Не очікував, що у Ренпайну гру можна вставити асети для Юніті і повноцінне 3D. Як же ви робите прольоти камери, це просто кіно! Візуал у вас не тільки гарний, але і унікальний. Єдине, що шкода - стиль спрайтів персонажів дещо контрастує зі стилем 3д-моделей, але це нічого.
По музиці я скажу, що вона в міру епічна. Втім, незважаючи на гарну музику, в деяких місцях мені не вистачало звуків оточення.
Історія мені сподобалась, але якби в мене був вибір, я би обрав зупинити ритуал. Бо справжні герої завжди стають на заваді жертвоприношенням дітей монстрам.
Оця сцена, де Тілла спасає Пола від прокрастинації в коротких відео і каже спати - дуже сподобалася, я сміявся. Загалом, дружба між Полом і Тіллою дуже мила.
Дуже шкода, що не вийшло додати музику. Чи є у вас якісь судження, під яку музику було б файно читати цю новелу?
Я, напевно, пропустив розкриття теми джему. Але історія і мальовка загалом залишає приємне враження.
Сподобалися всі погані кінцівки, а в гарній кінцівці очікували, що головний герой, який робить за котів всю брудну роботу, нарешті, отримав заслужений респект.
Спочатку я не дуже звернув увагу на вашу гру через те, що контури ворона на обкладинці погано прослідковуються, але потім побачив ваш арт у діскорді і вирішив дати цьому проекту шанс. І не був розчарований.
У вас доволі цікавий підхід до візуалу, як у головному меню, так і в самій історії. Гарненький курсор і кнопки, оповиті гілками. А самі спрайти і фони не обмеженні чітким конкуром, але тим не менш достатньо контрастні, щоб персонажі не зливалися з фоном.
Музика присутня, як у меню, так і самій грі. Вона грає на атмосферу і допомагає зануритися у читання.
А тема про баланс між прогресом і природою доволі цікава. Я би почитав би ще щось подібне. Мені сподобалися стосунки між головної героїнею і Калатеєю, сподобався контраст і протистояння Змії і Ворони.
Подивився обидві кінцівки, але трохи засумував, що обидві мені здалися трагічними.
Я хочу висловити своє захоплення щодо того, що вам вдалося зробити працюючий NVL-режим.
І хочу відмітити, що ви гарненько попрацювали над сценами зі шарами. Особливо сцени у лісі гарно виглядають.
Те, що ви грали з текстом - це плюс. Те, що текст не завжди легко читається - це мінус.
Звуки дуже лячні, але добрі, занурюють у атмосферу.
Щодо самого сюжету. Я не можу пояснити, чому саме, але історія викликала в мене певне де жа вю. І єдина думка, що залишається після проходження - це думка про те, що ситуація з ритуалом травмувала героя так сильно, що він вирішив змінити стать. Втім, відповідність темі відчувається абсолютно!
Який же Нітро морально огидний персонаж і поганий керівник! Очікував, що хоча б хтось перетвориться на черв'яка, чи хоча б на метелика, але марно. Інтерфейс охайний і пост-апокаліптичний, але бракує кнопки "Історія". Музика, прям сподобалася, а як вона змінюється зі зміною персонажів. По сюжету, очікував щось типу "Мухи", а отримав "Щось".
Ви проробили дуже гарну роботу, як з візуально-звуковою частиною, так і з текстом. Почувши відгуки інших людей, я очікував гіршого, але сюжет виявився більш глибоким і захопливим. Мені сподобався ваш символізм квітів, а коли в кульмінаційний момент Віктор ніс Лінді жовті троянди, я відчув, що це знак їх розриву. Поки не дійшов до фіналу, я не очікував, що Віктор насправді такий молодий, я думав, що йому не менше 45 років. В цілому, персонаж Віктора нагадує протагоніста з Американського психопата, але ще більше дует Віктора і Лінди нагадав мені серію з Grim Variations про Червону шапочку.
Мені сподобалося, як протягом сюжету в життя героїні втручалися різні персонажі і сподобалося, що ваша історія закінчена.
Незважаючи на деякі зауваження, такі як відсутність музики у головному меню чи різний стиль спрайтів, основним каменем спотикання є міні-гра з ритуалом. Вона складна, не цікава і її вплив на сюжет неістотний.
Сум головної героїні і її прагнення провести ритуал, щоб повернутися додому і складнощі з цим непогано і дещо навіть оригінально розкривають тему.
Дуже сподобалася історія! Від того, в якому порядку обираєш вибори, змінюється текст. Конфлікт і драматична нота дуже добре відчутна.
Візуал фонів - дуже гарний, дуже гарний. Зацікавило також, чому деякі персонажі виглядають, як русалки, а деякі - як люди.
Персонажі розкриваються, як окремі особистості, а відповідність темі відмінно прослідковується. Гарно зроблено, що кожне наступне забування продумано. Єдине, що можу сказати, якщо людина грає один раз, а не на всі кінцівки, вона може не зрозуміти, що це була лише частина історії.
Часом, коли життя гірке, я надаю перевагу гіркій каві.
Мені сподобався ваш підхід до розкриття теми через книги, але якби у грі був вибір - я би залишився у світі реальності. Бо занадто люблю дізнаватися правду.
Вражає, як вам вдалося з доступних з інтернету ресурсів зробити цільну, хоч і коротку, гру.
