itch.io

Дуже вам дякуємо за такі теплі слова 🥹💖

Щодо шепоту, якщо вам цікаво, процитую слова сценаристки-художниці (вона відповідала нижче на інший відгук):

!СПОЙЛЕР!

"відповім за шепіт. моя ідея була в тому, що великий акцент на голоси. вони багато описуються. і, у фіналі, голос Єви не почутий, бо він настільки «тихий» :) плюс Абаддон — відсилка на змія-спокусника, який намагається розхитати Єву, і теж все це робить ласкаво, інтимно, у фіналі дає знання — шипінням-шепітом. ще система, яка тебе не чує… тому розумію, що воно як раз і відчувається так клаптиками, бо так і є"

Дяяякуємо, дуже раді, що вам сподобалося незважаючи на те, що не звикли читати подібні твори!! 🥰 Це дуже круто і приємно (сама іноді попадаю в такі ситуації, коли текст дещо незвичний для мене, але історія настільки цікава, що все одно дочитую до кінця!!)

Щодо подачі й оформлення тексту, це була абсолютно рандомна наша зі сценаристкою-художницею ідея, і я рада, що вона зайшла не тільки нам!! 🥰🥰

І вам дякуємо за відгук та проходження!! <3

Дякуємо за відгук, нам дуже приємно 🥺💖

Урааааа, я дуже чекатиму!!! 🥰🥰🥰

Візуал дуже гарний! Зачепив ще з самого головного меню (якщо не рахувати сторінку гри на ітчі + анонс, бо ще з анонсу мені було цікаво!). Дизайни персонажів милі, сподобалося. що у Бетті основний колір блакитний (який любить Раян), та є вкраплинки жовтого, а в Раяна основний колір жовтий, та є вкраплинки блакитного, це створює певний візуальний зв'язок між цими персонажами <3. Фони дуже гарні та атмосферні, UI начебто мінімалістичний, але стильний. Сподобалося, як ви показали думки ГГ. Загалом стилістичні рішення дуже сподобалися.

З самого початку зацікавила сама ГГ — Бетті. У багатьох моментах мені відгукнулася її соціальна тривожність, нав'язливі тривожні думки, бажання уникати людей та неприємних ситуацій... А її мати мене неймовірно вибісила, що, мабуть, і мало статися, адже те. що вона казала Бетті — абсолютно жахливо.

Під час читання здалося, що в історії буде більше акцентів на цих ніякових моментах між підлітками, і перша частина гри влучно з цим справлялася, але надалі фокус змістився на пошуки привидів, і зрозуміло, що це важлива частина історії, проте навіть тривожні думки Бетті раптово здалися не такими важливими. Здавалося б, це наче логічно в моменті, адже коли тебе раптом втягують у якусь пригоду, ти можеш так захопитися, що і не помітити, як тривожність на деякий момент зникає, або ж переходить на задній план. Та в якийсь момент, поки Оззі розповідала дуже довгу історію про привида і своїх батьків, вона трохи втратила мене у процесі...

Насправді, на мою думку, персонажі здаються трііішечки пласкими. Їх можна описати одним-двома словами: Бетті тиха і тривожна, Раян веселий і доброзичливий, Олівер бурчливий, Оззі говірлива... Принаймні, мені так здалося. Можливо, що я недостатньо уважно вчитувалася у текст, тому й вийшло таке сприйняття.

Уся зав'язка з привидом/привидами і загалом цей задум є цікавими, але кінець був трохи незрозумілим і залишив за собою багато питань. Я пройшла на два фінали — один, де вибір врятувати Раяна був недоступний, і тому Бетті лише могла безпомічно стояти і дивитися, як він тоне, і другий, де вона побачила тих двох привидів та змогла витягти Раяна. На третій після декілька спроб у мене не вдалося вийти, боюсь, я щось упустила. Мені, якщо чесно, не вистачило більше інформації про тих привидів, а точніше, що сталося перед їхніми смертями. Звісно, тут в принципі і самому можна додумати, але у самій грі їхня поява здалася різкою. Загалом не вистачило і більшого розкриття інших персонажів, як я вже вказала, а також продовження теми стосунків Бетті з її матір'ю. Увесь початок з контекстом про переїзд та уся розмова з матір'ю ГГ виглядає як пролог до чогось більшого, але в результаті не має такої великої ваги, як хотілося б. Та можливо, у рамках джему було б складно додати ще більше сцен, які б краще пояснили історію та надали їй глибини, адже і так була пророблена велика робота. Тут є великий потенціал!

