Що ж, почну, певно, з найголовнішого. Текст. Редактор цьому твору, звичайно, не завадив би, бо я помітив декілька одруківок (в глиб замість вглиб), пропущених ком, де-інде трапляються тавтології ("Aле іноді я думаю, що можливо я так думаю[...]") та два рази пропущену крапку в кінці речення.
Взагалі, якщо казати чесно - мені було складнувато читати новелу, бо теми діалогу постійно стрибають одна до іншої, думки залишаються незакритими, та дуже часто я "втрачався" і не розумів де ми опинились раптом, як ми там опинились, і що відбувається. Наприклад, "перехід" з сцени в бібліотеці до сцени в якомусь переході, і за три репліки від неї вже на відкритий ноутбук і стрічку соціальної мережі, без навіть згадування про те що Пол йде додому чи ще кудись. Інколи також зʼявлялись питання до, не знаю як це краще назвати, "послідовності" в тексті (наприклад, звідки Тілла вже знає як виглядає кошмар якого побачив Пол, якщо він їй про це ще не встиг розповісти, а тільки сказав що кошмар є? Вольфенштайн в світі гри - це серія книг, ігор, чи лише одна книга? Якщо серія книг - чого Пол говорить про якесь "меню"? Якшо серія ігор - чого бажає щоб хтось зробив гру по одній "книжці"?). До речі, дуже цікаве рішення, мати астериски замість апострофів в тексті. Не скажу що це погано, ні, просто незвично трохи)
Тепер, до сюжету. Наскільки я зрозумів, гра являє собою такий собі "slice of life-style" набір скетчів, як старі-добрі аніме кінця нульових/початку дестятих без одного суцільного сюжету? Не маю нічого проти, навіть навпаки, фанат підходу, просто, як я й писав вище - мені прям не вистачило чіткого поділу через хоча б той самий чорний екран на кожну окрему мікро-історію.
А тепер до речей що в мене викликали щасливу посмішку. Цікавий артстайл! Дивитись на персонажів було приємно, емоції героїв дуже легко прям відчути. Також мене прям заінтригував цей світ, попри всі недоліки тексту, в нього можна повірити, і питань на які прям хочеш отримати відповідь теж чимало: що роблять з цими кошмарами, як виглядає той "ритуал вигнання демону" через який пройшла Тілла, як в цьому світі серія Wolfenstein виглядає теж цікаво, чорт забирай, бо я пригадую менюшку The New Order, і там жодного коридора не було... І хто такий доктор Гальванеску? В якому жанрі грають "Димові птахи"? Чи цей світ повністю заснований на трохи "Германській" тематиці, чи це просто наш ГГ живе в такій от "Чарівній сучасній Німеччіні" в світі магічного реалізму?
Дякую автору за гру, сподіваюсь ще побачити вас на наступних джемах і знов зазирнути в цей світ!