itch.io

Не можу пройти повз! Раз вам так сподобалось, дуже рекомендую прочитати і основний фінал! Там після всіх спогадів треба просто на дірку натиснути, замість того, щоб погодитись на вердикт системи.  

Коли мені було роки 3-4, на прогулянці з батьками я вперше побачив пам'ятник Жертвам Голодомору на Михайлівській площі. Сказати, що я був наляканий це нічого не сказати. Мати з пам'ятника неначе в той момент намагалась обійняти мене. Тягнула в мою сторону руки, хотіла замінити свою втрачену дитину мною, чи навпаки, повернути її з того світу (якого???) в замін мене.   Я бачив це буквально, своїми 4х чи 3х річними очами. Як її пуста мармурова постать, стала гнучкою як змія і намагалась забрати мене. 

Хто його тепер знає, була це парамнезія, чи реально по мене приходила леді зі світу де існує нуль, а мене захистило викатування яєчком від бабусі з Черкаської області.

Тут звичайно можна розгулятись в інтерпритаціях (хоча не особливо), але особисто мені дуже віддавало вайбіком Лаканівського "Реааааального", яке буквально крізь дірку, (на яку насправді хочеться клацати з самого початку, як тільки ти її помічаєш. Така собі реалізація цього потягу до "Реааального", до зламу світу і "світу", який тебе одночасно і бісить і манить.) вривається, абсолютно безпардонно і неочікувано в твоє життя і робить, щось що по зрозумілим причинам пояснити, чи навіть переказати не є можливим. І власне метафора з об'єктивним кампуктєром, який точно побачить, але точно не прийме/усвідомить/впустить/осистемить це "реальне" - працює супер чудово.

Спогади були написані, плюс мінус як Пруст пише про свої бажання цілувати симпатичних дівчат - що звичайно неймовірно висока оцінка стилю. Саунд дизайн чудовий. А оцей шрифт з тінню імба. Горизонт на фото трохи завалений)0)0)) Тому є над чим працювати далі. Дякую за гру!

Вітаю! А якщо у мене в новелі, будуть спілкуватись між собою предмети. 
Абстрактно зображена поличка інструментів, вони без ніяких антропоморфних ознак, просто молоток, просто викрутка, просто цвяхи. І вони спілкуються між собою. Інших спрайтів не буде. Типу, як було минулого джему з мотлохом в Маклена Граса. 
Це не виходить за рамки правил? 

Ну що тут можна сказати... 

Вчора і позавчора на піку обговорень цієї новели, можна сказати кожен окремо зіткнувся зі своїм особистим "Літом Вероніки". І це певно є найголовніша заслуга цієї роботи, адже не важливо, якими шляхами, не важливо наскільки глибоко, але кожен читаючи новелу, чи читаючи про новелу пережили цю зустріч. Зустріч з "Дмитром" світлим чи темним і вийшли чи переможцями, чи програвшими. 

І це найголовніше в мистецтві, на мою думку, адже воно просто "є", воно просто трапляється з тобою, як з автором, так і з читачем. А що з цим робити далі, вже твій особистий вибір, наскільки він взагалі може бути "твоїм" і наскільки ти його зробиш "своїм". Саме тому безглуздо ставити питання "Навіщо це взагалі було?". 

"Темний Дмитро" є в кожному з нас. Не звертаючи увагу на стать, не звертаючи увагу на виховання, соціальний статус і тд. Ми всі жалюгідні, бридкі, примітивні, страшні, жорстокі тварини. І можна було б на цьому і зупинитись. Можна цього злякатись, втекти, закритись від цього. Затаврувати новелу різними образами та піти читати про країну сонячних зайчиків. Однак хоч ми й тварини, але ми не тільки вони. Ми щось ще. 

Але це ще не дається нам безкоштовно, окрім того, наш темний Дмитро завжди чатує десь за поворотом, щоб зробити свій хід. Але як показує нам ця історія - темного Дмитра можна перемогти тільки у прямому зіткненні. Тільки прямо подивившись йому в очі, подивитись в очі як рівному. Тільки визнавши все те лайно що є в нас, весь той бруд, який онтологічно притаманний кожній "людині" у нас є шанс. Є шанс стати цим "чимось ще".  Або просто втекти, удати що цього всього не існує і переконувати всіх, що твій великий палець на нозі насправді пік естетики природного мистецтва. 

От тільки як показує емпіричний людський досвід, якщо в країні сонячних зайчиків щось іде не як задумано. Головний зайчик чи сонечко не бачить ніякої проблеми в тому, щоб підрізати комусь вушка і відірвати хвостик заради красивої картинки. Звичайно в процесі не прибираючи веселкову посмішку зі свого обличчя. 

