itch.io

Доброго вечора, ми з України!

Якщо дуже довго дивитися на візуальні новели і не знати яку обрати, то вони почнуть дивитися на тебе і обирати у відповідь. Це і сталося з НАВЬ, грою про мертвеців, пошук предметів і душі. Тут з першого кадра і знайомства з пані гадалкою/провідницею/відьмою/Апате відбувся так званий метч і захоплення візуальною складовою і вайбом. Таке знайома і приємна аура у цих мерзенно проклятих місць, людей і істот, наче жахи з дитинства, обкладинки і історії з серії книжок Goosebumps були зліплені воєдино і подані у візуальному оформлені ігор першої Соні Плейстешн. Про що ще можна мріяти?

Ну наприклад, про те, що Макс залишиться назавжди гнити в пеклі наодинці зі своїми тарганами. Взагалі подорож Макса, зустрічі з персонажами, локації та вайб здаються в рази цікавішим за самого протагоніста. Якийсь макс(хехе)имально душний тіп-обіженка, який не може відчепитися від коханої навіть після її смерті. Мені з таким інтересом, увагою і любов'ю хотілося розглядати кожну сцену, персонажку/а, очі, що не навівають лютий жах. Гірше було б тільки в тому випадку, якби очі слідували за курсором гравця і поверталися за ним. Думаю на даному етапі я був би зайнятий не оцінкою візуальної новели, а пошуком найближчого храма в якому зможу окропити свій ПК святою водою. До гадалок і до цього моменту не було особливої довіри, але виводити диявольскій вірус з комп'ютера покатування яєчком точно не тягне.

Музика допомагає створити атмосферності загубленості не просто у часі, а в реальності, вимірі, свідомості і глузді. В цьому місці може поселитися власний Чорний Вігвам і я з нетерпінням чекаю від вас запрошення в наступний світ. Квартира особливо приваблює своєю моторошністю, це дійсно місце з нічного жаху, яке здається знайомим і просто лякає. Там некомфортно знаходиться, але за квартирою точно дуже гучна всесуща пустота та й двері нікуди тебе не випустять. Тож лишається просто чекати своєю участі і сподіватися, що за стуком чийсь знайомий голос і що це по-справжньому.

Маю декілька запитань. Цікаво чому ви обрали в поінт-енд-клік частині гри (ідея до речі надчудова) зробити цей пошук в обов'язковій послідовності? Трішки напряг момент, де я вже знайшов предмет і готовий його взяти, але гра такої опції позбавляє. Це для того, щоб гравець не наклацав все на екрані всліпу?

Що на вашу думку сталося між головними героями? Особисто я не зовсім зрозумів історію з "залишив мене на морозі". Він фізично залишив її в поганих умовах? Не потурбувався про неї і просто пішов додому? Наче вихреслив її з життя? Я ні в якому разі не збираюся виправдовувати Макса, він абсолютна мразь і це доступно і зрозуміло донесено. Просто хочеться розібратися в суті цього конфлікта.

Мені мабуть не вистачило варіативності у фіналі. Особливо після пройденого, після правильних послідовностей, поворотів та виборів що були, після інтриги від Апате і очікування зустрічей з цією харизматичною жінкою ще раз, гра просто закінчується і ніякої можливості переграти не залишає. Типу хрін з ним з цим Максом, хай лишається там гнити, але чому ми не можемо вивести Марію? Чому ми більше не бачимо Апату, яка доля Некрономікона?

Думаю, моя небайдужість і зацікавленість говорить тільки про те, як сильно мене зачепила ваша історія і як сильно мені хотілося б отримати ще. Сподіваюся, ви продовжите працювати і ця новела отримає і більше історії і якийсь стім реліз (вона точно того варта) і в цілому побачити більше від вас.

Доброго вечора, ми з України!

Як людство ми прожили шлях де слово "чума" вимовлялося пошепки, бо було незнайомим і викликало загадковий інтерес;

- де словом "чума" рвали горло, щоб почули всі і тримали всіх в страх, бо всі вже знали що це таке;

- де слово "чума" вимовляли з сумом, провокуючи жахливі спогади, які дай бог лишилися в минулому;

- де слово "чума" промовлялося з ентузіазмом і наголосом на другий слог, бо означало неймовірні речі і захоплення.

