itch.io

Гарне візуальне оформлення в купці з цікавою історією на яку можна вплинути своїми виборами. Мені сподобалася фінальна сцена, не очікувала такого, поки не прочитала значення слова-назви гри.

Файно. Коротко та змістовно вдалося передати цю містичну справу. Також вподобала оформлення гри, з фото- та відео-вставками, які додавали документалістичного настрою.

Єдине що…відео не надто вдало були зациклені і при повторі відбувалося помітне сіпання картинки.

Коротко але красиво. Було цікаво читати, і читала би іще. В ході сюжету вдалося перейняти це відчуття відповідальності за життя інших…

Єдине що, дещо все ж збивали ці спалахи світла.

Така затишна історія вийшла, з файною візуалізацією подій і персонажів.

Читаючи цю “пригоду” вкотре задумалася про важливість емпатії та турботи про інших, навіть коли вони не скаржаться ні на що.

Подобається ця кумедність та абсурдність буття гри. Не щодня є нагоди віднайти чорнослив темних душ.

Це однозначно була подорож свідомістю. в якусь мить я максимально думками покинула реальність віддавшись тій пісні і слідуючи сюжетом. Ще й візуальне оформлення додавало…свободи? Свободи інтерпретації образів.

Файний підхід до розкриття теми джему. Єдина незручність — повноекранна ширина текстбоксу. Гуляла поглядом по всій ширині 27-дюймового монітора.

Коротенька рефлексія парубка щодо непрямої причетності до смерті друга подана через сни.

Сподіваюся те що він все ж відніс вервицю Луці, додасть трохи спокою в життя Петра.

Мені сподобалися звуки які ви обрали для кніпок у меню.

Мало що зрозуміла, чи це він після подій пробудився через 200 років чи до основних подій…ох.

Однак ви гарно кольори підбирали для спрайтів та фонів.

Мій Михайло був Камінчиком. хе-хе.

Успіхів у ігротворчому зростанні!

Вам вдалося заінтригувати, що ж там сталося.

Приємна подача (хоча сюжетно я взагалі не розумію такої надмірної прихильності від дівчини яку він не бачив 10 років, однак в загальному текст читається легко), помітні старання над візуальним оформленням. Усі художниці молодчинки, такі деталізовані фони зробили. Є що порозглядати.

Трішки не вистачило “емоціональності” спрайтів, але як ви й зазначили… це небагато, але це чесна праця. :)

Ого, це так гарненько було. Вже починаючи з меню гри…анімовані кніпочки, стилізовано під книгу, що вже з перших секунд занурює в атмосферу гри. Сподобався розділ про команду! Єдине що не знайшла то повернення “назад” тому користувалася “esc”.

Сама гра файно продумала. З використанням записів у щоденник як передісторії. Гарні ілюстрації і тематичний шрифт. Єдине що, уже на фоні всього не вистачило трішки стилізації баблів.

Героїня має багато емоцій, а оточення і вона сама змінюються відносно написаного в тексті. Що рідкість для джему.

Однак у кімнаті трохи було незручно…адже предмети для тицяння не підсвічувалися при наведенні, і коли ми щось забирали, воно вже відповідно і не зникало. В якийсь момент це перетворилося в тицяння наосліп, бо в деяких місцях можна було кілька інтеракцій мати. а я по одному разу потицяла спочатку на предмети, які вважала вірогідно значимими.

В будь-якому разі помітно що ви старалися і якісь речі могли не встигнути за 17 днів. тож успіхів у допрацюванні гри!

Історія існує наче відірвано від усього. Я не знаю що було раніше, не знаю що буде далі… однак це просто приємна рефлексійна розмова з деревом. До того ж чарівне візуальне оформлення в купці зі звуками створювали певний затишок цієї розмови.

До певної миті було цікаво спостерігати за сюжетом. Однак, стільки велося мови про її безсмертя, що я очікувала, мов будуть якісь вибори, що призведуть до переродження і ще однієї спроби пройти гру, знаючи вже що привело до смерті, абощо.

