наскільки я зрозуміла, тут ідея, що шепіт травми з минулого диктує головний героїні як жити. та мені здалося, що шепіт недостатньо "контролює" гг - його якось мало і якби Олеся не зустріла Лесю, їй би нічого не завадило продати будинок та жити своїм життям. але таке, моє особисте "ме".
сподобався елемент містики та діалоги між великою гг та гг поменбше, разом із таємницею, що ж такого сталося всі роки тому, що довело Олесю до того стану, в якому вона зараз. бажаю команді розробниць натхнення та успіхів у майбутніх проєктах!:)
коротенька вайбова й цікава гра. окремо сподобалося, що все відбувається в українських реаліях, а також обраний реалістичний арт. дуже інтригуючий шматочок життя цього детектива, я б із радістю почитала іще історії про нього!
взагалі нічого від новели не очікувала, а потім не помітила, як ковтала всяку нову строчку діалогу та думок гг, несподівано стало дуже цікаво дізнатися лор світу (гри? сну?), а також побачити, що буде далі. сама ідея сюжету не нова, разом із цією загадкою в кінці "чи було це все насправді?", але, тим не менш, зроблено добре і відчувається, як всі старалися над проєктом. авторам бажаю натхнення та успіхів із майбутніми проєктами! :)
я обожнюю такі речі, коли, здається, для персонажів немає абсолютно жодної надії на щасливе чи довготривале життя, через що вони змушені покладатися тільки одне на одного. ідея з тим, що всі навкруги шепочуть, аби не стати проклятими - бомбезна. є щось поетичне в тому, як головні герої вже й так у самій жопі по життю, тому можуть вільно говорити про все на світі, а інші люди, переймаючись за виконання бажань, бояться зайве слово сказати.
дуже сподобався арт у грі та загальний стиль. люблю загалом дарк фентезі, тож було б дивно, якби не сподобалося.. окреме велике СПАСИБІ за можливість бачити, які вибори вже були зроблені, а які - ні. не те, що я забула б, що обирала, а що ні, але просто дуже приємна дрібниця :)
всі в коментах пишуть, що кінцівка очевидна і одразу вгадується, але я напевно мало дивилася/читала детективів, тож до кінця сиділа на краю стула, від цікавості. дуже сподобався стиль написання та стиль візуальний - вони дуже добре одне одного поєднують, через що все відчувається як одна ціла течія. від описів убивств аж мурашки по шкірі йшлися... після проходження, тепер хочеться почитати ще якісь схожі детективні історії
ВСЕ у цій новелі сподобалося: стиль, музика, арт, меню, персонажі, ідея шепоту, як талант кожної людини. не сподобалося тільки, що воно проходиться за 10 хвилин... розумію, що це демо, і з нетерпінням чекаю повної версії, де про всіх-всіх-всіх у театрі більш детально розкажуть!
вайби моря та таємниці - дуже-дуже смачні, однак недопрацьовані. на початку, стало трошки нудновато читати стіни експозиції, а наприкінці все так швидко закінчилося. мені дуже сподобався звук у грі! музики немає, але мені ведмідь на вухо наступив, тому звуків моря та острова мені вистачило з головою. контраст між дизайнами персонажок теж здався мені цікавим та смачним
арт, музика, ідеї та стиль новели - chef's kiss. дивитися на персонажів, розглядувати їхні дизайни - одне задоволення. підмічати каламбури в їхніх іменах (люба і рома, любовний роман, ахахаХАХА) мені сподобалося не менше, ніж дивитися, як вони перетворюються на жаб та на шкарпетки.
а от характери персонажів мені геть не сподобалося, як і їхні мотивації. вони реалістичні і добре прописані, тут нічого не скажеш, але мені було тяжко іноді читати думки лілі щодо ніни і дітей та навпаки. я розумію, що головна мораль гри - не втручатися в відносини інших людей, однак проходити крізь ці вибори, жертвуючи чи то театральним гуртком, чи то відносинами з ромою, чи то настроєм люби, аби в кінці змусити двох людей зійтися проти їхньої волі мені давалось важко. можливо, в тому і був головний прикол, але тим не менш
тут будуть спойлери, тому, якщо ви хочете її пройти - утримуйтесь від прочитання! ідея того, що персонажки розуміють, що знаходяться в грі та намагаються звідси вибратися/зробити найкращу для себе кінцівку із допомогою гравця - дуже цікава, але тут зроблена ніяково. при моєму першому проходженні, Аліса показала себе як антагоністка і в мене було нуль бажань їй помагати, тим паче враховуючи, що до цього Ніна нічого поганого ані мені, ані іншим людям не зробила. Аліса ж вбила двох людей - якщо для мене це просто текстбокси, то для неї та її світу це справжні люди, яким дуже боляче. особливо, враховуючи, що я не знаю контексту, чому Ніна так поступила з Алісою - може, Аліса була загрозою для суспільства і тому Ніна викинула її в четвертий вимір, де вона ніде нікому не зашкодить??
також, мені не зрозуміло, чому обидві головні героїні одразу закохані в головного персонажа/мене. я їх перший раз бачу, вони мене теж. з виборів я встигла тільки повести Ніну на побачення. із нею, до речі, зрозуміло, чому вона закохана - пародія, прикол, канони жанру, плюс "ми" з нею в вже зустрічались якийсь час, але Аліса?...
також, мені не дуже зрозуміла система вибору. начебто, якщо фраза починається з символу | то це означає, що її було обрано, однак під час вибору хустинки я зрозуміла, що воно не так. тобто, | стояло біля хустинки з пташками, а Ніна каже "так, у клітинку дуже гарна хусточка ^^". при перепроходженні стало зрозуміло, що мої вибори на самому початку геть ні на що не впливають, через що з'являється ще більше питань до Аліси та її монологів про "мій вибір".