До вашої новели підходять всі чотири етапи використання цього слова.

Це починається з загадковості і інтереси, бо ти бачиш арт, бачиш стиль, бачиш назву і дихання уповільнюється. Ти завмираєш, приглядаєшся і намагаєшся зрозуміти, що буде далі. Чи варто наблизитися, чи це буде становити небезпеку? Моє серце буде розбитим? Тут буде щось окрім арту, яким вже на етапі прев'ю хочеться обмазатися? Чорт, я вже занадто довго дивлюся, здається вона починає дивиться на мене у відповідь.

За ним приходить страх. Герой не пам'ятає нічого, але розуміє, що світ навколо і він сам зітканий із болю. Такого дуже гарного, поетичного, густого, концентрованого болю. Смерть це не етап життя, це буденність і страх, це щосекундна близькість, це твій найкращий друг, він завжди поруч. І постійно стає гірше, кожна мить надії, нове знайомство, нова локація радує, але ти знаєш, що це і мине.

Ти проходиш весь шлях і тебе накриває сум. Від спогадів про весь шлях, про знайомство, про циклічність локацій, подій і голосів. Голосів, що говорять всередині нас і поруч, від того що цих голосів стало ще на один менше. І тепер лишаються спогади, лишається голос в них, яких з кожним днем стає все тихішим, поки не перетворюється на просто слова, які звучать твоїм голосом. 

На щастя стає легше. Ти розумієш, що в сумі є краса, якщо її шукати. Ці голоси настільки самобутні, окрім болю в них нескінченно багато надії, тепла і любові. Самопожертва в кожному кадрі і голосі, мені здається, я бачу самопожертву в кожній деталі, в кожному обличчі, в кольорах і словах. Яскравість і насиченість життям в кожному кадрі, люди і фони сяють від кількості емоцій, що розпирають їх і рвуться на волю. Це дійсно "Чума!", це одна з найкрасивіших новел, яку взагалі коли-небудь проходив. 

З зауважень і моментів, які кинулися в око. Технічно, перше кинулося у вухо. Це постійний звук механізму, який з'явився на хвилині 15-й і нікуди до фіналу не зникав. Здогадуюся, що це про вайб міста, дух та шум, який завжди з тобою. Але для мене його було забагато і він скоріше відволікав ніж допомагав налаштувався на вайб. Це про циклічність, гучність і відсутність тиші. Про те, що незалежно ми під землею, над нею, всередині чи назовні, воно постійно гудить і не дає тобі подихати. Якби був якийсь інший гул, шум міста, розмови, тиша, просто тиша, на мою думку, було б цікавіше і більш насичено.

А от саме в око кинулося перенасичення словом "відсахується" та похідними до нього. Я нарахував разів з 5 і мені воно якось не дуже органічно так насичено виглядає. Краще було би пошукати синоніми, бо слово рідке і від того його повторне і кучне використання теж вибиває з історії. В усьому іншому вау, В А У, В! А! У!

P.S. Напишіть будь ласка наступного разу, щось позитивне, ви мені винні, я стара людина, розбите серце склеювати дуже дорого! Давайте якусь новелу про котиків і Сатану (дуже популярна тема), про ритуал нанесення масла на бутерброд вранці, про котиків ще раз можна написати. Ну типу майте бога в серці.

Фул чекаємо ще ігор від вас від мені і моєї авдиторії

Люблю Кімнату Томмі Вайсо, але тепер я полюбив і кімнату Томмі Вайсо.

Дякую, що провели мене не на знімальний майданчик, а туди містер Вайсо існує, в його реальність, в його кімнату в якій він створював Кімнату.

Я думав, що гра з такою кількістю клубнічкі неминуче бахне і "клубнічку", але ви втрималися і мій канал буде жити ще один день.

Абсурдно, смішно, страшно, стресово. Наче потік свідомості несвідомо витік на РенПай, скомпілював себе, завантажився на ітч іо, а потім відкрився вкладкою мого браузера, завантажився, розпакувався і запустився у мене. Все, що було далі - історія.

