На наших джемах були різні історії про насильство, маніяків та інтрузивні думки. Але ніхто на світлові роки не наближався до того рівня інтенсивності, який пропонується нам в цій новелі. Читачі, що звикли до робіт про милих тваринок, будуть до цього не готові.
Так, для більшості це буде некомфортний твір. І трігерворнінги, нажаль, не дають заздалегідь зрозуміти це. Багато хто з відразою кине цю роботу, справедливо відмовляючись терпіти деструктивні та огидні думки головного героя. Це дійсно шокуюча новела, однозначно не для всіх.
Проте прикро що цю новелу сприйматимуть буквально - як мізогінні фантазії заради фантазій, жорстокість заради жорстокості, відмовляючи автору в цінності та навіть наявності творчого задуму. Але робота очевидно написана в певній традиції, притаманній саме японським постмодерн хоррор новелам, де шок-контент це спроба показати темну, перверсивну сторону психології сучасної людини. Намагання схопити той зміст, що зазвичай витісняється нашою психікою, про який ми не хочемо, боїмось говорити вголос. Схопити не для того щоб виправдати, а для того щоб розчинити. Бо як темні сили в казках не витримують сонячного світла, так і темрява підсвідомого втрачає свою силу якщо наважитись пильно розглянути її впритул.
В контексті джемів, це не просто новела - це зарінова атака. Це теракт.
P.S. Окремо хочу відзначити дуже влучний саунд-дизайн, де кожен музичний трек дійсно підсилює текст.