Це був чудовий соціальний експеримент! В новелі неймовірний саунд-дизайн (особливо сцена з вужем, де мухи на фоні неймовірно бридко дзижчать). Загалом чудова історія. Дякую за тезу про слабкість і вічна пошана. 

Успіхів!!!!

Дякую! Ваш коментар грів мене весь цей період оцінювання!!!

До сліз!

Розклад Чада: 
1. Пресс Качац 
2. Бегіть 
3. Сходити на пабачення 
4. Анжумання 
5. Пресс Качац 
6. Бегіть 
7. Думаць над "*)№;*"

8. Турнічкі 

Графік роботи: 08:00-21:00

Розробка: Кіберспортивна збірна новельного містечка. 

Пісня яку вона співає має німецьке походження. В історії висвітлюються дві події, з яких лише одна відбувається після Різдва. 

Безпосередньо смерть головного героя на полі бою. Шкода, що ви побачили лише сюжет про розставання. Однак в будь якому випадку дякую вам за проходження нашої новели. 

Успіхів вам у майбутніх проєктах, мені ваші хрестики нулики дуже сподобались. 

Дякую за відгук! 

ну якщо від вас буде ще і повторне проходження, ми з командою повмираємо від щастя. 

Неймовірно дякую за приємний відгук. Навіть якщо щось залишилось незрозумілим, найголовніше що вона принесла вам краплинку тепла. 
У вас теж неймовірна новела, щоправда я навмисно не повівся на байт для скрімера, адеж вже б валявся з інфарктом.  
Успіхів у майбутніх проєктах! 

Дякую за відгук! 

Там насправді нічого складного немає. Можливо вийшло трохи рвано, але у майбутньому будемо працювати над цілісністю. 

Нам ваша новела теж дуже сподобалась і візуально і атмосферно! 

Успіхів у майбутніх проєктах. 

Дякую вам за відгук! Ви все правильно зрозуміли. Головний герой пригадує прекрасні миті свого життя перед смертю.
Художнику передам ваші компліменти арту, впевнений він буде щасливий.
Успіхів вам у майбутнії проєктах. Від головного героя вашої новели, я теж в усіх аспектах кайфонув. 

так і не вдалось подякувати вам за відгук. 

Успіхів у майбутніх проєктах. У вас чудова новела. 

Ми дуже раді, що вам сподобалось! В плані розуміння, там насправід нічого складного, але то таке.
Будемо працювати.

Дякую за відгук!   
Успіхів, вам у майбутніх проєктах!

Я кайфонув. Дякую. Чисто анігілював кампухтер. 

Я покайфував, дякую!
Дуже приємна атмосфера, наче чувак і не в пеклі.
Успіхів йому в соціалізації, компанія у нього там точно буде.
Дякую за гру.

Думаю багато хто так сидів вечорами на кухні. 
Атмосфера, яка мала б бути гнітючою з урахуванням всього контексту є навіть трохи приємною та рідною. 

І ваша новела дуже круто в неї занурює. Текст написано дуже по справжньому та чесному, а діалог відчувається дуже живим. 
На крапельку зіпсувалось враження від фіналу, адже щось таке ти і розраховуєш там почути. Але оскільки мені ваша новела сподобалась побуду адвокатом і скажу, що це мені просто правда мозолить очі. 
Дякую за вашу роботу. 

Якісь такі новели, особисто я хочу читати завжди.
Фішки з текстом та звуковими ефектами - дуже круті.
Це було дуже сильно.

На цьому джемі дуже багато новел про діалог з: 

- Собою. 

- Уявним другом. 

- Другом, який насправді ти. 

- Речами. 

-Їжею. 

-Уявним партнером. 

- Образом партнера. 

- Мертвим другом/партнером. 

Але особисто мені ваша новела зайшла найбільше. Не банальний тролінг від молока, який насправді дуже по ділу критикує гг/(тебе) мені дуже сподобався. 

Це було кумедно і мило. Дякую за вашу гру!!! 

Отримав купу задоволення під час читання. 
Дуже приємна атмосфера, увесь час було відчуття неначе я завис у стрибку над тією канавою. 
Можна сказати, що історія це ода епікурейству, а це нам треба. 
Дякую! 

Ну це сильно, не бачу, якогось особливого сенсу тут щось коментувати. 
Дуже чуйна історія. Комусь, хто захоче буде весело додумати сюжет, хтось насолодиться рядками, хтось музикую. 
Головне, що історія чіпляє, сироти трошки спиною бігають, але ти мусиш вставати і продовжувати жити далі. 
Як мінімум для неочікуваних зустрічей з красою, як ця новела. 