Історія людини, яка втрачає сенс і зв'язок з реальністю, але отримує значно більше - анальний зонд, вітаміни і натхнення творити мистецтво транслюючи його прямо зі свого мозку на екрани. В захваті від такої простої мальовки, яку побачиш прикріпленою магнітом до холодильнику на кухні і подумаєш, що це малювала дитина. А це оригінальна робота Пікассо, який не вбивав в собі дитину і міг створювати світи і персонажів які простотою свого зображення показують більше глибини ніж люди навколо тебе. Малюнки гіпнотичні, лякаючи і ними хочеться обгорнутися. Навіть, коли малюнок пливе і зір зникає (давайте відволічемося і поговоримо про рішення виколоти очі. Яка геніальна і самобутня ідея, поступово, крок за кроком, око за оком позбавити гравця зору і перетворити зображення в пляму градієнта. Ніколи подібного не зустрічав ні у новелах, ні в іграх інших жанрів, був в захваті. Очікував і боявся, що після другого ока навіть екран діалогу не буду бачити. Думаю, що було б круто насправді так і зробити. Коли нас позбавляють другого ока взагалі прибрати текст і всі реплікі озвучувати. Думки?) візуал залишається цікавим та привабливим, в'їдається в пам'ять і не залишає.

Привіт, мене звати пан Фалафіль і я ваш новий прихильник.

Де та кімната, в які двері мені треба стукати, щоб побачити більше ваших історій?

Похуй, давайте навіть з клубнічкой, новий канал заведу.

Так приємно і круто знову грати і оцінювати візуальні новели і я радий, що саме ваша була першою в цьому сезоні.

Чесно кажучи, по прев'ю я очікував меншого, бо мав особисте упередження уявлення непідкріплене нічим окрім безкоштовних асетів і перспективою камери.

Я помилявся і це чудово, бо мене чекала новела яка за вкрай короткий час встигає розсмішити влучно вплетеними сучасними жартами, підкорити slay гостем та поставити у скрутне положення моральною ділеммою з декількома можливими розвитками подій.

Відчувається, що у кожного з персонажів є свій голос, свої мотиви та свій погляд на світ і важливі для нього/неї цінності.

Взагалі є враження, що за рівнем в гарному сенсі "дурки" та "пафосу", та й сеттінгу теж я опинився у всесвіті Vampire Survivors.

На перший погляд бог його знає чого людей зачепило, але варто запустити, пограти і проникнутися - всьо, мінус 100 годин життя і плюс залежність.

Окрема подяка за візуальні і аудіо ефекти, дуже вау і фенсі.

З недоліків, гра не відкривається на весь екран і залишається у вікні.

Смішний недолік, але насправді комплімент: хочеться більше. Більше історії, виборів, наслідків, пліток. Будь ласка продовжуйте, у вас чудово вийшло.

Дякую за таку смішну, енергічну та живу історію.

ага, чудові новини!

Дякую

Вітання! Дякую за швидку відповідь.

Перезавантажив, тепер деякі з'являються. Першим зображенням яке з'явилося був екран з ліжком перед здійсненням дзвінка. Підкажіть, будь ласка чи так і має бути?)

Доброго вечора, ми з України!

Хотів пройти вашу новелу, але на жаль не підтягнулося жодне з зображень після розпаковки. Граю на Win10, пробував обидві версії розпакувати, але результат один й той самий. Все грається, а замість зображень чорний екран.

Можливо підкажете як це можна вирішити?

Радий, що вам це теж подарувало позитив. Сподіваюся, що ви продовжите, тому буду чекати. А час це штука така, якщо буде бажання, то він знайдеться.

Доброго вечора, ми з України!

Чому в тригерах, які ви вказуєте на початку немає пункту "Обережно, ця гра може і розчавить вас красою анімації, увагою до деталей та любов'ю до персонажів"?

Я мав знати до чого мені бути готовим!!!

А взагалі мене попереджали, що ваша гра буде однієї з найкращих в цьому джемі і люди не брехали. Хоча я й ніколи не подорожував літаками, з вами я піднявся на нову висоту і поглянув на багато інших новел з відстані тисячі кілометрів. Я побачив як дрібно та низько сам уявляв собі можливості конкурсу і як багато можна досягти за такий обмежений час. Можна створити цілий світ з живими, дивними, знайомими незнайомцями, які могли б жити і живуть поруч з нами. Хтось з нас і є ці люди, бо персонажами назвати настільки добре прописаних створінь важко. Я ніби позбавляю вас ваших заслуг таким чином, а робити цього зовсім не планую.