Дякую вам за цю гру! Мені насправді сподобався задум та ідея, і, як я вже сказала, я в захваті від візуалу та стилістичних рішень! Все вище сказане — моя особиста думка та враження, і я лише бажаю вам успіхів та натхнення у створенні нових чи удосконаленні наявних проєктів 🥰💖

Я в захваті!! Ще з головного меню було видно, що це буде щось круте — музика й мальовка просто 🤌🤌 СМАКОЛИК!!! А ЦІ ЧЕРЕПКИ В UI Я ПРОСТО АААААААОВРЛОАВРЛ ЦЕ ЕСТЕТИЧНО ПОПАЛО В МОЄ СЕРДЕЧКО ❤️‍🩹❤️‍🩹❤️‍🩹

Візуал дуже гарний, достатньо детальний, але й не перенавантажений! Єдине, що я помітила, це коли спрайт Антона перемістився на задній план поряд із дівчатами, то його голова пропорційно виглядала меншою за голови дівчат, але це єдиний такий технічний момент, який я помітила. Окрім малесеньких одруківок мені справді немає до чого прям сильно придратися!

Дизайн персонажів дуже крутий. Мої улюблені — Клім та Стеф (Змій)! Самими персонажами дуже швидко проникаєшся, тільки, мабуть, хотілося б більше дізнатися про головних персонажів! На початку від тих підлітків було стільки інфодампу та взаємодій, що здалося, немов ми далі побачимо якусь підліткову драму, пов'язану із братом ГГ, але цього не було. А ще я думала, що ми побачимо більше взаємодій із партнеркою. Втім, історія виглядає доволі цілісною і в такому вигляді, в якому вона є зараз! Мені дуже сподобалися конфлікти між персонажами, вони справді відчуваються живими.

Поєднання повсякдення й горрору (разом із гумором) вийшло дуже класним. Атмосфера супер, і я також пару разів підстрибала від неочікування й переляку.

Дякую вам за цю новелу! Було б круто, якби вона була розширена (я прям можу уявити історію на сім днів, де ГГ страждає через жахіття сфери обслуговування, міжособистісних стосунків, власних переживань і реальних жахів, які хочуть йому нашкодити 😁 тут ДУЖЕ багато потенціалу, і ваші персонажі (і стиль розповіді) достатньо цікаві, щоб навіть просте повсякдення з ними було таким же цікавим!). В будь-якому разі, бажаю вам натхнення та успіхів у майбутніх проєктах 💖

Я в повному захваті!!!! Візуал просто смаколик (я з'їла Діну, його більше немає, малюйте нового ХВХВХЗВХЗХЗВ)!! З самого початку відчувала, що мені сподобається ця новела, і мої очікування були виправдані 🥰 (Далі у відгуку наявні СПОЙЛЕРИ, тому якщо це читає той, хто ще не проходив новелу, краще підіть пограйте спочатку!!)

Мені дуже подобається, як ви висвітлили тему ментального здоров'я, токсичних стосунків і те, як ментальний стан людини впливає на її сприйняття інших людей. Причому це висвітлювання йде і через Еліс, і через Діну, адже вони обидва неідеальні і не мають на меті такими бути.

Через Діну можна побачити архетип людини, яка може здаватися хорошою на самому початку, але при цьому і не відкриватися тобі повністю, і тому лише згодом вилізають деякі "таргани" і проблематичні моменти, як anger issues, надмірний контроль над іншою людиною, неповага до особистих кордонів і т.п. У Еліс також власні проблеми, враховуючи її минуле та зовсім недавній розрив стосунків із партнеркою, її сприйняття реальності та власних почуттів викривлене. Їй подобалося, що Діна від неї залежив, адже це змушувало її відчувати себе потрібною. Їй подобалося мати цей контроль, хоч і ненадовго, та коли Діна хотів контролювати її, це викликало відразу. І ці почуття не є однозначними і, по суті, абсолютно природні і виникають не просто так, адже люди — дуже складні створіння. Мені дуже відгукнулася ця тематика, і мені подобається, як ви її розкрили.

У мене від цієї новели дуже позитивні враження від самого початку проходження, я постійно себе ловила на думці, що я б у неї пограла і не в рамках джему, бо навіть у такому вигляді вона відчувається повноцінною.

