Доброго вечора, ми з України.
Досліджуючи підземелля цьогорічного джему ми натрапилу на кімнату таку схожу на попередні, але водночас, настільки незнайому, що в ній можна було загубити себе. Навіть протяг, який тільки що продував наші шиї загубився і зник. Ми були оглушені тишою та спокоєм.
Ми не могли пройти повз, наші ноги не дозволяли цього зробити. В печері був смолоскип та щось сяюче, прямокутне. Підійшовши ближче ми знайшли флешку з Гааги, з грою Череп лицаря Говарда.
Наче все життя, якого ми не бачили і не жили пронеслося у нас перед очима. Дружба та зрада, біль від відчаю та сором від власної глупості охопили нас. Ми щосекунди народжувалися і помирали, а в моменти коли слова були зайві ноти багатокрапки розважали нас і перетворювали будь-яку паузу на щастя. На ковток свіжого повітря в тусклій, темній та лякаючій печері.
Здавалося, що ми були тут завжди, але згодом ми відчули, що наш час тут скінчився. Варто повертатися нагору. Слова були зайві, ті, хто не був з нами в печері все одно б ніколи не зрозуміли і не осягнули того спектру емоцій, які прожили ми. Три крапки заповнилися літерами "В А У", а потім зникли у повітрі, ніби щур що побачив людей.