Що сподобалось: імена героїв (за Ікара в поганій кінцівці лайк - вельми алегоричне відображення міфу), дизайни персонажів (коли все більше просуваєшся по історії, то розумієш чому Ейлі така, якою ми її бачимо), виразне головне меню, задум теж цікавенький, ідея з внутрішнім баченням свого стану Ікаром, підібрані звуки не відволікали.
Взагалі мальовка симпатична, не зовсім моє (мені мабуть це занадто мило, хоча й погана кінцівка зображена вдало в цьому стилі), але загалом цікаво, яскраво. Ідея з фоном квартири і сходами - топ, ну й персонажами. Дещо не вистачило там станів, як Ікар стукає чи поїдання бодай чіпсів, але я розумію, що через брак часу якісь речі не втілені, тому це нормально - а краще можна завжди.
Взагалі що що, а фони викликають захоплення, особливо, знову ж таки, квартира та сходи. Саме розділення двох світів у тому фоні, те як намальована кухня, падає світло - от цим я любувалася найдовше.
А від сценарію змішані почуття. Історія логічна, завершена, особливо якщо говорити про хороший фінал, але для мене більше розкрита почуттєва сторона героїв, конфлікт із світом, ніж сам ескапізм. Хоча я бачу скільки вкладено і зроблено для розкриття теми джему, але таке от в мене склалося враження. Ще, може тому що я спершу вийшла на гарний кінець, від поганого я прямо збентежена: Ейлі не здавалась людиною, здатною на такий вчинок (хочу як мінімум є обґрунтування у тому що вона захована від зовнішнього світу, тому її реакція на подразник перебільшена і радикальна), хоча від "порад" Ікара я відчувала сильний дискомфорт, бо знаю, як людям з психічними блоками всередині себе важко чути оце "просто відкрийся", ну да, ну да.
Ах да, ще класна заставка перед меню, я правда тупила і не одразу хрозуміла, що треба натиснути для продовження :'D