Деякі фони чомусь були розмитими в той час як інші доволі гарненькі і чіткі. А от спрайти гг що на початку, що згодом були миленькими, цікавим видалося рішення не промальовувати побічних персонажів, хоча… думаю Хосе вартим був бодай скетчу кольорового. кх. Музика однозначно додавала настрою історії залежно від митей.

Не надто зрозуміла наявність флірту з корейцем, це ж наче нічого в загальній грі не змінило?

Фінал файненький, видно що ви старалися. Успіхів в допрацюванні гри!

Ого-го, ваша гра виглядає такою…довершеною, наче пограла фрагментик здоровенного симулятора від якоїсь іменитої ігротворчої команди! Що ще примітно… гра не про травми\депресію\смерть тощо. Такого цього джему дуже мало.

Хотілося виокремити, що я ловила приступи заминуловання усіма персонаж(к)ами, такі вже миленькі і кожна людина акцентно виділяється образом. Гг теж сама милота, ще ці ріжки з прикрасами зачудовують. -

Вражена що ви ще й пісню 2-а мовами написали та виконали… для мене це щось неймовірне.

Трохи не вистачило інформації про звички в роботі учасників спілки, бо було таке, що мені написали, що от ця людина може мені зробити, здається відео..щось таке. Я обрала. аж тут людина зникає на кілька днів і я вже й сама панікую. ахахаха. (також я не знала спочатку що окремо треба шукати хто укладе переклад під милозвучність нашої мови). Слава богам я наче встигла вчасно опублікувати переспів, принаймні мене ніхто не сварив)

Інтерфейс — милота-милота. Кольори приємні та плавні в оформленні, без різких кутів і переходів. А музичний супровід додає легкості всьому ігровому процесу. Трішки згладжує напругу від невідомості встигаю я чи ні (було би круто щоб ви додали десь видимий таймер, скільки я вже витратила днів, або скільки їх ще лишилося. Бо була в повному невіданні.)

Дякую вам за роботу, просто таки отримала задоволення проходячи вашу гру. Тепер краще розумітиму як створюються переспіви. :з

Цікаве візуальне рішення для фонів і миленькі котики. Однак сама історія не зацікавила. Хоча я люблю фентезі, та щось у цьому демо не знайшла я закладеної цікавинки, яка б спонукала думати про твір і те що ж буде далі. Також із невідомих причин наприкінці додали можливість фліртувати з леді кицькою, що ні на що не вплинуло. А лорд отак легко взяв і родинний годинник віддав за збереження таємниці знАйди. Ну й т.д., ви зрозуміли. 👀

За звук і роботу з рос. локалізацією рушія уже написали. А от за оптимізацію інтерфейсу ні…у вас текстбокс на всю ширину екрану, в той час як текст лише на невеликій його площі, від чого лишається значна к-сть порожнечі.

В будь-якому разі ви молодчинки, що зробили гру й матимете що допрацьовувати в майбутньому. :з

Гра закинула нас в самий епіцентр подій. Було цікаво споглядати за цією науково-фантастичною гонитвою за метою, однак в ході оповіді було доволі багато прогалин для кращого розуміння що і чому відбувається.

Динамічна історія. Вражена тим наскільки файно візуал та музика додавали напруги та зловісності. А вірші… дарковості історії, яку легко можна прийняти за лякалку.

Щодо сюжету…так, тільки така ж хвора особина як Азалія могла закохатися і лишитися з людиною яка ув’язнила її в свому домі на тривалий час…цікаво скільки років вони там провели. Дуже химерні відносини між героями, та вони пасують до самої химерності ситуації.

Я тицяла-тицяла-тицяла-тицяла…а потім вирішила йти сюжетом. цікаво чи ж можна все ж звільнитися з кайданів самотужки. ахахаха. але моя витривалість виявилася не такою й витривалою, щоб це довідатися.

Ви молодець, що все ж взяли участь у джемі!

Ваші арти, най скетчеві, але хорошої якості, в плані пропорцій та тіней, особливо миленько виглядав спрайти духа. Тож пороздивлятися було що.

