Yes, it's a very small jam. Literally a micro-jam, but that's its advantage—you can quickly make something interesting.)
Hmm, I don't think I'll expand it—it would take a lot of time and money.
...But I won't lie—if people show interest in “Barons of Misfortune,” I'm all for turning this little jam-game into a full-fledged novel, because I have a couple of ideas for it.
Розумію питання по відлік, але тема тут така: ми всі на відліку, нашого життя, і що Дзюрко, що Віктор можуть зараз проживати свій останній день... І саме тому краще о речах, які ти хотів сказати лише завтра, повідати своєму партнеру вже сьогодні.
Розумію, що задум ось прям не дуже такий читаємий, але він тут як і відносини - не дуже відкриті, але дуже щирі та правильні.
Моя провина, треба було краще пояснити про "підсвітку предметів. Скажемо так - мене просто дуже цікавив цей тенісний м'ячик зверху, на поличці - він був дуже яскравим, і цим він вибивався - я думав, що зможу зловити момент, коли на нього можна тицьнути та щось буде, але ні.Я дуже хотів відкрити соковитого фурі вовка(
Так ось чи можливо ввести кнопку, на яку якщо натиснути, всі активні предмети на екрані підсвічуються? Чисто на секунду-дві. Просто щоб людина могла зрозуміти, що з цього всього - активна зона, а що - ну дуже.
Мені подобається в цій грі візуал - Ідею покласти текстуру полотна поверх я оцінив - виглядає, немов все це намальовано пензликом наживо. Гарно підібрана колористика, красивий пейзаж. Я б тільки до декількох будівель в плані перспективи поскаржився, але сам задник виглядає досить живо і якісно, щоб такі моменти можна було б опустити.
Стилізований інтерфейс радує око, шрифт гарно читається, спрайт чудовий, ідеально підходить заднику.
Ідея з характеристиками, які тобі скривають\дозволяють деякі рути для кінцівок - незвичне та трішки дивне при обмеженну 1000 слів, але як експеримент - потикатися цікаво.
Цій маленькій історії явно дещо тісно в цьому джемі, бо на жаль детективи у 1000 слів стиснути - це тяжко. А ще я очікував на спрайт соковитого фурі вовка, ну бо думав що "Лікан" це "Лікантропія" і кінці буде с таке (а то на заднику була морда вовка, але хочеться більше).
Музика на фоні - буквально казка, простенька, але мила, ці дзвіночки звучать дуже мило, але підсвітку айтемів активних (може на якусь кніпку, я хз просто чи може таке ренпай).
Але світ здається цікавим, думаю цей концепт можна легко розвити до повноцінної гри.
Нарешті у мене дійшли руки до цього твору, і що я скажу - візуально це прям дуже сильна робота. Задник, спрайт, анімації самого спрайту - це вже витримано в одному стилі, зроблено гарно та занурює в гру.
Головний пазл тільки, якщо чесно, для мене виявився складним, але тут вже може чисто мої проблеми бути - пазли гарно ніколи не давалися)
Але все одно - було цікаво потицятися декілька разів у гру, дякую авторам за це.
Дуже сподобався дизайн нашого провідника, бо нарешті це якась цікава прикольна тварюка... Тварюка вже давно мертва, судячи з її "кістлявої" натури, але шарму це йому не прибирає. На сам перед такого треба більше на джемах, а то від навали аніме та дівчат на екрані можна дуже швидко втомитися)
Хоча вся тут гра приємно виглядає, і читати цей твір було теж досить приємно.
Ох, останній день, часу вже читати та писати відгуки нема (ще я настільки багато писав, що мене вже змушують капчу писати), але сказати у мене є що.
У вас вийшла мила сентиментальна історія. Такого на джемах не часто зустрінеш, бо від постійної депресухи отрішки в'януть вуха., а тому дякую авторам за такий милий твір.
Шкода, звичайно, що візуал тут це оброблене фото, але головне що зміст самої новелки приємний та якісний.
Спочатку хотів описати цю гру як "мила підліткова романтика", а потім в кінці виявилося, що це все ж таки брат та сестра, і...
Ну скажемо так - це все ще миле та підліткове, але тепер ще й з дуже сильним візуалом.
Мені подобається тут все - задник, спрайт, інтерфейс. Про останнє навіть додам, що при його мінімалістичності, він чудово підходить цьому невизначеному фантасмагоричному простору.