Єдине, що трохи смутило, це плот твіст під кінець новели — не тому, що Діна виявився частиною підсвідомості Еліс (насправді, це було доволі органічно й логічно, враховуючи сюжет),  а тому що, на мою думку, це сталося трохи різко. Ось що я маю на увазі: коли Діна повертається із окривавленими руками, я сиділа в шоці, йде кульмінація історії, гравець разом із Еліс справді думає, що невже Діна вбив Медді??? І тут... Еліс вкидує trauma-dump про свого батька, коли Діна називає "не те" прізвище. Це було трохи різкою зміною теми, хоч по суті ця сцена і має сенс. адже саме в цей момент Еліс почала усвідомлювати, що Діна — частина її підсвідомості, і не є якоюсь реальною містичною істотою. Але коли ти граєш вперше, ця сцена здається трохи різкою, бо під час проходження тема батька Еліс не так часто вспливала. І це теж має сенс — ми нечасто говоримо про ті події чи людей, яких викреслили зі своєї пам'яті чи серця. Але з точки зору сюжету, якби під час гри були хоч ще якісь згадки чи натяки на минуле Еліс, її батька, стосунки з родиною окрім сестри, то можливо остання сцена не здавалася б такою неочікуваною, якщо це має сенс. Тобто, зрозуміло, що сам плот твіст МАВ бути неочікуваним, але мені все-таки не вистачило більше "ЛОРУ" про батька Еліс. Можливо, тут є потенціал для розширення історії ^^

У перше проходження я вийшла на "хорошу" кінцівку, хоча вона звісно скоріше bittersweet, але я рада, що Еліс таки вирішила звернутися за допомогою, і добре, що у неї є така можливість, а також людина, яка її підтримає — її сестра. Погоджуюсь із одним із коментаторів, сестра Еліс теж не є ідеальною, мене теж трішки образив її вислів "то це хтось з ЦИХ вони/їх?", але, мабуть, це якраз суть цього персонажа, що вона хоче зробити як краще, але іноді виходить не дуже, як і коли вона з недостатньою повагою виразилася щодо Еліс та її травматичного досвіду: "така як ти". Тому, знаючи персонажку, сестрі Еліс підходять такі висловлювання.

З технічних моментів були невеликі очєпятки де-не-де, + хотілося би мати можливість повернутися на минулу репліку, або ж передивитися історію. Також були деякі проблемки на моментах з перепискою у телефоні та коли з'являвся перехід на інший розділ історії: у мене екран 16:10, а через те, що можливо новела була перш за все розрахована на 16:9, у мене за "межі" цього 16:9 вилізали деякі елементи візуалу, як наприклад тло телефону, а також верхня часточка піксельного дзеркала з переходу на інший розділ. Також під час переписки, коли з'являлися нові повідомлення, можна було гортати вниз, допоки половина екрану телефону не була пустою, тобто останнє надіслане повідомлення було посередині екрану телефону.

Але ці моменти не влинули на сам геймплей, і загалом враження від гри залишилося позитивне!
Я ДУЖЕ чекатиму розширення цієї новели до повного релізу, якщо ви таки продовжите над нею працювати, і тому бажаю вам натхнення, наснаги та терпіння! 💖

Також, окреме захоплення хотіла виразити щодо Діни: I am very normal about him. Я МАЛА його намалювати, тож одразу після проходження побігла зробити саме це. Ось посилання на допис із цим артом у моєму тґк (так, це безсоромний самопіар, пробачте мені 💖): https://t.me/airadcore/9810

Щодо ляпу з фоном, я мала на увазі ось це ⬇️ (залила так, бо не хотілося, щоб величезні скріни тут очі мазоліли у відгуках 🫣
Тут в один момент фон змінюється немовби на іншу версію, і це виглядає як ляп (особливо враховуючи, що більше таких змін на фоні не було). Це лише технічний момент звісно, то не так страшно, але подумала що варто вам сказати, раптом не помітили 🙏

https://t.me/mira_roztynu_okeanu/858?comment=3272

Мило й кумедно!!! Ще зі сторінки анонсу було зрозуміло, що "щось тут точно буде не так" — в плані, що це та сама ситуація, коли гра виглядає милою, та в самій історії присутні моторошні елементи. Я таке люблю :з

Насправді, я боялася, що через те, що з самого початку було очікування поєднання цього милого і моторошного, очікування могли не виправдатися (особливо, коли нам постійно з самого початку кажуть УУУУ ТУТ ТОЧНО ЩОСЬ НЕ ТАК, ЩО Ж ТУТ КОЇТЬСЯ?😱). АЛЕ, я можу зі впевненістю для себе сказати, що тут поєднання моторошного з милим добре спрацювало разом із комедією! Діалоги не є надто серйозними, але в тому і шарм — вони прості, але кумедні. Хоча "лол" від сестри ГГ на самому початку трохи дає гравцю ляпаса, бо далі воно ніде більше не зустрічається і трохи вибивається. Ну і зі "slay queen" в кінці я звісно посміялася, але і відчула краплинку кринджу (це не є поганим, всі ми трохи криндж, embrace the cringe!!!!)

