Прекрасна цілісна історія, сполобався загалом концепт короля, який формально залишається правителем, коли саме королівство вже його пережило і жавно не потребує. Це відчувається у всьому: його необізнаності поточними системами та розвитком міста, двобої, дочці зрештою. Ось вона, молода кров, яка пасує і потрібна Астекраю. Якій можна або дати розквітнути в голові королівства, або придушити во славу диктатурі.
Трохи зашвидкими відчуваються фінали, хоча до цього динамічність історії була її перевагою. Особливо фінал з ритуалом, там не вистачило більш фактичного засудження від дочки, ніж просто факту — вона була не в захваті. Хв'язок між ними сценами до того побудували міцний, тож і тут просилось щось більш трагічне.
Дякую за гру та цікаву історію, затягнуло)