Особливо чомусь сподобалася ідея перенести вибори на місце текст-блоку - це виглядає незвично та що головне - зручно, бо тепер ці полоси з текстом не закривають тобі арт та персонажів, плюс самі вони теж трішки стилізовані.
Ось і виходить, що гра відчуває як казка, вона проста, але досить компетентно зроблена, щоб нею можна було насолодитися навіть мені - а мене підліткові штуки не те що цікавлять, якщо чесно).
Гарна робота, дяка авторам.
Досвід в цій грі я можу описати досить влучно:
"Ти прийшов на місце своєї нової роботи, де нічого не працює так, як треба, але все це ремонтувати нема часу, грошей і бажання, тому тикай тут все наосліп та молися". Ось тільки і залишається, що пробувати все, тикати все та молитися, що це спрацює)
Те, що в "чеках" може підтягнути твій нік з вінди - це мила, але прикольна деталь.
На сам перед всю гру так можна обізвати - це мило та прикольно.
Чисто такий слайс оф лайф між мішком з кістками та мішком вже металобрухту та мікросмех. Сподобалося, що у порівнянні з більшістю ШІ, вже побачених на цьому мікро-джемі, ваш досить живий, щоч і ще та язикаста сволота.
Рот з милом йому звичайно не помити, але я б за таке декілька планок пам'яткі та таке б вийняв.
Ідея з камерами цікава, як і сам пазл. На сам перед якщо так подумати, то сама гра це буквально один великий такий пазл. І хоч я сам не знаю, наскільки декілька моніторів на одному екрані це норм та не порушує правила, але мені, якщо чесно, на це так начхати.
Без такої реалізації з декількома екранами було б неможливо втілити сам задум.
Єдине що - мені не подобається, як обрізані монітори при "клоуз-апі" на них - те що у нас по обіч від них просто чорна безодня, а не силуети інших моніків. Чисто візуально це виглядає погано, а текст чатику б і поверх них виглядав би нормально.
Ці очі, цей вираз... це прям дещо. Я ще ніколи не бачив настільки фактурно намальоване п'яне обличчя в аніме стилі.
Цікавий досвід, нічого не сказати.
Єдине що - носик у спрайта намальований так близько до локона волосся, що я навіть його спочатку і не побачив, і думав, що це як стилістика одного прикольного французько-японського Аніме "Обан - Зоряні перегони"...
І від чого це виглядало ще більш крипово, але цікаво. Я таке люблю і тепер ще більше боюся жінок
Хоч при ніякому візуалі (бо пробачте мене, але я навіть не одразу зрозумів, що цей скетч - це класна кімната), у цього твору було декілька непоганих жартів (про ім'я африканця я спочатку не зрозумів, а потім як зрозумів)...
Плюс знання по ДнД - це реально важливо. З такими знаннями простіше собі хлопця шукати.
Дякую авторам за цей маленький милий щітпостик проект.
На диво, ніяких більш відвертих робіт з цими двома довбнями у мене немає. Ну як, є старі скетчі, бо ця парочка у мене лежала "в столі" вже досить давненько, і там з ними цікава історія, але... ну скетчі там прямо таки лайно, там й максимум що там з полунички - несексуалізована нагота.
Так, все настільки невинно.
Про озвучення ж можу зрозуміти - писати все на всратий старий фіфайн за 1500 гривень було не найкращою ідеєю, особливо з моментами аж занадто явного перегравання. Все ще думаю, що я цим трішки ментально згвалтував К'юдіка
Але так - дякую за теплі слова!
Про деталі, які непомітні іншим - це нажаль норма. Бо художник може драти свій малюнок хоч неділями, щоб зробити ідеально, але... ці ось "дрібничкі" може помітити тільки інший художник, бо іншим "і так піде")
Про всесвіт - зрозумів, такі його правила, ніяких проблем. Просто так, магічність цього світу особливо не палиться, але я не думаю, що це якийсь мінус - все ж таки в ці 1000 сіл та один візуал треба вставити головне, і ви з цим справилися на повну.
Про пісню та автоматичне програвання (і про відсутності кнопки повноекранки) - нажаль це костиль в останній день делайну, бо нас кинув прогер, зробивши тільки мізер, а треба було за один день це все зібрати. І так - якщо що, в налаштування завжди можна зайти через ESC під час гри, і вже там вибрати налаштування)
Але якщо що - Ренпай дозволяє натиснути F11 та у тебе гра одразу зайде у фул скрін.
