Гарна мальовка, персонажі відчуваються живими, діалоги одночасно реалістичні і художньо перебільшені - це дуже класно, так і треба робити. В цілому стильна і вайбова новела, дуже сподобалося.
Фух, я вижив. Дуже мила і приємна режисура, а потім помираєш ніби в Дарксоулс - чудове зображення світосприйняття тривожної людини. Дякую вам за цю новелу.
На наших джемах були різні історії про насильство, маніяків та інтрузивні думки. Але ніхто на світлові роки не наближався до того рівня інтенсивності, який пропонується нам в цій новелі. Читачі, що звикли до робіт про милих тваринок, будуть до цього не готові.
Так, для більшості це буде некомфортний твір. І трігерворнінги, нажаль, не дають заздалегідь зрозуміти це. Багато хто з відразою кине цю роботу, справедливо відмовляючись терпіти деструктивні та огидні думки головного героя. Це дійсно шокуюча новела, однозначно не для всіх.
Проте прикро що цю новелу сприйматимуть буквально - як мізогінні фантазії заради фантазій, жорстокість заради жорстокості, відмовляючи автору в цінності та навіть наявності творчого задуму. Але робота очевидно написана в певній традиції, притаманній саме японським постмодерн хоррор новелам, де шок-контент це спроба показати темну, перверсивну сторону психології сучасної людини. Намагання схопити той зміст, що зазвичай витісняється нашою психікою, про який ми не хочемо, боїмось говорити вголос. Схопити не для того щоб виправдати, а для того щоб розчинити. Бо як темні сили в казках не витримують сонячного світла, так і темрява підсвідомого втрачає свою силу якщо наважитись пильно розглянути її впритул.
В контексті джемів, це не просто новела - це зарінова атака. Це теракт.
P.S. Окремо хочу відзначити дуже влучний саунд-дизайн, де кожен музичний трек дійсно підсилює текст.
На наших джемах були різні історії про насильство, маніяків та інтрузивні думки. Але ніхто на світлові роки не наближався до того рівня інтенсивності, який пропонується нам в цій новелі. Читачі, що звикли до робіт про милих тваринок, будуть до цього не готові.
Так, для більшості це буде некомфортний твір. І трігерворнінги, нажаль, не дають заздалегідь зрозуміти це. Багато хто з відразою кине цю роботу, справедливо відмовляючись терпіти деструктивні та огидні думки головного героя. Це дійсно шокуюча новела, однозначно не для всіх.
Проте прикро що цю новелу сприйматимуть буквально - як мізогінні фантазії заради фантазій, жорстокість заради жорстокості, відмовляючи автору в цінності та навіть наявності творчого задуму. Але робота очевидно написана в певній традиції, притаманній саме японським постмодерн хоррор новелам, де шок-контент це спроба показати темну, перверсивну сторону психології сучасної людини. Намагання схопити той зміст, що зазвичай витісняється нашою психікою, про який ми не хочемо, боїмось говорити вголос. Схопити не для того щоб виправдати, а для того щоб розчинити. Бо як темні сили в казках не витримують сонячного світла, так і темрява підсвідомого втрачає свою силу якщо наважитись пильно розглянути її впритул.
В контексті джемів, це не просто новела - це зарінова атака. Це теракт.
P.S. Окремо хочу відзначити дуже влучний саунд-дизайн, де кожен музичний трек дійсно підсилює текст.
This was my first experience with the genre and I was pleasantly surprised how much is going on on that single sheet.
There is city exploration, there is hand management, there is character progression. The atmosphere is surprisingly palpable, considering how little flavor text is there. It's mostly brief descriptions of crumbling locations you're exploring and yet, somehow the mechanics connect it all into a quick, but immersive journey.
У мене є власне сприйняття звуку капання води - він завжди здавався мені дещо містичним. Тому ми часто його використовуємо в наших новелах, а цього разу змогли ще і візуально підкреслити :)
Вайбами новела нагадала The House in Fata Morgana.
Дуже люблю такі історії, де треба зв'язувати разом клаптики інформації, поступово відновлюючі повну картину. Хотілося б бачити більше таких новел на наших джемах. Приємно бачити, коли автори вкладають додаткові символи в текст - це гарний спосіб розказати більше меншою кількістю слів. Музика й цокання годиннику разом склалися у приємну меланхолійну атмосферу.
Жаль, що ми говоримо з героїнею абстрактно, просто як гравець. Було б ще крутіше, якщо б наш POV - це теж був персонаж з якоюсь мотивацією.
Ніхто на наших джемах ще не занурювався в психологію розставання так глибоко, як це зробив qdRot в цій роботі. Він сміливо показує, наскільки руйнівним ударом по і без того крихкій ідентичності людини воно може бути. Страх, що тебе кинуть через твою хворобу і слабкість, який лише наближає цю катастрофу. Інтроектовану вимогу змінювати свою маску заради примарної надії бути прийнятим Іншим, яка веде лише до озлоблення. Втрату образу справжньої людини за її роллю у стосунках, що веде до садистичного покарання. Про гніючу пустоту, яку ми ховаємо за мертвою копією людини, що колись робила нас справжніми, а тепер викликає лише агоністичну злобу. І про нашу приреченість повторювати цей цикл страждань з новими людьми.
Без сумніву, одна з найбільш психологічно проникливих робіт цього джему.
Перша новела на цьому джемі, від якої у мене дійсно полилися сльози.
Чи варто докоряти людині за її вивчену безпомічність? Я вважаю що ні. Меседж цієї новели для мене дуже важкий і болісний... бо я і є така людина.
Але сила тексту тут на порядок вище, ніж в більшості новел, що я бачив за п'ять попередніх джемів. Це більше, ніж просто конкурсна робота, це - справжній витвір мистецтва.
Тоді раджу вам спробувати мої минулі роботи - "Кайзер Сингулярності" та "Кризаліс програних снів". Вони усі відбуваються в одному сетингу и мають спільні теми.
