваша наступна робота (сподіваюся ще щось від вас побачити в майбутньому).

Дяки за таку злободенну гру. Піду далі відпочивати, поки є така можливість, хі-хі.

Неочікувано коротелька пригода, після дня ігор на +- годину :D

Ви підкорили мої очі красивим піксельним малюванням. Але й історія має потенціал.

Мені вдалося вийти, як на мене, на хороший фінал. І маю припущення, що Івана колись принесли в жертву під час якогось ритуалу, або ж просто він згорів… Але оскільки наш дід нічого не міг зробити, бо був дитиною… то всі подальші роки просто картав себе за бездіяльність :0

Дяка за такий файний коротенький твір і успіхів у реалізації майбутніх проєктів.

Заінтригували… важко зараз сформувати думку про історію, з якої ми побачили лише зачин. Але звучить зловісно, і цікаво, що воно там відбувається насправді.

Бабусю копець шкода. Тут підтримую Астрею, що негоже всеціло виправдовувати діда. Ще й зважаючи на слова баби про те, що круки заполоняють лише думки тих, хто схильний до цього… тобто… можливо у діда вже були подібні помисли чи наміри, яким він дав волю після круківства.

Приємні віжуали (особливо лицар, бабуся і головне меню) і круто чути стільки звуків у грі… вдало доповнює загальну атмосферу.

По реалізації нині помітила, що у вас вибори 3 і 4 поверхів ведуть до 3-ого поверху. А в коді, най і існує 4-ий поверх, текст там теж як у розділу 3-го поверху.

Успіхів вам з допрацюванням гри!

Які красиві у вас хлопчики… Моріан просто таки вилитий Патрік Бейтман. ахахах.

На жаль, за приємним візуалом ховалося відчуття марності витраченого часу на цю історію.

ДЛЯ ЧОГО ЦЕ ІСНУЄ? (у цьому питанні не було нічого, окрім того, що в ньому було)

Що цікаво, це вже друга гра джему (ще у ТОВ Знахарка), де персонажам історії байдуже на вбиту і понівечену опісля жінку, і це вбивство подається як форма прояву любові, яку приймають дійові особи. Я звісно не вдаватиму подиву, що “о боже, таке написала жінка”, але цікаво… бо все чекала, що буде якийсь фінал, де злочинця покарають.

До речі, озвучення було красиве, у актора хист. Такий чистий шепіт… смакота (але не настільки, щоб їсти без солі)

Я вже бачила вашу гру на спільнострімі, потім на стрімі Олега з PlayUA, а тепер і сама пройшла…

Зазвичай історії такого штибу сприймаю як чітерство, але не у вашому випадку. Ще до останнього кадру, де ми бачимо, що гра є присвятою вашому найулюбленішому пиріжечку, вона відчувається дуже щирою, і написаною з любов’ю.

На останніх репліках з прощанням сиділа і ридала, як людина, яка за життя втрачала і песиків і котиків.

Сподіваюся для вас процес створення гри став певним чином терапевтичним, і певна… Бурбон прожив прекрасне собаче життя в люблячій родині.

Дякую, що поділилися своїм досвідом. І вітання Моді!

Я неймовірно захоплена вашим малювальницьким хистом. Ці фони… таке приємне поєднання блакиті, бірюзи і рожевого! А персонажі виглядають такими РЕАЛЬНИМИ, ніби зараз зійдуть до мене з екранів справжні підлітки якогось прибережного селища Америки.

Дуже сподобалася частина оцих підліткових пригод з легендами і блуканням доками.

Але в якусь мить щось пішло не так, і ми отримали скомканий і обірваний фінал .-.

Завантажила вашу гру без найменшого очікування від змісту. І наскільки ж приємно вражена лишилася тим, як ви реалізували тему джему!

Ще й поставили мене перед складним моральним вибором в кінці гри… прикидатися доброю, чи вдавати справедливу.

Хмм, піду думати – яким був би наш світ, якби такі «слухачі» існували в реальності. А вам успіхів на джемі 🌸🦖

Чим я воістину вражена, то це широким спектром варіятивності вашої гри! Дужіі підкупаєте цим.

І звісновізуальна стилізація. Такі динамічні віжуали, ще й різні форми візуалізації, було цікаво споглядати. Якщо ви колись намалюєте комікс – обов’язково його куплю, хє-хє.

Головна героїня то просто я — така ж трівожніца-інтровертка. Ото тепер лишається думати, чи то паніка породила інсектоморфа чи то інсектоморф породив інсектоморфа. (але навіть попри істинну подобу пенсне додавало йому трішки милоти в образ)

Хочу якось спробувати піцку між двома шкарлупками, кх. А вам успіхів на джемі 🌸🦖

Чим я воістину вражена, то це широким спектром варіятивності вашої гри! Дужіі підкупаєте цим.

І звісновізуальна стилізація. Такі динамічні віжуали, ще й різні форми візуалізації, було цікаво споглядати. Якщо ви колись намалюєте комікс – обов’язково його куплю, хє-хє.

Головна героїня то просто я — така ж трівожніца-інтровертка. Ото тепер лишається думати, чи то паніка породила інсектоморфа чи то інсектоморф породив інсектоморфа. (але навіть попри істинну подобу пенсне додавало йому трішки милоти в образ)

Хочу якось спробувати піцку між двома шкарлупками, кх. А вам успіхів на джемі 🌸🦖

Що я можу сказати… насправді небагато, бо гра у мене зафейспалмилась. Але я вражена, чому піца містить лише ананаси, але НЕ курицю та грибочки до них.