Але радий. що навіть при таких проблемах, новелка сподобалася!
Yes, it is planned, but later—simply because the game was being put together for the jam on the last day of the deadline (the first programmer let us down and abandoned us), we were unable to insert the English translation properly. We'll need to rebuild the project from scratch, fix a couple of issues, and then everything will be ready. As soon as I do that, I'll post an update and write to you again.
Трек, як на мене, під таку ситуацію не підходить зовсім - окей піаніно, я розумію, чому воно тут, але ось цей "біток" тоді просто зайвий.
Також не вистачає якось обізначити героїв в тексті. Я розумію, що на початку історії ця дівчина, що стоїть перед нашим головним героєм - ніхто, і дати їй ім'я це буде просто дивно, але хоча трішки міняти колір самого тексту Мії від "вибору" очей на початку - як на мене, це було б елегантне рішення проблеми.
Рендер сцени непоганий, подобається анімація кліпання очей.
Загалом виходить так - ідея непогана, але вона відчувається як недороблена демка.
Візуал:
Багатошаровий арт головного меню вже задає високу планку якості, особливо з цими х фреймами, в одну з котрих так елегантно входить Фея... Це красиво.
Задник у самій грі простий, але стильний, картини на ніж не менш приємні (цікаво, чи ця грибокорова є відсиланням на майнкрафт, чи бачити усюди "відсилання" - це вже тяжка хвороба.)
Під цей приємний флет мінімалізм з текстурами ще й гарно підходить текст-бокс та шрифт - гарно підібрані, приємно читати.
Спрайт Феї красивий, позінг живий, але знову проблема, про яку я вже писав не раз на цьому джемі - на магічному створінні гуманоїдні риси обличчя. Я розумію, що тут у нас фея, але зробити її більш схожою на комаху, коли в неї й так багато чого від них, мені здається куди цікавішим дизайнерським рішенням.
Ще й можна було б ще дві пари лап додати...
Аудіо:
Класична музика це завжди гарний вибір. Непогане озвучення, але те, що є лише репліки феї, відчувається дивно.
Історія:
Мені подобається посил, бо звичайно - прожити довге життя хочеться всім, але деяким ще й хочеться залишити після нього хоч щось на згаду про себе, і зробити це шляхом мистецтва - гарний вибір.
Бо вно буквально робить тебе безсмертним.
Загалом:
Мила маленька історія, що гарно зроблена та повністю закінчена.
Візуал:
Флеш-бенг напочатку - це потужно, але для таких цілей краще робити не чисто білий, а хоча б трішки бежевий відтінок (або дати білому фону неспішно з'явитися з темряви) - так очам не буде боляче, особливо коли вони на це будуть дивитися вночі).
Арт - красивий, але тут є проблема з піксель-артом та різною сіткою пікселів в різних частинах.
Бо ось у нас є красива жовта куля з дізерінгом, ніяких проблем. просто смакота, але є ще й ось ці яскраві смуги навкруги, що йдуть від кулі...
І раптом стали з більшою піксельною сіткою. А ще весь арт чому дуже мильний. Так, я розумію, що у вас оригінальний файл має розмір 640 на 360, але навіть "оригінал" у вас може буди з чіткими пікселями, а у вас ні.
На жаль, це помітно сильно псує враження від візуалу.
Аудіо:
Не у всіх треків є нормальне зведення під луп, але самі по собі вони гарні, підходять темі, крім другого та п'ятого - обидва йдуть в якийсь кіберпанк з 80-тих, а в міні-історії всесвіту вони просто недоречні.
Історія:
Чесно, тут дуже не вистачає якогось диктора, що буде, немов на діскавері якомусь, поетично зачитував цю маленьку історію створення... Але я не дегенерат, щоб ставити це в якийсь мінус - просто текст настільки кайф та прямо таки втягує, що дуже б хотілося озвучення бачити.
Загалом:
Релакс та медитація під мікро-історію цілого всесвіту, але цій медитації заважають трішки рандомні треки, та не до кінця відполірований арт.
Але навіть так - це була цікава подорож. Дякую авторам за старання.
Візуал:
Мені подобається цей дивний пензлик-полоси, та й просто сам арт заднику дуже красивий - хмари, небо та земля... І як сильно це вибивається з викрученим спрайтом героя, але хоч він і йде в дисонанс з таким "невинним" задником (хоча глітчі на краях заднику напевно зроблені тут не просто так, а як натяк на "щось не так), але....
