День шести апокаліпсисів виглядає для мене як медитація та переосмислення всеукраїнського теперішнього досвіду життя під час війни та її численних катастроф в кіберпанковому сетинзі з мотивами "Короля в жовтому" Чемберза. Можливо, початкова ідея походила суто з другого акту міфічної п'єси, але як на мене неможливо не сприйняти це в рамках теперішнього.
Новела є трагедією в найбільш типовому своєму значенні, і загальна кінетичність, здавалось би, тільки підсилює це відчутя безвиході. Проте можливість (і необхідність, в певному сенсі) обрати пов парадоксально робить безвихідь ще більш всеосяжною через певний цикл знайомства з інтимною обстановкою життя персонажа і їх трагічною кінчиною, яка вже відома з інших сторін і є неуникненною.
Кінцева статистика з гротескними числами постраждалих внаслідок атаки Каркози тільки додає до цього, також повертаючись в думках до сприйняття життів як цифр, типового ментального захисту багатьох людей зараз.
Хотіли б відмітити, що світ Каркози змальований доволі добре в невеличких деталях на кшталт студентських карток, енергетиків, паперових книжок тощо. Це гарно допомагає відчувати втрату цього відносно мирного світу під час атаки.
Загалом, новела важка і я відверто не рекомендую її читати, якщо у вас росте параноя на підгрунті воєнних дій та щонічних атак по містам, тут дуже багато знайомих і тригерних тем. Проте якщо ви все ж таки зважитесь, День шести апокаліпсисів однозначно не залишить вас байдужими.
Пройшов на усі три фінали і маю сказати, що новела доволі класно балансує між емоційним розкриттям проблем Артеї та загальним оптимістичним напрямком всього всесвіту автора. Як кровожерливий автор Аргументуму, я не відчував достатньої жорстокости в поганих фіналах(>:3), але розумію, що це особливості знов ж таки бачення автора.
Візуал крутий, музика також.
З точки зору сюжету, доволі помітно, що історія планувалась дещо масштабнішою, тому трохи кидається в очі занадто пришвидшений темп наприкінці, що шкода, але джем змушує адаптуватись. Загалом сюжет крутий, як мінімум через те, що сон собаки тут використано доволі незвично і він є лише інструментом для кращого розкриття Артеї.
Тема провини розкрита з доволі цікавого боку, оскільки сама Артея по факту судить себе за гріхи минулого. Теггінс (очевидний лакей Лютедора) в сюжетному сенсі лише спонукає гг до цього суду, але не засуджує самостійно. Класний спосіб показати, що сама героїня відчуває цю провину, але лише обирає між прийняттям та захистом від неї.
Пройшов на обидва фінали, але сам би не здогадався, як пройти на другий з Фурфуром в кінці, доволі неочевидно, хоч і логічно.
Загалом гра дуже крута в усіх сенсах. Графіка шикарна, саундтрек також (окремо зазначу тему Фурфура та Greensleeves ляльки).
Сюжет дуже цікавий як в плані структури так і основних концептів. Новела в цьому сенсі більше схожа на пойнт енд клік квести, що досить круто допомагає читачу зануритись в світ Проєкту Камі. Персонажі досить харизматичні та яскраві, що Данталіан, що Фурфур, що Аристотель, що ??? ?????.
Є лише питання: чому з усіх гоетичних демонів були обрані саме ці двоє?
Спочатку сильно відволікся на спрайт, він просто too hot🔥
А потім прочитав ідею і маю сказати що дуже зацікавлений, концепт "повторного життя" з вже наявними знаннями стосовно того, як це життя працює відрізняється від типового ісекая, і тому я чекаю вашої гри з нетерпінням.
Трохи сприйняв новелу як детектив наостанок, хоч очевидно, що це більш чуттєва та емоційна робота з психологічними проблемами. Новела класна, тексту трохи не вистачає насичености, на мою думку, але цілком пристойно.
Енівей, спойлери:
Якщо ця зникла дитина і є гг, то я волосся рвати на собі буду, оскільки це ламає усі мої наступні тези.
Все йде по пизді з моменту коли ми бачимо газету зі зниклою дитиною та цим лисеням, в якому як я зрозумів з'являється усвідомлення того факту, що очі, які бачив гг в момент , належать мертвій сусідській дитині. Можливо, він бачив ці очі в дзеркалі за рахунок якихось відблискувань чи ще якоїсь фізики. Дитина мала б бути обов'язково мертвою в цей час, бо інакше вона подала б хоч якийсь звук, навіть якщо б була перев'язана мотузками. Тож травматичність перебування в темряві з трупом в дитинстві можна собі уявити.
