Милозвучність тексту просто вражає з перших рядків. Я не так за сюжетом слідкував, як насолоджувався нашою мовою.
Прекрасна репрезентація українського минулого. Український інді KCD, в якійсь мірі
Ну, я проходив через "ні". Одного разу, на ситуації в маршрутці натиснув "так" і побачив, як Лука затерпів знущання, що відбило в мене бажання натискати щось, окрім "ні". І не зрозумійте мене неправильно, я не маю претензій через те, що тут інваліди. Я пройшов Katawa Shoujo на всі кінцівки. Але я з вами не згоден і вважаю, що навіть повчально-інформативні ігри повинні подаватись через розвагу. Інакше гравцям буде не цікаво. Гравці не будуть це грати. Це особливо важливо, коли ви вклали в гру якусь задумку, яка мала б змінити людей на краще. Але я не збираюсь з вами сперечатись. Я поважаю вашу позицію, хоч і вважаю її хибною
А. Це трохи міняє справу. З одної сторони, я вам співчуваю і, чесно, в житті б не подумав, що такі ситуації можуть траплятися за межами художніх сценаріїв. Але з другої сторони мені, як кінцевому споживачу, в першу чергу має бути цікаво грати в гру, і потім вже я повинен задумуватись про те, з кого там що написано. Створенням ігор, в тому числі візуальних новелл, розробник повинен розважати гравців, а не грузити своїм негативним досвідом.
Стосовно ідеї гри, як її зрозумів я. Головний герой безхарактерний сам по собі, його характер визначається гравцем через вибори. З цього я зробив висновок, що основний посил гри, це показати ксенофобне суспільство.
Я спочатку побіг писати багрепорт, а потім побачив .тхт. Це не оригінально, після докі докі, але круто, що ви про таке згадали. Шрифт настільки вирвиглазний, наскільки і всрата рисовка. Ця гра настільки вбога (в позитивному сенсі), що я захотів пройти її до кінця.
UPD: Я пройшов. Трохи розчарований. Думав буде більше контенту. Діалоги написані теж вбого, але на відміну від всього остального, думаю, це не було заплановано. Але респект за спробу. Git gud
Якась чорно біла гра. Ти або терпиш, або огризаєшся. Та й люди так дико себе не ведуть. Не знаю, може десь і ведуть, але сподіваюсь це не в Україні. Мені довелось побути колясом деякий час життя, після аварії, та я не пам'ятаю, щоб на мене хтось геть дивився косо. Все ж я не інвалід з народження, але всеодно, не варто виставляти наших людей якимись монстрами без емпатії. А якщо в грі перечисляються поодинокі випадки - це вже протиречить самій ідеї гри. Короче, написано гарно, але сенсу в цьому я не бачу, вибачте. Мене не вийде розчулити інвалідами.
Похіхікав моментами. Ніколи не ходив до таких кав'ярень, але завжди їх уявляв саме такими. Гарний гумор, не нав'язливий. Гра тримає темп і викликає ті емоції, які повинна. На кінець я тій Марусі вже вмазати хотів, як вона мені набридла. Стиль теж витриманий, але дивлячись на ваш артстейшн - досвіду у вас не мало, тому не мені вас оцінювати. Короче кажучи, гра класна, мені є чому у вас повчитись. Дякую за досвід
Питання дискусійне. Особисто я вважаю, що тоді взагалі не слід братись, хоча я знаю, що не всі розділяють мою думку. Але, в відриві від тексту і його стилю, прийміть мій комплімент, це поки перша гра на джемі, при проходженні якої мені було дійсно цікаво, що буде далі. Хороша робота. Я не художник і не знаю хто такий Легран і т.д. але проблеми для творчої людини життєві, тому персонажем я проникся.