Не знаю як треба проходити вашу новелу, щоб вкластися в 35 хвилин? А коли я маю розглядати анімації і переходи? А коли мені поринати у спогади і говорити з героями? Коли мені підтримувати їх і, це вже особисто моє, горіти? Тут треба щонайменше 2 години концентрації і розщеплення. Ще й говорячи на важливі, серйозні та болючі теми ви робите без банальних, шкідливих "Все буде добра" і "Сумно не сумуй", а з бажанням допомогти гравцям і героям зрозуміти один одного і вирішити, що з цим робити. Це вражає, захоплює, закохує і позбавляє слів. Втім, я вже достатньо порефлексував, тому слова знайшлися і ще будуть.

Декілька зауважень, якими хотілося б поділитися теж.

1) Букви "Т" і "м" зробили мені трохи боляче, надто вони схожі і плутаються.

2) Пару разів проскакували репліки, які автоматично пролистуються. На жаль, тут я пропустив таймкоди і не виловив їх, тому зараз не можу пригадати де вони є.

3) Хотілося б мати можливість обирати за Рін у фіналі. Очікував, що ми як гравці зможемо обрати чи летіти нам до тітки чи ні, і що це буде рішення Рін відмовити. Насправді, тут не стільки про вибір гравця, як про вибір героїні. На мою думку, вона пройшла достатньо, щоб прийняти рішення поставити в пріорітет себе. А виходить, що це щасливий збіг обставин призводить до того, що вона залишається і нікуди не літить. Все ж таки вона заслуговує на більше і на мою думку її пограбували, вкравши цей вибір. Але я поважаю ваш вибір і мені подобається, що вона незважаючи на ці обставини обирає стати більш відкритою, робіть перші кроки та ще й пропонує сплатити за квитки. Розправляє крила.

Що б ви не робили далі, я буду там і буду чекати на вас зі своїм квитком, який точно не планую розривати. З вами в будь-яку точку світу і всесвіту, знаю, що мій білий аеропорт завжди буде чекати на мене і я на зустріч з ним. Дякую, чекаю.

P.s. Зуби у неї ніколи не боліли, ну що це взагалі таке?!!!!

Доброго вечора, ми з України!

Ви, як ніхто, заінтригували назвою. Справа не тільки в розмірі, а й вмінні ним користуватися. По-перше, велике і щире не дякую за цей аудіосупровід. Я не очікував того, що отримував і тепер моїх сеансів з терапевтом буде вдвічі більше. Так я грошей не зароблю.

У вас вийшло зробити доволі милу і цікаву новелу з купою цікавих механік, які дивують і захоплюють. Безумовно головною перевагою є детективна складова і можливість провести повноцінне власне розслідування. Чогось подібного завжди хотілося отримати не тільки в новелах, а й в іграх взагалі. Спочатку вислуховувати інформацію, де жирним шрифтом не підкреслено все важливе, а самому розставляти акценти. Самостійно пригадувати, що, коли і хто тобі сказав чи сказала і як це тобі допомагає, або взагалі заважає.

Окрім цього дослідження особистих матеріалів. телефону, новин з каналу, камери спостереження це дуже незвично. Єдине, що по зауваженням є в цьому блоці: я б прибрав пункти, які ти вже виконав з огляду кімнати. Бо коли є опція, я як гравець завжди хочу її дослідити, бо сподіваюся на новий результат. А там рівно ті самі репліки, які я вже бачив і нічого нового.

Мабуть найменш цікавішою персонажкою для мене виявилася пані Марія Шерлок. Розумію, що вона створена і має бути гіперактивною, вважаючою себе всезнайкою з якої крінжують всі і яка робить найменше розслідування, втім я не знайшов ніяких позитивних якостей. Чогось, що могло б її трохи виправдати та сімпатизувати їй.

Дякую вам за цей досвід, сподіваюся наступного разу часу для музики буде більше. Цікаво яку гру ви зробите наступною.

Доброго вечора, ми з України!

Знову ми з вами зустрілися. Пам'ятаю вашу попередню гру і в якому захваті був від створеного вами світу та можливості його досліджувати самостійно. Це було дуже прикольним досвідом: застрягнути у вікіпедії з вигаданого світу.

