Skip to main content

Indie game storeFree gamesFun gamesHorror games
Game developmentAssetsComics
SalesBundles
Jobs
TagsGame Engines
(+2)

Від сценариста: 

Дякую за увагу до новели! Насправді для нас дуже цінно чути що більшість вашої критики направлена на точки зору персонажів, а не реалістичність, зрозумілість подій чи помилки тексту. Якщо чесно, я не хотіла закласти саме той зміст, що побачили ви. Я підтримую вашу точку зору що до того що кожен робить що може і будь які зусилля не зважаючи на те вікуди вони чи в яких кількостях - важливі. Але я писала про те як я бачу реальних людей в таких ситуаціях, та силу що навіть маленькі дівчата можуть показувати в них. Розумію що “втечу від війни” справді складно виправдати як звичайний ескапізм, про який ми мали писати. Але нажаль війна тепер для багатьох із нас, враховуючи також цих персонажів - стала звичайною частиною життя, від якої нам важливо не втікати. Звісно річ не про те як далеко фізично втікати - а про те щоб не забувати про неї та допомогати нашій батьківщині як можемо, як на приклад Лілія - своїми малюнками. Що до того чи правильно було б “тікати” в Хорватію - це ні в якому разі не критика когось, а лише правда того що саме Лілія би не змогла це пережити, а Надія, на приклад, як реальна людина в такій складній ситуації - розуміє Лілію та в пориві емоцій гаркнула на Маріїну коли та хотіла силою її вивезти. 

Якщо підсумувати: Ваша точка зору повністю виправдана, просто схоже що так вийшло що персонажі, дії та думки яких я намагалася описати реалістично, в звʼязку з їх історією - сказали більше ніж я хотіла передати.

Тим не менш, мабуть це проблема в тому, що дана версія тексту відрізняється від того, що хотіла сказати я і є те, що фактично написано. Але не раз чула і від маститих авторів, що це нормально для тексту, на який не можна було глянути свіжим оком. Тому це буде виправлено, будуть додані деталі. Також ми віришили зробити різні кінцівки, аби читач сам міг обрати те, що він вважає правильним. 

Мені скоріше хотілось показати, аби ескапізм Маріїни загострився і дійшов до абсурду, коли починається війна. І піклуючись про Лілю, вона втрачає можливість тікати. 

Русизми я залишила в діалогах спеціально. Мені здається, що поки в Україні люди розмовляють живою, а не літературною мовою, діалоги мають теж бути живими, а не вичитаними. 

Щиро дякуємо за розгорнутий відгук!

(1 edit) (+3)

Буду чекати повної версії гри. Думаю, коли у вас буде весь час, який потрібен, подібні непорозуміння зникнуть, тож бажаю легкої роботи над текстом <3


Щодо русизмів. Ціль розумію й навіть підтримую, такий підхід цікавий. Але все ж маю пораду, а прислуховуватися до неї чи ні — ваша справа. Коли персонажі здебільшого розмовляють літературною українською, а потом у якийсь момент з їхніх вуст зривається русизм — це відчувається, немов вступив у багнюку посеред волошкового поля. Воно чуже, надто раптове, воно вибивається. Тож я б порадила викрутити це на максимум, додати більше русизмів та просторіччя та вкласти це все в уста одного-двох конкретних персонажів. Це не буде різати око своєю раптовістю, не буде виглядати як помилка й додасть характеру персонажу, якому ви дасте таку манеру розмови.

Але це вже лірика :D