Вітаю шановних авторів! А де це зараз кава така дешева?))
Почну з хорошого: мені дійсно сподобалися спрайти персонажів! Вони може не ідеальні, але душевні і живі)
Ну і оскільки ви самі прохали критичних відгуків і порад, то ось вам:
1. Перше, що кидається у вічі, - дизайн інтерфейсу. Точніше, його фактична відсутність. Хай би він був максимально простим і банальним, але був. До речі, люди, які малюють милі спрайти, часто не вміють малювати інтерфейси, і навпаки - це нормально, це різні професії.
І, будь-ласка, не використовуйте такий шрифт, як у книзі!!! Особливо такий дрібний, його майже неможливо прочитати. Такий шрифт добре підходить (і то якщо розмір більший) лише для імітації записок і листів, написаних від руки. Але ж це книга друкована, правда?
2. Що кидається у вічі, - помилки! Текст не вичитаний абсолютно. Пунктуація взагалі майже відсутня.
3. Взагалі-то, я вважаю, що історія сама по собі має потенціал. Але до того , як вона написана, у мене буде навіть більше претензій. Для мене візуалні новели - це скоріше жанр літератури, ніж гри. Так от, якби цей текст витягти з гри і надрукувати як окреме оповідання чи новелу, то він би виглядав ну дуууууууууже багатослівним - з купою "води", непотрібних діалогів і необов'язкових рефлексій "від автора".
Трошки філософії: Знаєте, колись люди писали на страшенно дорогому пергаменті страшенно дорогими чорнилами, а тому вони старанно зважували кожне слово - чи варте воно того, щоби бути записаним. Потім стали писати на папері, але він теж довго був дороговартісним. А зараз інтернет, Ворд і блоги подарували нам безкоштовний і безкінечний "папір", і люди перестали зважувати слова - стали гнатися за їх кількістю, а не за якістю. І тоді текст перетворюється на "пісню Джамбула" ("що бачу, про те і співаю").
Якщо ви вже любите Стівена Кінґа, то скористайтеся його письменницькою порадою: візьміть свій текст, який вважаєте "завершеним", перечитайте і безжально викиньте звідти 10% (а можливо, й 20%, додам я від себе) - ретельно зважуючи, що у ньому відноситься до теми твору і рухає сюжет, а без чого можна обійтися. Даний текст точно потребує такої "резекції". Хоча ще раз скажу: історія сама по собі має потенціал, я вважаю.
Ну і кілька більш технічних моментів і порад:
4. Якщо на набір рандомних фоток, зкачаних з інтенета, накласти ОДИН І ТОЙ САМИЙ фільтр фотошопа - вони одразу стануть виглядати більш однорідними і більше "в одному стилі" -- і станть більш придатними для використання у грі (як фони, наприклад).
5. На відміну від літератури, де зазвичай пишуть про героя у третій особі, візуальні новели більше підходять для оповіді від першої особи. Воно якось більше затягує гравця, робить його більш "присутнім" у сюжеті, змушує його більш відчувати відповідальність за вибори у грі - неначе він сам їх робить.
При цьому краще уникати занадто розлогих роздумів від автора. Візуальні новели - це ближче до п'єси, це більше про діалоги, ніж про монологи.
6. Місцями у вас дуже різкі переходи ("тайм-скіпи" - від дня до дня).Ось герой щось робив, казав, про щось думав... і тут - хоба! - у наступному реченні вже одразу пішло "Назавтра він..." Навіть у книжках у місцях таких "перескоків" зазвичай ставлять розрив рядків, або навіть (* * *).
А тут же у вас ще й гра! Ви ж можете зробити паузу, затемнити екран, освітлити екран, змінити фон, музику - є купа прийомів, щоб передати плин часу і зміну діб.
Ну на цьому, мабуть і досить критики :)
Продовжуйте це діло. Відчувається, що у автора історії є власне бачення світу і оригінальні підходи до сюжетів. Треба лише трошки набити руку :)
З найкращими побажаннями!