«Ми ховалися один в одному, тому що ніхто інший нас не розумів. Але чи розуміли один одного ми — було доволі часто відкрите питання» — це, певно, найближча мені думка, яку я бачила за доволі значний проміжок часу.

Дуже пронизлива історія. Гарні діалоги, живі емоції. Персонажі то викликали співчуття та розуміння, то ставали причиною роздратування. Каталися на емоційних гойдалках самі та катали мене, і це було доволі життєво. Їхні проблеми та переживання так чи інакше знайшли в мені свій відгук. На жаль, зв’язку іноді дійсно недостатньо. 

 Окремо хочеться зазначити цікаве рішення візуалу. Історія про стосунки викладачів, намальована крейдою на дошці — це дуже креативно. 

 Дякую за таку особливу новелу, бажаю вам удачі в джемі та в розробленні наступних проєктів <3

Цікава та змістовна історія, що наповнена філософськими діалогами. Якщо чесно, за ними я слідкувал з більшим ентузіазмом, ніж за відносинами героїв.

Ще таке питання - а як називається візуальний стиль, в якому намальовані персонажі новели?

До чого любо дивитись: новела має власне обличчя. Цікавий стиль, наче крейдою намальоване на дошці згасаючого зоряного неба.

Сумна історія з важливими темами, але, нажаль, не зміг нею проникнутись і як слід співчувати героям, бо надто далеко ці події від особистого досвіду.

Дуже серйозна і хорошо зроблена робота. Після закінчення довелося відпочити, бо почуття лишаються дуже тяжкі. (Якби ми вийшли на хорошу кінцівку, може, було б легше, але...)

Люблю, коли психологічні своєрідності персонажів показують, не називаючи їх безпосередньо на ім'я; тут так із нейроатиповістю, яку я бачу принаймні в Михайла (і в Маргарити, певно, бачу також, але не такою мірою).

Гра викликає, як видно, багато дискусій з приводу поведінки персонажів, чому так відбувається і місцями — хто з них більше шкодить іншому. Проте останнє здається особисто мені не дуже актуальним: як на мене, тут немає чіткої переваги на одну зі сторін, і в цьому один із плюсів історії. Було б набагато легше психологічно, якби тут був певний конкретний антагоніст. Але вам вдалося створити історію про те, зокрема, що для токсичних стосунків не завжди потрібний один big bad wolf і одна жертва. Інколи... інколи Просто Погано. Інколи просто потрібно припинити. Але це болото напрочуд добре засмоктує, змішуючись із уже наявними психологічними проблемами. І це страшно, бо в таких ситуаціях часто виявляєшся абсолютно безпорадним, хоча нібито мав би знати краще. І після гри в мене лишилося відчуття страху, що я теж колись у таке потраплю. Зрештою, ми зазвичай і не помічаємо, коли це починає з нами відбуватися.

Як правильно жити в суспільстві, маючи, умовно, проблеми з соціалізацією, як у Михайла? Я не знаю. Сподіваюся, років за 10 ця тема буде досліджена краще.

А говорячи про інші аспекти гри — дуже сподобався візуал; його загальна мінімалістичність чудово виконує свою роль, а портрети головних героїв живі і захопили мене тим, як ця "живість" створюється нібито з маленьких, але дуже вдало зроблених деталей (особливо коли це про очі, вії, зморшки навколо).

З пропозицій — докинути ще пару саундтреків із бібліотеки, просто для урізноманітнення звукової складової. Ну, і ще раз вичитати текст не завадить: загалом усе в порядку, але місцями коми милозвучність усе таке.

Дякую за гру. Персонажам бажаю знайти психотерапевтів, бо бачить бог, вони їм потрібні. І мені теж.

Гарна меланхолійна новела. Дуже детально описані стосунки людей. Чудово передані їх емоції та переживання. Дуже багато виборів, нарешті знадобилися 10 сторінок сейвів ;D
Візуал в чорному там білому, як мені здалося, передає почуття закоханих, які то дуже щасливі, то нещасні. Музика приємна та створює атмосферу.

Ви вже другий джем берете таку складну тему стосунків з найближчими й цього разу також чудово її передали. Дуже тонко показані емоції, ці натяки на роздратування та розгубленість, коли до кінця так і не знаєш, що там сталося, але здогадуєшся. Зловила себе на тому, що вболіваю за того героя, за якого читаю, і це чудово. І всі ці наукові вставки змушували усміхатися навіть у сумні моменти. 

Візуал простий і лаконічний, але кольори дуже додають до атмосфери. І фраза, що одного зв'язку недостатньо, була дуже влучною в одному з кінців. Текст потребує трішки корекції, проте на сприйняття особливо це не вплинуло. Дякую за враження!

