Наразі це краща гра з тих, що встигла оглянути.
Дуже сумна, в кінці майже сльозу пустила і післясмак такий, навіть не знаю як слова влучно підібрати. Туга, чи що. Ще помітила, що мені не хотілось клікати гру далі, в ній було дуже комфортно знаходитись. Не знаю чи таких відчуттів хотіла добитись авторка, але я зависла в ній. Може це небажання доходити до кінця, або музика так вплинула.
Арт мені до душі, стилістика саме те, що люблю. Менюшка сподобалась, та і загалом, увага до деталей.
Дякую авторці за історію.