Непогана історія. хоч і не розумію для чого там інвентар і вся та система предметів, виборів. Без неї було б краще, бо все одно є лише один правильний шлях.
Історія трохи не тримається настрою. Спочатку воно наче щось більше драматично-сейрозне, в кінці скатується в абсурд і гумор.
Арт соковитий, ух, видно, що мальовано з любов'ю і композиція, ракурс, відчувається, наче я прямо поруч сиджу. Круто
Озвучка козла сподобалася, гг не дуже😢
Текст і сюжет не моє, все ж я за гетеро-романтику з аніме-школярками. Але пісня клас, я так розумію ти мав це на увазі, коли казав, що щось для мене в сюжеті) Я зацінив було прикольно
Знаю, шо гра збиралася в останній день через певні обставини, тож сильно сварити не буду. Враховуючи, час збірки, то гра працює краще, ніж деякі ігри, які збиралися 10 днів.
Це значний скачок у порівнянні з попередньою грою. Цього разу це навіть завершена доволі гарна історія. Мелодія і вітер додає атмосфери. Загалом гарно передана атмосфера цієї безвиході. Мені сподобалося.
Затишні арт і музика. Простенька історія, яка не хапає зір з неба, але й поганою не назвеш. Згадка про 24 лютого в кінці була зайвою, вона не додає сюжету, скоріше псує.
Люблю постапокаліпсис і історії в закритих приміщеннях, тож і ця історія мені сподобалася. Але водночас не люблю, коли ми граємо від імені персонажа, про якого нічого не знаємо. Сенс тоді у виборах, якщо ми не можемо їх адекватно робити, бо персонаж не той, за кого себе видає. Це ламає, як на мене, наратив. Подібне було в Heavy Rain.
Тож думки про сюжет трішки неоднозначні. Персонаж намальований гарно, але трішки не вписується у фон.
Дуже стильно зроблено напис Eliza, такі класні вайби старих ПК. Сюжетно попередня робота сподобалася більше, ніж ця. Також фінал дещо дивний. Не вірю, що мужик, який замовляє вбивства стане дзвонити в поліцію.
Одна з найкращих новел на цьому джемі. Подобається все: музика, графіка, текст, історія. Окрема подяка за босі ноги, як би оцінював, то від мене би стояла п'ятірка. А так просто 12/10
Цікава концепція з отриманням сил після повноліття, десь я її бачив, але не можу згадати, де. Загалом люблю історії про суперздібності (які не фентезі).
Сама реалізація, точніше ідея про двох закоханих в одну дівчину мені не подобається. Витрачати такі круті суперздібності, щоб просто усунути противника в коханні, ну... спишемо на те, що їм по 18 рочків.
Милий арт, концептуальна прикольна картинка в меню.
Знову проблема, що ми читаємо наче десь 10 розділ якоїсь великої історії. Нас вкидують у світ з якимось кристалами, не зрозуміло, чи то фентезі, чи то біопанк, чи взагалі космічний вестерн.
Якась драма персонажів, про яких ми по факту теж нічого не знаємо.
Мальовка трішки смішна через відстань від рота до носа. Не скажу, що це погано, просто комічно
Постомдерністів у нас тут не поважають. Текст абсолютно не зайшов. Мішанина з відсилок і якоїсь пацанської філософії.
Музика і арт приємні. Хоча не дуже розумію, як вони концепційно єднаються з текстом в одне ціле. Наче три друзяки під пивас зібралися робити новелу, але забули домовитися про що, і кожен зробив своє улюблене.
Знову не новела на джем новел. Колись... колись ми дочекаємось від цього автора новели.
Загалом мені сподобалася ідея зі звуками. Прикольний геймплей, який би міг бути в новелі. Думаю, якби було вибрано інший сюжет під цю ідею, то була би бімба, а ще хороші звуки, музика і графіка... Ох, ти що
Але маємо, що маємо. Не дуже подобається використання теми смерті від шахеда в сюжеті. Вульгарно.
Ух, ну і противний звук виведення букв. Закоджений час читання, без можливості скіпнути чи повернутися. Неймовірне юзабіліті.
Картинка дівчинки гарна — найсильіша сторона гри.
Ідея цікава, але її реалізація ніяка. Останні пів хвилини таймеру нам просто повторюють одні й ті ж слова, і все... нічого. Хоча там явно ще далеко до ліміту 1000 слів, можна було якось це використати, щоб покращити історію.
Класна музика, що працює на меланхолійну атмосферу. Найкраще, що є в грі. Фон теж класний, прикольно, що показано різні дрібнички і анімована фіранка. Смачно.
Перше, що зразу не сподобалося. Історія від другої особи. Це історія не про мене, у мене тут навіть немає виборів, щоб на неї впливати, тому це "ти" тут дуже недоречне. Якби гра була від третьої особи і просто розповідала довсід автора, як це скоріш за все і є, воно би відчувалось краще, ніж це псевдозанурення.
Сам текст хоч і написаний гарно (в плані підбіру слів і відсутності помилок) є абсолютно нецікавим.
З мінусів одразу скажу, що грати в браузері було супернезручно, випадково згорнув і не зміг розгорнути гру, доввелося перезавантажувати сторінку. На друге проходження грати не став, бо по-перше, не зручно без сейвів/промотки, по-друге, мій фінал мене повністю влаштував)
Вийшов на профайл: мрія про ідеал
Візуальне і звукове оформлення на висоті. Хоч ще й багато новел не вийшло, але порівнюючи з минулим мікроджемом, можна вже прогнозувати, що це буде одне з найкращих оформлень.
Не фанат НФ, тим паче космосу, але сюжет для мікроджему пристойний.