Дякую за вашу роботу! Чудова новела, гарного дня. 

Ну от це реальна комедія, вперше на джемі сміявся більше одного разу в новелі. Прес ф ту Ірина. 

Комментар був написаний під Marlene Dietrich - Lili Marleen 

Ніхто не може стати зомбі окрім зомбі. Ви ним станете, тільки ящо вже є зомбі, або зомбі хоче стати Вами. 

Не впевнений, пов'язано це якось з нашою новелою про зомбі, чи ні. Але мені б не хотілось, щоб нашу історію про кохання читали зомбі.   

Не доведеться, адже у зомбі не може бути кохання, позаяк вони завжди програють. Тому що вони кохають.
Але ж історія буде не про зомбі, і не про кохання зомбі. Тому сподіваюсь, що вам сподобається наша новела про кохання!

Щоб отримати максимальне задоволення від анонсу, автор рекомендує увімкнути на фон на ютубі називається "Весела музика без слів для дітей. Музика для занять з дітьми. Танцюють чоловічки."(4:06). 

Коли я писав цей анонс в голові, планувалось зробити його на 1000 слів. Але було ухвалено рішення, відмовитись від цього перформансу і грати за правилами. Загалом, про що буде новела?  

Це буде новела про зомбі, де ви будете вбивати зомбі, або самі будете грати за зомбі.  

Загалом художники, так би мовити, митці такі люди. Знаєте дуже не постійні. Можуть все змінювати. Глобально я можу зробити Цезаря родом з Житомира. Але я не буду, не бачу в цьому сенсу. Адже, якби він реально був з Житомира... Так! той жарт, був забанений, через потенційну можливість, того, що об нього можуть образитись люди. А це нам не потрібно.  Адже наша гра про зомбі й в ній не буде людей. 

Сподіваюсь в інших не буде новели про зомбі, позаяк ми точно програємо. 

А програвати, особливо коли та граєш за зомбі, які зазвичай програють — не хочеться. От ми й визначились, що предикат до зомбі — це "програють". Хоча вони у нас в історії виграють. Цікавий оксюморон.

 Хоча в середині гри буде ще сцена, де ну кароче буде погоня за зомбі, після того, як вони пограбують банк.  І головний герой шериф, зробить 6 пострілів. Але тут я вас підловив, адже у нього модель револьвера Ruger LCR в якій всього 5 патронів, а не 6. І погоня вийде програшною. 

Так от історія буде значить про кохання. А точніше кохання шерифа до зомбі. Тю. Точніше до його коханої, яку трагічно забрали зомбі. І він намагається їх перемогти, заради кохання. Тому так. 

Наша новела буде про кохання. Місцями трагічне, місцями не дуже. Але фінал буде хороший, хіба що не хороший для зомбі. І він буде не правдивий, і ви всі це зрозумієте, але хоча б плакати не доведеться. Історія ж про кохання. 

П.С: Як казав Непальський філософ Жиль Серен де Шпенглер мистецтво не потрібно розуміти, його потрібно відчувати. Насправді його звали не Жиль і він з Житомира, а не з Непалу. Але я б реально рекомендував дослухатись до нього і тепер з новими знаннями перечитати текст вище, з надією його відчути, пропустити через себе і вже новою особистістю підкорювати світ. Щоб через певний час відчути ті фундаментальні зміни всередині вас, та усвідомити, що прочитали тільки анонс..... Якщо будете перечитувати рекомендую увімкнути на фон саундтрек з Сутінок, там де хаа хааа хаааа хааааа хааа.

Ну над оптимізацією ми ще попрацюємо, адже вперше додавали таку кількість контенту, були взагалі ризики не влізит у потрібний розмір, однак вже вийшло, як вийшло. 

Стосоно "поганої" кінцівкі слушні слова на подумати, адже в момент написання, мені здавалось, що так і потрібно. 

Однак з часом і самому стало здаватись, що можно було доповнити фінал. 

Дякую за ваш відгук, даже раді, що Вам сподобалось. Успіхів Вам у ваших проектах. 

"Крізь рядки відчувається, з якою любов'ю написаний текст, але йому бракує динаміки." - за це дуже дякую, дуже і дуже і дуже. 

Неймовірно приємно,  адже я вже читав вашу роботу і хочу сказати, що дуже цінно отримувати фідбек саме від людей з професійними навичками та досвідом (принаймні так відчувається)))). У нас там звичайно, не зовсім тема вибору між родиною та покликанням, але це вже не моя справа. Хто що побачив те і побачив.  Дякую за те що прочитали нашу роботу, та оцінили її, такі відгуки дуже мотивують працювати і надалі. Похвалу за візуал, анімації та музику передав - усі дуже щасливі. 