Але чому дитина померла? Я так і не зрозумів, чи є цей сусід, якого ми зустріли, родичем цього хлопця, але в будь-якому випадку висока вірогідність того, що він або вбивця, або співучасник в вбивстві цієї дитини. Вірогідні обидва варіанти, бо коли він говорив про "дівку", то могла матись на увазі, як співучасниця, з якою він розсварився з часом, так і сестра дитини. Але все ж таки найвірогіднішим варіантом я вважаю те, що сусід є вбивцею-одинаком, який зґвалтував та вбив дитину(або просто вбив випадково, без жодного поганого наміру і злякався), а потім тимчасово сховав її в будці, щоб потім вивезти труп кудись подалі, але інцидент з гг завадив йому це зробити, тому цей Сусід власне і поспішив звільнити гг.
Це дуже цікаво, тому я просто жадаю істини про те, що сталось з цією дитиною насправді?
Що ж, в принципі непогана новела зі своїми плюсами та мінусами.
Сюжет - сам по собі працює, хоч і сильно нагадує щось написана по мотивам власної партії в ДнД. Персонажі доволі функціональні, але на цьому все - більшість інформації подається як лорний факт, інакше кажучи, їм не вистачає чуттєвости в експозиції. Здається, що новела мала бути більшою та масштабнішою, але зрештою вийшла доволі сумбурною.
Візуал - стиль гарний, як у спрайтів, так і у бекграундів. Особливо сподобався ефект холсту в фонах. Дійсно вражає кількість роботи, я навіть не знаю як багато тут було фонів. Проте спрайтам, очевидно, не вистачає інших емоцій.
Ну і наостанок - росмовний інтерфейс - це неповага до джему в принципі. Якщо у вас не працює восьмий ренпай з українською локалізацією, знайдіть будь ласка кодера який перекладе вам більш ранню версію з англійської або з тої ж російської.
А взагалі новела гарна, була варта свого часу. Дякую за можливість прочитати
Пройшов новелу день-два тому, тож час і коментар нарешті написати.
О ГОСПОДИ ЦЕЙ СЕТИНГ!!!! Я дуже радий, що цей джем відкриває нам українську культуру та історію, повертаючи її в загальний канон. Так само як Ватан розповідає про культуру кримців, неймовірно важливу для нас, так і Відродження говорить про важливу та трагічну епоху Розстріляного Відродження, проте подаючи це живо та емоційно, з розумінням людей доби. Це відверто підкупає.
Поліна як персонаж здалась мені особисто ближчою, ніж Юрій, бо прям відчувається її внутрішня сила, радий був грати за неї. Юрій мені здався трохи ідеалістичним романтиком. Неймовірно шкода дітей, Лицар Серебаса змінив ситуацію кардинально.
Візуал доволі гарний та експресивний.
Радий був пройти це демо, чекатиму на продовження)
Що ж, я пройшов лише на рут Вільяма, тому не знаю наскільки моя оцінка буде адекватною враховуючи це.
Маю сказати, що очікував значно більшого після Розчарованих, хоч це і неправильно - постійно очікувати покращень чи невимовних шедеврів за два тижні. Тим не менш, на мою особисту думку, новела виявилась доволі слабка, принаймні недостатньо сильна. Візуал працює, але йому бракує експресивности та емоційности. Текст мене також не вразив, на жаль, занадто багато проговорювань глобального конфлікту та блідий та невиразний стиль мовлення головних героїв. В цьому сенсі шоу сильно рятують Ліс П'єр та Оскар. Музика та інтерфейс функціональні.
Дякую за можливість проходження і удачі в майбутніх проєктах.
Що ж, шикарна річ, чуттєва та емоційна. Враховуючи шьонен-ай, релейчу неймовірно просто. Страх бути викритим, постійне відчуття небезпеки від інших - серйозні проблеми, про які варто замислитись.
Тим не менш я радий, що сюжет не перетворився на один суцільний ангст і гей-драму, а демонструє нормальні здорові романтичні та дружні стосунки. Дуже гідно.
Це просто безумно, наскільки ця гра добре зроблена!
Попри свій мініатюрний розмір та лише один вибір, вона чітко демонструє красу зоряного світу своєю шикарною графікою, милою, але з певним трагізмом, як і сама новела, власне.
Сюжет мене вбив. Я зовсім не очікував таких жорстких, але реалістичних кінцівок. Актуальний підтекст зчитується прекрасно, але зі смертю Волошки я ледь не плакав.
Ну і прекрасно написана інтеракція між Зорезнавцем та Волошкою потребує окремих оплесків.
Неймовірно радий, що ця новела бере участь в джемі. Буду радий слідкувати за вашими проєктами і надалі.
Що ж, це очевидно приємний старт джему, доволі мила арг-новела, що залишила мене задоволеним по своєму проходженню. Завдання рівно такі, щоб не закинути гру на довгі дні через складність і не занудьгувати від їх простоти водночас.
Дуже радий був познайомитись з цим твором. Автору бажаю успіхів!