Фони дуже гарні, було приємно їх розглядати, хоча коли Кітик і Дружбан стоять на початку на пристані, здається, фон в один момент змінюється на інший його варіант. Спочатку здалося, що це так треба (бо навіть Дружбан мав офігівший вираз мордашки 😁), але, мабуть, це таки ляп. Також були ляпи зі спрайтами, де два спрайта накладаються один на одного, нарахувала десь 3-4 такі випадки (з Кітиком, Дружбаном, і Сутністю). Також, мені здалося, що спрайт Капітана надто відрізняється від інших через відсутність видимого аутлайну/лайнарту (зрозуміло, що він має бути темним котиком, але по стилістиці трохи вибивається). А так загалом спрайти дуже милі, мені дуже сподобалася кількість емоцій, особливо кумедно було спостерігати за реакціями Кітика, коли Сутність його поставила на "mute".

Єдине, що було сумно — зміни в позах (а саме руки лапки котиків та хвости) не було видно під великим блоком, на якому з'являється текст. Загалом UI дуже милий і гарний, буквально моя перша реакція була: "К'ЮЮЮЮЮТ!!!", але якби текстовий блок не займав аж треть екрану, було б, мабуть, краще. Тоді і деталі спрайтів було б краще видно, і фони можна було б детальніше роздивитися ^^

Мені сподобався музичний супровід! Мені здається, що він був зроблений дуже вдало для підкреслення атмосфери цієї гри. Викликає тривожне відчуття, не настільки, що прям очікуєш скрімер, але ти ТОЧНО знаєш, що ЩОСЬ ТУТ НЕ ТАК. Немов сам цей всесвіт не може підтримати цю "оболонку нормальності".

Історія і задум мені загалом подобаються, як я вже сказала, я таке люблю, навіть якщо ти з самого початку в принципі розумієш, до чого все веде. На жаль, я ще нахапалась трохи спойлерів перед власним проходженням, та це не зіпсувало враження від гри <3

Я звісно не садистка, але в історії мені не вистачило побачити більше "страждань" Кітика ВХЗХЗВХЗВХЗВ hear me out (обережно СПОЙЛЕРИ хоча якщо ви до цього моменту вже дочитали, то який сенс в тому попередженні— енівей...)
Сутність наприкінці каже, що їй подобаються оці психологічні горори, і якраз це вона і хотіла зробити, хотіла страждань Кітика і т.п. Але ми небагато його страждань бачили, лише якісь малесенькі взаємодії з іншими персонажами. Можливо, якби окрім цих маленьких моментів була хоча б одна сцена, де відбувається справді щось ДУЖЕ моторошне/незрозуміле, і якби дах Кітика від цього реально почав їхати, то було б краще! Взагалі, я вважаю, що ця історія має великий потенціал, і якщо її розширити до повноцінної гри, то можна багато подібних сцен прописати, поєднуючи їх із вже наявним гумором ^^ 

...Також я звісно зацінила відсилку на інтро Андертейла) (сподіваюсь, це справді відсилка, а то було б образливо, що вже стільки людей з ним зробили порівняння—)

Загалом, мені сподобалося! 🥰 Технічні моменти не сильно зіпсували враження від гри, тому дякую за цю новелу! 💖

Коротка версія мого відгуку: I'm very confused but also very intrigued.

Довга версія мого відгуку: мені дуже сподобалися візуальні рішення. Поява тексту, ілюстрації, блимання окремих слів у центральному "блоці", мінімалістичні анімації, це все було дуже гарним і естетично привабливим! Музика дуже крута і лише підкреслює стиль цієї гри, а також задає темп і настрій окремим сценам. Дуже вдале поєднання звуку і візуалу.

Історія змушує гравця думати, думати і не розуміти, бо тут кожен може надумати що завгодно незважаючи на коротку тривалість гри. Я пройшла гру двічі (і втретє ще прочитала початок, та ледь втримала себе, щоб не пройти повністю втретє...), щоб спробувати її краще зрозуміти (а ще тому, що в перше проходження здалося, що читала надто швидко, щоб вникнути, але при цьому цей швидкий темп немов пасує грі).

У мене є декілька власних інтерпретацій, які в голові змішуються у щось начебто цілісне, але при цьому не факт що влучне... Та все одно хотілося поділитися своїми думками!

Мені здалося, що тут начебто підіймаються теми фізичної інтимності, стосунків, а також... вагітності? Або ж сама концепція створення нового життя. Є думка, що М відчуває себе неповноцінним через те, що в нього з Ж не виходить "створити нове життя" навіть після багатьох спроб, через що між ними виникає прірва. Ж втомлена і розлючена на М, а М не покидає надії, хоч у нього є і власні сумніви..?

