Я рада що прочитала ваш візуальний роман. Взагалі, це той випадок коли ти читаєш, і захоплюєшся історією, цією алюзією на нашу реальність, і навіть на дрібні недоліки не хочеться звертати уваги. Я не знала до чого приведуть мене мої вибори (я чомусь якраз таки думала, що її мама вже давно померла), тому сюрпризом стала розв'язка, і власне те, що я вийшла на найбільш позитивний з можливих, фінал.
Мальовка у вас така красива. *-*
Я не художниця, тому не вмію описувати якось професійно деталі, але мені просто імпонує ваш стиль. А ці очі гієн...поля...фінальний арт — краса.
Сценарно мені імпонує те, як ви мову ка*цапську передали в тексті, да і загалом ці відсилки до їхніх основних тез, які викликають хіба стурбований(?) сміх. А ці розмови з "батьком" у полі...такі по дитячому нескладні, але містять в собі маніфест всім нам. Вкотре повторюся, що історія якось так працює, що крім похвали і нічого додати.
Єдине на що вартуватиме звернути увагу, то підправити у налаштуваннях локалізацію, замінивши текст опцій на більш доречні назви, якщо ви плануєте ще вдосконалювати гру.
Успішного успіху вам у майбутніх проєктах, якщо вони плануються.~~
(Вирішила вам написати кодерка візуального роману "Розчаровані")