День шести апокаліпсисів виглядає для мене як медитація та переосмислення всеукраїнського теперішнього досвіду життя під час війни та її численних катастроф в кіберпанковому сетинзі з мотивами "Короля в жовтому" Чемберза. Можливо, початкова ідея походила суто з другого акту міфічної п'єси, але як на мене неможливо не сприйняти це в рамках теперішнього.
Новела є трагедією в найбільш типовому своєму значенні, і загальна кінетичність, здавалось би, тільки підсилює це відчутя безвиході. Проте можливість (і необхідність, в певному сенсі) обрати пов парадоксально робить безвихідь ще більш всеосяжною через певний цикл знайомства з інтимною обстановкою життя персонажа і їх трагічною кінчиною, яка вже відома з інших сторін і є неуникненною.
Кінцева статистика з гротескними числами постраждалих внаслідок атаки Каркози тільки додає до цього, також повертаючись в думках до сприйняття життів як цифр, типового ментального захисту багатьох людей зараз.
Хотіли б відмітити, що світ Каркози змальований доволі добре в невеличких деталях на кшталт студентських карток, енергетиків, паперових книжок тощо. Це гарно допомагає відчувати втрату цього відносно мирного світу під час атаки.
Загалом, новела важка і я відверто не рекомендую її читати, якщо у вас росте параноя на підгрунті воєнних дій та щонічних атак по містам, тут дуже багато знайомих і тригерних тем. Проте якщо ви все ж таки зважитесь, День шести апокаліпсисів однозначно не залишить вас байдужими.