Щодо сюжету, цікава ідея, адже я люблю фентезі, а це нагадує таку собі місію для мандрівного священника. Шкода вам не стало часу все краще розписати, щоби історія не обривалася так раптово.

Я дуууже вражена вашою роботою з візуалом:

• меню виглядає космічно, я навіть не втрималася записати на відео посиденьки в меню)
• персонажі… ця незліченна кількість деталей у образі архіварки вражає, можна хвилинами розглядати все це диво. Кольори персонажів такі…наче вони теж частина здобутків які нам ще треба відсортувати. Ваш стиль малювання…виглядає наче це все фарбами зроблене (може так і є, але я не хужодниця, тому просто сиджу в захваті від побаченого)
• кат-сцена анімована гг – просто дивовижна, ще один приклад безлічі деталей, які ще й рухаються.

Взагалі, дуже все чарівно-барвисто, + музика зі звуками додає якоїсь нереальності. :з

Сама я вийшла на поганий фінал, але завдяки підгляданням змогла відкрити істинний (ви мене підкупили, давши тицьнути на кніпку, на яку тицяти не можна, а я ж гравчиня така, що як дають мені тицьнути, то я й тицяю. кх). Істинний фінал мені значно більше сподобався, аніж поганий. Він виглядає довершеним і закриває всю історію. Саме після нього у мене загалом про сюжет покращилося враження. Адже до того ви в тексті надто багато згадок про відлуння, що я вже в думках кричала “я пам’ятаю тему джему, годі нагадувати”.

Поміж тим сподобалися інтерактивні елементи і вибори. додають трохи вникання у “будні позачасової архіварки” цікавенько було.

І, щонайголовніше для мене, з потішного – у спогадах про Квазара ви згадали і нашу гру Розчаровані. Хоч я і скромна кодерувака, і ви скоріше історію відзначили за сюжет і візуал, але приємненько і мені. хе-хе.

Загалом, ви файно потрудилися. Я би певно іще могла говорити за гру, та якось так відразу надто багато думок і всі вони нагромаджуються, тож зупинюся на цьому.

Забула відзначити і ваш курсор-зірочку. Визнаю, це було винахідливо.

Ви цікаво комбінували декілька жанрів. Було би файно, якщо б ще можна було щось подосліджувати перед прийняттям рішення, що ж трапилося.

Вийшла на позитивний і найбільш зрозумілий фінал за третім разом.

Видалася цікавою причина нещасть. Але тепер от що цікаво… Оскар та Чарлі випадково відчули що щось в цьому готелі подорожуючи кудись, чи вони цілеспрямовано подорожують і шукають такі “аномалії”?

Ви прийняли цікаве рішення щодо вигляду фонів. А також тішать погляд всі ті довговолосі парубки, і гг з цікавою зачіскою.

Успіхів з допрацюванням історії!

Це така щемка гра, що я від лише самого меню вже почала бачити бентегу. (А меню нагадало іще вступні титри до Аркейну, де теж сюжет бентежний, ох).

Вступ з віршем то неймовірно, мало того що я встигла депреснути від згадки про швидкоплинність життя, так це ще й красиво, анімовано, живо.

Щораз на темі сучасності, а не спогадів мою свідомість огортала тривога, адже нас в комфортному домі, де всі предмети в теплих тонах, без гострих кутиків, супроводжувала мелодія, яка нічого позитивного не пророкувала. :0

Погуглила і довідалася трохи краще за постать Леся Сердюка. Цікаво, чи є вибір - назвати вулицю на його честь знаковим для гри також? А от діалектизми гуглити не довелося. Файна ідея подати описи цих слів у самій грі! (також помітила відсилання на відродження у вигляді графіті. люблю коли авторки так роблять. хе-хе)

Ви молодчинки, таку роботу проробили, що історію неможливо сприймати без щему в свідомості.

Як іронічно, той самий, істинний фінал, який дає відповіді на всі питання світобуття я відкрила останнім!

Оце ви звісно закрутили історію. але…що можу сказати. перші 2 рази самостійного проходження, а не спроб відкрити всі фінали — я вмерла. кх.