Та вони люблять один одного (?) і тому продовжують спроби як створити життя, так і "налагодити" стосунки. Через фізичний контакт йде й духовний контакт, та хоч обидва отримують тепло і задоволення, М цього мало, він відчуває себе неповноцінним — тут, мені здається, можна ще й приписати токсичну маскулинність та очікування, які суспільство накладає на чоловіків ("ти маєш бути головою родини, ти маєш мати дітей, якщо ти не можеш мати дітей і "виконати свою природню роль", то ти неповноцінний чоловік"). Тому йому "хочеться більше". Та не лише через мету мати дітей, а й тому, що Ж дає йому тепло, дає йому змогу відчути себе повноцінним, дає йому любов.

І можливо, в них таки виходить створити нове життя, і хоч воно з'являється з любові, не все так однозначно? Бо останні сцени змушують мене думати, що щось пішло не так — або дитина дуже виснажує Ж, але вона при цьому продовжує любити і її, і М; Або Ж напряму слабшає через народження дитини і помирає??? Чи, якщо відкинути задум із дитиною/вагітністю, ці стосунки просто виявляються нездоровими? Бо Ж буквально виглядає виснаженою, і М сумнівається у своїх діях...

І це можна зрозуміти, адже людські стосунки є дуже складними та багатошаровими. Навіть якщо ти справді кохаєш людину, якою б вона не була, ці стосунки можуть виявитися "токсичними", особливо коли хтось із партнерів надто зациклений на майбутньому/минулому, або ж навіть на якомусь конкретному аспекті стосунків. У випадку з М, він хоче більше, а Ж, можливо, не може (або ж не хоче?) дати йому більше. Вірш (?) На сцені із немовлям для мене натякає на те, що суть кохання якраз у тому, щоб проводити кожен момент разом, щоб цінувати теперішнє і не зациклюватися на минулому чи майбутньому, бо це все може дуже швидко зникнути в одну мить.

...

Енівей... thanks for coming to my crazy talk. Сподіваюся, було цікаво читати мою інтерпретацію 😁 Я люблю шукати сенси там, де, можливо, їх немає (або вони абсолютно інші), а ця новела змусила мене думати над відгуком в сто разів довше, ніж я в неї грала, і це насправді круто. А ще круто те, що у різних людей можуть бути абсолютно різні перспективи, дивлячись на їхній досвід та світогляд.

Тож дякую вам за цей досвід! 💖

(⬇️ те, як я себе відчувала, поки писала цей відгук)

Поділюся і своїми враженнями, хоч мабуть і повторю деякі коментарі інших людей! 🤲

Мені дуже сподобалося. Візуал дуже гарний по кольорам і загальному вайбу, вибачте за порівняння, але мені дуже по атмосфері нагадало концепт-арт середовища до Відьмака 3!! Прям смакота 🤌🤌 Підбір музики та звуків також дуже вдалий, хоча в деяких сценах справді їх не вистачало, навіть було бажання піти свою якусь музику/звуки пташок ввімкнути 😭

У меню так само хотілось би якоїсь музички/звуків 🤌 та саме меню дуже гарне! Хоч, погоджуюсь із пані Оріноку, у налаштуваннях кнопку "Повернутися" було складно знайти, бо вона зливається з фоном. Текст у записнику на початку було важко читати... але сама ідея мені сподобалася!! Також мені дуже сподобалося, що при наведенні на об'єкти, з якими можна взаємодіяти, програвалися звуки! Сподіваюся, у повній версії гри буде більше таких взаємодій 🥰

Як вказали й інші коментатори, є проблемки зі спрайтами: 1. стрибають туди-сюди, 2. ноги Омеляна іноді обрізані внизу, 3. у Михайла Горбоноса взагалі ніг не було здається, 4. коли стоять поряд спрайт персонажа та коня/персонажа на коні, це виглядає трішки дивно, бо персонаж на коні/кінь мали б бути вище, але тут зрозуміло, що важкувато зробити так, щоб не обрізати інші спрайти (хіба що опустити спрайт персонажа, що стоїть на своїх двох, та підняти спрайт коня). Та всі ці технічні моментики зі спрайтами можна легко пофіксити, це лише справа часу. Вони не сильно псували загальне враження від новели 🥰

До стилю оповіді було спочатку важко звикнути, навіть не знаю чому, але потім вона стала аж затишною, особливо коли мова зайшла про їжу 🤤🤤 Не знаю, я обожнюю просто описи приготування їжі у подібних стилях розповіді... Де-не-де були маленькі очєпятки в тексті, але то не страшне.

