"Ви розвиваєте історію, даєте нам надію, що от-от щось зміниться, ставите перед фактом, що наступного дня відбулося вторгнення і все." Це й було задумом, щиро кажучи.
До повномасштабного вторгнення у багатьох українців і без цього були психологічні проблеми. Хтось обирав їх не вирішувати, хтось обирав їх ігнорувати. Проте були і ті люди, які обирали варіант з ними боротися.
У головної героїні ключовими проблемами стали самоізоляція і страх дорослішання. Поруч з нею в потрібний момент опинилася Софія, яка могла і хотіла їй допомогти розібратися в собі. Настя була готова зробити перший крок заради змін, хоч й не була впевнена в його успіху. Але цьому, вже через день, завадить вторгнення росії.
Основна трагедія якраз в тому, що в житті українців відбувся певний "ресет" - і увесь особистісний прогрес, яким би великим чи малим він не був, відійшов на другий план або взагалі зник. Поки інші мали право сконцентруватися на вирішенні своїх проблем, ми мали, в першу чергу, сконцентруватися на адаптації до нової реальності. Кінець старого життя. Початок нового відліку.
Проте не можу вас звинувачувати за те, що після 4-х років ігр на тему війни ця ідея здається дуже заїждженою xD
Плюс вкластися в ліміт в 1000 слів з цією темою, розкривши все, дійсно було складно. Але це вже наша особиста проблема)
Дякую вам за коментар!