Ого, проходячи гру аж згадала, що закінчила школу ще 10 років тому. Такі цікаві переживання і проблеми у дітей, аж уже й не віриться, що в самої так могло бути (гаразд, не могло, бо я цим не переймалася).
Приємним поворотом подій було рішення Софії зробити перший крок до змін, про які гг лише думала і думала.
Поки Софія не пішла, то не було зрозуміло, хто з героїнь перед нами. их.
А план на ранок 24 лютого, то звісно було раптово і ні туди ні сюди.
Дякуємо вам за відгук і зауваження!
Щодо 24 лютого пояснював нижче, але продублюю
Ідея була в тому, щоб зіграти на темі джему і в кінці перевернути все з ніг на голову: відлік до тесту з англійської > відлік до зустрічі з подругою > відлік до вторгнення РФ.
Такий задум був з самого початку, це не робилося для "shock value".
Ми прагнули показати стосунки між двома дівчатами, їх проблеми, переживання і, головне, їх віру в краще майбутнє.
Те майбутнє, яке через вторгнення РФ так і не настало - і для Насті з Софією, і загалом для всіх українців.
Невидимий відлік, що змінив хід наших життів назавжди.
З того, що мало б наштовхнути читача на роздуми про дату, це згадки про день тижня, морози, євробачення 2021 і ЗНО (яке після повномасштабного вторгнення перетворилось на НМТ).
Напевно нам забракло часу, слів, а також досвіду у написані новел, бо вже багато людей звернули увагу саме на це.
О, ще один натяк на те, як давно я вже закінчила школу… не знала про перейменування ЗНО, і не слідкувала за Є-баченням. Дяки за пояснення, певна ще молодші люди краще все зрозуміли ніж я!
Щодо звернення уваги на 24 лютого, я думаю так відбувається через спосіб вираження ідеї. Ви розвиваєте історію, даєте нам надію, що от-от щось зміниться, ставите перед фактом, що наступного дня відбулося вторгнення і все. Ми ніби відкотилися в історії до стартової точки з чого і починали сюжет. А недоречність згадки вторгнення мені видається через те, що не позначений вплив цього на їхню дружбу… чи вони так і не поспілкувалися, чи може взагалі загинули? або може навпаки їхні взаємини зміцнило горе?
Якісь такі відчуття. Але я тут ще з першого джему і багато ігор-рефлексій на тему війни пройшла за ці 4 роки, певно тому мені видалося дивним просто фактування.
"Ви розвиваєте історію, даєте нам надію, що от-от щось зміниться, ставите перед фактом, що наступного дня відбулося вторгнення і все." Це й було задумом, щиро кажучи.
До повномасштабного вторгнення у багатьох українців і без цього були психологічні проблеми. Хтось обирав їх не вирішувати, хтось обирав їх ігнорувати. Проте були і ті люди, які обирали варіант з ними боротися.
У головної героїні ключовими проблемами стали самоізоляція і страх дорослішання. Поруч з нею в потрібний момент опинилася Софія, яка могла і хотіла їй допомогти розібратися в собі. Настя була готова зробити перший крок заради змін, хоч й не була впевнена в його успіху. Але цьому, вже через день, завадить вторгнення росії.
Основна трагедія якраз в тому, що в житті українців відбувся певний "ресет" - і увесь особистісний прогрес, яким би великим чи малим він не був, відійшов на другий план або взагалі зник. Поки інші мали право сконцентруватися на вирішенні своїх проблем, ми мали, в першу чергу, сконцентруватися на адаптації до нової реальності. Кінець старого життя. Початок нового відліку.
Проте не можу вас звинувачувати за те, що після 4-х років ігр на тему війни ця ідея здається дуже заїждженою xD
Плюс вкластися в ліміт в 1000 слів з цією темою, розкривши все, дійсно було складно. Але це вже наша особиста проблема)
Дякую вам за коментар!