але загалом, ідея про різні свободи в рамках пародії на візуальні новели та дейт сіми дуже цікаві. ніде такого, начебто, не бачила, крім як doki doki
цікава новела про ностальгію та забуті спогади, які тебе із часом з'їдають. дуже подобається дизайн усіх тутешніх персонажів - виглядають мило та пухнасто, так і хочеться всіх потискати та розцілувати...
дуже сподобалася ця робота! із задоволенням пройшла б та прочитала повну версію гри, настільки сильно захопив та заінтригував сюжет. особливо головна героїня - Астрея дуже жива та цікава персонажка, за якою одне задоволення спостерігати та переживати. світ та лор вибудовуються дуже цікаві, особливо із цією темною та холодною атмосферою. також окремо плюсик в карму за персонажів лицарів...
єдиний мінус - мені здається, тема шепоту тут була дуже мало розвинена. так, круки шепочуть гадості людям в крукову ніч і через це починається весь сюжет, однак, через те, що гра досі у демо, про це якось швидко забувається..
сиділа на краю крісла всю гру. діалоги, музика та атмосфера так влучно одне одного доповнюють, що важко не хотіти дізнатися, що буде далі, хто така ця Шейла та чому вона сидить як гномик в комп'ютері головного героя. і з кожною хвилиною встає все цікавіше, і все сильніше хочеться взнати, що відбувається! а потім кінцівка. і ти сидиш дивишся на екран з обличчям лиця.
перша гра на моїй пам'яті яку я одразу перепройшла з початку до самого кінця, просто щоб зрозуміти, що сталося. офіс головного героя і справді натякає про кінцівку, як і монологи гг про "безпеку та протоколи", за що цілую всіх розробників в чоло як мати цілує своє маля, однак навіть так, в кінці залишається більше питань, аніж відповідей
дуже атмосферна і красива новела! поєднання кольорів та музики вже роблять половину враження від гри (дуже хорошого враження), а сюжет та стиль написання тексту робить іще краще. сподобався конфлікт головного героя та метафори які йдуть з ним на пару, і контраст між ним та рафом дуже смачний теж..
єдине що - музика якось незрозуміло змінюється. навіть на веселих моментах вона якась сумна..
ідея з дзеркалом дуже цікава! і згадати складно, де я останній бачила такий інтерактивний предмет, на котрий в будь-який момент можна тикнути й отримати унікальну фразу. дуже подобається, як до всіх моментів влучно обрано приємну музику
ідея для сюжету теж цікава! сподобались різні характери для богів, які відомі за рівно одне й те ж саме
через те що я не сильно вдупліла як гра працює та чому в мене на моменті гра ніяк не йде, довелося кілька разів перезапускати гру і кожен з цих разів чути звук на початку на 100% гучності. дуже сподобався гумор гри, є якась ностальгія в ньому для мене. особисте 10/10
ніколи не була в кав'ярнях, бо не люблю каву, але якось так я все собі і уявляю. сподобалася дуже музика на фоні, візуальний стиль смачнющий, та те, як позиції для кави не закінчуються і не закінчуються, не закінчуються і не закінчуються, не закінчуються і не закінчуються, не закінчуються і не закінчуються, не закінчуються і не закінчуються, не закінчуються і не закінчуються, не закінчуються і не закінчуються, не закінчуються і не закінчуються, НЕ ЗАКІНЧУЮТЬСЯ І НЕ ЗАКІНЧУЮТЬСЯ
я б попила з Марусею кави фр. тільки не за всі гроші світу
хочеться вірити, що все у грі - гіперболізація заради художнього прийому, але, почитавши тутешні коментарі подумалося що ні, не гіперболізація. принаймні, не настільки сильно, як хотілося.
текст у грі написаний красиво, мені дуже подобається мова та подання історії через месенджер. б'ю всіх персонажів крім гг, його мами та Дмитра по голові кувалдою
дуже цікава ідея та її подача, але шкода, що гра настільки коротка. аудіо та відео ряд поєднуються між собою і роблять цілу картину, через що, дуже-дуже-ДУЖЕ хочеться дізнатися, що відбувається із Мікою та як я, шепіт в її голові, можу із цим допомогти (чи навпаки - погіршити її становище..). до кінцівок претензій нема, бо дуже люблю відчуття безвихідності у фікшині
absolute cinema, я в захваті, як гра відноситься до всього несерйозно-серйозно і як через це кожні хвилин 5-10 викликає у мене сміх. я б із радістю перепройшла цю гру холодним листопадовим вечором, коли дощ жбурляє свої краплі у вікна разом із[gunshot]
мені хіба що не сподобався головний плот-твіст (не те що гг усиновлена), але, здається, в тому і жарт.. також, шепіт став релевантним тільки під кінець гри, але вже що поробиш
загалом, поки що, найкращий детектив який я за останній час читала!
дуже цікава історія, яку трошки спортив роман між головними героями. я розумію, у чому була ідея та чого вони в кінці зійшлися разом, але їхні стосунки начебто кудись спішили, без нормального розкриття. можу дуже похвалити звук та аудіо частину гру - дивитися та слухати одне задоволення! ще дуже сподобалася бабця Лева, вона моя фаворитка
ще дуже сподобалася частина містики та як її імплементовано у гру. дуже цікаво було дізнатися, хто така жриця, що це за шепіт Лев чує протягом всієї гри. момент, коли герої нарешті знаходять старий дзвін аж до мурашок!
здебільшого, все сподобалося, крім роману між гг. але не можу сказати, що мені не цікаво дізнатися, як у них у майбутньому все складеться
