Skip to main content

Indie game storeFree gamesFun gamesHorror games
Game developmentAssetsComics
SalesBundles
Jobs
TagsGame Engines

Дуже гарна і атмосферна гра. Перша половина гри, включаючи чарівне меню і музику мене причарувала.
І тему відліку цікаво розкрили. І сама ідея класна.
Візуал дуже гарний та ефектний.

Але є друга половина гри  лишила з питаннями.
Ваша гра мені в одному спектрі з 'Піксі та ядерна бомба' тим, що там теж майбутнє зустрічається з минулим. Але, коли минула-гг отримує інформацію від майбутньої, то майбутня-гг набуває нові знання. У вас, у майбутнього-гг є знання про дзвінок, бо він знає, що теж дзвонив у минулому.
Але те, що ви ніде не назвали речі своїми іменами змусило мене відчути дискомфорт. Якщо герой 'роботяга', то фраза 'деяким мріям краще лишатися мріями' звучить занадто 'високо' для такого персонажа. А якщо він не настільки вже й роботяга зациклений на виживанні, тоді чому 'якусь там техніку стягують'? росіяни техніку стягують - це визнання не робить вам зміни в ліміті слів. Та й подивилася, ви мали більше 100 в запасі.
Чи це якісь обмеження самого таксофону? Страх прослушки? Але тоді це не пояснено ніяк.
І навіть якщо спиратися на те, що вони мали лише хвилину, все одно розмова обривається. Вона могла обірватися і на тому, що 'стривай? росія? а як же...', ну коротше, я реально цього моменту не зрозуміла.
Бо я не дарма згадала Піксі - там героїня собі дитині це прямо здатна сказати.

Знову, я не хочу прозвучати грубо чи ніби я нав'язую, як правильно, а як ні. Але це українське ком'юніті, за прямі згадки ніхто не банить. Ну і окрім того, наша команда сама не вперше говорить про сьогоднішні реалії у своїх іграх, тому воно мені відгомонить.

Можливо нюанс в тому, що ви хотіли зробити це світлою грою, з надією у майбутнє. Але тоді можна було взяти доковідні часи? Або різницю у десять років: 2000 проти 2010.
А так ви і болісні моменти зачепили, які з нами резонують, але уникнули прямих згадок того, чому це так. Ще й герой все одно почувався світло, незалежно від того, що йому його таємниче майбутнє-я наговорило. Для мене це дисонанс.

Крім цього, маю також миттєві реакції від проходження у тві (деякі думки перегукуються з коментарем): тут
Дякую за гру та бажаю удачі в майбутньому ~

(+1)

Вітаю, сценаристка на звʼязку 🫡

Дуже дякую за проходження і за такий розгорнутий відгук. 

Я розумію збентеження стосовно того, що речі не називали своїми іменами, але з мого боку це було усвідомлене рішення, бо теми війни, Донбасу та Криму дуже чутливі і надто важкі, щоб говорити про них «в лоб». Не зачепити їх неможливо без ризику скотитись в спекуляцію і «Ось, подивіться, у нас війна і герою боляче». Мені особисто цього не хотілося, тож було прийнято рішення говорити більш розмито і узагальнено, плюс сама історія не про це. 

Трошки не розумію коментаря стосовно того, що фраза про мрії звучить занадто «високо», бо між персонажами часовий розрив в двадцять років, людина за такий час встигає дуже сильно змінитись (це ще й причина, чому ми подзвонили саме в 2021, двадцять років звучить більш вагомо, ніж десять, погодьтесь). 

Моєю метою було створити тиху історію, без надлишкового драматизму, з акцентом на те, що наскільки б страшним не здавалось майбутнє, воно так чи інакше наступить, хочеш ти цього чи ні і в ньому будуть як погані моменти, так і хороші. 

Дякую, що звернули увагу на деталі, котрі можливо трохи просідають, будь-яка критика це точка зросту і було цікаво почитати чужу думку з позиції логічного розбору ❤️

з мого боку це було усвідомлене рішення, бо теми війни, Донбасу та Криму дуже чутливі і надто важкі, щоб говорити про них «в лоб». 

Ну знову ж, можна було кількома репліками це обіграти. 'Здається, майбутній-я щось замовчує, про що йому важко говорити'. Бо у вас лишалися слова в ліміті(

Не зачепити їх неможливо без ризику скотитись в спекуляцію і «Ось, подивіться, у нас війна і герою боляче». 