Мені сподобалася історія, і я не можу не наголосити на тому, які ви жорстокі — я тепер дуже хочу продовження!!! ЦЕ ПРОКЛЯТТЯ ДЕМОК — закінчуватися на найцікавішому місці 🥹🥹🥹 а я вже буквально сиділа і думала, боже що ж буде далі... Якщо чесно, кінець був настільки різким, що я навіть не одразу зрозуміла, що це був кінець — я ледь встигла усвідомити, що означає те "далі буде", як воно вже зникло і перейшло до головного меню ВХХВХВХВ... Тому якби кінцівка демо затрималася на екрані подовше, чи до кліку гравця, було б краще, на мою думку, але то знову ж таки, не так страшно.

ЗАГАЛОМ — МЕНІ СПОДОБАЛОСЯ!!! Дуже чекаю продовження і бажаю вам терпіння та наснаги у створенні/продовженні цього проєкту 🤲💖

Ура, я рада, що правильно зрозуміла!
Бажаю вам удачі у майбутніх проєктах 🥰🥰🥰

Вітаю! Погоджуюсь із коментарями нижче у багатьох моментах 👀 
Новела справила на мене загалом позитивне враження, подобається ваш стиль мальовки, + за анімацію на початку та пісні окрема повага <3

Та я також хочу поділитися враженнями, прокоментувати історію та дати поради, які, можливо, вам допоможуть у майбутньому) Якщо я правильно зрозуміла, ви зробили цю новелу лише за один тиждень???  Якщо це так, то я в повному шоці, просто 👏👏👏 ви молодець! (І насправді, я б навіть порадила вказати про це десь в описі, бо це також впливатиме на те, як люди сприймуть вашу новелу ☺️ бо на мою думку, ви проробили велику працю за такий короткий проміжок часу, коротший ніж у більшості учасників, і це дає змогу пробачити деякі моменти, на вдосконалення яких можливо просто не було часу!)

1. Як ви вказали на сторінці анонсу, ця гра є одним із пріквелів до вашої оригінальної історії 👀 Знаю на власному досвіді, що в наших головах історія може звучати абсолютно логічною, але коли це читає інша людина, тоді вже вилізають якісь проблемні й незрозумілі моменти... Наприклад, на початку, коли ми тільки знайомимося з персонажами, було важкувато запам'ятати усі імена та одразу зрозуміти хто є хто, бо у всіх персонажів блакитне волосся (різних відтінків), а у деяких ще й схожі зачіски. АЛЕ. Вже потім усвідомлюєш/згадуєш, що вони усі — "водні феї", тож мабуть це така їхня особливість! Але як для людини, що незнайома з цим всесвітом, впізнаваність персонажів слабка. Тому, щоб не прибирати цю, скоріше за все, важливу особливість "водних фей" як таких, можна додати якісь додаткові деталі до дизайнів окремих персонажів. У Сонати, наприклад, це її волосся — масивне та хвилясте/кучеряве, вона одразу впізнається. Тож я б додала іншим персонажам, наприклад, якісь особливі аксесуари: комусь пояс із великою пряжкою з цікавою формою; комусь жилетку з цікавим візерунком; якісь браслети/капелюхи/декоративні дармовиси, пір'я вплетене у волосся, чи може якщо це "водні феї", то якісь елементи пов'язані якраз із водою, морем, перлини, мушлі, морські візуренки, і т.п. В усі ці елементи можна додавати якийсь свій символізм, і при цьому вони не тільки додадуть кожному персонажу свою родзинку, а й зробить їх впізнаваними незважаючи на те, що вони мають схожі кольори волосся/очей ☺️

2. Продовжуючи тему персонажів, хотілося би зазначити, що насправді дуже б хотілося, щоб нас із персонажами краще познайомили! Це дуже впливає на геймплей, адже гравець під час свого найпершого проходження не встигає навіть запам'ятати хто є хто, а тим паче не має достатньо підстав, щоб зробити якийсь логічний для історії вибір. Відчуваю, що можливо ви хотіли на початку вставити саме тих двох персонажів, які там зараз є (я, здається, помітила їх на тому великому арті, що ви показували на сторінці анонса 🤭), але я б насправді цей "вступ" прибрала, і залишила б цих двох на самий кінець, де ми б якраз і дізналися, що це все була розповідь легенди про Сонату <3 Бо гравець на початку думає, що от зараз буде історія про цих двох персонажів, а потім ми відправляємося у минуле в легенду із зовсім іншими персонажами...

Оцей час, який звільнився б від "вступу", можна було якраз використати на те, щоб краще прописати персонажів, з якими буде взаємодіяти гравець/ГГ! Якби ми могли побачити більше взаємодій між персонажами та краще зрозуміти їхній характер, поведінку та загальне ставлення до самої Сонати, тоді і робити вибори було б трохи легше, і вони були б зрозуміліші. + Можна було б краще прописати ситуацію, в якій знаходиться Соната та її люди, їхні мотивації та переживання.

