Було зрозуміло, куди йде історія і чесно перша ж думка, що серед половини точно має бути дочка. Але і те, що вона в разі чого не помирає, але так і не приймає рішення батька, теж сильно.
Загалом дуже вдало передано сюжет і те, як король звик до того, що він сам вирішує усі питання і тому згоден слухати навіть свинопасів, хоча явно королівство вже переросло той етап, коли з усіма питаннями йдуть до правителя, а не до якоїсь структури, яка скоріше це вирішить.
Сподобалися персонажі та як сюжет зосереджується суто на Едаріоні, Селіні і трошки включає кхкх Шута. Бо більша кількість перегрузила би історію.
Трошки здивувало те, що на якомусь моменті починає грати дещо надто вже схоже на сучасний біт. Воно не сприймалося так вже в тему для загальної стилістики. При цьому візуальна складова мені була дуже приємна і витримана в одному стилі.
Трошки сумно, що фінали дуже короткі. Мені на якомусь емоційному рівні не вистачило певно деталей про майбутнє? Якихось вказівок, а що далі. Більше конкретики подій та більшого уточнення наслідків.