Коротка версія мого відгуку: I'm very confused but also very intrigued.
Довга версія мого відгуку: мені дуже сподобалися візуальні рішення. Поява тексту, ілюстрації, блимання окремих слів у центральному "блоці", мінімалістичні анімації, це все було дуже гарним і естетично привабливим! Музика дуже крута і лише підкреслює стиль цієї гри, а також задає темп і настрій окремим сценам. Дуже вдале поєднання звуку і візуалу.
Історія змушує гравця думати, думати і не розуміти, бо тут кожен може надумати що завгодно незважаючи на коротку тривалість гри. Я пройшла гру двічі (і втретє ще прочитала початок, та ледь втримала себе, щоб не пройти повністю втретє...), щоб спробувати її краще зрозуміти (а ще тому, що в перше проходження здалося, що читала надто швидко, щоб вникнути, але при цьому цей швидкий темп немов пасує грі).
У мене є декілька власних інтерпретацій, які в голові змішуються у щось начебто цілісне, але при цьому не факт що влучне... Та все одно хотілося поділитися своїми думками!
Мені здалося, що тут начебто підіймаються теми фізичної інтимності, стосунків, а також... вагітності? Або ж сама концепція створення нового життя. Є думка, що М відчуває себе неповноцінним через те, що в нього з Ж не виходить "створити нове життя" навіть після багатьох спроб, через що між ними виникає прірва. Ж втомлена і розлючена на М, а М не покидає надії, хоч у нього є і власні сумніви..?
Та вони люблять один одного (?) і тому продовжують спроби як створити життя, так і "налагодити" стосунки. Через фізичний контакт йде й духовний контакт, та хоч обидва отримують тепло і задоволення, М цього мало, він відчуває себе неповноцінним — тут, мені здається, можна ще й приписати токсичну маскулинність та очікування, які суспільство накладає на чоловіків ("ти маєш бути головою родини, ти маєш мати дітей, якщо ти не можеш мати дітей і "виконати свою природню роль", то ти неповноцінний чоловік"). Тому йому "хочеться більше". Та не лише через мету мати дітей, а й тому, що Ж дає йому тепло, дає йому змогу відчути себе повноцінним, дає йому любов.
І можливо, в них таки виходить створити нове життя, і хоч воно з'являється з любові, не все так однозначно? Бо останні сцени змушують мене думати, що щось пішло не так — або дитина дуже виснажує Ж, але вона при цьому продовжує любити і її, і М; Або Ж напряму слабшає через народження дитини і помирає??? Чи, якщо відкинути задум із дитиною/вагітністю, ці стосунки просто виявляються нездоровими? Бо Ж буквально виглядає виснаженою, і М сумнівається у своїх діях...
І це можна зрозуміти, адже людські стосунки є дуже складними та багатошаровими. Навіть якщо ти справді кохаєш людину, якою б вона не була, ці стосунки можуть виявитися "токсичними", особливо коли хтось із партнерів надто зациклений на майбутньому/минулому, або ж навіть на якомусь конкретному аспекті стосунків. У випадку з М, він хоче більше, а Ж, можливо, не може (або ж не хоче?) дати йому більше. Вірш (?) На сцені із немовлям для мене натякає на те, що суть кохання якраз у тому, щоб проводити кожен момент разом, щоб цінувати теперішнє і не зациклюватися на минулому чи майбутньому, бо це все може дуже швидко зникнути в одну мить.
...
Енівей... thanks for coming to my crazy talk. Сподіваюся, було цікаво читати мою інтерпретацію 😁 Я люблю шукати сенси там, де, можливо, їх немає (або вони абсолютно інші), а ця новела змусила мене думати над відгуком в сто разів довше, ніж я в неї грала, і це насправді круто. А ще круто те, що у різних людей можуть бути абсолютно різні перспективи, дивлячись на їхній досвід та світогляд.
Тож дякую вам за цей досвід! 💖
(⬇️ те, як я себе відчувала, поки писала цей відгук)