Це стильно.
Стиль у гри мінімалістичний, різкий і дуже виразний. Таку новелку я з нічим іншим не переплутаю. Єдине що - анімація відкритого рота хоч і приємна деталь, але майже непомітна.
Аудіо:
Музика - цікавий мікс. Я немов слухаю водночас якийсь трек з Терарії та старого обскурного квесту з 90-их в раз, і чорт забирай - мені це подобається
Історія:
Це.. Ух, тут я краще це опису нижче трішки.
Загалом:
Дисонанс між спрайтом, задником та музикою мені щось прям дуже зайшов. Це дуже стильно, як і стильна подача тексту - я тепер розумію, чому тут у проходженні написано "У гри немає кінцівки".
І ось якщо всі частини цього твору брати разом, то у нас виходить чистий нерфінований артхаус, і хоч я не фанат ШІ теми, але те, як зроблена саме ця гра - мені сподобалося дуже.
Унікальний твір зі своїм баченням та гарно відіграною темою з Відліком. Мені ще подобається, що тут немає ніякого там скримеру, зайвих звуків чи ще спробв саме що налякати гравця якоюсь банальщиною - тут лякає тільки неясність, неможливість знайти всі відповіді і все ще багато залишенних таємниць. Бо найстрашніше - це те, чого ти не бачиш і не розумієш...
..Але якщо чесно, мені б ця ідея сподобалася б навіть більше, не будь би вона про ШІ, а саме що про сон - не давати інфру про код, чип, вірус, зосередитись на герої та тому, чому саме він тут, з цим челом, і чому це у них луп.
Але навіть так - я готовий оцінити все ще досить унікальний для цього Джему твір.
Візуал:
О, друга традішка за цей мікро джем, тільки якщо в "Щасливий Кінець" то малювала дівчинка, то тут вже біль "хлопчаковий" настрій, я б навість сказав - трішки бунтарський. Ось ці гарбузи, на яких навіки застили муки агонії (або веселощів або навіть екстазу - я радий, що тут показані настільки різні емоції - мені вони навіть нагадали чомусь Pumpkin hill з Sonic Adventure 2), величезні червоні штори як в театрі, чорно-біла плитка, цеп... Дуже мило.
Дизайн Григорія теж підходить такому ось дитячому малюнку - простий та фактурний.
Коротше - милий дизайн з унікальним стилем, шкода що під нього немає хоч якоїсь стилізації інтерфейсу.
Аудіо:
Приємний шум дощу, є потрібні сценарію звуки, але нічого особливого.
Історія:Коли я прочитав про Тараса Рибу як гарного партнера - я вже подумав про відкритих геїв.
А так по сюжету мені це нагадує дивний суботній мультик з середини нульових, на який я попав посередині серії, і де два герої повинні ось-ось повинні якось вибратися з цієї халепи якимось найабсурднішим способом, але заходять у детективну розмову навіть про те, що таймер грає між їх ногами... А ПОТІМ БАЦ І У НАС ТУТ ТАКИЙ ПЕРЕВОРОТ СЮЖЕТУ.
Загалом:
Такий прям вийшов дивний мультик-процедурал, мені сподобалося)
Дякую цій новелці за те, що дала унікальний досвід перебування по обіч з маленькою дитиною. Ось чого я на цьому мікро-джемі точно не очікував, так це подібних тем.
Без жартів - хоч асети музики та візуалу повністю взяті з безкоштовних сайтів, текст мене приємно здивував, як і декілька жартів.Тепер я точно не хочу ставати татком, тільки татусиком.
М, спочатку це виглядає як типове таке пробудження хтонічного бога та його розмови з його особливим, неідеальним та трішки хаотичним створінням-стражем. Спочатку я навіть думав, що буде щось типу про кінець світу...
При цьому //// непогано оброблена озвучка, а про його **** напарника я вже так сказати не можу...
АЛЕ НА ВСЕ ЦЕ ТАК НАЧХАТИ ПІСЛЯ КІНЦІВКИ.
Дуже гарний голос у дівчини - шкода тепер, що весь цей час її голос був похований під обробкою.
Боже мій, це геніально.
Кінцівка прям дуже сильно рятує цей твір. Мені сподобалося)
При досить мінімалістичному візуалі та аудіо, твір має непогано віршований текст, що читався як п'єса. Але проблема в тому, що стрибаюча послідовність рими (з парних на перехрестні та кільцеві) не дозволяє одразу схопитися за потрібним ритм.