Успіхів і Вам у ваших проектах. 

Фок-грот-брамсель мені в ліве вухо!
Дякую за ваш такий величезний відгук ну і наш виходить цнотливий на цьому джемі. 

Стосовно озвучки, у нас лежить 530 реплік Тома озвучених, але але але.... Ми просто не встигли. Було у плана і автора озвучити, але ми зовсім не влізали по часу. Перший білд залитий в неділю, був без 70% озвучки.

Стосовно помилок технічних та текстових - ну це поки наш фундамент і грунт, не зовсім виходить впоратись з взятими на себе об'ємами, але плануємо хантити редактора на подальші проекти. 
Вся команда дуже рада, що вам сподобалось, обов'язвково почитаємо і Вашу новелу. Стосовно "дати шанс", ну то вже не відкуп роботяг, кому як захочеться, мені здається найголовніше отримати задоволення від самого факту створення, а все інше вже другорядне. 

Постараюсь бути дуже лаконічним. Я фанат Цукропатів, особисто для мене це найкраща новела, що я читав за всі джеми. 

Але я не знав, чого очікувати від цієї роботи. 

Стосовно виконання, візуал, музика, Ux Ui - все на висоті. Єдине трохи не зручний шрифт, але, як на мене це просто пил і максимально не суттєво.  Анімації всі дуже прикольні та наративно класно вписані в історію. 

Стосовно сюжету, хочу сказати, що і на цей раз я був в хорошому сенсі розчавлений. 

Не можу це пояснити, як би не намагався осенсити, але від розгортання подій у ваших історіях я відчуваю, наче закутуюсь у шарф, який в'язали спеціально для мене, кохана мені людина у найпотрібніший момент. 

мій білий аеропорт - це дуже хороша історія, а ви, як на мене, дуже хороший автор. Дякую вам за вашу роботу. Ну і було б чудово, якби ви продовжували годувати плебсів та гоїв, як я своїми неймовірними історіями й надалі))) 

Обережно діти 

"Етика – це нескінченна відповідальність за все живе."

))) 

Бо події історії відбуваються у 15 сторіччі, тоді жінки на жаль не ставали матросками, і ми ставили перед собою мету дотримуватись максимального історичного контексту (наскільки це можливо), бо це для нас важливо. 

Але я думаю, це ніяким чином не заважає вам це уявити) Голос русалоньки можуть і гідні почути всі на цьому світі) 

Тсссс... Ви чуєте цей голос? 

Кожен чоловік, хоч хлопчик, чи вже сивий дід точно раз в житті чули його.

Тихий шепіт, який пробирається крізь бездонну глибину, крізь хвилі та скелі, крізь ніч та чаруючу полярну зорю. 

Голос пристрасних німф, які закружляють свою жертву в смертельному танці. Хоч би стало сил повернутись додому...

Але що тепер для тебе дім? 

Цей чарівний спів лине до кожного, але не кожен готовий піддатись його чарам. Не кожен готовий принести в жертву те що він попросить. У кожного він забере те що найважливіше для нього. 

Однак, якщо в тебе стане сил, якщо ти зможеш пройти крізь всі випробування, якщо ти не забудеш, що найголовніше для тебе - Богиня нагородить тебе всіма скарбами з її підводного замку. 

Ах... Хоч би серед цих скарбів був її поцілунок.... 

Поцілунок що дарує щастя. 

Поцілунок що дарує забуття. 

Поцілунок що дарує процвітання. 

Поцілунок що дарує смерть. 

"Чарівна моя зіронько, я не прошу тебе за мене молитись. На вряд це врятує мене від всіх небезпек, які чекають на мене. Це не врятує мене від всіх демонів, що живуть всередині мене. Справжнього чи не справжнього. Тому не молись за мене... Але прошу тебе. Якщо в тебе стане сил, якщо наше кохання вічне для тебе так як і для мене, клич мене! Кожного дня, та кожної ночі коли Посейдон накриває всесвіт темною ковдрою Клич мене. Адже лиш так я зможу знайти шлях додому."

Команда: 
Візуал - C69Baker https://www.deviantart.com/c69baker
UX - UI дізігнер - Антоша https://www.artstation.com/sanparomaster
Експерт по всім питанням  - Чубака https://osu.ppy.sh/users/10344994/osu
Найсерйозніша людина в команді + Кодер - Сергозавр.
Менеджер - Скрутка. 
Композитор - Секрет. 
Каже де я налажав в сценарії - Нікіта.
Суєтолог + Сценарій - Богдан (я).