Візуал:
Красивий задник з цікавою стилізацією - я навіть не одразу зрозумів, що голови ляльок - це кнопки, думав що це просто картинка, і треба на щось натиснути, щоб з'явився інтерфейс.
Дуже красивий задник. Одразу розумієш, що ти в якійсь дивній печері. Ідея з чорним задником та точками-зірками - це просто і геніально, ще й трішки анімовано. Просто смакота.
Але ось інтерфейс мені не подобається, а точніше - частина з його орнаментом, бо він просто зайвий. Цей патерн перевантажує сцену своєю дрібною деталізацією та контрастом (коли задник здебільшого намальований великими мазками, а спрайт має не настільки тонкий і детальний лайн, окрім крил), плюс що саме головне - він закриває частину задника. Я б краще подивився на нього, ніж на пусту непотрібну та повторювану частину інтерфейсу, що просто займає місце та псує загальний візуал.
На жаль щось сказати по спрайту я вже не можу - такий дизайн просто не моє. Так, він намальований гарно, але це все.
Аудіо:
О, після свого вокалу, дуже приємно слухати людину, що реально вміє співати. Всі вставки з вокалом. Головний ємбіент теж ну просто чудесний - простенький, але що саме головне - він працює разом з задником, втягуючи в атмосферу таємничого забуття.
Історія:
Ідея з тим, щоб померти від своєї останньої дії - мила, а сам текст це скоріше класична "розмова" з богом - напевно він мене просто не так зацікавив, бо цей бог не соковитий фурі татусик, а тому мені тут теж тяжко щось сказати - це вже буде чисто суб'єктивщина.
Загалом:
Сильний Аудіо-віз, але текст пройшов мимо мене, бо жінка я не фанат "тварюк", що мають гуманоїдні риси обличчя.