В мене дуже двоякі відчуття після цієї гри
З одного боку - чудова реалізація, наймиліший арт, котик, Хацуне Шевченко, настрій "чарівної літньої історії", ну все є щоб стати одним з фаворитів цього джему, хіба що музичка ну надто репетативна, скільки цей луп, секунд 15? Ну замало цього, і надто однотипно, через півгодини вже починає палити мозок, але, може то чисто я.
Але з іншого - вибачте, але, ну, нема тут історії, нема персонажів, от і усьо. Гра тупо на пʼять хвилинок, я зміг натицяти 3 кінцівки сам швиденько, і на більше мене не вистачило. Так, це були чарівні пʼять хвилинок, вони заряджають позитивом і прям відчуваєш тепло і душу від цього твору, навіть через холодний led екран, але... Не підіймається в мене рука оцінити цю новелу саме як новелу, як закінчений твір, як щось, що має ідею та тему. Бо, певно, воно й не ставить перед собою такої мети?
В будь-якому випадку, щиро дякую авторам за такий островок щастя і позитиву. Це було чарівно по-своєму