Дякую за таку детальну відповідь! 1. Добре розумію, що дедлайни змушують іти на компроміси. 2. Звісно візуальним новелам теж є місце бути на цьому джемі, тим паче таким чудовим.
На моменті, коли заграла пісня, а перестав далі грати.... Просто сидів і слухав. (І зараз, коли я пишу цей коментар, я слухаю "Пітьма").
Два рази я стримував сльози, та коли побачив тіло птаха, яке навічно завмерло в спробі полетіти, я заплакав як і Борис Семенович. І хоч історія прийшла до сумного фіналу, я не шкодую... Трагічні закінчення залишають сильніше враження, якщо звісно вони добре зроблені. І саме такою є ця історія. Вона відгукнеться у багатьох читачів. Вона справжня. Сумна, життєва (А чи можуть бути життєві історії щасливими, особливо в сьогоденні?) Якщо вже закінчувати говорити про історію, то я не можу не відмітити її глибину, символізм, що присутній в її елементах, паралелі.
Музика та пісня грають дуже влучно, підсилюючи та направляючи ті почуття, що викликає текст. Дуже красиві композиції.
Мальовка чудова, має свій стиль. Приємна оку.
Не можу не подякувати й за обрану тему, за кримську мову та вкраплення культури кримчаків.
Це дуже сильний проєкт. Як би це був джем візуальних новел, то "Шепіт узбережжям моря" гарантовано попадав би у переможні місця, принаймні для мене. Та що там, і в цьому джемі це достойний кандидат. Хоча особисто мені хочеться бачити не тільки візуальні новели. Але я дуже вдячний, що ви зробили цю новелу на цей джем, і я радий, що встиг прочитати її до кінця оцінювання, бо цей проєкт заслуговує бути оціненим і отримати високу оцінку. Дякую!
П.с. на мою думку, треба було намалювати іншу обкладинку для сторінки гри, бо просто назва на сірому фоні зачеплять меншу кількість гравців (саме тому я так пізно прийшов грати у вашу новелу). І повзунки налаштування звуку краще робити менш стилізованими, тут вони сильно зливалися з фоном. Але це не критичні погрішності.
Цікава концепція! Але, здається, це гра штибу "наскільки гравець добре вгадає, як думає автор". Щоб все пройти ідеально треба чи не методом тику пробувати, кожного разу проходячи все далі й далі. Не знаю, може я тупий, а може заморився просто за сьогодні.
Насправді я в захваті! Коли я зрозумів, що з себе представляє гра, то одразу в серці заграло відчуття ностальгії до текстових квестів. Тематика теж попала в саме серденько. Сюжет одразу змушує тебе повністю зануритися в історії: бути уважним, зваженим -- розплутати цю загадку. Дуже атмосферно. Обожнюю, коли гра не боїться бути тихою, і просто дати єдиний звук у слушний момент. В певних ситуаціях це було дуже напружено. Хоч я пройшов гру з другого разу і фактично поспілкувався лише з двома персонажами, цього достатньо, щоб для себе визначити, що вони справді живі люди в цій історії. Круто, що ігровий час, впливає на те, що скажуть чи зроблять персонажі. Це по-справжньому створює відчуття, що ігровий світ живий. Мабуть, найкраща гра на джемі, серед тих, що я зіграв. Прикро тільки, що були взяті безплатні графіка та звуки, тоді б взагалі була б перлина. Але то таке.
Трохи свербіло око на російську 'и' в тексті кнопок на слові "Ви".
Гарна робота! Подобається, що обіграли тему джему не тільки з наративного боку, а саме і з ґеймплейного погляду. ПС1 стиль, музика, технічна реалізація дуже гарні.
Дивно.... Дивно може бути й в хорошому сенсі, і в цьому випадку, можливо, гра справді тяжіє до якогось артхаусу, але для гарного враження не вистачає цілісності. Може якби було більше часу, вийшло б щось справді прикольне.
Як я розумію, це ваша перша гра такого штибу, тому можна багато чого "пробачити".
Тема актуальна. Справді, наш повсякденний шум це ракети, вибухи, тривоги, буває і гуркотіння генераторів. Зокрема завдяки цим звукам, що присутні у грі, події легко відгукуються у свідомості. Гра проста, проте достатньо атмосферна. Тривимірність це однозначний плюс на тлі ігор цього джему.