3. Хочу відмітити самі вибори, кінцівки, а також систему "довіри команди" та "власної розсудливісті." Мені сподобався цей задум, хоча вибори і кінцівки іноді справді здавалися нелогічними, бо інші персонажі надто легко/швидко довіряють "поганцю", як його назвав інший коментатор. Можливо, якби ми більше знали про цих персонажів та їхні стосунки, то ці взаємодії мали б більше сенсу. Але, як сказала пані Оріноку нижче, не хочеться розбирати історію по маленьким шматочкам. Думаю, якби було більше часу, можна було б ці моменти краще обдумати та пропрацювати 🙏 Та хочу окремо прокоментувати "довіру" та "розсудливість."

Це моя особиста теорія, не знаю чи я сама собі це нафантазувала, але 👀
Мені здалося, що якраз в цьому і суть гри? Що ми виходимо на кінцівку з суцільною довірою саме через "розсудливі" вибори. Мене осінило після декількох проходжень, коли я нарешті обрала Каспера як напарника, після його слів про те, що він у будь-якому разі довіряє Сонаті, як правительці. Так, він може сумніватися у її виборах, але він довіряє їй "свою долю". І саме тому розсудливі вибори приводять нас до "істинної" (?) кінцівки, бо правителька має бути розсудливою та впевненою у своїх рішеннях — не дарма ж у неї з самого початку були сумніви, тож іноді потрібно слухати свою інтуїцію. В інших кінцівках, коли Сонаті начебто всі довіряють, вона нехтувала власними сумнівами, і таким чином по суті наразила свою команду на небезпеку через те, що вони сліпо їй вірили і не бачили ту небезпеку 🤔

Але ці мої роздуми звісно не скасовують того факту, ще те, як прописані вибори та їхні наслідки, є дещо нелогічним... Мабуть, для мене все знову зводиться до того, що ми дуже мало знаємо про головних персонажів, щоб розуміти їхні мотивації, характери та міжособистісні стосунки.

Тому, я сподіваюся, ви далі будете продовжувати творити та розвивати власну історію! Це дуже круто, і тут справді є великий потенціал, тож бажаю вам терпіння та наснаги 💖💖💖 А також сподіваюся, що мої поради трішки вам допоможуть, або на щось надихнуть 🙏 Дякуємо вам за цю новелу! ^^

Дякуємо за відгук! Раді, що сподобалося 🥹

Вітаю!
Можу зрозуміти ваш коментар щодо стилю, адже над більшою частиною візуалу працював не один, а три художники! Про конкретні ролі можна почитати на сторінці гри, якщо цікаво 👀

Гадаю, мова йдеться про різницю між стилями різних спрайтів та можливо катсцен (не хочу вдаватися до деталей та спойлерити для інших гравців). То був наш такий хід, щоб передати різницю між "реальністю" та "уявою" головної персонажки! Та розумію, що такий вибір може здатися не таким вдалим іншим людям 👀

В будь-якому разі дуже дякуємо за відгук! 🥰 Приємно чути, що загалом гра залишила приємний післясмак (це, здається, найголовніше), та і просто дуже цікаво чути перспективу інших людей і митців 💖

Після проходження гра залишає якесь таке меланхолійне, але при цьому затишне відчуття, яке тебе притуляє у свої обійми і шепоче (see what I did here?—) на вушко: "Ти нічого не можеш змінити, але тобі не треба за це хвилюватись. Просто живи і все." Ааххахахха, не знаю, чи добре передала своє враження від цієї гри, але воно точно позитивне 💕 Візуал гарний, Малах крута, музика атмосферна! Люблю, коли піднімаються такі теми, як у цій грі, бо самій завжди було цікаво, що ж нас чекає після смерті. З одного боку, здається, що нічого не чекає, а з іншого — ми ніколи не дізнаємося, як там насправді.

Єдине, що впало в око, це деякі помилки у тексті, та відсутність крапок наприкінці реплік, але це не було настільки критичним, щоб зовсім зруйнувати бажання дочитати новелу до кінця 🤌🤌 Також, якщо чесно, хотілось би якийсь тригер ворнінг на початку чи в описі гри про те. що 1. у грі підіймаються релігійні теми та обговорення смерті, та 2. у грі присутнє зображення мертвого, ХОЧ і не детальне і взагалі далеко на фоні, але було трохи неочікувано. Може то я вже дуже примхлива 😈😈

Таки виявилося, що проблема на моєму боці) Перезавантаження ноута вирішує всі проблеми всесвіту хазхзахзахза 🤩🤩 тому все добре, рада, що це не зі грою проблема 👍