Сподобалося як ви вплели павуко-мем у блудні косморозвідників. А також підкорило візуальне оформлення. Наче іеально підходяще для сетингу, для розказаної історії.

Щодо коду, було б круто якби серед множинних виборі обрані за наступним разом зникали. хе-хе.

Пальми в Житомирі то прекрасно-неймовірно.

2 людина, котрі в минулому робили неймовірно красиві та щемкі ігри об’єдналися, так почалася ця казка під назвою “Жило на небі сонце”.

Я зачудована кожним фоном (вони ще й анімовані, оаоаоаоао) і спрайтом. Хочу бачити більше таких миленьких хлопчиків як Ліхтарик. хе-хе. Ви файненько через історію розкрили світ, тему відлуння мітів та казок у сплячій свідомості Ліхтарика. Також, знову була змога потицяти на предметики і дослідити трохи свого “світу”, який нас найчастіше оточував, власноруч.

Це дійсно було казково, а як ми знаємо… істинні казки не мають позитивних фіналів. 😭

Пройшовши вашу гру, відчула емоції як від перегляду фільму “Хід короля”. Ви взялися розкривати тяжку тему.

Вам без сумніву вдалося файно продумати площу де відбуватимуться події, закодити те все, однак над помилками в тексті гри…текст потребує редагування!

Вау, які у вас класнючі титри. І загалом таку масштабну працю бачу я у цій грі.

Перше моє проходження закінчилося тим, що я вбила свого Сірка. Але, зрозумівши свою помилку, і зробивши непомилкові висновки дійшла якось до його безсмертя. хе-хе. або що то було… 👀

Щодо музики…йойки. подеколи не хотілося переходити далі, а ото б сидіти і слухати ті запальні мелодії. як і мелодія в головному меню яку я певно з півгодини сумарно слухала. А пісня в титрах то любов. -

Художниці створили “казкові фони” а персонажі…вийшли такі колоритні, ото з живих мальовані, ще й модні які. хе-хе.

Дуже сподобалася реакція врятованої дівчини в першому акті. ахахахах. це було кумедно. вольова панянка! І загалом читати було легко, завдяки словнику доповнювалося розуміння деяких термінів. А також гру хочеться перепроходити щоб “вибити” всі досягнення! Ви всі молодці, успіхів вам.

Зависла гра на “Звісно можна. І дякую, що спитала. Бо то місце мені не подобалось.” Після перепроходження те ж саме.

Видно не цього разу.

Ого, гарненькі янголи. -

Щодо сюжету… було би цікаво дізнатися і причину їхнього “повстання”. Та як дійшло до ТАКОГО, що показано у грі.

Оооо, мені сподобався ваш візуал, є в ньому щось заворожуюче. Особливо в розфарбовці фонів. хе-хе

Щодо загального враження від гри: динамічно, але не люблю коли мені дають вибори без вибору з одного варіянту. ех.

А також, все це виявилося сном. прикренько. однак… у нього тепер в будь-якому разі не болітиме спина!

Щось дивне там відбулося. Ми як і героїня – лишилися без найменшого розуміння подій.

Завершення наче і прийнятне. але тоді було б файно показати ще й десь першопричину…може після вбивства чи щось таке. як це модно робити…непослідовно давати сюжет. кх.

Успіхів вам розвиватися і надалі у ігротворенні. :з

Ого, цікаво, дякую за відповідь.

От я і в житті така… не завжди відчуваю як себе поводити в комунікації з людьми, і навіть в іграх воно так, бо перший же мій фінал — падіння в обійми хапуна порожнечі з товаришем. :0

А взагалі…я зачудована візуалом, авторка стільки всього відмалювала, я спочатку подумала що це буде наче покадрова історія з дещицею тексту, а не віз. новела в класичному розумінні. Найбільше вразили образи дівчат з кафе, вони й самі такі комфортненькі, ще й усе в приємних відтінках зеленого. краса.