А, ну і оформлення сторінки бімба. Аж оце поки пишу відгук, сиджу і кайфую, як зелені буковки появляються на фоні, що аж хочеться щось ще дописати, хе-хе
Поки читав, у голові промайнула думка, це ж як у Престижі, а потім, о це ж Міккі 17. Ідея не нова, але це не робить новелу гіршою.
Графіка гарно намальована з прикольним ракурсом. Цікаво, як це дивитися на свож є мертве тіло.
Музичка місцями невдало підібрана, особливо оцей нічим не виправданий різкий звук посередині.
Сюжет сподобався, а кінцівка доходить до висновків, які резонують з моїми думками про те, що хворобливе бажання змін, які не підкріплені шляхом, не ведуть до нічого хорошого, і взагалі модифікація генів зло)
Історія тримає планку якості від початку до завершення. І всього лиш за 1000 слів розповідає нам цілу історія, яка має початок і завершення. Гарно
Коли запустив гру, то відчув смак. Ух, звуки, музичка і цей вступ. Бачиш чорний екран, чуєш кроки, але вже відчуваєш, щось зараз буде бомба. І так і є. Ну просто кайф, ось ця наче проста режисура відчинення, але як же воно працює. Ну і арт смакота.
Сюжетно мені сподобалося менше за Квіт, але-але там було більше слів! Більше постору до польоту. Якщо робити чесніше порівняння з іншою мікроновелою, а саме Відблиском, то ця краще.
Мені подобається вайб оцих хвілософських розмов, сам намагався написати щось подібне в Картинах Минулого, але тут не дуже релейтнувся з їхніми роздумами, якось не близько мені це. Тут наче чогось не вистачає, можливо, іскри. Іскри, яка б запалювала цю історію сильніше. Емоційного всплеску, як це було в Квіті, де ми катаємося на американських горках. Тут була просто рівна доріжка.
По запуску мене зустрічає миле мінімаліастичне меню і приємна музика. Вона чудово передає настрій всієї історії, створює такий затишно-вбивчий вайб. Наче й ми в біді і хтось має вмерти, але музика тобі каже: хай там як, усе буде добре.
Графіка прикольна, спрайт з пістолетом трохи мемний, але мені подобається.
Основна претензія, як завжди, до сюжету, бо все інше зроблено гарно. Як на мене, то система виборів тут абсолютно зайва і скоріше не те, що нічого не дає історії, а навіть псує і забирає слова, які можна було використати інакше. У кінці ми дізнаємося, хто закрив їх, але жодна з кінцівок не дає ніякого пояснення, окрім слів, що хлопець хотів провести більше часу (...). Хоча гг прописаний як кріповий сталкер-мудак, тому може цього й достатньо для його мотивації, але все одно. Деякі вибори працюють за теоремою Ескобара, один із виборів дає рядок "...".
Попри це історія все одно доволі непогана, можливо, навіть подорож. Сюжет є, персонажі є, проблема є, от тільки розв'язки нема.
Про Вольфа сказати щось складно, бо він слабо прописаний, а розкриття головного героя ми отримуємо вдосталь.
Загалом арт дуже простий, професійним його не назвеш, але картинка в меню виглядає дуже стильно, фон непогано. Завжди цікавіше дивитися на щось створене автором, ніж простий асет. Жаль, не було ніякого спрайта в грі. У цьому плані обкладинка трохи вибивається, бо виглядає гірше, ніж інші графічні елементи гри.
Музичка в грі прикольна, пасує історії, але порекомендував би ставити музику також у меню, а то якось сумно, запускаю гру, і тиша...
Історія тут страждає, ми наче десь усередині книги, але нам нічого не розповіли. Як читач, я не маю контексту світу, тому складно якось прив'язатися до потоку гніву принцу. Я навіть не маю його спрайту, щоб хоч розуміти як він виглядає (хіба на обкладинці, то він). Ну і текст страждає від значної кількості помилок.
Хоч гра і називається Killing Joke, сміятись, на жаль, не довелося.
Перше, що мене зустріло — англійський інтерфейс і рідний невидимий текст, аж сльозу ностальгії пробило. Ну, налаштування працювали, і на цьому дякую.
Музика підібрано гарно, пасує стилю історії. Мені сподобалося.
Графіка своя, за що плюс. Супергарною не назвеш, але достатньо приємна. Цікаво, це обмальована 3д-моделька?
Сюжет... не дуже розумію такі сюжети. Я б це назвав: концентрованим виплеском агресії. Але, можливо, комусь таке цікаво. Прикольна ідея, що історія перевіряє гравця, чи уважно він читав) Одразу вийшов на гарну кінцівку, хоча, гарна вона умовно, можливо, бути з'їдженим мамою краща доля... але ми цього не дізнаємось.
Ніц не зрозумів, що відбулося. Історія відчувається, наче нас вкинули десь в 5 розділ книги. Чим історія закінчилася я теж не зрозумів.
Музики немає, один звук за гру. Враховуючи, що джем дає свободу на безмежні звукові ресурси, потенціал не використано.
Щодо графіки, ну зрозуміло, асети, хоча спрайт доволі приємний. Не розумію коментаря про ШІ. З ним було б гірше.
Технічна реалізація — спочатку подумав, що запустив юніті-новелу, бо не знайшов історії і налаштувань, але може це проблема веб-версії.
Загалом, порекомендував би попрацювати над донесенням історії до гравця. Багато описів кімнати, але не дається розуміння того, що відбувається. Герої наче знають одне одного і працювали над якимось проектом, але нам цього всього не розказують і не пояснюють. Кінцівка щось незрозуміле, потенційно сон собаки, але, маю надію, що ні.
