Приємний кінговський вайб, коли їхали на пікнік то прям згадалися початки лампових хорор-фільмів/книжок, хоча постійний спів пташок на фоні робив всі жорстокі сцени низькокортизольними хД
Текст літературний, але це трошки грає в мінус коли в АДВ текстбоксі випливає чотири рядка з діалоговими репліками і описами. Тяжкувато вчитуватися, NVL режим пасував би краще такому стилю.
Або ж варто розбивати текст на більш короткі речення. Втім, це і так зроблено далі, після *твісту*, коли сюжет більш екшоновий йде.
Хороший потенціал, тільки б безпосередніх інтеракцій між героями замість описів того що відбулося і про що поговорили — побільше.
Побільше б діалогів в дорозі, як вони на місце їдуть, як намети розбивають)
Сама ж задумка ніби нагадує...хз як це називається, але коли голос в голові і чим більше ти йому протистоїш тим він гучніше і несе щось ще більше і більше від чого страшно.
Ось те як героїня намагається "перехопити ініціативу", заовнити імпульс цього голоса — оце дуже жизово, дуже нагадало ходу по оцьому психічному канату коли обманюєш цей внутрішній голос, але коли успішно обманюєш, то вже розумієш що зараз він ввірветься з новою силою, і він дійсно вривається огидними думками і вкидає в ще більший дістресс.
І оце як вона огиду відчуває від того що приймає його "бажання" як своє — дуже схоже на тактику особисту мою. Але зрештою "голос" і це викупає і така тактика перестає діяти...
Мабуть найбільше цей момент сподобався, самий сильний момент сюжету, і якщо будете робити повну версію, то на ньому якраз варто концентруватися, гратися з режисурою, як мені здається.
P.S. Ділан так і не секс((