українська dark academia: візуальна новела

Мальовка красива і підтримує атмосферу історії :) Дуже ефемерна в якомусь сенсі. Музика теж підтримує відповідний вайб, хоча її було не так багато. Інтерфейс оформлено приємно, а шрифт — мій дорогий панголін. Хочу зазначити, що за моїм досвідом, новела все-таки довше ніж півгодини))) 

Стиль написання історії доволі приємний, хоча деякі речення відчуваються закрученими і можна було б їх спростити. Персонажі у діалогах не говорять прямо всі свої емоції або думки, перепалки відчуваються як гра у м'яч (люблю таке). Внутрішні монологи (особливо смішні) розфарбовують історію. Наприклад, Михайло є набагато приємнішим персонажем, коли ми можемо зазирнути в його голову) Мені трохи не вистачило більш "земних" моментів, бо без цього персонажі відчуваються трохи ідеалізованими. Різні аспекти ідентичності персонажів не визначали їх повністю, але не існували окремо від історії та сюжету.

Мій аналіз теми, персонажів, динаміки (спойлери):

Історія є докладним відображенням співзалежних стосунків. Більш нейтральним, ніж типова демонстрація аб'юзивних. Травми і емоційні схеми учасників наче налаштовані на одне одного, прикриваючи слабкості, але саме вони і призводять до "випускання колючок" і страждань.

Світ Михайла — до болю бінарний, скільки б він не казав про квантову фізику, в якій насправді все не так просто. Існують лише нулі та одиниці, "так" чи "ні", "люблю" чи "не люблю". Є лише об'єктивна правда. Маргарита приваблює його своєю загадкою, яку він підсвідомо хоче помістити в свою систему координат, схопити і привласнити. Якщо він правий, то чому вона не може погодитися? Адже він її любить — і ніяких напівтонів. 

...Це мало б ощасливити Маргариту, яка хоче безумовного прийняття, адже не кожен може і хоче це зробити. Маргарита хоче, щоб почуття до неї були непохитною одиницею, словом "так". Проте сама вона не хоче поміщати себе в бінарну систему Михайла, відмовляється бути частиною механізму його логічного світу. Вона живе і дихає напів тонами, підтекстом; ховається в паузах між вимовленими і невимовленими словами. Світ є лише таким, як  його сприймає Маргарита. Тому уявна зрада Михайла — колить, як справжня; уявне відхилення від непохитної одиниці у змінній "люблю і приймаю" — колить, як справжнє.

Їхні стосунки, напевно, приречені на цей постійний цикл: втекла, зловив, повернулася, привласнив, знов втекла... Задушливі та тісні; ефемерні та зибкі. Теплі і холодні. Зустріч і розлука.

Мені довелося завершити після отримання двох кінцівок, треба ще подумати, як знайти третю, бо після декількох спроб не вдалося... В мене є припущення, що це стосується, як ми контролюємо особисті кордони під час керування героями, але не знаю точно, що саме треба зробити.

Отож, новела вийшла класна!! Я не очікував меншого після "Принцесині горошини". Бажаю успіхів з наступними проєктами!

Ваша новела мала неабиякий вплив на мене. Гадаю, що це як ніщо краще говорить про майстерність вашої роботи. Бо я прочитала і ця історія все ніяк не хотіла мене відпускати. Вселила у голову стільки думок, роздумів, почуттів, спогадів... Після прочитання я почувалася наповненою та спустошеною одночасно. І це прекрасно. А тепер розповім про свої враження схематичніше.

Візуал. Він тут чуттєвий та символічний, що неймовірно пасує історії. Так подобаються очі персонажів, вони такі живі й так чудово передають їх характер. Від кат-сцен я була просто в захваті. Це чисте мистецтво. Як завжди захоплена вашим підходом до візуалу. Бо ось ці ніби крейдою на дошці намальовані фони, а поверх них вже трішки, але не надто кольоровіші персонажі. Це настільки пасує саме цій історії, що я не можу уявити собі чи могло б це виглядати інакше.

Музичний та звуковий супровід. Дуже вдалий, як на мене. Музика чітко попадала в емоції, а звук крейди під час переходів дійсно чудово підходить.

Тема. Розкрита ідеально, чесно. Не певна чи зустріну ще роботу на джемі, котра краще покаже зв'язок між людьми. Ви дуже красиво це обіграли.