Гра нова і захват теж. Бо вам вдалося створити цілий всесвіт, який не сиплеться на тебе експозицією, а який живий і ти живеш у ньому. Ти знаєш про моральні принципи людини за яку граєш, ти відчуваєш конфлікт, який переповнює її. Ти хочеш, щоб вона досягла успіху і переживаєш за неї, стаєш єдиним з нею та її мрією.

Бачив ваше пояснення і теорію від гравців. В мене щось посередині: сприймаю, що це крила це те що потрібна нам аби вирватися з міста. І наші крила журавля з оригами допомагають це зробити.

Не дуже єдине, що зрозумів, то на що впливає QTE момент зі слоганами? Бо я був обрав майже всі, втім це не особливо вплинуло на фінансовий успіх. Але сама ідея і оця додаткова інтеракція це звісно вау. Дуже в захваті, хочеться ще.

Ну і подякував за мем, це в саме серце.

Доброго вечора, ми з України!

Опа, шрифт і в коментарях пікселізованний. Прікол.

Знайомства з вашою грою я чекав ледь не найбільше, бо прев'ю ви вдало зачепили. Всі намагаються придумати метафоричні історії про інші життя, проблеми над якими ми літаємо на крилах та оце от все. І тут ви з проєктом про буквально курячі крильця, ну бо все геніальне це просто.

Але на жаль, особисто для мене метча не відбулося і окрім ідеї мене не так багато що зачепило. На жаль, мала кількість часу відобразилася на новелі помітно і безжалісно: тому одруківки, переплутані репліки, дивно побудовані речення дають про себе знати доволі швидко. Та й темп розвитку історії з гумором пройшли повз мене.

Мені також не вистачило відчуття впливу на історію. Незважаючи на 11 кінцівок та можливість обирати майже кожні пару хвилин в мене склалося враження, що насправді я нічого не змінюю. Можливо, причиною тому є велика кількість реплік, які треба долистати переграючи новелу, можливо в тому, що події рідко змінюються. Але це теж було частиною того, що мені завадило насолодитися новелою.

В відео ви можете побачити як я горю, втім хочу заздалегідь зазначити, що це ніяк не адресовано вам і не про вас, а про моє нестерпне бажання знайти зрозумілу логіку та театралізовану злість, коли її не знаходжу. Вас я поважаю і захоплююся кількостю робити, яку ви на себе взвалили, заменеджили і реалізували. Це щось, чому багатьом і мені варто у вас повчитися.

Окрема подяка за згадування тумбочки, ну це зробило мій вечір і я в захваті.

Дякую вам за можливість порефлексувати в приємній компанії із чарівним звуковим супровідом. З нетерпінням чекаю апдейтів та нових історій!

Дякую вам за гру і радий поділитися емоціями!

Ого, тобто це засновано на реальних подіях. Стало гірше і краще водночас :D

Доброго вечора, ми з України!

Дякую тобі боже, що я піддався спокусі клікнути на арт обкладинки і пограв в вашу гру однією з перших.

Те, що спочатку інтриговало арт-дизайном, доволі скоро почало качати музикою (прям з головного меню). І так, хоч музика і не ваша, але ж її ще треба знайти і коректно підібрати. І вам це вдалося.

Перш ніж перейти до історії, хочу ще раз зупинитися на колажах. Вам вдається зробити знайомі локації загадковими і невпізнаваними, а нові і неіснуючі місця та людей рідними. Ще й це поєднання кадрів в кадрах з вирізанними силуетами додає подіям дивнуватості.

Сама ж історія вкрай дивна, крінжова (в найкращому сенсі), смішна та дотепна. Написати драму і зробити це якісно складно, але написати комедію з оригінальними персонажами це завдання зовсім іншого рівня. Вам вдалося розсмішити і здивувати мене неодноразово, ще й обманули. Хто ж знав, що я граю в соулз-лайк. Стільки лору, стільки діалогів, а як тільки виходиш пограти помираєш на першому ж кроці.

Вау, чекаю на продовження та нові історії.

Доброго вечора, ми з України.

Нарешті пощастилося добратися до вашої гри і це правда щастя.

