А звідки у вас визначення, що таке візуальна новела і чому вона має виглядати саме так, як ви собі це уявляєте, і ніяк інакше?
А щодо сюжету, якщо по-простому: історія ведеться від першої особи ненадійного оповідача, якому, в принципі, теж нічого не зрозуміло. Він зʼявляється в невідомому маєтку на троні, а зображення з перспективи його очей. Через певні причини він не здатен рухатися і дослідити це місце. Через якийсь проміжок часу зʼявляється невідома особа (типовий герой), яка називає його нечистю та намагається вбити без зайвих розмов. Нашому герою надається аж кілька виборів: або не боротися і померти, бо розмови не мають сенсу для героя, або вбити його. З першого разу вбити героя, ймовірно, ні в кого не вийде. Якщо наш герой все ж вбиває, то в нього змінюється характер, а якщо він ще й прокачав мовлення, то здатен творити закляття і забрати мертве тіло героя та покинути цю місцину, що і є одним з трьох закінчень гри. І при цьому все це відбувається в циклі, який є відліком до смерті персонажа і ще одного фіналу. Хіба це не є цілеспрямованим розкриттям теми джему?
Чому нічого не пояснено? Так тому, що оповідь від першої особи. Всі емоції персонажа повинно бути легше відчути, і персонаж не знає більше, ніж те, що показано гравцеві. В грі є навіть лор, хоч і не показано прямо, але за цією кімнаткою цілий інший світ.
Навіщо грі елементи геймплею? Бо геймплей і є частиною історії. Він не є якимось чужорідним елементом взятим нізвідки, аби тільки був, бо так захотілося, а цілком пристойно вшитий в гру так, що без нього частина історії втрачається.
Не подобається сюжет? Ну, це тоді моя помилка, бо гра майже така, як я і хотів.
Дякую за відгук (без негативу) ❤️🩹
З першого не вийде точно, з другого - в мене вийшло.
І коли качаєш мовлення, то очікуєш, раз вже на те пішло, розвиток діалогу, а не просто "закляття". Як ото в класичних фолл-аутах, коли качаєш харизму, то опонента можна "забовтати" через діалоги, а не нариватися одразу на кулю. Саме такий наративний розвиток я очікував би від новели з рпг-елементами.