Це б працювало окей, будь би в грі озвучення реплік, і ми б могли слухати як саме це треба читати, але так - іноді просто збиваєшся з ритму.
А шкода, сама ідея такої ось римованої п'єси мені сподобався, бо розумію, наскільки тяжко писати таке навіть з обмеженням на 1000 слів.
Візуал:
При досить слабких навичках художника в анатомії та перспективі (що абсолютно нормально та пропадає з досвідом, головне частіше малювати), мені дуже до вподоби саме що режисура кадру - він поставлений як в кіно, і за це я готовий пробачити аматорські навички художника.
Аудіо:
Музичка в головному меню мені сподобалася, гарно підібрали, хоча і в самій грі вона непогана.
Історія:
Текст - найсильніша частина цього твору. Реально дуже гарна наукова фантастика, запхана у роздуми людини, що пішла проти правил світобудови у спробах досягти ідеалу.. Чи те, що він таким вважає. Кінцівка не гірша за сам твір - зрозуміла, сильна та непередбачувана.
Загалом:
Режисура та гарний текст, немов я прочитав нотатки божевільного у своїй геніальності науковця - це дуже сильно. Ще й тема тут обіграна красиво.
І так, можливо візуал тут не самий видатний, але він ніяк не заважає мені назвати Формалін десятим фаворитом цього мікро-джему.
Ну я тут можу дуже довго причеплятися до всяких проблем у візуалі з перспективою, але я не бачу в цьому сенс - людина початківець і не хочу її лякати, бо такі речі самі собою приходять вже якось потім. Хоча можливо у когось в реалі є така цікава розкладка клави...
Краще скажу про цікавий та імерсивний початок гри з включенням ПК (хоч стилістично старий пк з початку 2000-их та теми з дронами сильно вибираються), гарний спрайт Рейчел та її якісне озвучення (понижений варіант головного героя звучить вже не дуже як раз в силу не живості), і про дуже гарну роботу з темою - типу у нас буквально 3 хвилини, і за це треба вжерти весь текст, якщо хочеш щось зрозуміти.
На жаль тема відіграна настільки гарно, що прийшлося вже під кінець твору читати ну дуже спішно і не все, а тому момент з почуттями героїв тяжко сприймати при першому проходженні - ти або не дійдеш до них, або будеш занадто поспішати.
Але навіть так - це було мило. Дякую авторам, що не побоялися викласти свій твір на джем.
Візуал:
Піксель арт з витриманою палітрою чисто рожевих відтінків - цікава річ, подобається. Головне, що не виїдає очі. Простенький, але стилізований. Спрайт дівчини виглядає мило, вважаю дуже милою деталлю ті пару світлих пікселів, що на шкірі грають як "блік".
Але ось шрифт саме що діалогу мені не подобається - у цьому піксель арті тяжко не помітити, що він просто витягнутий по горизонталі, і що цей текст скоріше зібраний з "прямокутних" пікселів, що руйнує однорідність піксель арту, а в повністю піксель іграх однорідна піксельна сітка - це дуже важливо.
Хоча я тепер придивлюся і бачу, що деякі пікселі (і це без ефекту глітчів на них) тут мають не квадратну форму, і тут я навіть не знаю - можливо це провина саме що високої роздільної здатності та неможливості гри нормально цілочислено масштабуватися на весь екран, чи це такі допущення художника - я хз. Просто шкода. І так - при вводі імені ГГ кирилицею, воно не відображається у грі. І все ж таки ефект хроматичної аберації у меню занадто сильний, трішки мулить очі.
Аудіо:
Непогано підібрали трек. Але я знайшов баг - коли стартуєш гру, а після виходиш у меню, то трек не лупиться - коли він закінчується, то в грі просто тиша, і повторно трек починає грати тільки тоді, коли виходиш з меню у гру.
Історія:
Сподобалися моменти, коли текст мінявся буквально "на екрані", задає недовіри одразу.
Сама ідея окей, але просто я вже стільки за джем всякого ШІ передивився, навіть ідеї з пересадкою людського розуму у машину, що навіть не знаю, що ще тут можна додати. Тому - текст окей, читається, просто в цьому Джемі прямо таки люблять тему ШІ.
Загалом:
Непоганий маленький твір, якому не вистачає своєї музики та краще підібраного шрифту для діалогів.
