Дякую за відгук. Щодо контролю над тоном — виправлю, бо вже робили таке зауваження. Щодо “Я”, то це одночаснно спроба уніфікувати рід, і пов’язати “режисера” з “персонажем”, як переказ власної історії за кадром. такий собі “погляд від першої особи”. Але це звісно не обов’язково тримати всесь час.
Про кінець я спеціально нічого не писав. Плівка автобіографічна, отже кінець плівки метафорично ототожнюється зі смертю режисера. Залагом вся ця ідея крутиться навколо концепції “побачити кадри всього життя перед смертю і припіднести їх плівкою, як дар для богів кінематографу”