Ідея доволі очевидна, сам, коли оголосили тему, думав і про радіо. Коли пройшов перший день, то теж одразу збагнув, що буде десь три фінали, що залежатимуть від того, як ми виконуємо роботу. Але, попри це, сама гра дуже класна. Реалізація добра, тому грати приємно. Стильова, але не можливо не помітити схожість з Papers, Please (за це респект). Гра повноцінна, наскільки це може бути можливо для джему. Не знаю, чи можна було зробити щось оригінальніше, але саме через це все ж в деяких категоріях поставив середній бал.
Приємна гра. Красивий візуал; музика, що розслабляє. Сподобалися дотепні обігрування кожної локації. Загалом, хороша гра. На оцінку це не вплине, але зазначу, що відсутність уніфікованої системи взаємодії трохи збивала з пантелику. Якісь діалоги треба пропускати мишкою, якісь кнопкою; з дечим взаємодіємо через E, з іншим через мишку. Якщо гра ніяк не сигналізує, різницю між об'єктами, можна і не здогадатися, що, наприклад, на деяких персонажів можна натискати мишкою.
"Танцювала риба з раком, риба з раком. А Телець із Терезами, Терезами"
Дякую за відгук. В майбутніх проєктах зробимо можливість змінювати клавіші керування. Як у більшості ігор, Esc вмикає паузу в грі, і там можна відкрити налаштування. Але якщо не спрацювало, то ймовірно це баг.
Дуже цікава ідея. Красива мальовка. Коли вперше була "анімація" на обличчі, дуже вразило. Трохи аж лячно стало. Заважали тільки одруківки чи помилки в тексті, і те що красива музика різко переривалася.
Треба справді придивлятися, щоб помітити деякі елементи фону (того кадра по середині побачили всі, а от голову у маленькому вікні чи руку на фіранках, я помітив не одразу). Атмосфера (і про арт, і про музику, і про текст) витримана чудово. Гарна робота!
А якщо чіплятися, то є одне зауваження. Манера написання скидається на книжковий, детальний, з надбудовами опис. Це може працювати й в новелі. Проте, можливо, не в такій малій. Хоча інтерес наростає, через його плавність, а інколи й відволікання від інтриги, він стає менш помітним. Здається, що всі події це тільки підводка до першого акту, але потім несподівано настає кінець. Ти наче очікуєш, що от тобі нарешті мають дати вир емоцій, має з'явитися якась динаміка... Але цього не дають. Ну і власне тому, мабуть, треба було бути більш лаконічним. Якщо подивитися, то майже всі пишуть якийсь коментар стосовно фіналу. Тому тут справді є над чим подумати. Це відчуття промайнуло ледь помітно, на дні мого розуму. Та все ж вирішив про оце написати.
Та все ж мені сподобалося. Ваша новела на голову вище багатьох з джему.
Помер через дві відповіді. Якщо ви створюєте декілька розгалужень, але по факту є тільки одна правильна послідовність подій, а інші це шлях до провалу, — відмовтесь від розгалуження. Нехай це буде кінетична новела, але читач отримає повноцінний досвід. Історія не встигла зацікавити, щоб я спробував ще раз.
Гра справді чіпляє. Мене, як я вже сказав, зачепила назва. Тож я хотів побачити до чого вона тут. Але й сюжет цікавий. І цей "ретро стиль" - задня картина з ефектом пікселізації... Це додає шарму.
Зацікавила саме назва. Але згодом зрозумів, що від біблійного контексту там нічого немає, а взято тільки сенс вірша.
Але в результаті мені сподобалося. Хоч я проти того, щоб гравець був змушений перегравати гру, для отримання повної картини, тут це зроблено трохи по іншому. Так, гра все ще залишає купу питань після перших двох кінцівок. З одного боку це можна вважати неповноцінним досвідом.... Але я розумію, що це була така ідейна фішка. Тому можна пробачити такий підхід. Але чи зрозуміє гравець, що суть гри, це її повторне проходження?
Згоден з проблемами технічною реалізацією. На правду, проблему з панеллю завдань не помітив. Так би виправив. Зауваження щодо історії врахую. Цікаво, що саме ви маєте на увазі під очевидністю білого і чорного? Те що [SPOILER!] одна репліка приведе до самогубства, а інша до порятунку?