З позитивного… на відмінну від вибуху за вікном, крик при запуску гри мене взагалі не налякав. Кх.

Отакої, щойно пройшла цей же шлях: відкрила -> на мене накричали -> закрила.

І якраз прийшла читати коментарі. Хі-хі.

Така красива стилізація і загалом віжуали у вашій грі… Працюють вдало на занурення у відповідну атмосферу -

Що можу сказати впевнено, ваша гра повністю відповідає назві. Так само розмірено спокійно плине… шкода тільки, що лишень дійшли до якоїсь динаміки подій, як все дійство обірвалося.

Дуже красиві коники у вас вийшли, як безпопний, так і Тінько – лЮбо було розглядати.

Успіхів вам у допрацюванні гри! Оці відео-вставки дужі інтригують, і сетинг цікавий, тож було б файно дізнатися – куди ж привела пригода наших подорожніх.

Нарешті нормально прочитала відгук! Так, зміна фонів всюди запланована. А от з 4-вухими котами і 4-рукою сутністю… Пу-пу-пу 😅 Під час розробки здалося, що це художній задум, але тепер довелося виправляти.

І за текстбокс повністю погоджуюся! Цікаво, куди мене приведуть правки гри… Загалом, доробляти є що, можливо після джему це вже буде зовсім інша гра🐱

Дяки також за розгорнуті враження про сценарій. Я теж кумеднилася і вражалася під час проходження, може таки небеса зглянуться над нами і автор ідеї ще розширить свою історію. А як ні, то точно напише щось нове!

Дяки за відгук. У мене теж такі емоції були, коли побачила к-сть спрайтів. Художник просто машина.

Наразі дія невідомої дії лишається невідомою. Але хтозна, що буде завтра, чи післязавтра… чи після-післязавтра.

Овва, дякую, за такий розгорнутий відгук. Спершу думала скоренько прочитаю, а тепер розумію, що доведеться допрацювати робочий день, щоб виділити час на читання. Дужі приємненько.

Аахахха. Дяка за відгук. Пробиваємо все, що можна пробити. Лупаємо сю скалу.

Поки це перша стімпанк-новела пограна мною цього джему. І чого вже правду таїти… естетика неймовірна у персонажів. Головне меню вишукане (натякає, що хоч ми й збираємо дирижабль, не менш важливе місце в оповіді займає коханнячко), ще й стилізували назви кніпок — приємно вражена.

Відкрила 1 і 2 фінали (як і передбачив програміст, спершу на 2-ий), які виявилися кардинально різними, що є файно. Однак я не зрозуміла, чому найдешевші матеріали на ринку привели нас до успіху, а сплави до невдачі… адже сплави металів часто легші за чисті метали, але при цьому мають вищу міцність 🤨

З матір’ю дуже сумна ситуація, добре, що дівчина не покидає її навіть при виборі -піти-.

Успіхів на джемові🌸🦖

Атмосферу відповідну створити вдалося, але я не знайшла в грі детективної складової для нас — гравців. Жодного вибору на “подумати” чи якихось загадок не трапилося.

Сутність користі своєї протягом гри не проявляла у моїй гілці сюжету. Але сподіваюся це лише поки так, і якщо будете допрацьовувати гру — цей аспект зміниться (бо вона ж може бути потужним джерелом підказок, просто як вище божество — неохоче ділитиметься ними з гг).

Сподобалася стилістика поєднання мальовки і фотографій! А також музика додавала вайбіку. Успіхів вам у подальшому гротворенні.

Приємно бачити, що ви розвиваєте свій темнофентезійний всесвіт.

На якусь мить в процесі гри подумала мов… ого життя зіграло би злий жарт, якщо крім богині Пурпуррот більше нікого й не зосталося поміж божеств…

Поміж тим, файно реалізували тему джему. Сприймається органічно в контексті твору.

Дякую, за таку життєствердну післямову в кінці гри. Інколи не вистачає, щоб хтось нагадав таку просту істину.

Успіхів вам, і чекатиму в майбутті нових історій 🌸🦖

Обожнюю того равлика з початку вашої гри :D

Та й узагалі — крутецькі дизайни персонажів, дуже ілюстративна мальовка. Я б в такому стилі і комікс почитала, хих. Або знаєте, історію зникнення в коміксовій ігровій подачі.

Ще й над реалізацією гарно попрацювали… А івент в роздягальні застав мене зненацька як і та жінка хлопців.

Успіхів вам, і сподіваюся ще побачити щось від вас у майбутті🌸🦖

Що я в першу чергу оцінила… реалізацію і віжуали!

Красивеньке об’ємне меню з милими маркерами на кнопках в навігації. Складна візуалізація фона. Відсиланка до «Любов надає крила» і маленька Хтоня… крута робота дівчата.

Історія незалежно від гілки відчувається цілісною, і виглядає як ода розуміння і співчуття людям, які працюють у сфері обслуговування.

Сподобалося, що ваш фон такий багатокомпонентний, бо перші хвилин 5 я просто сиділа і розглядала усі ці дрібнички: написи і предмети.

Успіхів!