Ваша гра відкрила для мене 5-й джем і найбільший мінус цього вибору в тому, що планку ви підняли несправедливо високо. Настільки у вас щемка, чутлива, болюча, але в цілому людяна та добра історія.

Це дуже сміливо взяти теми Голодомору та повномасштабного вторгнення, поєднати та додати в свою гру. Але одна справа взяти, інша справа не скатитися в шароварщину та серіали з СТБ на День Незалежності від Оксани Байрак. Вам же вдалося органічно, делікатно як хімік, що працює над вакциною поєднати компоненти і теми, щоби вийшов антидот від поганої історії.

Твісти підступні і безжалісні, але хто казав, що буде легко. Втім з першої розмови Оленки і Пані Смерть відчувається любов до героїнь та історії і до гравців. А тому легше довіритися і не прогадати. Так, теми складні, так боляче і трігерно, але ти відчуваєш, що про тебе потурбуються. Хоч і доведеться робити непростий вибір, з тобою поруч ті, хто не кинуть і з ким не пропадеш. Біль все ж таки частина процесу зцілення.

Візуальна складова незважаючи на холод теми і місця зігріває та розслабляє. Ти ніби бачив ці сілуети і знаєш цих людей, степи, шпалери. Спортзал не такий вже й страшний та холодний як в дитинстві, а кітик взагалі знищує тривоги. Ще й пан Ігор написав музику, яка стає саундтреком до пошуку себе і допомозі тим, хто її потребує, але не наважується попросити.

Додам пару коментарів по моментам, які не вплинули на якість новели і на враження, але варто відзначити.

1. Було б непогано в кінці додати ще один тітр "Кінець" чи просто додати пустий кадр з пташками, але без слів. Я так розумію, це в мене був хороший фінал, але гра ніби обривається. Мене не попереджають, що це останній екран і клікаючи вилітаю на головне меню. А там така гарна, очищаюча та кульмінаційна композиція, хочеться залишитися з нею і прорефлексувати весь шлях.

2. Радив би ще раз вичитати текст. Ніяких помилок та одруківок я не помітив, але в око кинулися 2 моменти.

а) кількість разів з якою зустрічається фраза "Врешті-решт". Не рахував, але здається, що разів 5 з неї речення починалося і цим проміжок часу заповнювався. Просто пропоную додати іншім варіанти типу: "Згодом", "Нарешті".

б) кількість разів з якою Оленка каже Вивільзі, що тій треба відпочити. Розумію, що сцени треба якось поєднати, але теж в останніх секціях все було за формулою: Обмінюємося 3 репліками з Вивільгою, робимо вибір, ну все, треба відпочити.

Дякую вам за цей досвід і гру, буду з нетерпінням чекати реліза в Стімі, якщо раптом захочете. І також сподіваюся на нові проєкти від вашої команди.

Доброго вечора, ми з України.

Досліджуючи підземелля цьогорічного джему ми натрапилу на кімнату таку схожу на попередні, але водночас, настільки незнайому, що в ній можна було загубити себе. Навіть протяг, який тільки що продував наші шиї загубився і зник. Ми були оглушені тишою та спокоєм. 

Ми не могли пройти повз, наші ноги не дозволяли цього зробити. В печері був смолоскип та щось сяюче, прямокутне. Підійшовши ближче ми знайшли флешку з Гааги, з грою Череп лицаря Говарда.

Наче все життя, якого ми не бачили і не жили пронеслося у нас перед очима. Дружба та зрада, біль від відчаю та сором від власної глупості охопили нас. Ми щосекунди народжувалися і помирали, а в моменти коли слова були зайві ноти багатокрапки розважали нас і перетворювали будь-яку паузу на щастя. На ковток свіжого повітря в тусклій, темній та лякаючій печері.

Здавалося, що ми були тут завжди, але згодом ми відчули, що наш час тут скінчився. Варто повертатися нагору. Слова були зайві, ті, хто не був з нами в печері все одно б ніколи не зрозуміли і не осягнули того спектру емоцій, які прожили ми. Три крапки заповнилися літерами "В А У", а потім зникли у повітрі, ніби щур що побачив людей.

Доброго вечора, ми з України.

На початку в мене стався невеличкий дисонанс від серйозності та мрачності анотації та першого кадру з Леонидом Борисовичем. Він чомусь дуже мені розсмішив. Мабуть тому, що я уявив собі більш мрачний та реалістичний стиль. Але це не погано, це сміх здивування.

