Ледве не ідеальний у візуалі та музиці проєкт, котрому забракувало сценарію такого ж рівня. Оркестральні аранжування дуже додають до повної картинки, особливо в парі останніх сцен.
Щодо тексту. Відчуття, ніби новела намагається стрибнути вище своєї голови, в штиб філософського пондерінгу про сенс життя, самотність абощо, але чіпляється за підніжки від постійних риторичних питань (на які в героїв ще й завжди обов’язково знаходяться відповіді). Проблеми підняті тут дійсно життєві для багатьох, проте подані настільки в лоб, що це трохи підбиває емоційність тексту та бажання співпереживати героям.
Однак, Стосунки Марка з кастом дівчат, мабуть, дійсно важкувато було б розкрити за такий короткий час в обмеженій кількості віньєток, тому можу лише висловити свою повагу автору, що два тижні жонглював малювання, написання сценарію та коду. Дякую за гру!