А так, по-вашому, спекуляції не відбулося, коли ви згадали Крим чи Донецьк? Он буквально коментарем нижче людину розчулила згадка Криму. Я відчула клубок в горлі на згадці про Донецьк.
Тому моя позиція відмінна від вашої: на четвертому році неможливо спекулювати на болю від війни. Бо нам всім через це боляче. По-своєму, але боляче. І боляче по вині конкретного, а не якогось там ворога.

Трошки не розумію коментаря стосовно того, що фраза про мрії звучить занадто «високо», бо між персонажами часовий розрив в двадцять років, людина за такий час встигає дуже сильно змінитись

Точно! Блін, ну точно... тт Оце мій затуп, визнаю. Мабуть через те, що і початково герой досить дорослий, я не усвідомила, що майбутній-я старший і прогресивніший на 21 рік.

 (це ще й причина, чому ми подзвонили саме в 2021, двадцять років звучить більш вагомо, ніж десять, погодьтесь)

А до речі, таки не розумію. Чому 21, а не 20? Герой дзвонив між 1999 і 2000, я очікувала, що відповідь має бути між 2019 та 2020, а не між 2020 і 2021. Тоді б і тієї ситуації з 'якоюсь технікою' не виникло.

Моєю метою було створити тиху історію, без надлишкового драматизму, з акцентом на те, що наскільки б страшним не здавалось майбутнє, воно так чи інакше наступить, хочеш ти цього чи ні і в ньому будуть як погані моменти, так і хороші. 

Це відчувається. І саме через те, що початкова ідея така, деякі нюанси в тексті мене і збентежили. Бо можна було підгадати з датами чи наповненням трохи по-іншому. На мою думку краще взагалі не згадувати якихось речей, обійти їх в оповіді, ніж сказати 'а' та змовчати про 'б'.

Знову, я дискутую з вами лише тому, що бачу тут великий потенціал. Щиро пишу, що перша половина історії мене зачарувала. Я справді вже думала, що це буде один з моїх безсумнівних фаворитів, як (для мене) раптом прозвучала фальшива нота. І тому мені сумно, бо задум і виконання справді гідні топу (хоча з огляду на коментарі інших гравців, я думаю, що ви в ньому опинитеся).

(+1)
Ну знову ж, можна було кількома репліками це обіграти. 'Здається, майбутній-я щось замовчує, про що йому важко говорити'. Бо у вас лишалися слова в ліміті(

Якщо ми говоримо про гілку з "стягують техніку", то знову таки хотілось залишити більше для читача. Бо це тільки грудень 2021 року, багато хто з нас перебував у стані "та нічого не буде, просто щось мутять", тож ми перебуваємо в позиції, коли читач знає більше за обох персонажів і я вважала, що це вдарить краще. Якщо говорити про гілки з Кримом і Донецьком, то вважаю уникнути цих тем зовсім не вийде, якщо писати про сучасну Україну. Знову ж таки, історія не про це. Хоча не буду впиратись рогом і стверджувати, що "я художнік я так бачу". Можливо, дійсно варто було десь підкрутити на півтону і дати більше конкретики. 

Точно! Блін, ну точно... тт Оце мій затуп, визнаю. Мабуть через те, що і початково герой досить дорослий, я не усвідомила, що майбутній-я старший і прогресивніший на 21 рік.

Ще трошки додам про "роботягу", знову таки це контекст часу. Дев'яності були непрості для всіх, тож роботягами були навіть люди з вищою освітою. Але я розумію, чому Ви подумали саме так. 

Знову, я дискутую з вами лише тому, що бачу тут великий потенціал. Щиро пишу, що перша половина історії мене зачарувала. Я справді вже думала, що це буде один з моїх безсумнівних фаворитів, як (для мене) раптом прозвучала фальшива нота. І тому мені сумно, бо задум і виконання справді гідні топу (хоча з огляду на коментарі інших гравців, я думаю, що ви в ньому опинитеся).

Я розумію і не зчитую Ваш коментар як атаку, лише намагаюсь прояснити речі, котрі викликали сумнів, зі своєї точки зору і чому я написала саме так. Критика це наслідок будь-якої творчості, хочеш уникнути критики - пиши в стіл. 

 Знову ж таки, якщо історія викликала дискусію і бажання зануритись глибше,  то це вже певною мірою успіх, значить щось в ній зачепило. Для мене, як для автора, це дуже приємно, а розгорнута полеміка дає змогу зрозуміти, що працює, а над чим варто ще вдосконалюватись :)