Мало казав про вашу роботу в відео, тому залишу підсумок тут. Це дуже забавна, кемпова та легка детективна історія з зерном людяності. Як і людство, це зерно виросте в красиве, трішки пошкоджене і унікальне дерево. Мені дуже імпонує з якою впертістю до справи підходив Леонід Борисович, яким він був генієм і водночас неуважним персонажом, якого загубила дурниця.

Єдине з чим я зіштовхнувся, це оцей затуп на початку, коли треба було обшукати стіл на кухні. Не супер очевидним був для мене цей стік з цукром, спочатку я сприйняв його за бекграунд. Але можливо так і було задумано.

Дякую вам за сповнену настрою М. Найта Ш'ямалана якісно виконану історію, з твістами, природою та людьми, які водночас роблять тобі дуже весело і дуже сумно.

Йой, в мене ще не День Народження, але насипали ви щиро і вистачить мені цього надовго.

Дякую за чуствує, це я, це про мене. Радий також цьому конекту та зв'язку, влучно цілилися і попали в сердечко.

Дуже радий, що ви оцінили та подивилися цей летсплей. Приємно і цінно надати і вам можливість отримати щось нове від власної роботи. Якщо це тільки перше, то що буде далі?

Не знаю, але знаю, що буду чекати і грати в це як тільки зможу. І звісно я зацікавлений в тому, щоб почути голоси знову, і дізнатися про інші варіанти розвитку подій в цьому холодному до спеки світі.

Дякую. Я одразу заскрінів це повідомлення і відправив роднулі, бо не міг наодинці стягнути всього щастя від ваших слів. Розквіт та загорівся від вашого фідбеку. Я за вас!

Продовжуйте.

Доброго вечора, ми з України.

Ваша робота це освіжаюче крижане дуновіння зимнього вітру, яке водночас і бадьорить, і обпікає, і пробирає морозом до кісток. Історія в якій ти одразу розумієш, що нічого хорошого чекати не варто. Саме як персонажу, як читачу/гравцю, тут ціле поле контенту та виборів.

Дійсно, наче читаєш Гоголя чи дивишся Памфір, все таке красиве та знайоме, але водночас чуже, дике та вороже. Скільки б ти не обирав куди піти, краще не буде. Бо краще було не приходити взагалі.

І музика, і образи, і голоси, все затягує тебе до себе. Все лякає, приваблює та веселить, але сміятися вже пізно, та й не почує ніхто. Ще й музика ця навіки застрягла у тебе у вухах, бо в кінці лишається тільки вона та монети як ціна за прохід.

Дуже вам дякую за такий дивний, гіпнотичний та казковий досвід.

За цей вічний опік від морозу.

P.s. Ну бабуня це ж готова персонажка для будь-якого реаліті-шоу. Вона б обговорювала всіх, псувала всім життя та була б тією через кого я дивлюся кожен сезон. Де підписати петицію, щоб вона була в новому сезону Survivor чи МастерШефу?

Не знаю, вперше з таким стикаюся теж.

Але ніби видалив, сподіваюся більше ні в кого не буде.

Вітання. При запуску вашої гри видало подібну помилку та попередження про загрозу. Не знаю чи так тільки у мене, але вирішив про всяк випадок попередити та повідомити 

Дякую і вам на доброму слові та радий, що сподобався ролік. Залюбки продовжу робити своє і висвітлювати наше, тому сподіваюся ще пограти в ваші ігри.

Дякую за можливість відчути себе майже Нео з Матриці і забути про всі проблеми. Насправді щиро вражений рівнем умиління та непокою від вашого проєкту і тому наскільки добре ви розповіли свою історію за такий короткий хронометраж. Це мабуть найкоротша гра джему, але при цьому немає відчуття неповноцінності чи нестачі часу. 

Навпаки, все на своїх місцях і навіть бабуся в метро.

Дякую. Радий розважити та поширити наші ігри на більшу авдиторію =D

Дякую за цей незабутній досвід. Гра заслуговує на увагу і варта вашого часу, хочеться аби вона поширилася зі швидкістю пташиного грипу, але в хорошому сенсі. Продовжуйте, бум ласка.

Додам і своє відео теж.