Текст… я навіть не знаю, всі дійові особи видавалися дійсно живими, радісними, збентеженими, сумними, в розпачі… авторка молодчина! взагалі, всі хто працювали над грою створили щось чуттєве і в цьому розумінні прекрасне.

Ідея з дзеркалом, як “осколками” життя файненька також, хоча без посібника на золоті фінали я вийти не змогла.

Ого, ви відмінно попрацювали зі звуковим оформленням. Вся ця етно-музика відмінно лягає в описану історію, співи…я аж заслухалася. І її спогади-голоси…ух, моторошно. А також я кайфувала від сцен де дівчата розмовляли між собою, як вони звично обговорювали смерті та свої плани на танці, а сцена зі спідницею для Оксани…хахахах. було кумедно.

Щодо візуалу, дівчата вийшли неймовірними. Особливо Оксана сподобалася, з її бездонними зіницями.

Щодо самої історії… “позитивний” фінал мені сподобався більше. Адже для негативного взагалі не зрозуміла мотивації парубка. Чи суть була в тому щоб гг переб смертю все ж подумала мов “от, мої подружки казали що всі вони однакові, а я вже вдруге поплатилася, що не повірила”? Але все одно не розумію мотивацію бо вони прямо дуже полюбилися а потім оп…підстава.

В будь-якому разі це була хороша історія. Успіхів вам у виправленнях та допрацюванні гри.

оаоаоаоаоао, яке круте озвучення у вас вийшло. і стилістика. і загалом — це було емоційно. Радію що у вас стільки варіянтів поганих фіналів… хоча, на диво, з першого разу мені вдалося вийти на доволі хороший (якщо таке можливо в тому селі), заробивши лише 1 мідяк за чоловіка.

Ви проробили велику справу, тож — успіхів вам з конкурсом та з допрацюванням проєкту.

а ще ціікаво, це ви зкомбінували традиції в одну історію, чи колись у нас вірили що так відбувається, і був ритуал з мідяками?

Страшнее! Ото спілкуйся потім з людьми… у одного якийсь хапун порожнечі у свідомості, інша косплеїть Джека. :0

Видно що з музикою ви попрацювали…а цей візуал…він мене ще від початку лякав. ахахахах. виглядало наче десь там в кінці виявиться що це галюцинації і насправді люди виглядають у іншому малювальницькому стилі.

Ого, не підозрювала я, як і Леонід Борисович, що історія закінчиться ненауково. :0

Цікаво було потицяти і в процесі припускати хто ж винуватець “крадіжки”. Взагалі я не зрозуміла, чому рослинність зникла, і постійно здавалося що вони просто намагаються озеленити пустелю чи степ. інакше безпечний для відновлення катаклізм, який зачепив лише рослинність не змогла уявити.

Однак зіштовхнулася з проблемою, спочатку тицьнула на монітор, а вже наприкінці знайшла ґудзик, і мене чомусь не виводило на фінал, довелося переграти гру, і спочатку обрати ґудзик, а тоді вже монітор. (це розписала, на випадок, якщо збираєтеся ще працювати над грою)

Ви молодець. Сподіваюся влітку матимете можливість для взяття відпустки. ~

Ну і тему ж ви тяжку обрали, але через дитяче (не просте) світосприйняття було цікаво, переймалася за них, і перший раз пройшла на фінал, де відмовилася з дівчинкою стрибати…сумно звісно, якою виявилася реальність. Дяка за таку “пригоду”.

Я вражена що ви все-все зробили власноруч.

сьогодні подивилася відео про те “як створили перших відьмаків” і досліди професора знатно перегукуються. кх.

Така коротенька гра, що трохи поверхнево вийшло передати сюжет, однак цікаво зроблено. Як всередині гри через відео, так і стилізоване меню.

Ох уже ці дівчатка-привиди котрі так і прагнуть підтримати якогось самотнього хлопчину.

Гарненькі персонажі, однак дуже коротка історія, не встигла поринути в неї, як уже закінчилася. Що можу додати… пухлини треба видаляти, себе треба розвивати як особистість, а там уже і до людей в життя можна йти. кх.