Сценарій. Це те, що підкорило мене з першої ж фрази та вибору. Те наскільки добре працює історія не дивлячись з чиєї сторони почати її розглядати. Насправді я неймовірно вражена обома лініями персонажів і мені важко виділити кого я розумію краще, чи співчуваю більше, на чию б сторону я встала. Бо я була на місці обох. Тому це так життєво й так пробирає. Сценаристки просто чудові. Те як ви сплели текст в єдиному прекрасно красивому стилі - це чистий захват. Я вклоняюся перед вашою майстерністю та віртуозністю. За таку коротку історію вам вдалося чудово передати характери персонажів, їхні світогляди, манеру поведінки, психологію. Це той випадок, коли "психологія" не даремно стоїть першою у списку жанрів до історії. Побудова тексту теж неймовірна, я ловила таке естетичне задоволення від ваших метафор, від того як персонажі думають та розмовляють. Це красиво.  Єдине чого мені не вистачило в тексті - це кількості. Я б прочитала ще. Зокрема, було б дуже цікаво дізнатися, що саме сталося з дочкою Маргарити і як до цього причетний Михайло. Проте, історія і без цього виглядає довершено і не побоюся цього слова - бездоганно.

Дуже дякую вам за цей красивий та меланхолійний шлях, що я пережила разом із персонажами. Чекатиму на наступні ваші історії, бо ви мене остаточно і невідворотно підкорили ❤️

Я В АХУЇ ПРОСТО, ЦЕ НЕЙМОВІРНО

далі буде щирий запис моментиків, які змусили мене дістати телефончик і записати, І ТУТ ОФКОРС СПОЙЛЕРОЧКИ Є

*****

мальовка , і дуже цікаве розположення текстбоксу, заєбібі

дуже красива мова, оці всі НАУКОВІ ТЕРМІНИ ДУЖЕ КРУТІ АРЯМ 

звук крейди при зміні фону просто охуєнний!!!!

мені дуже подобається як у просто нпс в грі промальовані очі але не роти, це чомусь так круто я не можу

МАРГАРИТА ТАКА КРАСУНЯ ЦЕ ПИЗДЕЦЬ ПРСОТО

маргарита яка відстоює свої кордони це охуєнно, оце квін

ПОСЕРЕД ОКЕАНУ МОРШИНСЬКЛЇ НЕГГАЗОВАНОЇ МОЯ ДУША ЖАДАЛА МЕРТВОГО МОРЯ ЦЕ ПИЗДЕЦ ЯК ЦЕ КРАСИВО ЙОБАНИЙ АХУЙ

МАРГАРИТА ЗАПРОСИЛА ЙОГО НА ПОЮАЧЕННЯ МОЯ ТИ КВІТОЧКА БУСІНКА БУБОЧКА ЗІРОЧКА

губи злились наче самі по собі в єдності протилежностей векторів - ЙОБАНИЙ НАХУЙ АААА ЯК Ж КРАСИВО

Висновок: це просто єбать, я пройшла на обидві кінцівки, і просто ого ніхуя собі ....

охуєнно, дуже приємно було, гарне рішення з спрайтами було, і текст це просто найкраще що я читала типу воно таке вау??? лінія михайла так гарно читалась, слова маргарити такі філософськи красиві, дуже гарні терміни підібрані, неймовірно красиво я не можу

і сумно насправді в кінці, бентежно, бо не знаю на чиєму я боці, не наю, чию позицію займаю, і бачу, що нема чітко визначеного винуватця - зв'язок без зв'язку і дійсно, його одного недостатньо

дуже гарна робота, чисто я просто в прекрасному щасливому ахуї, ви неймовірні

Яке життє це кошмар просто. Сиджу тут о майже четвертій ранку і ледь не плачу. 

Хотів би написати серйозний аналіз до цієї новели, особливо до лінії Маргарити, але єдине, що є зараз в голові: Т_Т

Дуже дякую за можливість пройти вашу новелу.

Класні графіка та музика та якось аж незвичайно глибока, майже інтимна, мабуть, історія.
Текст дуже...навіть не знаю як сказати...занадто живий.
Та й тема на зв'язку між людьми, долями, минулим-майбутнім, розкрити на 1000% відсотків.

Вау. Це чудова новела з реалістичними героями і знайомими проблемами. В мене часто бувають деякі, скажімо так, претензії до сценаріїв і діалогів в новелах, але у випадку вашої гри мене хіба дещо відволікала завелика кількість метафор. Сценаристи величезні молодці, видно, що це не перший досвід і не перша новела. Дуже якісно і чуттєво, дякую.

Читав вашу новелу зі сльозами на очах. Надто, надто життєво Т_Т ...

Відчуття було, що це списано з мого життя...

 У диалогів сильні вайби Нісіо Ісіна.

Дуже гарний сценарій.  Переживаю за героїв прямо як за себе, ахаха, така близька проблема і така сумна. Багато цікавих питань задано, багато метафор. Мені подобається висновки, до яких приходять герої в одному із фіналів. Краще і не скажеш просто.

Досить непогана гра) Незвичайний і по-гарному специфічний арт по-своєму радує око) Загалом, вийшло непогано, одразу видно, що це не перша ваша новела) Окремий плюсик за вiдсилку на Єву)))