Ваша гра дійсно вміє занурити у свою атмосферу і викликати сльозу і в цьому не останню роль грає музика, пісні і гарний сценарій. Про візуал немає, що сказати, окрім того, що він дуже дуже приємний.
Коли немає музики в головному меню - це завжди плутає, здається, що трапилась помилка зі звуком. На щастя, музика в самій грі доволі приємна.
Візуал на початку гарний, хоча спочатку не зрозуміло, де Ганна, а де Ольга. Іронічно, це вже друга гра джему, де у персонажки по імені Ольга не все добре у стосунках. Але шкода, що ви не встигли намалювати Павла і міфічних створінь.
Приємні спрайти, оригінальна музика і чутлива історія. Є деякі незручності через вибір рушія, але, на щастя, історія не така довга, щоб це стало проблемою.
Ідея була в тому, щоб поглянути на тему спочатку зі сторони хлопця, потім духа, а потім їх спільне бачення. Оповідач - це один з персонажів історії і його можна прослідкувати по кольору імені.
Мені подобається, що ви на ренпай зробили телевізійний формат, ще й невеличку відео-заставку. З візуалом ви погрались дійсно оригінально. Є проєкти, яким не потрібне озвучення, але цей - не той випадок. Дуже не вистачало голосів, особливо зважаючи на те, що ви робите пародію на телепрограми про паранормальне.
На жаль, фінали не задовольнили мене. Плюс, деякі фінали занадто швидко пропускалися і я не встигав читати, що там. Треба все ж таки робити якусь заглушку, щоб при прочитанні фіналу гра не викидала автоматично в головне меню.
В цілому, дуже оригінальна робота, в якій ясно прослідковується тема джему.
Маєте гарненькі спрайти, особливо де Лукія опиняється під книгами. Я не помітив музики в головному меню, але у самій грі вона присутня і задає тон оповіді. Текст має деякі помилки, через що іноді важко читати, але сам стиль письма приємний і читається легко. Це файно, що ви не стали розкривати тему в лоба, але після прочитання залишається відчуття, що причину складних стосунків між дівчатами можна було б розкрити більше.
Успіхів у апдейтах. Буде дуже добре, якщо ви зробите пост-джемну версію проекту з виправленнями помилок, бо оця механіка перекладу - це дійсно вогонь, дійсно золота жила, що відрізняє цю гру від усіх інших.
Хоча, це я просто передивився фільм The Arrival. Там теж головна героїня була філологинею.
Ще до початку гри була невелика незручність, що всередині архіву гра не була складена в окрему папку, тому коли я її видобув, довелося файли гри збирати в окрему папку, щоб вони не змішались з іншими проектами.
Щодо сюжету, сподобалося, що дуже реалістино передані емоції. І кінцівка "в майбутньому" обнадіює. Ближче до кінця, дуже бентежились за персонажів історії. Візуал і музика відповідні, міні-ігри не складні і це добре. Але сюжету бракує розвитку персонажів поза межами історичних подій.
Доводиться трохи подумати, перш ніж зрозуміти, що тема розкривається через звичку робити фотографії.
Підхід оригінальний, але тема розкривається недостатньо.
Дякую за дісклеймер. Вже готувався до голосних звуків, але, на щастя, звуки вибухів були приглушені.
Дуже сподобався візуал. Починаючи з першої сцени у головної героїні така гарна сумочка з принтом.
Багато персонажів, багато емоцій, багато різних костюмів - відчувається скільки роботи пророблено.
Щодо звуку хочу виділити звуки котика - вони навпрочуд приємні. Коли котик хворіє і його звуки сумнішають. :(
Щодо сюжету, історія життєва і відгукується, сподобалася гарна кінцівка, у якій головна героїня не зациклюється на образах, а бачить добре навіть тоді, коли життя важке.
Сюжетно краща робота, ніж минула у цього автора. Візуал непоганий, персонажі характерні, я б навіть сказав, що персонажі - це сильна сторона новели. Щодо звуку - є озвучка, але, на жаль, я не помітив музики і звуків. Тема джему розкривається на самому початку, але за намаганнями головного героя дописати кіносценарій все ж цікаво спостерігати.
Перше, що я хочу сказати: не хвилюйтесь за свою музику - вона качає!
Гра відчувається пригодою і це дуже файно. Після проходження, хочеться потицяти ще вибори, щоб відкрити різні кінцівки. Підхід до ритуалу здавалося би банальний, але бажання стати котом - все перевертає! Персонажі приємні, я увесь час намагався рухатися по руту перетворення на кота і тільки в кінці обрав чаювання у жреця і отримав кінцівку "Кожен день, день кота".
Трохи повільна історія, яка розганяється ближче до кінця, де в специфічній безвиході герої знаходять специфічний вихід. Сеттинг доволі цікавий, спочатку здається, що це анти-утопія чи реалізм, а потім виявляється, що це ближче до пост-апокаліпсісу.
Грі дуже бракує музики, але присутні звуки. Грі дуже бракує кольорів, хоча дизайни персонажів доволі оригінальні.
Тема відкривається дуже поступово, але протягом сюжету достатньо розкривається, щоб за нею прослідкувати.
До кінця очікував, що нам дадуть вибір між оцима двома дівчатами, але так і не дочекався. Наточені ножі Хани так і залишилися чеховською рушницею, яка так і не вистрілила.
Музика хороша і відповідає сценам, звуки сподобались.
Багато фонів, але спрайтів менше, ніж героїв.
Просто цікаво, ви самі фотографували метро зсередини, чи десь взяли референси?
