Indie game storeFree gamesFun gamesHorror games
Game developmentAssetsComics
SalesBundles
Jobs
Tags

Aliaronis

10
Posts
1
Following
A member registered Aug 10, 2022

Recent community posts

(2 edits)

БОМБЕЗНО!!))) 

Зазвичай, новели — це штучка на любителя, проте, зробити з новели гостросюжетний бойовик — це талант)) 

Ви часом не послідовники Гуся? Другий джем насичений пташками, і це просто чарівно))) 

Щодо твору критики не маю від слова зовсім))  Достатньо проста і зрозуміла подача не залишає питань чи прогалин. Як на мене, девіз сьогодення полягає у виразі — «стислість сестра таланту», а надмірне ускладнення та розтягування... нехай лишається любителям задухи.))

Це. Просто. Космос!

Чудові анімації, сам стиль. Класний гумор, додати нічого)

Автору натхнення та успіхів!

Обмежуся на цей раз локанічним та коротким відгуком.
Видно що у гру вкладено багато грошей та часу: анімації, озвучка, музика, пісні, інтерфейс і все таке. Проте, як і у минулий раз, чіпляє лише обгортка, тільки на цьому каші не звариш. 

Гра затягнута, дуже багато тексту, який читаєш "крізь пальці". Можливо наступна робота авторів буде хітом, як то кажуть: Бог любить трійцю. 

Натхнення авторам! 

Дуже автентична гра.

Приємні кольори та не затягнута історія.

Успіхів автору!

Виглядає гра гарно та об'ємно, пропрацьований інтерфейс, приємна музика, звичайно, це ловить на свій гачок бажаючих спробувати, проте, як на мене, гра ну дуууже затягнута.

Сидиш зі стійкім враженням, що автори намагаются надмірно мудрувати, філософствувати і в один момент вже не хочеться читати гру, хочеться її скоріш долистати до кінця. Такий наратив був актуальним на початку 00х, але не зараз. Ми живемо у час, коли надмірне ускладнення не робить проекти унікальними, а затягнутість сюжетна чи геймплейна скоріш виснажує і відвертає. Існуючи у перегруженому інформаційному просторі, хочеться чогось легкого та не задушливого. 

Натхнення авторам!

(2 edits)

Потрібно більше таких проектів! Тема алкоголізму/наркоманії завжди актуальна, тому автору величезна дяка за підняття цієї теми. Історія, після якої деякий час сидиш мовчки, зі спустошеною головою, це багато чого вартує.

Я у захопленні: кількість анімацій, сам стиль, музика. Музика, доречі, нагадала проект "Everywhere at the end of time", який показав стадії спотворення реальності та пам'яті у голові людини, що хвора на деменцію, гадаю, це доречно і для візуалізації залежностей. Тут писали, що новела схожа на стиль мультфільму "Завойовник Зім" і я згодна,  щось таке є. Мені подобається естетика легкого занепаду бекграундів і об'ємний стиль арту разом.

З нетерпінням чекатиму на продовження! 

Насамперед, хочеться відзначити максимально автентичний візуал та образи головних героїв. Перед котиками не встоїть ніхто :)

Піксель-арт - це завжди затишок, або настольгічна туга за дитинством у багатьох. М'які анімації, приємна музика, вони немовби огортають душу та наповнюють її теплом. 

Сама історія дуже мила, хоч і доволі сумна, а у парі з подачею приковує до себе та занурює у невеличкий світ новели. Гра не затягнута та ємко донесена, що рідкість у наш час.  

Мені дуже сподобалось! Натхнення та успіхів автору!

У наш непростий час такі джеми – це подих повітря. Це також можливість зайняти власну нішу в україномовному сегменті інтернету, тому, логічно, що вони доходять і до простих філістерів, які намагаються поглинути якомога більше україномовного контенту та отримати несамовите задоволення від них.

Ось чому маю бажання написати відгук до роботи, яку невимовно піарили та нав’язували автори у кожному кутку. «Новела з винятково високим рейтингом не може бути посередньою» –  вважалося мені. Проте, це було помилкове судження.

По-перше, на що хочеться звернути увагу – нежива мова з інколи ковзаючими русизмами. Художні ускладнення та невживані слова мали місце для літератури ХVIII-XIX століття, але здалось враження немов би автори сиділи з орфографічним словником, та вишукували слова для пафосності та мажорності. Пробачайте, але це не додає ламповості та казкового антуражу новелі.

Враховуючи вищесказане, перейду до персонажів. Персонажі як мова – неживі. Вони просто у наявності, все. Вся історія доноситься так, ніби читач має залізти у голову авторам. Здалось враження, що десь загубилася перша частина історії, де розповідали минуле персонажів, звідки вони, хто вони в принципі є, а читача кидають десь по-середині. Дуже нагадує екранізації японських сюжетів американцями, коли у темпі вальсу глядачу кидають сюжет і постійно кваплять фразами «Ну ти пам’ятаєш...» «Це ж тоді, коли…», а глядач сидить і не розуміє де загубив половину сюжету. Ось і складається враження: чи то читач дурненький, чи то автори недоречно ускладнили навіть тут. Образ Агафії так і кричить начебто її писали шістнадцятирічні дівчатка, які знову ж таки – намагаються у пафос. Коли головна героїня ніяка – історію вже нічого не врятує.

По-друге, вже не перша робота цього джему, яка займається якоюсь відвертою шароварщиною. Якщо український контент, то це обов’язково: фольклор, вишиванка, вінки, українська хата? Ну серйозно? Дуже дякую, що без теми війни, а то б це був останній цвях у труну.

Тема ескапізму – це таке неоране поле натхнення та ідей, проте автори вибрали доволі банальну та посередню ідею. Тому для мене є великим питанням, на що і на кого розрахунок. Мабуть на таких самих шістнадцятирічних дівчаток.

Щодо візуалу – симпатично, барвисто, автентично. Додати нічого, але такого багато і враховуючи посередній сюжет, про візуал швидко забуваєш. А от звуковий супровід – доволі недоречний. Він наче натякає на те, що має бути «Екшон», проте його немає і читач сидить у напрузі, але нічого не відбувається.

Підбиваючи підсумок, можна сказати лише те, що забагато необ’єктивно- позитивних відгуків. Сама новела доволі посередня, тому незрозумілий у неї високий рейтинг. Це можна списати лишень на те, що автори пропихують свій проєкт у кожну дірку. На щастя, посередність схаває таку історію і самооцінка авторів не має постраждати від такого роду рецензії. Ну, хоча б сподіваюсь.

Мирного неба над головою та нескінченного натхнення на нові звершення.