Не виходить розпакувати архів на пк 💔💔💔 Чомусь провідник зависає кожного разу після вибору місця розпакування, спробувала пару разів, не знаю в чому проблема :с

Вибачаюсь, я не є ЛЗІ, тож можливо моя думка не така влучна чи коректна у цій темі, я сама ще навчаюсь і намагаюсь використовувати коректні терміни, щоб нікого не образити! 💔 Бачила, як використовували "інтелектуальні порушення" чи "порушення інтелектуального розвитку " замість "розумова відсталість" 🤔 але мабуть у мене немає достатньо досвіду та знань в цій сфері, щоб робити якісь висновки чи щось впевнено стверджувати, тож вибачаюсь, якщо у моїй відповіді склалося враження, що я знаю щось більше ніж ви 😅 Також зрозуміло, що комусь певні терміни можуть бути образливі, а комусь ні. В будь-якому разі, дякую вам за вашу перспективу та за цю історію 🫂

Сподобався подвійний "plot twist" у кінці гри (сподіваюсь, так і було задумано, і це не я щось неправильно прочитала 😅😅)! Насправді було цікаво дізнатись, шо ж там насправді відбувається, АЛЕ було б у рази цікавіше, якби текст не мав такої величезної кількості помилок. Через них важко сприймати історію всерйоз, навіть якщо вона й мала мати в собі елементи комедії. На початку ще й було важко зрозуміти, за якого персонажа ми граємо, але, здається, ми — Остап 👀

Також, якби у героїв було хоча б два вирази обличчя (наприклад, нейтральний — який і є, та наляканий), то це б теж покращило загальне сприйняття історії. Бо коли відбувається якийсь хаос, де хтось кричить, хтось когось б'є, і всі персонажі дивляться на тебе з покерфейсом, це трохи кумедно. Якщо не вистачало часу на кілька емоцій, можна було урізати кількість персонажів, бо для невеличкої історії, мені здається, їх трохи забагато). Таким чином, можна було б їх і трохи краще прописати. Загалом, це порада на майбутнє, іноді менше — краще.

Погоджуюсь із коментарями нижче, що єдиний у грі трек влучно підібраний, як і загальна кольорова палітра гри — я теж очікувала якийсь скрімер xD насправді було б круто, якби він тут був, дуже підійшов би по атмосфері)

Сумно, але така реальність. Добре, що ви показали історію з перспективи персонажа, що є людиною з інвалідністю — це дуже важливо. Та думаю, вона відгукнеться багатьом людям. Ця історія найбільше відгукнулася мені оцим відчуттям, немов ти для всього світу тягар, і тобі ніде немає місця. Але треба пам'ятати, що це не правда, і що завжди знайдуться люди, які тебе цінуватимуть, яким би ти не був.

Щодо самого геймплею, деякі питання були трохи незрозуміло поставлені, через що я випадково обирала не ті відповіді, які хотіла.

Також трохи дивним здалося використання термінів "розумова відсталість" та "інвалід" у грі про складнощі життя людини з інвалідністю, бо це все-таки застарілі і стигматизуючі терміни, яким є більш коректні відповідники. Та, мабуть. враховуючи  контекст історії, вони мають місце бути, коли сам персонаж виріс у такому суспільстві, де все життя йому кажуть, що він якийсь не такий, як всі.

З самого початку зацікавив магічний аспект сюжету, я таке люблю 😋😋 Спочатку не знала, чого очікувати, але я рада, що дограла до кінця та пройшла всі кінцівки, бо вони виявилися дуже цікавими та трохи неочікуваними. Я приємно здивувалася!! 🥺 Спойлерити сильно для інших не буду, але рекомендую пройти на всі кінцівки 😈

У тексті де-ін-де було декілька помилок, наприклад, пропущені коми, чи калька з російської мови, але було не настільки все погано, що це повністю псувало враження від гри. Та все-таки, якби текст був трохи більш допрацьований, було б набагато краще. Також стиль написання реплік "силуету у вікні" здався трішки несерйозним, можливо через ту саму відсутність пунктуації. + Сам силует візуально виглядав трохи просто і нецікаво (*на початку за вікном, далі — претензій немає).

Загалом, мені сподобалося с:

Дяяякуємо!! 🥰🥰🥰

Принесли вам ще один спойлер 🗣💥💥💥

Сподіваємося, виправдаємо ваші очікування (або ж приємно здивуємо) 🤭🤭🤭

дякую дуже!!! і це ще не все хєхєєхєх >:))

Щиро вам дякуємо!! 🥺🫶

Дуже вам дякуємо за відгук!! <3

Щиро дякуємо!! 🥺🫶 Як казала Оріноку (керівниця нашої команди): "О, ти плачеш, це добре" >:)

Дуже дякуємо!! <3